Ятвігія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ятвягія на карті 1000 року
Судовія станом на XIII століття

Ятвігія, Ятвягія[1], Єтвязь, Судовія[1], Дайнова (пол. Jaćwież, лит. Jotva, лат. Jetvingum, біл. Етвязь) — історична область, що входила до складу Київської Русі, Королівства Русі, Великого князівства Литовського та ін.. Землі яких мешкало балтійське плем'я, відоме як ятвяги (порусы, пруссы). Знаходиться в районі Судовії й Даінави; північний захід від ріки Німан, між Маріямполе, Меркін (Литва) та Слонім, Білосток і Елк (Польща).

Сьогодні землі входять до Підляського воєводства Польщі, частини Литва і частини Гродненської і Брестської області Білорусі.

Полабські слов'яни Полаб'я та Помор'я племінного союзу лютичів є засновниками Великого князівства Литовського, після міграції з королем прусів Міндовгом на землі ятвягів (згідно тверджень Яна Длугоша в «Великій Хроніці Польській»[2]): венеди-велети-вільці-литвини (нім. Welten-Wilzen-Litwen)[3][4] (див. «укри»).

Історія[ред.ред. код]

Землі Ятвігії входили до складу Київської Русі. В договорі 944 року між київським князем Ігорем і Візантійською імперією перераховано послів багатьох земель Русі, один з яких був Ятвіаг Гунарев (Jatviag Gunarev). Це є першою письмовою згадкою про ятвігів.

Південні землі Ятвігії, Судовія і Голядь, були підкорені дружинниками Володимира Великого в 983 році.

Князь ятвігів Нетимир (Netimeras) був навернений до християнства Бруно Кверфуртським в 1009 році. 1170 року Роман Мстиславич, що правив в Володимир-Волинському князівстві підкорив собі ятвягів.

З 13-го століття ятвяги стали здійснювати набіги на сусідні князівства: Мазовецьке, Люблінське та Волинське поки Конрад I Мазовецький та король Данило Галицький знову підкорили їх землі.

У 1264, герцог Кракова Болеслав V організував експедицію проти Ятвігії. 23 червня 1264 дві армії зустрілися біля Брянську. Битва при Брянську тривали два дні, армія Кракова перемогла ятвязьку армію на чолі з князем Коматом, який був убитий.

У 1280-х роках північні землі Ятвягії були частково завойовані Орденом тевтонських лицарів; деякі ятвяги перейшли до Великого князівства Литовського.

27 вересня 1442 року підписанням Мельнської мирної угоди було завершено Голубську війну. Договір остаточно розділив Ятвігію між Орденом тевтонських лицарів, Царством Польським і Великим князівством Литовським.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • «Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя». 2-е выданне / Рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш.; Маст. З. Э. Герасімович — г. Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 2005–2010 гг. — Т. 1-3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.)
  • «Энцыклапедыя гісторыі Беларусі». У 6 тамах / Рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), М. В. Біч, Б. І. Сачанка і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч — г. Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1993–2003 гг. — Т. 1-6. — ISBN 5-85700-073-4. (біл.)
  • Кибинь А. С. // «От Ятвязи до Литвы. Русское пограничье с ятвягами и литвой в X-XIII веках», Серия: Исторические исследования, изд. «Квадрига», 2014 г., 272 с., ISBN 978-5-91791-131-1 (рос.)
  • Roman Senkus. «Roman Mstyslavych [Mstyslavyč (Romanko)»]. Encyclopedia of Ukraine. Canadian Institute of Ukrainian Studies. Retrieved 2009-12-26. (англ.)