Яценко Борис Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яценко Борис Павлович
Народився 1 січня 1942(1942-01-01) (82 роки)
Малий Вистороп, Лебединський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР СРСР
Україна Україна
Національність українець
Діяльність японіст, орієнталіст, економіко-географ, викладач університету
Alma mater Східний факультет СПбДУd (1963)
Галузь економічна, політична географія, сходознавство
Заклад КДУ ім. Т. Шевченка
Інститут сходознавства НАН України
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор географічних наук (2001)
Нагороди

Яценко Борис Павлович ( 1 січня 1942 року) — доктор географічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, економіко-географ, сходознавець.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 січня 1942 року в селі Малий Вистороп Сумської області. Закінчив у 1963 році Східний факультет Ленінградського університету зі спеціальності «сходознавець-філолог (японознавець)». У 1967 році закінчив аспірантуру географічного факультету того самого університету, дисертація «Північні райони Японії». З 1968 року молодший науковий співробітник науково-організаційного відділу Всесоюзного інституту рослинництва імені М. Вавілова. У Київському університеті працює з 1970 року старшим викладачем, з 1976 доцентом кафедри економічної географії, з 1991 року завідувач новоствореної кафедри країнознавства та туризму. Докторська дисертація «Структура господарства Японії» (2001). Професор кафедри Країнознавства і Туризму. 3 1992 року за сумісництвом працював провідним науковим співробітником відділу Сучасного Сходу Інституту сходознавства НАН України.

В Київському університеті читає курси:

  • «Основи теорії географії світового господарства»,
  • «Країнознавство: основи теорії»,
  • «Політична географія»,
  • «Географія зовнішньоекономічної діяльності»,
  • «Політична географія і геополітика регіонів світу»,
  • країнознавчі курси з проблем господарства Японії та інших економічно розвинених країн.

З 1992 року обіймає посаду віце-президента товариства «Україна — Японія». Один із засновників наукового товариства «Академія туризму України».

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений почесними грамотами Міністерства освіти і науки та Міністерства економіки України, знаком «Почесний працівник туризму України» (2002), грамота Верховної Ради України (2009), «Орден Вранішнього Сонця» 3-го ступеня (2012), грамота міністерства закордонних справ Японії (2012).

Наукові праці[ред. | ред. код]

Сфера наукових інтересів торкається досліджень географії світового господарства, географії міжнародних економічних відносин, проблем політичної географії та геополітики, в країнознавстві — різноманітні аспекти японознавства, географія господарства інших економічно розвинених країн. Опублікував понад 250 наукових праць, 30 монографій та колективних монографій.

  1. Економічна географія зарубіжних країн: У 3-х томах. — К., 1975, 1978, 1981 (у співавторстві).
  2. Економічна і соціальна географія світу. — К., 1997, 1998, 2000, 2006 (у співавторстві).
  3. Світова економіка. — К., 2000, 2007 (у співавторстві).
  4. Економіка зарубіжних країн. — К., 1997, 2000 (у співавторстві).
  5. Структура господарства Японії. — К., 2005.
  6. Політична географія і геополітика. — К., 2007 (у співавторстві).
  7. Країнознавство: основи теорії. — К., 2009 (у співавторстві).
  8. «Довідковий Атлас світу». — К., 2010 (у співавторстві).

Література[ред. | ред. код]

  1. Географи Київського університету: Довідник / Олійник Я. Б., Бортник С. Ю., Гродзинський М. Д., Гуцал В. О. та ін. — К., 2003.