Яценюк Арсеній Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арсеній Петрович Яценюк
Арсеній Петрович Яценюк

Нині на посаді
На посаді з 27 лютого 2014
Президент   Олександр Турчинов (в.о.)
Петро Порошенко
Попередник Сергій Арбузов (в.о.)

Час на посаді:
4 грудня 2007 — 12 листопада 2008
Президент Віктор Ющенко
Попередник Олександр Мороз
Наступник Володимир Литвин

Час на посаді:
21 березня 2007 — 18 грудня 2007
Президент Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр   Віктор Янукович
Попередник Володимир Огризко (в. о.)
Наступник Володимир Огризко

Час на посаді:
27 вересня 2005 — 4 серпня 2006
Президент Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр   Юрій Єхануров
Попередник Сергій Терьохін
Наступник Володимир Макуха

Народився 22 травня 1974(1974-05-22) (40 років)
Чернівці, Українська РСР, СРСР
Національність українець[1][2]
Політична партія ВО «Батьківщина».png
Дружина Яценюк Тереза Вікторівна
Релігія Християнин: греко-католик[1][2]
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Україна Народний депутат України
6-го скликання
безпартійний (НУНС) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
безпартійний (ВО «Батьківщина») 12 грудня 2012 28 лютого 2014

Арсе́ній Петро́вич Яценю́к (22 травня 1974, Чернівці, Українська РСР, СРСР) — український політик, економіст і юрист. Чинний прем'єр-міністр України27 лютого 2014 року).

Яценюк працював міністром економіки з 2005 по 2006 роки, згодом був міністром закордонних справ України у 2007 і головою Верховної Ради з 2007 по 2008 роки. З 2009 по 2012 роки очолював політичну партію «Фронт змін». З червня по грудень 2012 року очолював раду «Об'єднаної опозиції». З 11 грудня 2012 року по 28 лютого 2014 року був головою фракції всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» у Верховній Раді України. 27 лютого 2014 був призначений прем'єр-міністром України. 24 липня 2014 під час засідання Верховної Ради прем'єр-міністр України Яценюк заявив про свою відставку[3], яка набуде чинності після схвалення її Верховною Радою.

Сім'я та походження

Народився 22 травня 1974 в місті Чернівці у родині історика Петра Івановича Яценюка та філолога Марії Григорівни Яценюк (в дівоцтві — Бакай).

Батько — Яценюк Петро Іванович, кандидат історичних наук, доцент історичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, заступник декана. На цьому ж факультеті викладає історію і його двоюрідний брат — Тадей Яценюк[4].

Мати — Марія Григорівна Бакай, викладачка французької мови факультету іноземних мов Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Одружений з Терезою Вікторівною Яценюк (в дівоцтві — Гур) (народилася у 1970). Подружжя має дві доньки — Христину та Софію.

Освіта

У 1991 закінчив з відзнакою спеціалізовану англомовну середню школу № 9 імені Панаса Мирного в Чернівцях, у 1996 — юридичний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича зі спеціальності «правознавство».

У 2001 здобув другу вищу освіту зі спеціальності «облік та аудит» в Чернівецькому торговельно-економічному інституті Київського національного торговельно-економічного університету.

У 2004 здобув науковий ступінь кандидата економічних наук в Українській академії банківської справи[5], захистивши дисертацію на тему «Організація системи банківського нагляду і регулювання в Україні».

Робота у приватному секторі

Під час навчання стає співзасновником юридичної компанії «Юрек-Лтд» та працює на посаді її президента з 1992 по 1997.

У 19982001 працює консультантом кредитного департаменту, радником голови правління, заступником голови правління АППБ «Аваль».

Політична кар'єра

Міністр економіки Автономної республіки Крим

19 вересня 2001 почалася політична кар'єра Арсенія Яценюка. В цей день Верховна Рада Автономної Республіки Крим обрала його виконувачем обов'язків Міністра економіки Автономної Республіки Крим в уряді Валерія Горбатова. 21 листопада того ж року рішенням кримського парламенту Арсеній Яценюк став повноцінним Міністром економіки. 29 квітня 2002 Арсеній Яценюк разом з усім урядом подає у відставку, тому що до роботи приступила новообрана Верховна Рада Криму. І хоча в той же день виконувачем обов'язків голови ради міністрів замість Валерія Горбатова став Сергій Куніцин, Арсеній Яценюк зберіг свою посаду. Вже 15 травня він удруге повноцінно очолив Міністерство економіки. Однак на цій посаді Арсеній Яценюк пробув менше року, будучи переведеним на нову роботу в Київ.

Перший заступник Голови Національного банку України, в.о. Голови Нацбанку

У січні 2003 голова Національного банку України (НБУ) Сергій Тігіпко призначив Арсенія Яценюка своїм першим заступником. Коли Сергій Тігіпко 4 липня 2004 став главою виборчого штабу кандидата в Президенти України Віктора Януковича, Арсенію Яценюку доручили виконувати обов'язки глави НБУ до кінця передвиборної кампанії. Цей етап його діяльності тривав до 16 грудня, поки Верховна рада України не прийняла відставку Сергія Тігіпка й не призначила новим керівником НБУ Володимира Стельмаха.

30 листопада 2004, під час політичної кризи, Арсеній Яценюк видав постанову НБУ № 576/2004 («Про тимчасові заходи відносно діяльності банків») про тимчасову заборону на дострокове зняття банківських вкладів, що запобігло можливим негативним наслідкам політичного протистояння. У лютому 2005 Арсеній Яценюк подав у відставку й був звільнений із займаного їм поста.

Заступник голови Одеської обласної державної адміністрації

9 березня 2005 голова Одеської обласної державної адміністрації Василь Цушко призначив Арсенія Яценюка своїм першим заступником. На цій роботі він працював до свого призначення на пост міністра економіки України, яке відбулося 27 вересня того ж року.

Міністр економіки України

27 вересня 2005 Арсеній Яценюк був призначений міністром економіки України в уряді Юрія Єханурова. 25 травня 2006 новообрана Верховна Рада України 5 скликання відправила уряд у відставку, доручивши йому при цьому продовжувати виконувати свої обов'язки до обрання нового. Через парламентську кризу Арсеній Яценюк працював у режимі виконувача обов'язків більше двох місяців, поки 4 серпня не був відправлений у відставку разом з усім Кабінетом міністрів.

Заступник Глави Секретаріату президента України

20 вересня 2006 Президент України Віктор Ющенко призначив Арсенія Яценюка першим заступником глави Секретаріату президента України — представником Президента України в Кабінеті Міністрів України. Яценюк очолював Спеціальну комісію Секретаріату Президента України з реформування СБУ.[6] Крім того, з 25 вересня 2006 Арсеній Яценюк був призначений членом Ради Національного банку України, а також членом наглядацьких рад ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» і ВАТ «Державний ощадний банк України». Від виконання останніх двох посад він був звільнений 13 березня 2007. 21 березня 2007 Арсеній Яценюк був затверджений на посаді міністра закордонних справ України та припинив свою діяльність у Секретаріаті Президента.

Міністр закордонних справ України

21 березня 2007 426 голосами з 450 Верховна рада України обрала Арсенія Яценюка міністром закордонних справ України. Його кандидатура була запропонована Президентом України Віктором Ющенком після того, як парламент двічі (22 лютого і 20 березня) відхилив кандидатуру Володимира Огризка. При поданні своєї кандидатури 21 березня 2007 Арсеній Яценюк зробив наголос на пріоритеті економіки в зовнішній політиці країни. За його словами, зовнішня політика України повинна стати реалістичною, прагматичною і прогнозованою. Основний курс України, на думку Арсенія Яценюка, — євроінтеграція та вихід на європейські ринки. Росію він назвав надзвичайно важливим партнером України. У день свого призначення на пост міністра Арсеній Яценюк був включений також до складу Ради національної безпеки та оборони України (РНБОУ).

Майже все перебування Арсенія Яценюка на посаді міністра закордонних справ припало на час гострої політичної кризи, яка призвела до розпуску українського парламенту указом президента України від 2 квітня 2007.

5 липня партійний Блок «Наша Україна — Народна самооборона» висунув Арсенія Яценюка кандидатом у народні депутати Верховної ради України під третім номером свого виборчого списку. Через це 17 серпня Яценюк пішов у неоплачувану відпустку, але щоб не втратити контроль над Міністерством закордонних справ, цю відпустку, що тривала до кінця вересня, він час від часу переривав. У другий раз Арсеній Яценюк пішов у відпустку 6 грудня, через два дні після свого обрання на пост Голови Верховної ради України. 18 грудня Верховна Рада України відправила його у відставку з поста міністра закордонних справ.

Голова Верховної Ради України

Арсеній Яценюк (праворуч) й Кондоліза Райс

23 листопада 2007 Арсеній Яценюк прийняв присягу народного депутата Верховної Ради України, а вже 4 грудня 2007 за результатами таємного голосування він став дев'ятим головою українського парламенту. За його кандидатуру віддали свої голоси 227 депутатів, що представляли фракції «Наша Україна — Народна самооборона» і «Блок Юлії Тимошенко».

21 грудня 2007 Президент України вивів Арсенія Яценюка зі складу Ради національної безпеки та оборони України, тому що за посадою голова парламенту на відміну від глави МЗС не повинен обов'язково бути членом цієї установи. Однак у той же день Арсеній Яценюк знову був уведений до складу РНБОУ указом президента України № 1242/2007.

17 вересня 2008 Арсеній Яценюк подав у відставку у зв'язку із припиненням існування правлячої коаліції. 11 листопада пройшло таємне голосування із приводу прийняття відставки Арсенія Яценюка. Однак дане голосування було визнано недійсним, тому що в ньому взяли участь лише 109 депутатів при необхідних 226. 12 листопада народні депутати Верховної Ради України змінили процес прийняття відставки Голови парламенту — таємне голосування було замінено відкритим. За відставку проголосували 233 депутати і таким чином рішення було прийнято. 21 листопада 2008 Президент України вивів Арсенія Яценюка зі складу РНБОУ своїм указом № 1060/2008.

У цей же період через конфлікт[7][8] Яценюка із заступником начальника спецпідрозділу ДАІ «Кобра» підполковником Кожею, підполковник і два його підлеглих були звільнені «за дискредитацію служби», а підрозділ згодом розформовано наказом міністра внутрішніх справ Юрія Луценка[9][10]

15 січня 2009 обраний членом Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я.

Прем'єр-міністр України

Відставка з посади

24 липня 2014 внаслідок розпаду парламентської коаліції після виходу з неї партій «Удар» та партією «Свобода» Арсеній Яценюк під час виступу з трибуни оголосив про самоусунення з посади прем'єр-міністра України, висловив небажання вступати в альтернативну коаліцію з залишками Партії регіонів і Комуністичної партії України. Головою Верховної Ради України Олександром Турчиновим було запропоновано фракціям «Удар» та «Свобода» (за основною участю яких відбувся розпад коаліції) внести технічну кандидатуру на посаду прем'єр міністра України.[11]

Партійна кар'єра

Лідер політичної партії «Фронт Змін»

Арсеній Яценюк. Перший тур президентський виборів 2010 року — 6,69%.

З 28 листопада 2009 — лідер політичної партії «Фронт Змін». У 2010 Арсеній Яценюк взяв участь у виборах президента України. Посів 4 місце, отримавши 6,96% голосів виборців. Політична партія «Фронт Змін» уперше взяла участь у місцевих виборах 31 жовтня 2010, на яких посіла третє місце по Україні, отримавши голоси майже 7% українців (відсоток підтримки рівний по всій території України). Загалом депутатами різних рівнів від партії стали 2827 осіб. 12 представників «Фронту Змін» стали мерами міст.

Юлія Мостова у статті у «Дзеркалі тижня» від 12 серпня 2011 стверджувала, що на початку літа 2011 було проведено соціологічне дослідження, вибірка якого у 30 разів перевищувала стандартну, в ході якого було з'ясовано, що Арсеній Яценюк переконливо переміг би чинного Президента Віктора Януковича у другому турі президентських виборів[12].

«Об'єднана опозиція»

Арсеній Яценюк на своїй прес-конференції в якості голови ради «Об'єднаної опозиції»

У квітні 2012 лідер «Фронту змін» Арсеній Яценюк і лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко оголосили про формування спільного списку для участі у парламентських виборах[13]. 23 квітня Яценюк та Турчинов оголосили про підписання Декларації єдності.[14] 12 травня відбувся Форум, на якому було презентовано програму від Об'єднаної опозиції.[14] У червні 2012 Яценюк був обраний головою ради Об'єднаної опозиції «Батьківщина»[15].

У липні 2012 Арсеній Яценюк та інші члени «Фронту змін» припинили членство в партії, щоб взяти участь в парламентських виборах за списком «Батьківщини» як безпартійні[16]. Ще в квітні Яценюк підкреслював, що «„Фронт змін“ існував і буде існувати»[17], але також заявляв, що об'єднання опозиції може закласти основу для створення єдиної партії[18].

За підсумками жовтневих парламентських виборів «Об'єднана опозиція» отримала 62 місця (25,54% голосів) за партійним списком і ще 39, вигравши в 39 мажоритарних округах — в загальній складності отримавши 101 місце в парламенті[19]. 11 грудня 2012 Яценюк був обраний головою фракції ВО «Батьківщина», раду «Об'єднаної опозиції» замість нього очолив Олександр Турчинов[20].

4 червня 2013 з'їзд партії «Фронт Змін» одностайно ухвалив рішення про об'єднання з ВО «Батьківщина» шляхом ліквідації та вступу членів «Фронту Змін» до «Батьківщини». 15 червня 2013 на урочистому з'їзді Об'єднаної опозиції Арсеній Яценюк отримав партійний квиток «Батьківщини» та був обраний головою Політичної ради «Батьківщина».

Член Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.

Акція «Вставай, Україно!»
Докладніше: Вставай, Україно!

Основні опозиційні партії 14 березня розпочали всеукраїнську акцію «Вставай, Україно!». Акції пройдуть під гаслами про відставку президента Віктора Януковича і дострокові президентські вибори, а також за соціальні та економічні права. Очолили акцію Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок та Віталій Кличко[21]

18 квітня у Києві пройшла заключна акція в рамках кампанії «Вставай, Україно!». Прибічники опозиційних політичних сил зібралися на Європейській площі, рушивши дещо згодом на Софійську площу. Лідери опозиції Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок і Віталій Кличко підписали спільну декларацію[22] про координацію дій, у якій було зафіксовано рішення підтримати єдиного кандидата від опозиції у другому турі на наступних президентських виборах.[23][24]

Нагороди

Випадки з життя

Мультимедіа

  • Арсеній Яценюк став прототипом персонажа Кролика Сені в українському мультсеріалі Казкова Русь.

Див. також

Примітки

  1. а б Офіційна фейсбук-сторінка Арсенія Яценюка
  2. а б Офіційна сторінка Фронту Змін — Родинне дерево Арсенія Яценюка
  3. Яценюк подав у відставку
  4. Яценюк нашел жену в банке, а с первой красавицей Украины учился в одной школе. Газета Сегодня, 29/03/2007
  5. Дисертація для здобуття вченого ступеня Яценюка А. П. «Організація Системи Банківського Нагляду І Регулювання В Україні»
  6. Всадники без головы — СБУ анатомия власти. Газета «Бизнес» № 42 от 20.10.2008 (рос.)
  7. Замначальника Кобры показал Яценюку средний палец
  8. Руководитель «Кобры» показал Яценюку средний палец
  9. Луценко хочет разогнать «Кобру»
  10. Как с «Кобры» Кожу снимали
  11. Турчинов попросив УДАР і «Свободу» внести кандидатуру технічного прем'єра
  12. Віктор Янукович: бій із тінню, Дзеркало Тижня, 12 серпня 2011 Дзеркало тижня. Україна
  13. «ТИМОШЕНКО І ЯЦЕНЮК ОБ’ЄДНАЛИСЯ». Українська правда. 2012-04-23. Архів оригіналу за 2012-08-06. Процитовано 2012-07-03. 
  14. а б Газета 33 канал — № 19 від 2 травня 2012 року
  15. «Об’єднана опозиція обрала свого лідера». Дзеркало тижня. 2012-06-07. Архів оригіналу за 2012-08-06. Процитовано 2012-07-03. 
  16. «Яценюк покинул "Фронт перемен" ради списка "Батькивщины"». ТСН.ua. 2012-07-14. Процитовано 2013-01-01. 
  17. «"ФРОНТ ЗМІН" ІДЕ В РАДУ З "БАТЬКІВЩИНОЮ"». Українська правда. 2012-04-07. Процитовано 2013-01-01. 
  18. «Unification of opposition could lay basis for single party, says Yatseniuk». Kyiv Post (uage=англійською). 2012-04-23. Процитовано 2013-01-01. 
  19. «Вибори-2012. Результати голосування». Українська правда. 2012-10-29. Архів оригіналу за 2013-01-05. Процитовано 2013-01-01. 
  20. «Яценюка обрали лідером фракції». Українська правда (uk). 2012-12-11. Процитовано 2013-01-01. 
  21. Опозиція оголосила про початок акції «Вставай, Україно!»
  22. Опозиція дозволила собі не висувати спільного кандидата, — декларація
  23. Пройшов київський етап акції «Вставай, Україно!». ФОТОРЕПОРТАЖ
  24. Єдиного не буде
  25. Указ Президента України № 108/2008 від 7 лютого 2008 року «Про відзначення державними нагородами України»
  26. Арсеній Яценюк нагороджений медаллю «На славу Чернівців» // Чернівецький інформаційно-розважальний портал CITI.cv.ua, 04 жовтня 2008
  27. Яценюк на свої гроші збудував пам'ятник імператору Францу-Йосифу
  28. facebook

Література

  • Яценюк А. П. Банківська таємниця часів Помаранчевої революції. -К.:ТОВ «НВП Поліграфсервіс» −2008. −270 стр. ISBN 978-86-18-22-2

Посилання

Попередник: 16-й Прем'єр-міністр України
27 лютого 2014
Наступник:
Азаров Микола Янович
Арбузов Сергій Геннадійович (в.о.)
'
Попередник: 8-й Голова Верховної Ради України
4 грудня 200712 листопада 2008
Наступник:
Мороз Олександр Олександрович
Литвин Володимир Михайлович
Попередник: 16-й Міністр економіки України
27 вересня 20054 серпня 2006
Наступник:
Терьохін Сергій Анатолійович
Макуха Володимир Олексійович
Попередник
в.о. Огризко Володимир Станіславович
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg 7-й Міністр закордонних справ України
21 березня 2007 — 18 грудня 2007
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Наступник
Огризко Володимир Станіславович