Яшин Олександр Якович

Яшин Олександр Якович
Псевдонім	Яшин
Народився	14 (27) березня 1913(1913-03-27) Блудново, тепер Нікольського району Вологодської області
Помер	11 липня 1968(1968-07-11) (55 років) Москва ·злоякісна пухлина
Поховання	Вологодська область
Громадянство	Російська імперія,  СРСР
Діяльність	поет, прозаїк
Alma mater	Літературний інститут імені Горького
Мова творів	російська
Роки активності	з 1928
Жанр	вірш, поема, повість
Членство	СП СРСР
Партія	КПРС
Учасник	німецько-радянська війна
Премії	(1950)

|Lib= |Член КПРС:=

Олександр Якович Яшин (справжнє прізвище — Попов; рос. Александр Яковлевия Яшин; нар. 14 (27) березня 1913(19130327) — пом. 11 липня 1968) — російський радянський поет, прозаїк. Лауреат Сталінської премії.

Біографія

Народився 14 березня (27 за новим стилем) 1913 року у селі Блудново (тепер Нікольського району Вологодської області) в селянській родині. 1931 року закінчив педагогічний технікум у місті Нікольське, вчителював у селі. Почав друкуватися 1928 року. Перша збірка віршів «Пісні Півночі» побачила світ 1934 року в Архангельську.

З 1935 року жив у Москві. 1941 року закінчив Літературний інститут імені Горького. Того ж року став членом ВКП(б).

У роки німецько-радянської війни добровольцем пішов на фронт. Як військовий кореспондент і політпрацівник брав участь в обороні Ленінграда і Сталінграда, у визволенні Криму. У цей час видано його збірки віршів «На Балтиці було» (1942) і «Місто гніву» (1943). Яшин був демобілізований за станом здоров'я 1944 року.

У післявоєнні роки багато їздив по Радянському Союзу: на Північ, Алтай, будівництво гідроелектростанцій, цілину. Після війни серед виданих збірок: "Свіжий хліб" (1957), "Совість" (1961), "День творіння" (1968).

Помер 11 червня 1968 року в Москві від раку. Поховано в рідному селі.

Посмертно видано вибрані твори в двох томах (Москва, 1972).

Екранізації

• 1990 — «Ва-же-лі»/(рос.)«Ры-ча-ги» (1990, Одеська кіностудія, к/м фільм за мотивами однойменного оповідання О. Яшина; реж. Л. Бурлака)

Нагороди

• Сталінська премія другого ступеня (1950) — за поему «Олена Фоміна» (1949). 1952 року цю поему видано в Києві в перекладі українською мовою.
• орден Червоної Зірки і медалі.

Увічнення пам'яті

Іменем Яшина названо вулицю у Вологді, школу-інтернат у Нікольську, поетові поставлено пам'ятники та відкрито музеї в Нікольську і Блуднові.

Література

• Буран В. Я. Яшин Олександр Якович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1985. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — 568, [4] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 532.
• Солоухин В. Слово об Александре Яшине, в книге « День поэзии», 1973 (рос.)
• Краткая литературная энциклопедия, т. 8. — М., изд-во «Советская энциклопедия», 1975, с. 1134

Посилання

• А.Яшин: все стихотворения
• Биография Яшина А. Я. [Архівовано 28 грудня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)