Кнайпа
Кна́йпа (від нім. Kneipe) — корчма, шинок[1], пивниця, пивна, кабак, генделик, ресторанчик, забігайлівка[2] — гастрономічний заклад, де подають насамперед спиртні напої[3][4].
У німецькомовних країнах означає перш за все пивну (пивницю). Подекуди окрім напоїв подають також і страви, тому межа між кнайпою і рестораном не є чіткою, щоправда, у Німеччині, згідно з регіональними законами про заборону куріння у ресторанах, ознакою кнайпи вважається відсутність кухні.
Поширення в Україні[ред. | ред. код]
В Україні цей термін найчастіше вживається у Галичині, особливо у Львові, де нерідко, маючи на увазі кафе, говорять кнайпа або також кав'ярня (каварня). Історична назва перших кав'ярень — цукерня, пов'язана також зі Львовом — це були кондитерські, де до кави пропонували випечені свіжі тістечка. Також в Галичині досить часто вживалося слово пивниця — заклад, де, насамперед, можна було випити пива. В домашньому господарстві термін пивниця (деколи вимовляли півниця) вживався тільки в одному зі своїх значень, а саме — підвал, погріб, льох. Цікаво, що у Львові багато кнайп, пивниць розміщено в підвалах і напівпідвалах.
Іншою важливою відмінністю кнайпи від ресторану є її традиційна роль як місце зустрічей та спілкування громадськости. Особливо на вихідні та у свята, коли вона стає місцем відпочинку у колі друзів та знайомих.
Кнайпи в різних країнах[ред. | ред. код]
Залежно від місцевих особливостей різних країн світу, такі заклади називаються по різному:
- у англомовних країнах подібний заклад історично називали таверною, проте сьогодні цю роль здебільшого перейняли паби (англ. public house);
- кафе в Італії, Франції, також Австрії і багатьох інших країнах;
- чайхана в країнах Середньої Азії;
- ізакая (яп 居酒屋) у Японії;
Цитати[ред. | ред. код]
Наприклад, у історичному нарисі У пана Атлясса:
...Найшанованішою кнайпою був «Атлас». Назва її походила від прізвища першого власника — відомого виробника «Сметанкової» горілки та настоянки «Атлясівки» пана Атлясса. У час окупації каварнею опікувався його зять Едвард Тарлерський. Саме завдяки вмінню пана Едзя згуртувати різношерстих людей, за одним столиком сиділи знаменитий поет і графоман, професор і студент, священик та кишеньковий злодій. Це була безупинна круговерть гостей, розмов та зустрічей.[5]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мовностильовий вимір художньої моделі світу у прозі Богдана Нижанківського [Архівовано 23 березня 2022 у Wayback Machine.] / І. Мочкодан // Слово і час, 2013. — № 10. — С. 54
- ↑ Німецькі запозичення у складі львівської ґвари [Архівовано 4 березня 2022 у Wayback Machine.] / О. В. Подвойська // Наукові записки [Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя]. Філологічні науки. — 2015. — Кн. 1. — С. 65-71
- ↑ Мотиваційна база ергонімів як знаків соціокультурного простору України й англомовних країн (на матеріалі назв закладів харчування) [Архівовано 4 лютого 2019 у Wayback Machine.] / Позніхіренко Ю. І. — Дисертація на здобуття наукового ступеня к. ф. н. за спеціальністю 10.02.17 — порівняльно-історичне і типологічне мовознавство. — Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Київ, МОН України, 2018. — С. 46
- ↑ Кнайпа [Архівовано 14 січня 2022 у Wayback Machine.] // Словар українського сленгу
- ↑ Юрій Винничук «Кнайпи Львова» та «Кава по-львівськи»
Джерела[ред. | ред. код]
- Кнайпа // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- З історії повсякденної та святкової культури німців [Архівовано 5 березня 2022 у Wayback Machine.] / О. Курочкін // Матеріали до української етнології. — 2017. — Вип. 16. — С. 82—89.
- Львівська кнайпа: довідник / ред. та коректура А. Кекляк, М. Грущик. — Л. : МаКом, 2003. — 44 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Кнайпа «У Нафтули», або куди ходили Сергій Єфремов із Іваном Франком. То є Львів. 10 квітня 2019. Процитовано 17 квітня 2020.
