Ґабріель Ґарсія Маркес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.


Ґабріель Ґарсія Маркес
Gabriel García Márquez
Габріе́ль Гарсі́а Ма́ркес на врученні Нобелівської премії
Псевдоніми:	Ґабо (Gabo)
Дата народження:	6 березня 1927
Місце народження:	Аракатака, провінція Магдалена, Колумбія
Громадянство:	Колумбія
Рід діяльності:	новеліст, журналіст
Роки активності:	1955-зараз
Напрямок:	«магічний реалізм»
Magnum opus:	Сто років самотності
Премії:	Нобелівська премія з літератури 1982 року

Ґабріе́ль Хосе́ де ла Конкордія Ґарсі́я Ма́ркес (повне ім'я, ісп. Gabriel José de la Concordia García Márquez, шанувальники з любов'ю називають його Ґабо; *6 березня 1927 року (а не 1928, як помилково вважали) — колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч; лауреат Нобелівської премії з літератури 1982 року. Представник літературного напрямку «магічного реалізму». Його ім'я стоїть поряд з іменами Хорхе Луїса Борхеса, Маріо Варгаса Льоси, Джуліо Кортасара як одного з найвизначніших письменників Латинської Америки ХХ століття.

Габріель Гарсія Маркес з сином Гонсаліо і дружиною Мерседес. 1982 рік, Париж.

[ред.] Біографія

Народився в місті Аракатака, провінція Магдалена, Колумбія, жив в Мехіко і Європі, тепер переважно живе в Мехіко.

У дитинстві виховувався батьками матері. Саме вони познайомили майбутьного письменика мовними особливостями, що в подальшому стали важливою частиною його творчості.

В 1940 році, в 12-річному віці, Ґабріель отримав стипендію і почав навчання в єзуїтському коледжі містечка Сіпакіра, що в 30 км на північ від Боготи. В 1946 році вступив в Національний університет Боготи на юридичний факультет.

З 1954 року Маркес працює в газеті «Ель Еспектадор», публікуючи невеличкі статті і рецензії на фільми. Як коррекспондент цієї газети працює в Італії, Польщі, Франції, Венесуелі та США. У 1959 році в Нью-Йорку в нього народжується син.

В цей час Маркес пише оповідання і кіносценарії. У 1961 році видає повість «Полковнику ніхто не пише» (исп. El coronel no tiene quien le escriba), у 1966 році – роман (La mala hora, 1966). Світове визнання йому приніс роман «Сто років самотності» (Cien años de soledad, 1967)

У 1982 році Маркесу присуджено Нобелівську премію з літератури: «За романи і оповідання, в яких фантазія і реалізм, поєднані в світі уяви, що відзеркалює життя і конфлікти цілого континента».

У 1989 році у письменика виявили ракову пухлину в легенях, яка, вірогідно, розвинулась через його звичку курити під час роботи. Після операції 1992 року розвиток пухлини призупинився. Медичне обстеження у 1999 році виявило в нього іншу форму раку – лімфому. Йому прийшлось двічі оперуватися в США і Мексиці.

У 2002 році вийшла друком перша книга з запланованої біографічної трилогії – «Жити, щоб розповісти про життя», що стала бестселером в іспаномовному світі.

В серпні 2004 року Маркес продав права на екранізацію свого роману «Кохання під час холери» голівудськії кінокомпанії «Stone Village Pictures». Бюджет кінострічки склав 40 млн. долл. Фільмування проходило в 2006 році в Картахені, що на карибському узбережжі Колумбії.

[ред.] Посилання

ВікіЦитати містять висловлювання, автором яких є:
Ґабріель Ґарсія Маркес

п • о • р Лауреати Нобелівської премії з літератури
1901—1925	Сюллі-Прюдом (1901) • Моммзен (1902) • Бйорнсон (1903) • Містраль / Ечеґерай І Ейзаґірре (1904) • Сенкевич (1905) • Кардуччі (1906) • Кіплінг (1907) • Ойкен (1908) • Лаґерлеф (1909) • Гейзе (1910) • Метерлінк (1911) • Гауптман (1912) •Тагор (1913) • Роллан (1915) • Гейденстам (1916) • Ґ'єллеруп / Понтоппідан (1917) • Шпіттелер (1919) • Гамсун (1920) • Франс (1921) • Бенавенте-і-Мартинес (1922) • Єйтс (1923) • Реймонт (1924) • Шоу (1925)
1926—1950	Деледда (1926) • Бергсон (1927) • Унсет (1928) • Манн (1929) • Люїс (1930) • Карлфельдт (1931) • Ґолсворсі (1932) • Бунін (1933) • Піранделло (1934) • О'Ніл (1936) • Мартен дю Гар (1937) • Бак (1938) • Силланпяя (1939) • Єнсен (1944) • Містраль (1945) • Гессе (1946) • Жид (1947) • Еліот (1948) • Фолкнер (1949) • Рассел (1950) •
1951—1975	Лагерквіст (1951) • Моріак (1952) • Черчілль (1953) • Хемінгуей (1954) • Лакснесс (1955) • Хименес (1956) • Камю (1957) • Пастернак (1958) • Квазімодо (1959) • Перс (1960) • Андрич (1961) • Стейнбек (1962) • Сеферіс (1963) • Сартр (1964) • Шолохов (1965) • Агнон / Закс (1966) • Астуріас (1967) • Кавабата (1968) • Беккет (1969) • Солженіцин (1970) • Неруда (1971) • Белль (1972) • Вайт (1973) • Юнсон / Мартінсон (1974) • Монтале (1975)
1976—2000	Беллоу (1976) • Алейсандре (1977) • Зінгер (1978) • Елітіс (1979) • Мілош (1980) • Канетті (1981) • Гарсіа Маркес (1982) • Голдинг (1983) • Сейферт (1984) • Сімон (1985) • Шоїнка (1986) • Бродский (1987) • Магфуз (1988) • Села (1989) • Пас (1990) • Гордімер (1991) • Волкотт (1992) • Моррісон (1993) • Ое (1994) • Хіні (1995) • Шимборська (1996) • Фо (1997) • Сарамаго (1998) • Грасс (1999) • Гао (2000)
2001—2025	Найпол (2001) • Кертес (2002) • Кутзее (2003) • Єлінек (2004) • Пінтер (2005) • Памук (2006) • Лессінг (2007)