Габрієль Гарсія Маркес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ґабрієль Ґарсія Маркес)
Перейти до: навігація, пошук
Габрієль Гарсія Маркес
Gabriel García Márquez
Габрієль Гарсія Маркес, 2002 рік
Габрієль Гарсія Маркес, 2002 рік
Псевдоніми, криптоніми: Габо (Gabo)
Дата народження: 6 березня 1927(1927-03-06)
Місце народження: Аракатака, провінція Магдалена, Колумбія
Дата смерті: 17 квітня 2014(2014-04-17) (87 років)
Місце смерті: Мехіко, Мексика
Громадянство: Колумбія
Рід діяльності: романіст, журналіст
Роки активності: 1955 — 2014
Напрямок: «магічний реалізм»
Magnum opus: Сто років самотності
Премії:

Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1982)

Нагороди:
Орден Ацтекського орла


Nobel prize medal.svg

Габріє́ль Хосе́ де ла Конкордія Гарсі́я Ма́ркес (повне ім'я: ісп. Gabriel José de la Concordia García Márquez, шанувальники доброзичливо називали його Габо; * 6 березня 1927[1], Аракатака, Колумбія — 17 квітня 2014, Мехіко, Мексика) — колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч; лауреат Нейштадтської літературної премії 1972 року, лауреат Нобелівської премії з літератури 1982 року.

Представник літературного напрямку «магічного реалізму».

Його ім'я стоїть поряд з іменами Хорхе Луїса Борхеса, Маріо Варгаса Льоси, Хуліо Кортасара як одного з найвизначніших письменників Латинської Америки ХХ століття[2].

Біографія[ред.ред. код]

Габріель Гарсія Маркес з сином Гонсаліо (Гонзаліо) і дружиною Мерседес. 1982 рік, Париж.

Габрієль Гарсія Маркес народився в місті Аракатака, провінція Магдалена, Колумбія, жив у Мексиці та Європі, перед смертю переважно жив в Мехіко.

У дитинстві виховувався батьками матері. Саме вони познайомили майбутнього письменника з мовними особливостями, що в подальшому стали важливою частиною його творчості.[3][4]

У 1940 році, в 12-річному віці, Ґабрієль отримав стипендію і почав навчання в єзуїтському коледжі містечка Сіпакіра, що за 30 км на північ від Боготи[5]. У 1946 році він вступив у Національний університет Боготи на юридичний факультет.

Перше оповідання Ґарсії Маркеса було опубліковане 1947 p., але його автор не мислив себе професійним літератором. 1948 р. внаслідок убивства лідера ліберальної партії атмосфера у столиці ускладнилася, і Ґарсія Маркес переїхав у Картахену, де намагався продовжити заняття. Але адвокатська кар'єра його мало приваблювала, а невдовзі він зовсім відмовився від неї і звернувся до журналістики.

1951 р. вийшла повість «Опале листя» (La hojarasca), у якій вперше з'являється містечко Макондо, що так нагадує рідну Аракатаку. Разом зі світом Макондо приходить і тема самотності, центральна для всієї творчості Ґарсії Маркеса.

З 1954 року Маркес працював у газеті «Ель Еспектадор», публікуючи невеличкі статті і рецензії на фільми. Як кореспондент цієї газети він побував у Італії, Польщі, Франції, Венесуелі та США. У 1959 році в Нью-Йорку в нього народився син.[6]

Поряд із кореспондентською діяльністю Маркес почав писати оповідання і кіносценарії. У 1961 році він опублікував повість «Полковникові ніхто не пише» (ісп. El coronel no tiene quien le escriba), у 1962 році — роман «Лиха година» (La mala hora, 1966). Світове визнання йому приніс роман «Сто років самотності» (Cien años de soledad, 1967). Чилійський поет Пабло Неруда назвав цей роман кращим іспаномовним романом з часів Дон Кіхота.

У 1982 році Маркесу присуджено Нобелівську премію з літератури: «за романи і оповідання, в яких фантазія і реалізм, поєднані у світі уяви, що віддзеркалює життя і конфлікти цілого континенту».

У 1989 році у письменника виявили ракову пухлину в легенях, яка, ймовірно, розвинулась через його звичку курити під час роботи. Після операції 1992 року розвиток пухлини призупинився. Медичне обстеження у 1999 році виявило в нього іншу форму раку — лімфому. Його довелося двічі оперувати в США і Мексиці.

2002 року вийшла друком перша книга з запланованої біографічної трилогії — «Жити, щоб розповісти про це», що стала бестселером в іспаномовному світі.

У серпні 2004 року Маркес продав права на екранізацію свого роману «Кохання в час холери» голівудській кінокомпанії «Stone Village Pictures». Бюджет кінострічки склав 40 млн. доларів США. Фільмування відбувалося в 2006 році в Картахені, що на карибському узбережжі Колумбії.

Помер Ґабрієль Ґарсія Маркес 17 квітня 2014 на 88-му році життя у своєму будинку в Мехіко[7][8][9]. Президент Колумбії Хуан Мануель Сантос висловив свої співчуття в Twitter:

«

Тисяча років самотності та смутку через смерть найвеличнішого колумбійця всіх часів, висловлюю свою солідарність та співчуття родині.[10][11]

Оригінальний текст (ісп.)

Mil años de soledad y tristeza por la muerte del más grande colombiano de todos los tiempos! Solidaridad y condolencias a la Gaba y familia.

 »

Твори[ред.ред. код]

Оповідання[ред.ред. код]

  • 1947: Третя смиренність / La tercera resignación
  • 1948: Інший бік смерті / La otra costilla de la muerte
  • 1948: Єва всередині свого кота / Eva está dentro de su gato
  • 1949: Прикрість для трьох сомнамбул / Amargura para tres sonámbulos
  • 1949: Діалог із дзеркалом / Diálogo del espejo
  • 1950: Очі блакитного пса / Ojos de perro azul
  • 1950: Жінка, яка приходила о шостій / La mujer que llegaba a las seis [12]
  • 1951: Набо, негр, який змусив чекати ангелів / Nabo, el negro que hizo esperar a los ángeles
  • 1951 :Опале листя /La hojarasca
  • 1952: Хтось розкидає ці троянди / Alguien desordena estas rosas
  • 1953: Ніч куликів / La noche de los alcaravanes
  • 1955: Монолог Ісабель під час дощу в Макондо / Monólogo de Isabel viendo llover en Macondo
  • 1961: Море втраченого часу / El mar del tiempo perdido
  • 1962: Сієста у вівторок / La siesta del martes
  • 1962: Один із цих днів / Un día de éstos
  • 1962: У цьому місті немає злодіїв / En este pueblo no hay ladrones
  • 1962: Незабутній день Бальтасара / La prodigiosa tarde de Baltazar
  • 1962: Вдова Монтьєль / La viuda de Montiel [13]
  • 1962: День після суботи / Un día después del sábado
  • 1962: Штучні троянди / Rosas artificiales
  • 1962: Похорони Великої Мами / Los funerales de la Mamá Grande
  • 1968: Стариган із крилами / Un señor muy viejo con unas alas enormes
  • 1968: Світло як вода / La luz es como el agua
  • 1968: Найкрасивіший потопельник у світі / El ahogado más hermoso del mundo
  • 1968: Остання подорож корабля-привида / El último viaje del buque fantasma
  • 1968: Блакаман, добрий продавець див / Blacamán el bueno vendedor de milagros
  • 1970: За коханням неминучість смерті / Muerte constante más allá del amor
  • 1972: Неймовірна сумна історія про простодушну Ерендіру і її безсердечну бабусю / La increíble y triste historia de la cándida Eréndira y de su abuela desalmada
  • 1992: Дванадцять дорожніх історій / Doce cuentos peregrinos

Романи, збірки, статті[ред.ред. код]

  • 1955: Сухе листя / La hojarasca
  • 1961: Полковникові ніхто не пише / El coronel no tiene quien le escriba
  • 1962: Недобрий час / La mala hora
  • 1962: Похорони Великої Мами / Los funerales de la Mamá Grande
  • 1967: Сто років самотності / Cien años de soledad
  • 1968: Монолог Ісабель під час дощу в Макондо / Monólogo de Isabel viendo llover en Macondo
  • 1970: Оповідь непотопельника / Relato de un náufrago
  • 1973: Очі блакитного пса / Ojos de perro azul
  • 1973: Коли я був щасливий і дурний / Cuando era feliz e indocumentado
  • 1974: Чилі, переворот і грінго / Chile, el golpe y los gringos
  • 1975: Осінь патріарха / El otoño del patriarca
  • 1947–1972, 1976: Усі оповідання / Todos los cuentos
  • 1978: Подорож соціалістичними країнами / De viaje por los países socialistas
  • 1948–1952: Журналістика 1: Берегові тексти / Obra periodística 1: Textos costeños
  • 1954–1955: Журналістика 2: Серед франтів / Obra periodística 2: Entre cachacos
  • 1955–1960: Журналістика 3: З Європи і Америки / Obra periodística 3: De Europa y América
  • 1974–1995: Журналістика 4: Задарма / Obra periodística 4: Por la libre
  • 1980–1984: Журналістика 5: Прес-релізи / Obra periodística 5: Notas de prensa
  • 1981: Хроніка смерті, про яку всі знали заздалегідь / Crónica de una muerte anunciada
  • 1982: Хай живе Сандіно / Viva Sandino
  • 1982: Викрадення / El secuestro
  • 1982: Запах гуаяви / El olor de la guayaba
  • 1983: Штурм / El asalto: el operativo con el que el FSLN se lanzó al mundo
  • 1983: Ередіра / Eréndira
  • 1985: Любов під час холери / El amor en los tiempos del cólera
  • 1986: Таємна пригода Мігеля Літтіна у Чилі / La aventura de Miguel Littín clandestino en Chile
  • 1989: Генерал у своєму лабіринті / El general en su laberinto
  • 1992: Дванадцять дорожніх оповідань / Doce cuentos peregrinos
  • 1994: Про кохання та інших демонів / Del amor y otros demonios
  • 1996: Новина про викрадення / Noticia de un secuestro
  • 2002: Жити, щоб розповісти про це / Vivir para contarla
  • 2004: Записник з моїми сумними курвами / Memoria de mis putas tristes
  • 2010: Я тут не для того, щоб робити промови / Yo no vengo a decir un discurso

П'єси[ред.ред. код]

  • 1994: Кохання та інші демони / Diatriba de amor contra un hombre sentado

Посилання[ред.ред. код]

Переклади творів українською
Про Маркеса та його творчість

Примітки[ред.ред. код]