Ґавейн

Сер Ґавейн (худ. Говард Пайл, 1903)

Сер Ґавейн Оркнейський (англ. Gawain, фр. Gauvain) — лицар Круглого Столу, один з центральних персонажів Артурівського циклу, вважався першим або другим по доблесті витязем, рівним Ланселоту. Син короля Лота Оркнейського і Морґаузи Тінтагель, племінник короля Артура Пендрагона і потенційний його спадкоємець. Старший з чотирьох Оркнейських братів: Ґахеріса (який був зброєносцем Ґавейна), Ґарета білоручки і Аґравейна.

Зміст

1 Ґавейн (Ґовен) у французькій літературі
2 Ґавейн і Білий Олень
3 Ґавейн і Зелений Лицар
4 Ґавейн і леді Раґнелл
5 Загибель Ґавейна
6 Сімейне дерево (за Мелорі)
7 Цікаві факти
8 Примітки

Ґавейн (Ґовен) у французькій літературі[ред.]

У Кретьєна де Труа Ґовен — авантюрист, улюбленець долі і улюбленець жінок. Ґовен став протагоністом незліченною низки авантюрних романів у віршах, таких, як «Лицар зі шпагою», «Мул без вуздечки», «Згубний цвинтар» і багато інших. Цей лицар як не можна краще підходив для пригодницького роману посткретьенівського періоду, коли центр ваги творів переміщався з моральних проблем на опис пригод як таких, щедро уснащенних усіляким чаклунством і чортівнею. Ґовен не був «молодим» героєм, якими були, наприклад, Ерек, Кліжес або Парцифаль. Він був лицарем зі сформованим характером, зразковим, але не ідеальним. Він був сміливий і шляхетний, але в почуттях своїх — поверховий і непостійний. Він часто закохувався, але рідко по-справжньому кохав. Ґовен кидався стрімголов у пригоди не заради кохання, не в ім'я вдосконалення своїх якостей лицаря, а лише через нездоланну спрагу ще і ще раз зіткнутися з небезпекою.

У романах XIII століття саме Ґовен став чистим варіантом мандрівного лицаря, викликавши потім нескінченні наслідування.

У англійській літературній традиції образ Ґовена отримав дещо інше трактування; приклад тому — роман «Сер Ґавейн і Зелений Лицар».

Ґавейн і Білий Олень[ред.]

Ґавейн і Зелений Лицар[ред.]

Сер Ґавейн і Зелений Лицар

Одна з найвідоміших пригод сера Ґавейна, описана в поемі невідомого автора і перекладене на сучасну англійську Джоном Рональдом Руелом Толкіном.

На Різдво всі лицарі і їх леді зібралися за круглим столом в Камелоті. Як завжди, вони не приступали до трапези, поки не почують про нову гідну пригодуі. Раптово в зал на коні в'їхав лицар величезного зросту, зелений з голови до ніг, на зеленому коні. Велетень побажав переконатися в доблесті хвалених лицарів Камелота, і запропонував обмінятися з будь-яким з них ударами. Викликався Ґавейн відрубав нахабі голову, але той як ні в чому не бувало підняв її, сів на коня і велів Ґавейн знайти його через рік в Уельсі у Зеленій Каплиці для удару у відповідь.

Коли прийшов призначений термін, Ґавейн відправився в мандрівку на пошуки Зеленого Лицаря. Він зупинився на нічліг в замку в лісах Вірралі, хазями якого були славний лицар Берілак і його прекрасна дружина. Чекаючи призначеного Зеленим Лицарем дня, Ґавейн гостював у замку. Господар вдень відлучався на полювання, а в цей час леді всіляко намагалася спокусити героя. Але дотепний і цнотливий лицар спритно уникав її домагання, так як був вірний лицарській честі та християнським чеснотам. Єдине, чого домоглася дама — згоди Ґавейна пов'язати символічну зелену стрічку на її честь.

У день Нового Року Ґавейн досяг Зеленої Каплиці, і там Зелений Лицар піддав його відвагу випробуванню. Він завдав у відповідь удар, але лише подряпав оркнейця. Потім диво-богатир оголосив, що він і є хазяїн замку сер Берілак, а господиня — його дружина. Справжнім випробуванням для юного лицаря було не витримати удар, а дотримати чистоту, і він витримав його з честю. Все це пригода було організовано чарівницею леді Німуєю, яка побажала перевірити відвагу і честь лицарів Круглого Столу. (В іншій версії, це була фея Морґана, чорна чарівниця і старша сестра Артура.)

Ґавейн і леді Раґнелл[ред.]

Одного разу на полюванні король Артур зустрів жахливого велетня. Той пригрозив йому смертю. Артур став благати про пощаду і велетень сказав, що пощадить його, якщо він відповість на таке запитання: «Чого найбільше хоче жінка»? Відповідь королю підказала потворна стара з умовою, що король віддасть її в дружини серу Ґавейну. Той погодився, зіграли весілля. Потім стара змусила Ґавейна поцілувати її і після цього перетворилася на прекрасну дівчину. Через сім років, вона пішла в ліси і народила від Ґавейна сина.

Загибель Ґавейна[ред.]

Під час громадянської війни Артура і Ланселота, Ґарет та його брат Ґахеріс займали бік короля, проте відмовилися брати участь у кровопролитті. Брати намагалися утихомирити Ланселота і з'явилися до нього беззбройними, але богатир у гніві вбив обох, про що потім жалкував. Ґавейн, старший з братів, присягнувся мстити за їх вбивство, викликав Ланселота на поєдинок і був смертельно поранений. Незадовго до своєї смерті Ґавейн пробачив Ланселота.