Ґеза Мароці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Gezamaroczy.jpg

Ґеза Мароці (угор. Géza Maróczy, 3 березня 1870, Сеґед — 29 травня 1951, Будапешт) — угорський шахіст. Один з найкращих шахістів світу на початку XX сторіччя. Міжнародний гросмейстер (1950).

Кар'єра[ред.ред. код]

У шахи грав з 15-літнього віку. З 1891 виступав у клубних турнірах Будапешта, часто грав з Рудольфом Харузеком. 1895 року, за рекомендацією Емануїла Ласкера, виступив у міжнародному турнірі в Гастінґсі (побічний турнір), де посів 1-е місце (+8, −0, =3). 1896 виступив у Нюрнбергу (2 місце) і Будапешті (9-10 місця). Період 1900—1910 років був найуспішнішим у кар'єрі майстра: Лондон — 2—4-е місця; Відень (1899/1900) — 1-е; Париж (1900) — 3-4; Мюнхен — 1-3; Монте-Карло (1902 і 1904) — 1, 1903 — 2; Остенде (1905 и 1906) — 1-е і 2-е місця, відповідно; Бармен (1905) — 1; Карлсбад (1907) — 2; Відень (1908) — 1—3-є місця. Усього в ті роки (1900—1908) провів 189 партій, з яких програв тільки 17.

Після війни продовжував успішно виступати в турнірах. Найкращі результати: Амстердам (1922) — 1-е місце; Гастінґс (1923 і 1924) — 2-е і 1-е місця, відповідно; Карлсбад (1923) — 1-3-є; Нью-Йорк (1924) — 6; Будапешт (1932) — 1; Дрезден (1936) — 3-4-е місця. Тричі очолював збірну Угорщини на шахових олімпіадах.

За свою 40-літню кар'єру Мароці взяв участь у 63 турнірах, у понад половині з них потрапляв до першої трійки: перемоги (або поділені 1—2-е місця) у 14 турнірах, 2-е місце — в 16, 3-є — в 9 турнірах. Отримав багато призів за «найгарнішу партію», зокрема за перемоги над М. Чигоріном (Відень, 1903), Й. Гунсберґом (Монте-Карло, 1904), Дж. Блекберном (Остенде, 1906), М. Ейве (Схевенінґен, 1923).

Великий вплив на розвиток шахового стилю Ґези Мароці мали ідеї Зіґберта Тарраша. Угорський майстер дуже добре розігрував ендшпілі, особливо ферзеві та коневі закінчення. Вніс нові ідеї в дебютну теорію: атака Мароці в сицилійському захисті.

Джерела[ред.ред. код]