Ґетит
Ґетит (Ґьотит) (рос. гетит, англ. goethite, acicular iron ore; нім. Goethit m) — мінерал класу оксидів та гідроксидів. Гідроксид заліза ланцюжкової будови.
Зміст |
Загальний опис [ред.]
Хімічна формула: FeOOH.
Теоретичний склад: 89,86% Fe2О3, або 62,86% Fe і 10,14% Н2О. Практично вміст заліза нижчий, а води вищий. Різновиди, збагачені водою з вмістом Fe2О3 менше 85%, називають гідроґьотит.
Домішки: в бокситах Al, Si, Ti, Mn, Са і інш.; в зонах окиснення рудних родов. — Cu, Pb, Zn, Cd, Ag, Au; в корах вивітрювання на основних і ультраосновних породах Ni, Co, V, Сг. Різновид Ґетиту з підвищеним вмістом P2O5 (до 2% і більше) — стильпносидерит. Сингонія ромбічна. Густина 4-4,4. Твердість 5-5,5. Чорно-бурого, червоно-бурого, жовтого кольору. Блиск алмазний до напівметалічного. Риса бура з червонуватим відтінком.
Залізна руда. Входить до складу бурих залізняків.
Зустрічається у натічних ниркоподібних або сталактитових формах радіальноволокнистої будови, також утворює щільні, пористі, ніздрюваті та порошкуваті агрегати. Дуже рідко спостерігається як гідротермальний мінерал у вигляді голчастих і стовпчастих мінералів.
Названо на честь німецького поета і природодослідника Й.-В. Ґете.
В Україні є в Керченському залізорудному басейні та в Криворізькому родовищі. Цінна осадова руда заліза (руда болотна) в Лотарингії (Франція) і Ноб-Лейк (Канада).
Розрізняють:
- ґетит волокнистий (волокниста відміна ґетиту);
- α-ґетит (ґетит);
- γ-ґетит (лепідокрокіт).
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Ґетит |
