Ґетит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ґетит

Ґетит (Ґьотит) (рос. гетит, англ. goethite, acicular iron ore; нім. Goethit m) – мінерал класу оксидів та гідрооксидів. Гідрооксид заліза ланцюжкової будови.

Хім. формула: FeOOH.

Теоретичний склад: 89,86% Fe₂О₃, або 62,86% Fe і 10,14% Н₂О. Практично вміст заліза нижчий, а води вищий. Різновиди, збагачені водою з вмістом Fe2О3 менше 85%, називають гідроґьотит.

Домішки: в бокситах Аl, Si, Ti, Mn, Са і інш.; в зонах окиснення рудних родов. - Cu, Pb, Zn, Cd, Ag, Au; в корах вивітрювання на основних і ультраосновних породах Ni, Co, V, Сг. Різновид Ґ. з підвищеним вмістом P₂O₅ (до 2% і більше) – стильпносидерит. Сингонія ромбічна. Густина 4-4,4. Твердість 5-5,5. Чорно-бурого, червоно-бурого, жовтого кольору. Блиск алмазний до напівметалічного. Риса бура з червонуватим відтінком.

Залізна руда. Входить до складу бурих залізняків.

Зустрічається у натічних ниркоподібних або сталактитових формах радіальноволокнистої будови, також утворює щільні, пористі, ніздрюваті та порошкуваті аґрегати. Дуже рідко спостерігається як гідротермальний мінерал у вигляді голчастих і стовпчастих мінералів.

Названо на честь німецького поета і природодослідника Й.-В. Ґете.

В Україні є в Керченському залізорудному басейні та в Криворізькому родовищі. Цінна осадова руда заліза (руда болотна) в Лотарингії (Франція) і Ноб-Лейк (Канада).

Розрізняють:

• ґетит волокнистий (волокниста відміна ґетиту);
• α-ґетит (ґетит);
• γ-ґетит (лепідокрокіт).

[ред.] Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3