Ґетінґен

Ґетінґен нім. Göttingen
Герб Ґеттінгена
Ринкова площа
Основні дані
Країна	Німеччина
Регіон	Нижня Саксонія
Населення	121 364 осіб (31.12.2011)
Географічні координати	51°32′02″ пн. ш. 9°56′08″ сх. д.
Міська влада
Веб-сторінка	http://www.goettingen.de/

Ґетінґен (нім. Göttingen) — стародавнє університетське місто на півдні землі Нижня Саксонія в Німеччині. Після Ганновера, Брауншвейга, Оснабрюка і Ольденбурга Ґетінґен є п'ятим за величиною містом Нижньої Саксонії. З 1964 року колишнє вільне (нім. kreisfrei) місто входить до складу району Ґетінґен. З 1965 року чисельність населення міста перевищує 100 тисяч осіб, з яких приблизно 20% складають студенти з різних країн світу.

Адміністративний центр однойменного району.

Через місто тече річка Лайне.

Населення — 121 364 мешканців (31.12.2011).

Російськомовне населення

У районі Хольтензен Берг (нім. Holtenser Berg) проживають російськомовні німці-переселенці, корінні німці, поляки і незначна кількість інших націй. Район Гроні (нім. Grone) відомий найбільш численним російськомовним населенням, тут також живе багато турків, курдів і арабів. Населення району Гайсмар (нім. Geismar) складається в основному з корінних німців, але є і представники інших національностей, у тому числі російськомовні мешканці. Культурне життя російських німців активізується і стає більш різноманітним, якщо порівнювати з часами перших напливів переселенців. У 20 км від Ґетінґена знаходиться переселенський табір Фридланд. На додаток до світського життя молоді Ґетінґена існує сучасна вільна євангельська церква, служби якої проводяться російською мовою. Також є лютеранська громада. У 1999 році з ініціативи православних християн, які мешкають в Гетінгені був утворений православний прихід Св. Архангела Михайла.

Ґетінґенський університет

Ґетінґенський університет імені Георга-Августа (нім. Georg-August-Universität) — один з найбільших і найстаріших з діючих університетів Нижньої Саксонії. Університет був заснований в 1734 році Георгом II, курфюрстом Ганновера і королем Великобританії, і відкритий в 1737 році. Університет швидко розвивався і, досягнувши чисельності 1000 студентів, став одним з найбільших вищих навчальних закладів Європи того часу.

Залізниця

У 1854 році місто було зв'язане з новою ганноверською Південною залізницею. Сьогодні, Ґетінґенська залізнична станція обслуговується високошвидкісними потягами на Ганновер-Вюрцбургській високошвидкісній лінії.

Історія

Витоки Ґетінґена можна простежити з села під назвою Гутінги, що розташоване на південному сході від міста. Назва села, ймовірно, походить від невеликого потоку, який мав назву Готе. Назва означає «жити за», це можна розуміти як «вздовж Готе». Про це вперше згадується в документі імператора Священної Римської імперії Оттона I в 953 р. н. е., в якому імператор віддає деякі його речі в монастир Моріц в Магдебурзі. Археологічні знахідки вказують на великі торговельні зв'язки з іншими регіонами і доводять майстерність місцевих мешканців в цей ранній період. Область була забезпечена початковими укріпленнями, старим ринком, старою ратушею, двома головними церквами, Св. Іоанна (Святого Іоанна) і Санкт-Якобі (Сент-Джеймс, часто помилково називають святого Якова). За межами укріплень перед міськими воротами лежало старе село з церквою Св. Албана. Це село не може бути включено в привілеї міста і укріплення. Місто було спочатку захищено валом, а в кінці 13-го століття, стінами на вершині кургану. Таким чином, територія, що охоронялася включала максимально 600 м на 600 м, або близько 25 га. Це зробило його менше, ніж сучасні Ганновері, але більше, ніж сусідні міста. Після смерті Отто в 1257 році нашої ери, його сини Альберт I Брауншвейг (Великий) і Іоганна успадкували територію свого батька. Згодом в 1267 році брати погодилися розділити територію між собою.

Відомі мешканці міста

• Юліус Велльгаузен (Wellhausen), 1844–1918, сходознавець і дослідник Біблії
• Карл Фрідріх Гаус — видатний математик, астроном і фізик
• Фрідріх Велер — хімік
• Вільгельм Едуард Вебер - фізик
• Сандра Насіч — сольна співачка, а також вокалістка групи «Guano Apes»

Література

• Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 129