Ґетінґен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ґеттінґен
нім. Göttingen
Герб
Герб Ґеттінґена
Ринкова площа
Ринкова площа
Основні дані
Країна Німеччина Німеччина
Регіон Нижня Саксонія
Населення 121 364 осіб (31.12.2011)
Географічні координати 51°32′02″ пн. ш. 9°56′08″ сх. д. / 51.53389° пн. ш. 9.93556° сх. д. / 51.53389; 9.93556Координати: 51°32′02″ пн. ш. 9°56′08″ сх. д. / 51.53389° пн. ш. 9.93556° сх. д. / 51.53389; 9.93556
Міська влада
Веб-сторінка http://www.goettingen.de/

Ґеттінґен (нім. Göttingen) — стародавнє університетське місто на півдні землі Нижня Саксонія в Німеччині. Після Ганновера, Брауншвейґа, Оснабрюка і Ольденбурґа Ґеттінґен - п'яте за величиною місто Нижньої Саксонії. Із 1964 р. колишнє вільне (нім. kreisfrei) місто входить до складу району Ґеттінґен. Із 1965 р. чисельність населення перевищує 100 тис. осіб, з яких приблизно 20% становлять студенти з різних країн світу.

Адміністративний центр однойменного району.

Через місто протікає річка Лайне.

Населення — 121 364 мешканців (31.12.2011).

Російськомовне населення[ред.ред. код]

У районі Гольтензен-Берґ (нім. Holtenser Berg) проживають російськомовні німці-переселенці, корінні німці, поляки і незначна кількість інших націй. Район Ґроне (нім. Grone) відомий найбільш численним російськомовним населенням, тут також живе багато турків, курдів і арабів. Населення району Ґайсмар (нім. Geismar) складається в основному з корінних німців, але є і представники інших національностей, у тому числі російськомовні мешканці. Культурне життя російських німців активізується і стає більш різноманітним, якщо порівнювати з часами перших напливів переселенців. У 20 км від Ґеттінґена знаходиться переселенський табір Фрідланд. На додаток до світського життя молоді Ґеттінґена існує сучасна вільна євангельська церква, служби якої проводяться російською мовою. Також є лютеранська громада. У 1999 р. з ініціативи православних християн, які мешкають у Ґеттінґені, було утворено православну парафію Св. Архангела Михаїла.

Ґеттінґенський університет[ред.ред. код]

Ґеттінґенський університет імені Ґеорґа-Авґуста (нім. Georg-August-Universität) — один із найбільших і найстаріших із нині діючих університетів Нижньої Саксонії. Цей навчальний заклад було засновано в 1734 р. Ґеорґом II, курфюрстом Ганновера і королем Великобританії, і відкрито в 1737 р. Університет швидко розвивався та, досягнувши чисельності 1000 студентів, став одним із найбільших вищих навчальних закладів Європи того часу.

Залізниця[ред.ред. код]

У 1854 р. місто було зв'язане з новою ганноверською Південною залізницею. Сьогодні ґеттінґенська залізнична станція обслуговується високошвидкісними потягами на Ганновер-Вюрцбурзькій високошвидкісній лінії.

Історія[ред.ред. код]

Витоки Ґеттінґена можна простежити з села під назвою Ґутінґи, що розташоване на південному сході від міста. Назва села, імовірно, походить від невеликого потоку, який мав назву Ґоте. Назва означає «жити за», це можна розуміти як «уздовж Ґоте». Про це вперше згадується в документі імператора Священної Римської імперії Оттона I в 953 р. н. е., в якому імператор передає деякі свої речі в монастир Моріц у Маґдебурґу. Археологічні знахідки вказують на великі торговельні зв'язки з іншими регіонами і доводять майстерність місцевих мешканців у цей ранній період історії. Область була забезпечена початковими укріпленнями, старим ринком, старою ратушею, двома головними церквами, Св. Іоанна (Святого Іоанна) і Санкт-Якобі. За межами укріплень перед міською брамою лежало старе село з церквою Св. Албана. Місто було спочатку захищено валом, а наприкінці 13-го ст. мурами на вершині кургану. Таким чином, територія, що охоронялася, включала максимально 600 м на 600 м, або близько 25 га. Це зробило його меншим, ніж сучасний Ганновер, але більшим, ніж сусідні міста. Після смерті Оттона в 1257 р. його сини Альберт I Брауншвейґ (Великий) та Йоганн успадкували територію свого батька. Згодом, у 1267 р., брати погодилися розділити територію між собою.

Відомі мешканці міста[ред.ред. код]


Література[ред.ред. код]

  • Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 129