Ґленн Теодор Сіборґ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ґленн Сіборґ
Glenn Seaborg - 1964.jpg
Народився 19 квітня 1912(1912-04-19)
Ішпемінг Мічиган, США
Помер 25 лютого 1999(1999-02-25) (86 років)
Лафаєт Каліфорнія, США
Громадянство Сполучені Штати Америки
Національність США США
Галузь наукових інтересів Ядерна хімія
Заклад Університет Каліфорнії, Берклі
Манхеттенський проект
Комісія з атомної енергії США
Alma mater Університет Каліфорнії (Лос-Анджелес)
Університет Каліфорнії (Берклі)
Відомий завдяки: відкриттям десяти трансуранових елементів
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1951)
Медаль Прістлі (1979)
Медаль Перкіна (1957)
Nobel prize medal.svg

Ґленн Теодор Сіборґ (англ. Glenn Theodore Seaborg) (19 квітня 1912 — 25 лютого 1999) — американський фізик, удостоєний в 1951 Нобелівської премії з хімії (спільно з Едвіном Макмілланом) за синтез плутонію і інших трансуранових елементів.

Народився 19 квітня 1912 в Ішпемінгу (штат Мічиган). Закінчив Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі (1934). Отримав ступінь доктора філософії в Каліфорнійському університеті в Берклі (1937). З 1945 був професором, в 1958—1961 — ректором Каліфорнійського університету в Берклі.

Роботи Сіборґа з отримання трансуранових елементів мали величезне значення для розвитку атомної енергетики і створення атомної бомби. Спільно з Макмілланом Сіборґ синтезував плутоній (1940—1941), брав участь у відкритті ряду трансуранових елементів: америцію, кюрію (1944), берклію (1949) та інших. У 1942 висловив гіпотезу про існування сімейства актиноїдів, що зіграло велику роль в прогнозі властивостей важких трансуранових елементів. У періодичну систему елементів актиноїди були вставлені після лантаноїдів. У 1942—1946 працював в Металургійній лабораторії в Чиказькому університеті над проблемою промислового отримання плутонію для атомної бомби. Він був відповідальним за багатоступеневі хімічні процеси, які відділяли, концентрували та ізолювали плутоній. У 1945 році підписав звернення до уряду США («Доповідь Франка») з проханням не проводити атомні бомбардування японських міст. З 1946 по 1950 був членом загального консультативного комітету Комісії з атомної енергії (КАЕ). З 1946 до 1958 виконував обов'язки директора відділення ядерної хімії Каліфорнійського університету в Берклі. У 1954—1956 і з 1971 — був заступником директора Радіаційної лабораторії в Берклі, яку заснував Ернест Орландо Лоуренс. З 1961 по 1971 за запрошенням президента Джона Ф. Кеннеді займав посаду голови КАЕ. У 1963 р. вів переговори про укладення Договору про заборону випробувань ядерної зброї. У 1971 Ґленн Сіборґ повернувся до університету Берклі.

Нагороджений медалями Перкіна (1957), Б. Франкліна (1963), Національною науковою медаллю США (1991) та іншими. Лауреат премії Енріко Фермі (1959). Помер Сіборґ в Лафаєті (шт. Каліфорнія) 25 лютого 1999.

На честь Ґленна Сіборґа було названо хімічний елемент сіборгій.

Посилання[ред.ред. код]