Ґоттліб-Зіґфрід Баєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ґоттліб-Зіґфрід Баєр (в німецькій літературі Теофіл Зіґфрид) (*6 січня 169410 лютого 1738) — німецький історик, філолог. Академік Петербурзької академії наук з 1725.

Життепис[ред.ред. код]

Народився в Кенінгсберзі у сім’ї емігрантів з Угорщини. Батько Баєра підробляв живописом. До 1709 навчався у колегії Фрідріха в класі відомого гуманіста Еґерса, а 1710–1713 — у Кенігсберзькому університеті. 1714–1717 багато мандрував Німеччиною, вивчав давні та східні мови. 1715 захистив диснртацію, присвячену трактуванню напису на хресті Ісуса Христа. 1717 отримав звання магістра у Лейпцигу. 1717–25 викладав в університеті Кенігсберга, працював проректором міської кафедральної школи. За рекомендацією математика, академяі Петербурзької академії наук Х. Гольдбаха був запрошений до Санкт-Петербурга, де з лютого 1726обійняв посаду керівника кафедри старожитностей та східних мов новоутвореної академії наук. Основну увагу приділяв вивченню східних та давніх мов. Завідував академічною гімназією, 1732–1737 після від’їзду історика та археографа, академіка Г.-Ф.Міллера до Сибіру редагував кілька випусків наукової частини «Sammlung russischer Geschichte». Навчав майбутнього російського імператора Петра II античній історії. Після смерті Петра II наближений до двору Анни Іванівни, був щирим прибічником Ернста Йогана Бірона.

Баєр заклав основи історичної науки в Росії. Окрім робіт з історії та філології Давнього світу, написав низку робіт з історії скіфів та сарматів. Буквально сприйняв повідомлення давньоруських літописів про запрошення варягів, висунув припущення про запозичення слов’янами к-ри та державності в норманів та герм. народів, тим самим заклав початки «норманської теорії» походження Русі. Не знаючи російської мови, вивчав «Повість временних літ» у німецькому перекладі. Заслугою його є те, що він був одним з перших, хто в дослідженнях історії Русі звернувся до вивчення повідомлень давніх авторів, зокрема Геродота, Константина VII Багрянородного, джерел скандинавського походження. У дослідженні історії східних слов’ян Баєр активно співробітничав з Феофаном Прокоповичем. Частина їхнього листування збереглася. Через конфлікт із секретарем Петербузької академії наук І.-Д.Шумахером 1737 змушений був полишити посаду і планував повернутися до Пруссії.

Раптово помер від застуди в Санкт-Петербурзі.

Твори[ред.ред. код]

  • Ad Petrum II Augustum Imperatorem, cum insignia imperii sanctissimis caeremoniis Moscouae capesseret. Academia Petropolitana, 1728;
  • Auszug der ältern Staatsgeschichte zum Gebrauch Petri II. Peterburg, 1728;
  • О начатке и древних пребывалищах скифов. В кн.: Краткое описание Комментариев Академии наук. СПб., 1728;
  • О местоположении Скифии, каково было в лета Геродотовы. Там само; Краткое описание всех случаев, касающихся Азова от создания сего города до возвращения онаго под российскую державу. СПб., 1738;
  • География российская из Константина Порфирогенита, т. е. багрянородного или порфирородного. СПб., 1767;
  • География российская и соседственных с Россиею областей около 947 году из книг северных писателей выбрана. СПб., 1767;
  • Сочинение о варягах. СПб., 1767.

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Пекарский П. История императорской Академии наук в Петербурге, т. 1. СПб., 1870;
  • Алпатов М. А.Русская историческая мысль и Западная Европа (XVIII — первая половина XIX в.). М., 1985.