Ґюмрі

Ґюмрі; вірм. Գյումրի
	Центральна площа Ґюмрі.
Основні дані
Країна	Вірменія
Регіон	Ширак
Засноване	VII століття до н. е.
Статус міста	1837
Населення	172 053 (2009)
Поштові індекси	3101-3126
Телефонний код	+374 (312)
Географічні координати	40°47′22″ пн. ш. 43°50′51″ сх. д. / 40.78944° пн. ш. 43.84750° сх. д.Координати: 40°47′22″ пн. ш. 43°50′51″ сх. д. / 40.78944° пн. ш. 43.84750° сх. д.
Висота над рівнем моря	1500 м
Міська влада
Веб-сторінка	www.gyumricity.am
Мер міста	Гукасян, Вардан Миколаєвич

Ґюмрі

Ґюмрі́ (вірм. Գյումրի, до 1840 — Кумайрі (вірм. Կումայրի), в 1840–1924 — Александрополь (вірм. Ալեքսանդրապոլ), в 1924–1991 — Ленінакан (вірм. Լենինական)) — друге за розміром місто у Вірменії, розташоване за 126 кілометрів від Єревана, на Ширакському плато, на схід від річки Ахурян. Центр марзу (області) Ширак.

Географія [ред.]

Сучасний Ґюмрі, який зберіг у собі риси стародавнього міста, розташований на висоті 1550 метрів над рівнем моря, у північно-західній частині Вірменії. Знаходиться у 8-9 бальній сейсмічній зоні. Ґюмрі перетинається ущелинами Черкез, Джаджур ті іншими.

Рельєф — рівнинний, покритий озерами, ріками та лавовими масивами потужністю у 350 метрів. Рослинність степова. У долинах річок ростуть акації, клен, ясен та інші.

Клімат посушливий. Взимку бувають сильні морози — до −41 градуса по Цельсію. Влітку порівняно спекотно: до +36. Протягом року випадає невелика кількість опадів (в середньому 500 мм). Повітря відрізняється цілющими властивостями. Впродовж року Ґюмрі отримує приблизно 2500 годин сонячного світла та тепла.

Околиці Ґюмрі багаті будівельними матеріалами — туфом, базальтом, діатомітами, глиною, а також чорноземними родючими ґрунтами.

По прямій лінії від Ґюмрі до Чорного моря — 196 км.

Історія [ред.]

Відповідно до батька вірменської історіографії Мовсесу Хоренаці (V століття), онук Айка Наапета Арамаїс відправив свого багатодітного сина, ненажеру Шара, разом з усією сім'єю і господарством на найближче родюче чорноземне поле. Останнє було розташоване біля північного підніжжя гори Арагац. Там рясно текли води. Той благодатний край назвали його ім'ям — Ширак.

Відомо, що населений пункт, де нині розташований Ґюмрі, за старих часів називали Кумайрі. Це ім'я зазвичай пов'язують з іменем кімерійців — племен, що вторгалися на західні береги Чорного моря зі Східно-Європейської рівнини (VIII століття до н. е.). Про Кумайрі згадував вже в VII—VI ст. до н. е. відомий грецький воєначальник і історик Ксенофонт.

У вірменській бібліографії Кумайрі (давня назва Ґюмрі) вперше згадується в зв'язку з повстанням 773—775 років, спрямованим проти арабського панування. В середньовіччя Кумайрі було великим поселенням.

В 1804, в ході російсько-перської війни 1804—1813 років Кумайрі входить до складу Російської Імперії. В 1837 на території Ґюмрі закладається російська фортеця, в цьому ж році його відвідує Микола I, місто було перейменовано на Александрополь на честь його дружини імператриці Олександри Федорівни. У 1840 році Ґюмрі був офіційно проголошений містом, в 1850 році, став центром Александропольского повіту Єриванської губернії.

Церква Аменапркіч (Всеспасителя) до Спітакського землетрусу 1988 року.

Александрополь, будучи прикордонним містом-фортецею, незабаром став також значним центром торгівлі та ремісництва. В 1899 у в зв'язку зі спорудженням залізничних ліній Тіфліс—Александрополь, потім Александрополь—Єреван, продовжених в 1906 до Джульфи і далі до Тавризу, Александропіль став одним з важливих залізничних вузлів. Це стало переломним моментом в соціально-економічному та культурному житті міста. У дорадянський період Александрополь був у першу чергу ремісничим містом. У Александрополі було безліч магазинів, великих і малих крамниць, ринків.

До кінця XIX століття місто населяли 32 тисячі жителів. Після Тіфлісу і Баку, Александрополь вважався третім, за величиною і значенням, торговим та культурним центром Закавказзя. У цей період в Ґюмрі діяло близько 10 шкіл та училищ.

У боротьбі за встановлення Радянської влади у Вірменії особливе місце займає Травневе повстання залізничників і робітників депо Ґюмрі 1920 року. Його лідерами були Баграт Гарібджанян, Єгор Севян, Саркіс Мусаелян (розстріляні).

В 1924 році вже радянський Александрополь був перейменований на Ленінакан, а після проголошення незалежності Вірменії повернув собі історичну назву — Ґюмрі.

Сильно постраждав в результаті катастрофічного Спітакського землетрусу в грудні 1988.

Релігійні споруди [ред.]

Церква Аменапркіч (Всеспасителя) після Спітакського землетрусу 1988 року.

В місті знаходяться п'ять церков, один монастир та одна православна каплиця. Найрозкішнішою та історично важливою з них є Церква Аменапркіч (Всеспасителя). Будівництво церкви почалося у 1859 та була завершена у 1873. Церква сильно постраждала від Спітакського землетрусу 1988 року та наразі відновлюється.

Відомі особистості [ред.]

Мери [ред.]

Карлен Данелович Амбарцумян /1989-1992/

Левон Бабкенович Адамян /1992-1994/

Мікаел Оганесович Варданян /1994—1999/

Вардан Миколаєвич Гукасян / 1999—2012/

Самвел Мисакович Баласанян /2012 — /

Ймовірно, недалеко від Ґюмрі народився всесвітньо відомий математик і астроном Ананія (Ананій) Шіракаці (615 р.). Також в Ґюмрі народилися композитори Нікогаос та Армен Тігранян, мистецтвознавець Г. Левонян (син ашуга Дживані), народний артист Вірменської РСР Шара Талья, співак і актор Генрік Алавердян, академіки АН Вірменії Геворк Гарібджанян, Андранік Шагінян, Олександр Акопян, Хачатур Коштоян, Сергій Амбарцумян, Рубен Зарян. З XIX століття Ґюмрі називався містом поетів і ашуг, «ремесел і мистецтв». Ґюмрі — відомий музично-театральний центр, вперше вірменська опера («Ануш» А. Тіграняна) була поставлена в Міському театрі Ґюмрі.

Ґюмрі — батьківщина відомих жартівників, дотепних героїв анекдотів (Полоз Мукуч, Цитро Алек, Хелар Симон, Серож, Варданік тощо.)

Мешканці Ґюмрі відомі своїм гострим почуттям гумору (Ґюмрі в певному сенсі можна назвати «столицею» вірменського гумору), традиціоналізмом, працьовитістю та честолюбством.

Ґюмрі сьогодні [ред.]

Вигляд на Ґюмрі.

В місті розташований залізничний вузол, локомотивне та вагонне депо, аеропорт, траса Єреван — Ґюмрі — Ахалкалакі — Батумі та Ґюмрі — Ванадзор. Легка, машинобудівна, харчова промисловість. Педагогічний інститут. Два театри. Краєзнавчий музей. Картинна галерея. Історико-архітектурний заповідник «Ґюмрі».

В Ґюмрі розташована 102-а російська військова база.