Ґюмрі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ґюмрі
вірм. Գյումրի
Герб Прапор
Герб Прапор
Ґюмрі
Основні дані
Країна Вірменія Вірменія
Регіон марз Ширак
Засноване VII століття до н. е.
Статус міста 1837
Населення 121 976 (2011)[1]
Площа міста 36,26 км²
Густота населення 3363 осіб/км²
Поштові індекси 3101-3126
Телефонний код +374 312
Географічні координати 40°47′22″ пн. ш. 43°50′51″ сх. д. / 40.78944° пн. ш. 43.84750° сх. д. / 40.78944; 43.84750Координати: 40°47′22″ пн. ш. 43°50′51″ сх. д. / 40.78944° пн. ш. 43.84750° сх. д. / 40.78944; 43.84750
Часовий пояс UTC+4
Висота над рівнем моря 1 546 м
Назва мешканців ґюмрійці, ґюмрійки
Міста-побратими Flag of the United States.svg Александрія, Flag of Poland.svg Білосток, Flag of the United Kingdom.svg Ешфілд, Flag of Argentina.svg Кордова, Flag of France.svg Кретей, Flag of France.svg Лаваль, Flag of Russia.svg Моздок, Flag of Italy.svg Нардо, Flag of Romania.svg Пітешть, Flag of Bulgaria.svg Пловдив, Flag of Greece.svg Салоніки, Flag of the People's Republic of China.svg Сіань
Міська влада
Веб-сторінка www.gyumricity.am
Мер міста Баласанян Самвел Місакович[2]
Ґюмрі (Вірменія)
Ґюмрі
Ґюмрі

Ґюмрі́ (вірм. Գյումրի), історична назва — Кумайрі (вірм. Կումայրի) — друге за розміром місто Вірменії, адміністративний центр марзу (області) Ширак. Місто розташоване поруч з річкою Ахурян, на північному заході Вірменії, на Ширакському плато.

Географія[ред.ред. код]

Сучасний Ґюмрі, який зберіг у собі риси стародавнього міста, розташований на висоті 1550 метрів над рівнем моря, у північно-західній частині Вірменії. Знаходиться у 8-9 бальній сейсмічній зоні. Ґюмрі перетинається ущелинами Черкез, Джаджур ті іншими.

Рельєф — рівнинний, покритий озерами, ріками та лавовими масивами потужністю у 350 метрів. Рослинність степова. У долинах річок ростуть акації, клен, ясен та інші.

Клімат посушливий. Взимку бувають сильні морози — до −41 градуса по Цельсію. Влітку порівняно спекотно: до +36. Протягом року випадає невелика кількість опадів (в середньому 500 мм). Повітря відрізняється цілющими властивостями. Впродовж року Ґюмрі отримує приблизно 2500 годин сонячного світла та тепла.

Околиці Ґюмрі багаті будівельними матеріалами — туфом, базальтом, діатомітами, глиною, а також чорноземними родючими ґрунтами.

По прямій лінії від Ґюмрі до Чорного моря — 196 км.

Історія[ред.ред. код]

Відповідно до батька вірменської історіографії Мовсесу Хоренаці (V століття), онук Айка Наапета Арамаїс відправив свого багатодітного сина, ненажеру Шара, разом з усією сім'єю і господарством на найближче родюче чорноземне поле. Останнє було розташоване біля північного підніжжя гори Арагац. Там рясно текли води. Той благодатний край назвали його ім'ям — Ширак.

Відомо, що населений пункт, де нині розташований Ґюмрі, за старих часів називали Кумайрі. Це ім'я зазвичай пов'язують з іменем кімерійців — племен, що вторгалися на західні береги Чорного моря зі Східно-Європейської рівнини (VIII століття до н. е.). Про Кумайрі згадував вже в VII–VI ст. до н. е. відомий грецький воєначальник і історик Ксенофонт.

У вірменській бібліографії Кумайрі (давня назва Ґюмрі) вперше згадується в зв'язку з повстанням 773775 років, спрямованим проти арабського панування. В середньовіччя Кумайрі було великим поселенням.

В 1804, в ході російсько-перської війни 1804–1813 років Кумайрі входить до складу Російської Імперії. В 1837 на території Ґюмрі закладається російська фортеця, в цьому ж році його відвідує Микола I, місто було перейменовано на Александрополь на честь його дружини імператриці Олександри Федорівни. У 1840 році Ґюмрі був офіційно проголошений містом, в 1850 році, став центром Александропольского повіту Ериванської губернії.

Церква Аменапркіч (Всеспасителя) до Спітакського землетрусу 1988 року.

Александрополь, будучи прикордонним містом-фортецею, незабаром став також значним центром торгівлі та ремісництва. В 1899 у в зв'язку зі спорудженням залізничних ліній Тіфліс—Александрополь, потім Александрополь—Єреван, продовжених в 1906 до Джульфи і далі до Тавризу, Александропіль став одним з важливих залізничних вузлів. Це стало переломним моментом в соціально-економічному та культурному житті міста. У дорадянський період Александрополь був у першу чергу ремісничим містом. У Александрополі було безліч магазинів, великих і малих крамниць, ринків.

До кінця XIX століття місто населяли 32 тисячі жителів. Після Тіфлісу і Баку, Александрополь вважався третім, за величиною і значенням, торговим та культурним центром Закавказзя. У цей період в Ґюмрі діяло близько 10 шкіл та училищ.

У боротьбі за встановлення Радянської влади у Вірменії особливе місце займає Травневе повстання залізничників і робітників депо Ґюмрі 1920 року. Його лідерами були Баграт Гарібджанян, Єгор Севян, Саркіс Мусаелян (розстріляні).

В 1924 році вже радянський Александрополь був перейменований на Ленінакан, а після проголошення незалежності Вірменії повернув собі історичну назву — Ґюмрі.

Сильно постраждав в результаті катастрофічного Спітакського землетрусу в грудні 1988.

Релігійні споруди[ред.ред. код]

Церква Аменапркіч (Всеспасителя) після Спітакського землетрусу 1988 року.

В місті знаходяться п'ять церков, один монастир та одна православна каплиця. Найрозкішнішою та історично важливою з них є Церква Аменапркіч (Всеспасителя). Будівництво церкви почалося у 1859 та була завершена у 1873. Церква сильно постраждала від Спітакського землетрусу 1988 року та наразі відновлюється.

Відомі особистості[ред.ред. код]

Мери[ред.ред. код]

Карлен Данелович Амбарцумян /1989-1992/
Левон Бабкенович Адамян /1992-1994/
Мікаел Оганесович Варданян /19941999/
Вардан Миколаєвич Гукасян / 19992012/
Самвел Мисакович Баласанян /2012 — /

Ймовірно, недалеко від Ґюмрі народився всесвітньо відомий математик і астроном Ананія (Ананій) Шіракаці (615 р.). Також в Ґюмрі народилися композитори Нікогаос та Армен Тігранян, мистецтвознавець Г. Левонян (син ашуга Дживані), народний артист Вірменської РСР Шара Талья, співак і актор Генріх Алавердян, академіки АН Вірменії Геворк Гарібджанян, Андранік Шагінян, Олександр Акопян, Хачатур Коштоян, Сергій Амбарцумян, Рубен Зарян. З XIX століття Ґюмрі називався містом поетів і ашуг, «ремесел і мистецтв». Ґюмрі — відомий музично-театральний центр, вперше вірменська опера («Ануш» А. Тіграняна) була поставлена в Міському театрі Ґюмрі.

Ґюмрі — батьківщина відомих жартівників, дотепних героїв анекдотів (Полоз Мукуч, Цитро Алек, Хелар Симон, Серож, Варданік тощо.)

Мешканці Ґюмрі відомі своїм гострим почуттям гумору (Ґюмрі в певному сенсі можна назвати «столицею» вірменського гумору), традиціоналізмом, працьовитістю та честолюбством.

Ґюмрі сьогодні[ред.ред. код]

Гюмри.jpg
Вигляд на Ґюмрі.

В місті розташований залізничний вузол, локомотивне та вагонне депо, аеропорт, траса Єреван — Ґюмрі — Ахалкалакі — Батумі та Ґюмрі — Ванадзор. Легка, машинобудівна, харчова промисловість. Педагогічний інститут. Два театри. Краєзнавчий музей. Картинна галерея. Історико-архітектурний заповідник «Ґюмрі».

В Ґюмрі розташована 102-а російська військова база.


Фотогалерея[ред.ред. код]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вірменія Це незавершена стаття з географії Вірменії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.