Ґідон Кремер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ґідо́н Кре́мер (*27 лютого 1947, Рига, Латвія) — латвійський скрипаль і диригент.

Закінчив Московську консерваторію в 1969 в класі Д. Ф. Ойстраха. Лауреат Міжнародного конкурсу імені королеви Єлизавети в Брюсселі (1967), переможець Міжнародного конкурсу імені Чайковського (1970). Виступає в концертах з 1965, з 1978 живе за кордоном.

Художній керівник заснованого їм в 1981 Фестивалю камерної музики в Локкенхаусі (Австрія), засновник і диригент молодіжного камерного гастрольного оркестру «Кремерата Балтика» (1996). В 1997—1998 художній керівник Фестивалю Іегуди Менухіна в Гштаді (Швейцарія).

Кремер — музикант інтелектуального, експериментаторського складу; з ранніх років він тяжів до виконання сучасної музики й співробітництву з композиторами своєї епохи. Перший виконавець ряду творів С. А. Губайдуліної, Е. В. Денісова, Г.Канчелі, А.Пярта, В. В. Сильвестрова, А. Г. Шнітке й ін.; йому присвячені Fratres Пярта, Офферторіум Губайдуліної, La nontananza Л.Ноно, симфонія для скрипки з оркестром Widmung Сильвестрова й ін., а також разом з його першою дружиною, скрипачкою Т. Т. Грінденко, — Concerto grosso № 1 Шнітке, Tabula rasa Пярта. Кремер виступав в ансамблі з такими видатними музикантами, як М.Аргерих, Г.Холліґер, Г.Шифф, Ю.Башмет, М.Майскій й ін. В останні роки також пропагує спадщину російського «авангардиста» перших десятиліть 20 ст., що згодом працював за рубежем, — Артура Лур'є, а з іншого боку — творчість знаменитого автора естрадних аргентинських танго Астора Пьяццолли.

Кремеру завжди було тісно в рамках властиво скрипкового мистецтва — звідси його тяжіння до оригінальних програм, що припускають співучасть у композиторському процесі, до диригування, а також до літературної діяльності. Він автор книг Осколки дитинства (що вийшла німецькою мовою в Німеччині) і Обертони (також опублікованої вперше по-німецькому в 1997).

Посилання[ред.ред. код]