Ґімбутас Марія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марія Ґімбутас в Ньюгрейндж, Ірландія

Марі́я Ґімбу́тас, в дівоцтві Алсейкайте (лит. Birutė Marija Alseikaitė-Gimbutienė, англ. Marija Gimbutas) (*23 січня 1923(19230123), Вільнюс, Литва — †2 лютого 1994, Санта-Моніка, США) — археолог та етнограф, спеціаліст з ранньої історії слов'янських, балтійських племен, Східної Європи.

Біографія[ред.ред. код]

Батько — Даніелюс Алсейка — відомий лікар, громадський діяч, фольклорист.

Мати — Вероніка Алсейкене  — перша литовська жінка, яка отримала диплом лікаря (окуліста).

  • 1931 — сім'я Марії переїжджає до Каунаса (Вільнюс опинився у складі Польщі).
  • 1938 — Марія вступає до філологічного факультета Каунаського університету.
  • 1939 — після окупації Польщі німцями сім'я повертається до Вільнюса, Марія переводиться до Вільнюського університету як фольклорист.
  • 1940 — 1941 — окупація Литви Радянською Армією. Марія переховується на хуторі, потім у Каунасі.
  • 1941 — Німецька окупація. Університет відновлює роботу.
  • червень 1942 — Марія захищає дипломну роботу з археології і залишається при університеті для підготовки докторської дисертації.
  • 1943 — народження доньки Данути.
  • 1944 — Радянські війська вступають до Литви. Марія разом з чоловіком Юрґісом та донькою втікає до Австрії, де влаштовується на фабрику у місті Інсбрук, а пізніше з сім'єю переховуються на фермі в горах.
  • 1945 — сім'я Ґімбутас втікає до Німеччини, де Юрґіс Ґімбутас влаштовується на ферму, а пізніше сім'я переїжджає до міста Тюбінген, де Марія починає працювати в університеті.
  • 1946 — Марія Ґімбутас захищає докторську дисертацію і отримує ступінь доктора археології. Виходить перша книга Марії Ґімбутас про типи слов'янських поховань.
  • 1947 — народжується друга донька Зевіле.
  • 1947 — Марія отримує запрошення до Гарвардського університету, після чого сім'я Ґімбутас емігрує до США.
  • 1954 — у Марії народжується третя донька — Раса.
  • 1956 — публікація роботи «Передісторія Східної Європи. Частина І. Культури мезоліту, неоліту та бронзового віку в Росії і Балтиці», в якій запропоновано використовувати класифікацію типів курганів для визначення меж зони розселення слов'ян.
  • 1958 — перевидання книги «Передісторія Східної Європи». Також виходить робота «Найдавніші символи в литовському народному мистецтві».
  • 1960 — Марія Ґімбутас отримує премію Міжнародного комітету зі справ біженців за цикл лекцій з ранної історії слов'ян у Каліфорнійському університеті.
  • 1960 — влітку Марія відвідує Москву (міжнародний конгрес східнознавців) і рідний Вільнюс, де мешкають її мати та сестри.
  • 1963 — Марія стає професором Каліфорнійського університету. Переїзд до Лос-Анджелеса.
  •  — голова кафедри європейської археології;
  •  — монографія «Культури бронзового віку в Центральній та Східній Європі».
  •  — Марія — керівник всіх розкопок неолітичних поселень на Балканах та в Італії.
  • 1968 — Марія Ґімбутас — член Американської академії наук.
  • 1971 — Публікація книги «Слов'яни»
  •  — книга «Боги та богині давньої Європи»
  • 1981 — відвідання СРСР — Москви (читає цикл лекцій) та Вільнюса.
  • 1989 — Публікація книги «Мова богинь»
  •  — Публікація книги «Цивілізація богинь»
  • червень 1993 — Марія — почесний доктор Університета Вітовта у Каунасі.

Марія Ґімбутас — автор «курганної гіпотези», яка висвітлює ранню історію індоєвропейців, особливо праслов'ян.

Джерела[ред.ред. код]

Гимбутас М. Славяне. Сыны Перуна / Пер. с англ. Ф. С. Капицы. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2003. — 216 с. — (Загадки древних цивилизаций). ISBN 5-9524-0357-3

Посилання[ред.ред. код]