Гідність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гі́дність — поняття моральної свідомості, яке виражає уявлення про цінність всякої людини, як моральної особистості, а також категорія етики, що означає особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, в якому визнається цінність особистості. Поняття гідності вживається у законодавствах численних країн та у міжнародному праві.[1]

Наша душа приготовлена для сприйняття лише таких суспільних форм, у яких може вільно діяти і розвиватися наша людська гідність.

Улас Самчук «Нарід чи чернь?»

Людська гідність – це сукупність інтелектуальних, духовних, морально-етичних, гуманістичних та світоглядних якостей людини, її творчих талантів, професійних і фізичних здібностей, які є основою усвідомлення нею своєї неповторності як людського феномену та суспільної цінності,  підставою для самоповаги. Людина володіє гідністю з моменту народження та за природним  правом від народження наділяється правом на поводження з нею як Людиною. Презумпція гідності – цивілізаційний стандарт суспільної моралі (кредит, наданий людині для її самореалізації), в силу якого загальновизнаним є твердження, що людина наділена від природи духовним даром людської істоти прагненням до істини, добра, краси та справедливості. Право на визнання гідності є непорушним природним правом кожної людини незалежно від будь-яких обставин. [2]

Гідність у праві України[ред. | ред. код]

Гідність є одним з основних прав людини закріплених в Конституції України (ст. 3, 21, 28, 41, 68, 105). В ній, зокрема, визначено, що «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю», (ст. 3), задекларовано, що «усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах» (ст. 21). Згідно з ст. 28 Конституції України "кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам". (ст. 28).[1]

Право на гідність – право на презумпцію абсолютної цінності людини як біологічного, інтелектуального та соціального феномену, невід'ємної поваги до внутрішньої  самооцінки людини як особистості, до усвідомлення людиною своєї громадської ваги, рис, що характеризують позитивні моральні її якості, концепту її права на ексклюзивність світогляду, характеру, талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, знань, умінь, компетентностей, морально-етичних цінностей й інших особистісних якостей. Повага та захист честі й гідності людини означає, по-перше, недопустимість дій, що принижують честь і гідність людини (образ, погроз, насильства тощо); по-друге, недопустимість збирання, використання, зберігання та розголошення хибної, ганебної, принизливої для честі, гідності чи ділової репутації людини недостовірної інформації; по-третє, з повагою ставитись як до самої людини, так і до її індивідуального образу, поглядів, переконань, духовного життя, віри, мрій; по-четверте, заборона  та несприйняття суспільством та державою будь-яких проявів катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження, погроз застосування такого поводження, утримування особи у принизливих умовах, примушування до дій, що принижують гідність; нарешті – гарантованість відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої приниженням честі й гідності людини, гарантованість судового захисту честі, гідності і ділової репутації людини.[3]

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права,  містить такі важливі концепти і норми, зокрема: "Ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію. Кожна людина має  право  на захист закону від  такого втручання чи таких посягань" ( ст. 17).

Гідність громадян охороняється Цивільним кодексом України та Кримінальним кодексом України, зокрема у Цивільному кодексі України:

  • гідність визнано особистим немайновим благом (ст. 201);
  • задекларовано право на повагу і недоторканність «гідності та честі» фізичних осіб (ст. 297, пп. 1, 2);
  • зафіксовано право фізичних осіб звернутися до суду з позовом про захист їх гідності та честі (ст. 297, п. 3);
  • приниження «честі та гідності фізичної особи» визнано моральною шкодою, яка підлягає відшкодуванню (ст. 23).[1]

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 визначає поняття гідності як морально-етичну категорію й одночасно - особисте немайнове право, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту та пропонує розуміти під гідністю визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності.

Також в Україні діють міжнародні конвенції, що стосуються захисту людської гідності — «Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню» та «Конвенція ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання».

В сучасній науковій літературі пропонується на конституційному рівні закріпити принцип презумпції добропорядності людини.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Гідність [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім.І. Франка, 2014. – 416с. ISBN 978-966-485-156-2
  2. Українська правнича енциклопедія / За заг. ред. В. М. Тертишника, Л. Р. Наливайко, А. Є. Фоменко, В. В. Ченцова. Київ : Алерта, 2023. С. 144-145.
  3. Українська правнича енциклопедія / За заг. ред. В. Тертишника, Л. Наливайко, А. Фоменка,  В. Ченцова. Київ: Алерта, 2023.  С. 330-331
  4. Тертишник В. М. Права і свободи людини. Київ: Алерта, 2022. С.96; Тертишник В. М Презумпція добропорядності та правомірності дій людини в системі засад правової держави. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету імені Короля Данила Галицького. Вип.15 (27). Том1.

Література[ред. | ред. код]

  • Грищенко І. М. Підходи до визначення понять честі, гідності та ділової репутації  / І. М. Грищенко //  Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні наук . – Київ: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2014. – С. 221-227.
  • Домбровський І. П. Честь, гідність, ділова репутація: Духовні складові особи чи юридична зброя // Юридичний вісник України. – 2000. – від 18-24 травня.
  • Кушнір Л. В. Забезпечення захисту честі, гідності, ділової репутації та іміджу людини в кримінальному провадженні / Л. В. Кушнір // Право і суспільство. - 2016. - №3. - С. 183-187.
  • Кушнір Л. В. Забезпечення поваги до честі і гідності людини при здійсненні  досудового розслідування  Національною поліцією України  / Л. В. Кушнір // Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. - 2016. - №1. - С. 84-86.
  • Луспеник Д.Д. Інститут дифамації і українське законодавство щодо захисту честі, гідності та ділової репутації / Д.Д. Луспеник // Право України. – 2006. – № 2. – С. 62–65.
  • Мазур М. Н. Компенсація моральної шкоди в зв’язку з незаконним кримінальним переслідуванням чи (та) засудженням: окремі питання судової практики / М. Р. Мазур // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету:  Сер. Юриспруденція. . – 2014. –  №11.- Т. 2.  –  С. 132-135.
  • В. Нестеренко. Гідність // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
  • Ніжинська І. Відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями правоохоронних органів з державного бюджету України / І. Ніжинська // Право України. – 2002. – № 11. – С. 40–43.
  • Реабілітація жертв незаконних кримінальних переслідувань, політичних репресій та зловживань владою: підручник для слухачів магістратури юридичних вузів /  В. В. Ченцов, В. М. Тертишник. – Київ: Правова єдність, 2016  –  324 с.
  • Ромовська З. Особисті немайнові права фізичних осіб // Українське право. – 1977. - №1.. – С. 57.
  • Сіроткіна М.В. Щодо критеріїв визначення розміру компенсації моральної шкоди у кримінальному судочинстві України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2003. - №  - 3-4 (7-8). – С. 277-284.
  • Стефанчук Р. О. Особисті немайнові права фізичних осіб (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту) : монографія / Р. О. Стефанчук; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : КНТ, 2008. – 625 с.
  • Тертишник В. Проблеми захисту честі й гідності людини та відшкодування моральної шкоди у сфері правосуддя / В. Тертишник, В. Васильченко // Підприємництво, господарство і право. – 2004. –  №1. – С. 96-100.
  • Тертишник В. Гарантії недоторканності сфери приватного життя людини / В. Тертишник // Вісник прокуратури. – 2001. – № 2. – С. 7–13.
  • Тертишник В. Захист прав потерпілого в умовах змагального судочинства / Тертишник В., Тертишник О. // Вісник прокуратури. – 2003. –  №3. - С.50-55.
  • Тертишник В. Концептуальні проблеми зміцнення гарантій захисту честі, гідності, прав і законних інтересів потерпілого у кримінальному процесі  / В. Тертишник, О. Тертишник // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. - №5. – С.67-76.

Тертишник В. М. Права і свободи людини. Київ: Алерта, 2022. 432 с

  • Цивільне право України: підручник. Особлива частина / За заг. ред. д ю н., проф. Р. Б. Шишки. - К.: Вид. Ліра - К, 2015. - 1024 с.
  • Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.


Посилання[ред. | ред. код]