Кавтарадзе Дмитро Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кавтарадзе.

Кавтарадзе Дмитро Миколайович
Кавтарадзе Дмитрий Николаевич
Народився 14 червня 1947(1947-06-14) (76 років)
Москва
Країна СРСР СРСР, Росія Росія
Національність грузин
Діяльність біолог
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Галузь біологія, екологія, охорона довкілля, сталий розвиток, урбоекологія, автомобільні шляхи
Заклад МДУ
Посада завідувач лабораторії управлінського моделювання Факультет державного управління МДУ Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Вчене звання старший науковий працівник
Науковий ступінь доктор біологічних наук
Нагороди Премія Президента РФ за внесок до розвитку освіти

Кавтарадзе Дмитро Миколайович (рос. Кавтарадзе Дмитрий Николаевич, 14 червня 1947) - радянський, російський вчений, еколог, біолог, засновник і довгий час керівник лабораторії екології й охорони природи МДУ ім. М.В. Ломоносова (1985-2003) [1]. Наразі (з 2009 року) завідувач лабораторії управлінського моделювання Факультету державного управління МДУ Московський Державний Університет[2].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Дмитро Миколайович народився у Москві, Росія. Одружений.
Батько. Має одного сина.

Творчий шлях і кар'єра[ред. | ред. код]

Закінчив біологічний факультет МДУ ім. М.В. Ломоносова, був аспірантом Інституту Мозку (Російської Академії Наук - РАН). Кандидатська дисертація на тему: «Нейронная организация обонятельных луковиц лягушки Rana temporaria L. (световая, электронная и светоэлектронная микроскопия)». Отримав ступінь доктора біологічних наук в 1993 році - дисертація на тему "Конструктивно-екологічні аспекти збереження біосфери і урбанізовані регіони («Конструктивно-экологические аспекты сохранения биосферы и урбанизированные регионы»).
Активний член радянського природоохоронного руху. Член Дружини охорони природи МДУ. За рахунок своєї активності домігся створення першої в СРСР лабораторії екології й охорони природи. В рамках роботи на Біологічному факультеті пише перший курс "Охорони довкілля", який читає з 1986 до 2009 р.р.[3]

Напрями наукової і громадської діяльності[ред. | ред. код]

Перші праці[ред. | ред. код]

З 1968 р. по 1975 р. вивчав феномен жорстокої поведінки із тваринами в результаті чого була опублікована перша в СРСР праця по дослідженню жорстокості.
З 1970 р. 1974 р. вивчав вплив масового туризму на природні спільноти.
Розробив міждисциплінарну програму «Выстрел» (разом з А.С.Мартиновим) для вивчення бракон'єрства як соціального явища. Виявив і описав форми й масштаби вилучення бракон'єрами риби. Для протидії розробив ряд прийомів, в тому числі і імітаційні ігри на цю тематику.[4].

Міська екологія[ред. | ред. код]

Один з керівників (разом з Брудним А.А. і Яницьким О.М.) і автор назви[5] міждисциплінарного проекту "Екополіс" - який ставив на меті вивчати на практиці взаємозв'язок людини і природи у місті на базі підмосковного наукограду Пущино[6]. Сьогодні це вже цілий бренд[7]. Величезною перевагою став факт, що до проекту було залучено одразу і суспільство, і державні структури, що викликало здивування і тоді, і зараз[8]. Також Д.М. Кавтарадзе є експертом з багатьох питань побутової екології.

Імітаційні ігри[ред. | ред. код]

Дмитро Миколайович - один з піонерів і популяризаторів імітаційних ігор на території колишнього СРСР, Росії і Світу. Учень і послідовник Г.П. Щедровицького, В.М. Єфрімова.

Його власні розробки доповнювали наукові галузі, в яких він працював: міська екологія, екологія доріг і т.д. Він є членом ради Міжнародної Асоціації Імітаційних Ігор (ISAGA), автором навчальних і наукових розробок по проблемам ефективності інтерактивних методів навчання, методиці їх проведення і розробки [9]. Зокрема він разом зі своєю ученицею Н. Букварьовою видав набір елементарних екологічних ігор для людей будь-якого віку, які можна застосовувати без комп’ютера [10]. Також за допомогою доктора Кавтарадзе в СРСР була вперше у світі видана відома імітаційна гра "Всесвітнє Рибальство" (Всемирное Рыболовство - рус., Fishbanks Ltd. - англ.) одного з авторів доповіді Межі зростання Денніса Медоуза присвячена використанню відновлювальних природних ресурсів. Інші розробки автора: "Кооринационная комиссия", "Еконет АВС", "Выборы в стране независимых пуговиц", "Шестое чувтсво". За гру "Шосте відчуття" (Шестое чувство) Д.М. отримав винагороду від ISAGA, Дартмудського Коледжу і Фонду розвитку науки і технології (Японія). В 2005-2006 роках він був одним з кураторів університетського гранту з розробки гуманітарних методів протистояння тероризму. Результатом праці стала імітаційна гра "Координація"[11].

Сталий розвиток, екологічна освіта[ред. | ред. код]

Пан Кавтарадзе є одним із співавторів російської концепції Сталого розвитку, що була представлена на Всесвітній конференції ООН із питань сталого розвитку в Кейптауні (ПАР). За розробку посібника для освітніх закладів «Система безперервної освіти в області сталого розвитку» став лауреатом премії президента РФ у 2000 році. Він є дійсним членом групи Балатон - світової спільноти вчених і громадських діячів, що займаються проблемами сталого розвитку[12], яку заснувала Донелла Медоуз[13].

"Варто визнати, що будь-яка проблема довкілля потребує екологічної освіти для її вирішення. Будь-яке рішення - одночасно і вольовий, і інтелектуальний акт, що потребує уміння знаходити взаємозв'язок і рішення там, де їх просто не може побачити екологічно неосвічена людина. Екологічна освіта повинна підготувати громадян до адаптації до змін середовища шляхом засвоєння прийомів системного мислення, поєднання етичних норм і засвоєння навичок суспільної роботи" [14].

Навчальна діяльність[ред. | ред. код]

Д.М. Кавтарадзе читає лекції на біологічному й економічному факультетах, факультеті державного управління, політології, психології, Вищій школі інноваційного бізнесу МДУ ім. М.В. Ломоносова. Під його керівництвом відбулося кілька міжнародних практик радянських студентів у США до Дартмудського колледжу в США, проводив міжнародну практику з охрани природи за участю спеціалістів з НДР,Польської Народної Республіки, Чехословацької Соціалістичної Республіки. В 1982-1991 читав курс англійською мовою "Проблеми охорони довкілля" і проводив імітаційні ігри на курсах ООН з демографії для країн, що розвиваються на економічному факультеті МДУ. Був науковим керівником російсько-американського освітнього проекту "Чорнобиль: навчання прийняттю регіональних рішень (до 1993 року) в результаті при Брянському Педагогічному Інституті з'явився спеціалізований навчальний центр[15]. Пан Кавтарадзе також був одним з організаторів Італійсько-російського проекту по сталому проектуванню міст в 2006-2007 р.р. на базі підмосковного міста Корольов (місто) і о. Сардинія (Італія).
Д.М. Кавтарадзе застосовує інтерактивні методи навчання на різних факультетах МДУ ім. Ломоносова [16], веде міжнародні школи в рамках семінарів і шкіл з імітаційних ігор [17].

Серед його учнів: В.Еліас, О.М. Букварьова, О.В.Раппопорт, О.Г. Корольова, О.Г. Ліхачьова.

Інша діяльність[ред. | ред. код]

Є членом ред. колегії науково-публіцистичного вісника ВЕК ТОЛЕРАНТНОСТИ, член Російської Спільноти системної динаміки (SD-Rus)[18].

Основна бібліографія[ред. | ред. код]

  • Экополис : Введ. и пробл. Препринт / А. А. Брудный, Д. Н. Кавтарадзе, 36 с. ил., 1 л. ил. 22 см, Пущино НЦБИ АН СССР 1981.
  • Активные методы обучения в природоохранном образовании (дискуссии, ролевая и имитационная игры) / Под ред. Д.Н. Кавтарадзе. М., 1982.
  • Природа: от охраны - к заботе // Знание - сила. - 1990. - № 3.
  • (с Брудным А. А.) Основы экологического мировоззрения как задача народного образования // Вестник образования. - 1993. - №7.
  • Природа и люди России: основание к пониманию проблемы / Д.Н.Кавтарадзе,А.А.Овсянников. - М.:, 1999. - 111 с. : ил. - ISBN 5-85052-092-9
  • Д. Н. Кавтарадзе, В. А. Зубакин, С. И. Забелин Охрана природы в рисунках М.: МАИК "Наука / Интерпериодика", 2002 г., ISBN 5-7846-0051-6
  • Д.М. Кавтарадзе Екологічна освіта - ключ до виживання людства! // Інформаційно-аналітичний бюлетень "Київ-2003", №5, січень-квітень, 2003, с.18-20.[недоступне посилання з липня 2019]
  • Управляемо устойчивое развитие? // Вестник Московского университета. Серия 21. Управление (государство и общество), №3 – 2004 г.[недоступне посилання з липня 2019]
  • Кавтарадзе Д.Н., Букварёва Е.Н., В.Н. Сидоренко "Эконет АВС" имитационная управленческая игра по созданию сети особо охраняемых природных территорий региона, М.: ЧеРо, 2005.
  • Dmitry Kavtaradze Games as a Releasers of Super Stimuli's Phenomena // Why do games work?: in search of the active substance ed. by L. de Caluwe, G.-J. Hofstede, V. Peters, Kluwer, 2008, p. 51-56, ISBN 9013056288, 9789013056280
  • Обучение и игра. Второе издание. М.: Просвещение, 2009. ISBN 978-5-09-019851-6
  • Кавтарадзе Д.Н, Судас Л.Г., Лихачева Е.Ю., Мирошниченко А.А. Системно-динамический анализ процесса обучения в имитационных моделях и играх // Государственное управление в XXI веке: Традиции и инновации. Материалы 7-й международной конференции факультета государственного управления МГУ имени М.В. Ломоносова (27-29 мая 2009 г.), М.: Макспрес, 2009, с.810-816.
  • Система интерактивных методов обучения управлению сложными системами // Вестник Московского университета. Серия 21. Управление (государство и общество), № 1, 2010, cc. 111-121.
  • "System Dynamics Simulation Modeling as the tool in Urban and Ecological Network Biodiversity Management", Лычкина Н.Н. Кавтарадзе Д.Н. Волков В.А. – Kyoto, Japan, 2010

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Сайт Лабораторії Екології й охорони природи Біологічного факультету МДУ ім. М.В. Ломоносова. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 3 квітня 2011.
  2. ↑ Сайт Факультету Держ Управління МДУ ім. М.В. Ломоносова. Архів оригіналу за 6 березня 2010. Процитовано 3 квітня 2011.
  3. ↑ Перелік російських університетських навчальних програм[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
  4. ↑ Д.Н. Кавтарадзе Обучение и игра, издание 2-е, М.: Просвещение, 2009
  5. ↑ В.Е. “Популярный словарь по экологической этике и гуманитарной экологии.” Серия: Природоохранная пропаганда. Вып. 22. Киев: КЭКЦ. 2003 г. 96 стр.[недоступне посилання з липня 2019]
  6. ↑ Экополис : Введ. и пробл. Препринт / А. А. Брудный, Д. Н. Кавтарадзе, 36 с. ил., 1 л. ил. 22 см, Пущино НЦБИ АН СССР 1981
  7. ↑ Шмєлев С.Є, Шмєлева И.А. Методологические прблемы междисциплинарного исследования устойчивого развития крупных городов // Биосфера". Междисциплинарный научный и прикладной журнал. Том 2, в„– 1, 2010, С. 112-125[недоступне посилання]
  8. ↑ О.Н. Яницкий Длинные 1970-е: гражданское общество тогда и сейчас // «Неприкосновенный запас» 2007, №2(52). Архів оригіналу за 21 січня 2013. Процитовано 3 квітня 2011.
  9. ↑ Д.Н. Кавтарадзе Обучение и игра, издание 2-е, М.: Просвещение, 2009
  10. ↑ Проекты Института Устойчивых Сообществ. Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 3 квітня 2011.
  11. ↑ Лихачева Е.Ю., Зайкова А.В., Кавтарадзе Д.Н. Имитационные игры как инструмент преодоления неопределенности в управлении природными ресурсами // Государственное управление. Электронный вестник Выпуск № 12. Сентябрь 2007 г.[недоступне посилання з липня 2019]
  12. ↑ Список членів групи Балатон. Архів оригіналу за 25 липня 2011. Процитовано 3 квітня 2011.
  13. ↑ Д.Д. Мірошниченко, А.О. Мірошниченко Донелла Медоуз: поєднати науку з журналістикою і змінити світ // Медіа Освіта, 19 березня, 2011. Архів оригіналу за 26 березня 2011. Процитовано 3 квітня 2011.
  14. ↑ Д.М. Кавтарадзе Екологічна освіта - ключ до виживання людства! // Інформаційно-аналітичний бюлетень "Київ-2003", №5, січень-квітень, 2003, с.18-20.[недоступне посилання]
  15. ↑ Биография Д.Н. Кавтарадзе. Архів оригіналу за 3 квітня 2009. Процитовано 3 квітня 2011.
  16. ↑ [[Кавтарадзе Д.Н., Мирошниченко А.А. Образовательный модуль имитационных игр для обучению управлению для ряда кафедр управленческого вуза // Государственное управление в XXI веке: Традиции и инновации. Материалы 8-й международной конференции факультета государственного управления МГУ имени М.В. Ломоносова, М.: Макс Пресс, 2010.]]
  17. ↑ [[Elena Likhacheva, Dmitry Kavtaradze, Andrii Miroshnychenko, Elyssebeth Leigh, Nadezda Generalova, Ekaterina Romanenko Principles and practice of G&S workshops for educators // Games: Virtual Worlds and Reality ISAGA 2008 Conference book, editors: Eugenijus Bagdonas, Irena Patasiene, Donata Jovarauskiene]]
  18. ↑ Сайт System Dynamics Society. Архів оригіналу за 25 вересня 2010. Процитовано 3 квітня 2011.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Сталий розвиток
Системне мислення
Екологічна освіта
Системна динаміка
Імітаційні ігри
Денніс Медоуз
Донелла Медоуз


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кавтарадзе_Дмитро_Миколайович&oldid=40751218