Сирія
 | Частина інформації в цій статті застаріла. (жовтень 2015) |
|
Сирійська Арабська Республіка | |||||
|
|||||
| Гімн: Хумат ад-Діярі | |||||
_uncontrolled_highlighted.svg) | |||||
| Столиця | Дамаск 33°30′ пн. ш. 36°18′ сх. д.country H G O | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Найбільше місто | Алеппо | ||||
| Офіційні мови | Арабська | ||||
| Форма правління | Унітарна президентська республіка[1] під тоталітарною[2] спадковою диктатурою | ||||
| Президент Прем'єр-міністр |
Башар аль-Асад Імад Хаміс | ||||
| Незалежність отримана | 17 квітня 1946 від Франції[3] | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 185,180[4] км² (88) | ||||
| - Внутр. води | 0.06 % % | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2020 | ▼17 500 658 (68) | ||||
| - перепис 2014 | 17 951 639 | ||||
| - Густота | 92,15/км² (118) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2012 р., оцінка | ||||
| - Повний | ▼$ 107,831 (67) | ||||
| - На душу населення | ▲$5,100 (?) | ||||
| ІЛР (2016) | ▼0.536 (низька) (149) | ||||
| Валюта | Сирійський фунт (SYP)
| ||||
| Часовий пояс | EET (UTC+2) | ||||
| - Літній час | EEST (UTC+3) | ||||
| Коди ISO 3166 | SYR | ||||
| Домен | .sy, سوريا. | ||||
| Телефонний код | +963 | ||||
| |||||
| |||||
Сирі́йська Ара́бська Респу́бліка (араб. الجمهورية العربية السورية, аль-Джумхурі́йя аль-Арабі́я ас-Сурі́я) — країна на Близькому Сході, розташована на узбережжі Середземного моря (берегова лінія 173 км) та межує з Ліваном (356 км) та Ізраїлем (74 км) на південному заході, з Йорданією (356 км) на півдні, з Іраком (596 км) на сході і з Туреччиною (845) на півночі. Територія країни дорівнює 185,2 тис. км² (Голанські висоти — близько 1170 км², окуповані з 1967 року Ізраїлем).
Станом на 2012 рік населення країни становило 22,5 млн осіб. Близько 74 % сирійців — суніти, проте в країні присутні значні громади різних течій шиїтів (13 %), з них — алавітів (7-8 %), шиїтів-двохдесятників (імамітів), ісмаїлітів-низаритів і різних напрямків християнства (10 %) та друзів (3 %). Державна мова — арабська. З 1963 року республіка перебуває під управлінням партії «Баас». Сучасна державність Сирії налічує трохи більше 60 років, але цивілізація зародилася тут ще в 4-му тисячолітті до нашої ери. Столиця Сирії — Дамаск, одне з найдавніших постійно заселених міст світу. З 2011 року триває Громадянська війна в Сирії. 9 жовтня 2019 року Туреччина розпочала військову інтервенцію на північному сході Сирії.
Етимологія[ред. | ред. код]
Назва Сирія походить від давньогрецької назви: Σύριοι, Sýrioi або Σύροι, Sýroi[5], що в кінцевому підсумку походить від назви Ассирії (в свою чергу пов'язаної з аккадським Ассуром[6]) або напряму, або через посередництво лувійської мови («Sura/i»). Історична Ассирія розташована в північній Месопотамії, однак за часів Селевкідів цю назву поширили також на територію Леванту (історичний Арам). Саме цю місцевість — на східному узбережжі Середземного моря на південь від Кілікії, між Єгиптом і Месопотамією, що включає Коммагену, Софену і Адіабену — Пліній Старший описує як «колишню Ассирію»[7]. За часів Плінія (на момент завершення його праці «Природнича історія») Сирія вже була розділена на ряд провінцій (підлеглих Римській імперії, але політично незалежних одна від одної): Юдею, пізніше, в 135 року перейменовану в "Палестину" (області, що відповідають сучасному Ізраїлю, палестинським територіям і Йорданії) на південному заході, Фінікію (сучасний Ліван), Месопотамію та Келесирію[8].
Географія країни[ред. | ред. код]
Межує з такими країнами: Ліваном, Ізраїлем, Йорданією, Іраком і Туреччиною. Загальна протяжність кордонів — 2414 км. Площа держави — 185 180 км² (88-те місце у світі). Територія держави неоднорідна. Північно-західні, прикордонні з Туреччиною території займають відроги гір Тавра. Прибережна зона є рифтовою, з простягнутою паралельно узбережжю западиною Аль-Габбу, по якій протікає друга за величиною річка Сирії Оронт. З боку узбережжя знаходиться гірський ланцюг Джабаль-ан-Нісаірія, розділяючи країну на вологу західну частину і посушливу східну. Родюча прибережна рівнина розташована на північному заході Сирії (простягається на 130 км з півночі на південь вздовж берега Середземного моря від турецького до ліванського кордону). У цій місцевості зосереджено майже все сільське господарство країни. Найвища точка Сирії — Джабаль Аль-Шейх, яка згадується в Біблії як гора Гермон. На південь від гір розташована Сирійська пустеля — Бадіят Ашшам.
На сході Сирію перетинає Євфрат. 1973 року у верхній течії річки була побудована дамба, що стало причиною утворення водосховища, названого Озером Асада. У районах, розташованих вздовж течії Євфрату, поширене сільське господарство. На крайньому північному сході протягом 44 км по кордону з Туреччиною протікає друга головна річка Близького Сходу — Тигр.
Клімат у цілому посушливий: літо сухе і спекотне, а зима м'яка (на високогір'ях іноді випадає сніг). Середньорічна кількість опадів не перевищує 100 мм. Середня температура в січні +7,2 °С, у липні +26,6 °С.
Нафту в комерційних кількостях було вперше виявлено на північному сході в 1956 році.
Історія[ред. | ред. код]
Приблизно з 10 000 р. до н. е. Сирія була одним із центрів неолітичної культури (відомої як докерамічний неоліт A), де вперше почали з'являтися землеробство та скотарство. Епоха неоліту (докерамічний неоліт В) представлена прямокутними будинками мурейбетської культури. За часів докерамічного неоліту люди використовували посудину з каменю, гіпсу та паленого вапна (Vaisselle blanche). Відкриття інструментів з обсидіану в Анатолії є свідченням ранньої торгівлі. Стародавні міста Хамукар і Емар відігравали важливу роль у пізньому неоліті та в епоху бронзи. Археологи продемонстрували, що цивілізація Сирії була однією з найдавніших на землі, можливо, їй передувала лише цивілізація Месопотамії.
Хронологія основних подій[ред. | ред. код]
1918 — Арабські війська під командуванням еміра Фейсала і за підтримки британських військ захопили Дамаск, ознаменувавши закінчення 400-річного османського панування.
1919 — Емір Фейсал підтримує право арабів на самоврядування на Версальській мирній конференції після поразки Німеччини та Османської імперії в Першій світовій війні.
1920 — Національний Конгрес оголошує еміра Фейсала королем Сирії «в її природних межах» від гір Таурус в Туреччині до Синайської пустелі в Єгипті.
1920 — Сирія та Ліван переходять під французьке підданство[9].
1920 — Франція проголошує нову державу — Великий Ліван.
1925—1926 — націоналістична агітація проти французького панування перетворюється на загальнонародне повстання.
1940 — Друга світова війна: Сирія перебуває під контролем держав Осі після капітуляції Франції перед німецькими збройними силами.
1941 — британські і французькі війська окупують Сирію. Генерал де Голль обіцяє покінчити з французьким мандатом.
1945 — Протест з приводу повільних темпів виходу французьких військ з країни.
1946 — Останні французькі війська залишили Сирію. Проголошення незалежності Сирії[9].
1958 — Сирія і Єгипет об'єдналися в Об'єднану Арабську Республіку (ОАР). Президент Єгипту Гамаль Абдель Насер очолює нову державу.
1961—1963 — Невдоволення єгипетським пануванням в ОАР спонукало групу сирійських офіцерів захопити владу в Дамаску і оголосити про розпуск союзної держави. Армійські офіцери захопили владу. Приходить до влади уряд баасистів, і Амін аль-Хафез стає президентом.
1967 — ізраїльські війська захопили біля Сирії Голанські висоти і знищили більшу частину ВПС Сирії в Шестиденній війні з Єгиптом, Йорданією і Сирією.
1973 — Сирія і Єгипет вступили у війну з Ізраїлем, але виявилися не в змозі повернути Голанські висоти, захоплені в ході арабо-ізраїльської війни 1967 року.
1974 — Сирія та Ізраїль підписали угоду про перемир'я.
1980 — початок Ірано-іракської війни. Сирія підтримує Іран, згідно з традиційним суперництвом між лідерами партії Баас в Іраку та Сирії.
1991 — участь у війні в Перській затоці проти Іраку.
2003 — ізраїльський повітряний удар по табору палестинських бойовиків під Дамаском. Сирія називає ці дії «військовою агресією».
2004 — не менше 25 убитих в ході зіткнень між представниками курдської меншини, поліцією і арабами на північному сході.
2006 — Тисячі людей втекли до Сирії, рятуючись від ізраїльсько-ліванської війни.
2011 — початок Громадянської війни в Сирії.
2012 — бомбардування Хомса стали, мабуть, одними з найкривавіших днів з моменту початку повстання.
Політичний устрій[ред. | ред. код]
.jpg)
Політична система — унітарна напівпрезидентська республіка з довготривалим домінуванням у парламенті однієї політичної партії (Баас). Главою держави з 2000 року є Башар аль-Ассад, який успадкував цю посаду від свого батька Хафеза аль-Асада, і який представляє партію Баас. Прем'єр-міністр країни — Імад Хаміс (партія Баас)[10].
Результати виборів до парламенту Сирії 7 травня 2012 року (кількість отриманих мандатів)[11]:
- Національний прогрессивний фронт — 168 (провладний блок)
- Арабська соціалістична партія Баас — 134
- Соціалісти-юніоністи — 18
- Комуністична партія Сирії (фракція Халіда Бакдаша) — 8
- Комуністична партія Сирії (фракція Юсуфа Фейсала) — 3
- Національна обітниця руху — 3
- Арабський соціалістичний союз — 2
- Народний Фронт за зміни та звільнення — 5 (опозиційний блок)
- Сирійська соціальна націоналістична партія — 4
- Партія народної волі — 1
- Позапартійні — 77
- ВСЬОГО — 250
Зовнішня політика[ред. | ред. код]
Забезпечення національної безпеки, підвищення впливу серед арабських сусідів і забезпечення повернення Голанських висот — основні цілі зовнішньої політики президента Башара аль-Асада. Через складні історичні моменти Сирія має напружені відносини зі своїми географічно культурними сусідами, такими як Туреччина, Ізраїль, Ірак і Ліван. Проте Сирія мала поліпшення відносин з кількома державами у своєму регіоні в 21-му столітті до Арабської весни та Громадянської війни в Сирії.
З триваючої громадянської війни 2011 р. і пов'язаних з нею вбивств і порушень прав людини, Сирія стала ізольованіша від країн регіону та міжнародного співтовариства в цілому. Дипломатичні відносини були розірвані з декількома країнами, включаючи: Велика Британія, Канада, Франція, Італія, Німеччина, Туніс, Єгипет, Лівія, США, Бельгія, Іспанія та країни Перської затоки[12].
Від Ліги арабських держав Сирія продовжує підтримувати дипломатичні відносини з Алжиром, Іраком, Ліваном, Суданом та Єменом. Насильство в Сирії проти цивільних осіб призвело до відсторонення держави з Ліги арабських держав і Організації Ісламського співробітництва в 2012 р. Сирія продовжує розвивати хороші відносини зі своїми традиційними союзниками — Іраном, Китаєм, Венесуелою та Росією, які є одними з небагатьох країн, які підтримали сирійський уряд в його конфлікті з сирійською опозицією.
Особливі відносини складаються у Сирії з Росією. Дамаск розглядає Російську Федерацію як свого військово-політичного та торговельно-економічного партнера. Розглядається можливість розміщення в середземноморському порту Тартус російської військово-морської бази. Традиційно Росія є постачальником озброєння та іншої продукції військового призначення до Сирії.
Сирія вважає провінцію Хатай Туреччини в рамках своєї власної території.
Ізраїль в односторонньому порядку анексував Голанські висоти в 1981 р., хоча сирійський уряд продовжує вимагати повернення цієї території.
Сирійська окупація Лівану почалася в 1976 р. в результаті громадянської війни і закінчилася в квітні 2006 р. у відповідь на внутрішній і зовнішній тиск після вбивства колишнього ліванського прем'єр-міністра Рафіка Харірі.
Європейська політика сусідства[ред. | ред. код]
| Інформація в цьому розділі застаріла. (жовтень 2015) |
Сирія входить в Європейську політику сусідства Європейського Союзу, що спрямована на те, щоб ЄС та його сусіди стали ближче.
Станом на 2006 рік Сирія підписала Європейсько-середземноморську Барселонську декларацію. Географічно і політично вона входить в ЄПС, але конкретні відношення, необхідні для обговорення Плану дій ЄПС та надання дієвості політиці, не встановлені. Відносини ЄС і Сирії основані на Угоді про співробітництво 1977 р., яка в основному регламентує торгівлю. ЄС і Сирія провели переговори про проект Угоди про асоціативне членство, що по вмісту схожа на інші угоди ЄС із середземноморськими партнерами, але її умови більш просунуті в таких областях, як боротьба з тероризмом і розповсюдженням зброї, сільськогосподарські тарифи, технічні торгові бар'єри, торгівля послугами, державні закупівлі, права на інтелектуальну власність і урегулювання торгових суперечок. У жовтні 2004 р. угода була парафована, але залишалась непідписаною. На 2006 рік ЄС сприяє Сирії в створенні установ, що складають основу політичних, соціальних і економічних реформ; допомагає ініціативам, що сприяють формуванню більш відкритого суспільства і заохочує інфраструктурні проекти, які здійснюються в співробітництві з ЄІБ. Стратегічні задачі ЄС у відношенні з Сирією: сприяння політичній відкритості і лібералізації економіки[13].
На 2006 рік Сирійсько-європейський бізнес-центр є однією із програм, що фінансується на кошти ЄС. Він створений в 1996 р. з метою допомоги розвитку сирійської економіки, а також малих і середніх підприємств (МСП). За 10 років центр надав підтримку близько 3500 компаніям і навчив 2500 менеджерів.
Права людини[ред. | ред. код]
Ситуація з правами людини в Сирії вже давно викликає серйозне занепокоєння серед незалежних організацій, таких як Human Rights Watch, яка в 2010 році назвала ситуацію в країні «одною з найгірших у світі»[14]. Звіт Freedom House 2011 оцінив Сирію як «невільну державу» у своєму щорічному опитуванні Freedom in the World[15].
У серпні 2013 року уряд Сирії запідозрили у застосуванні хімічної зброї проти мирного населення. Держсекретар США Джон Керрі заявив про «незаперечне» використання хімічної зброї в країні та те, що сили президента Башара Асада вчинили «моральну непристойність» проти власного народу[16].
Економіка[ред. | ред. код]
За оцінкою на 2011 р. номінальний валовий внутрішній продукт Сирії становив $64,7 млрд (66-67 місце в світі). ВВП на душу населення у 2011 р. — $5100 (106—114 місце), і за класифікацією Світового банку Сирія є країною з доходами нижче середньосвітового рівня[17]. Внаслідок громадянської війни, у 2012 р. був зафіксований економічнний спад на рівні 14-20 % від показника 2011 р, а очікуваний обсяг валового продукту на душу населення зменшився з $5100 до $4260[18][19].
У сільському господарстві Сирії у 2011 р. було зайнято приблизно 17 % робочої сили і створювалося близько 16,9 % ВВП. У промисловості було зайнято 16 % робочої сили та створювалося 27,4 % ВВП. Найбільшим за кількістю зайнятих та економічним внеском сектором була сфера послуг — тут були зайняті 67 % самодіяльного населення та створювалося 55,7 % доданої вартості[20].
Серйозною проблемою є високий рівень безробіття, який у 2011 р. становив 12,3 % працездатного населення (2010 р. — 8,4 %), пов'язаний з уповільненням темпів зростання сирійської економіки після 2008 року, як наслідок падіння світових цін на нафту та нафтопродукти. У 2012 р. безробіття зросло до 18 % працездатного населення[21][22].
Бюджет Сирії у 2011 р. (оцінка)[20].
- Доходи — $11,69 млрд
- Видатки — $17,87 млрд
Зовнішня торгівля[ред. | ред. код]
Експорт: $12,66 млрд (2011, оцінка) — нафта та нафтопродукти (бл. 40 % загальної вартості експорту), бавовна, одяг, зернові, фосфати, тютюн, м'ясо
Основні країни-імпортери сирійської продукції (2012, оцінка)[23]:
- Ірак — 55,9 %
- Саудівська Аравія — 9,3 %
- Кувейт — 6,1 %
- Об'єднані Арабські Емірати — 5,3 %
- Ліван — 4,2 %
Імпорт: $13,81 млрд (2011, оцінка) — машини, транспортне та електротехнічне обладнання, продукція сільського господарства, метали та металопродукти, продукція хімічної промисловості
Основні країни-експортери продукції до Сирії (2012, оцінка)[24]:
- Саудівська Аравія — 21,2 %
- Об'єднані Арабські Емірати — 10,4 %
- Іран — 7,7 %
- Китай — 7,0 %
- Ірак — 6,3 %
- Україна — 6,3 %
- Єгипет — 4,3 %
Населення[ред. | ред. код]
.jpg)
.jpg)
Динаміка чисельності[ред. | ред. код]
Історична динаміка чисельності населення Сирії[25]
| рік | населення |
| 1950 | 3 413 000 |
| 1955 | 3 922 000 |
| 1960 | 4 593 000 |
| 1965 | 5 398 000 |
| 1970 | 6 379 000 |
| 1975 | 7 564 000 |
| 1980 | 8 956 000 |
| 1985 | 10 667 000 |
| 1990 | 12 452 000 |
| 1995 | 14 338 000 |
| 2000 | 16 371 000 |
| 2005 | 18 167 000 |
| 2010 | 21 533 000 |
2020 17 500 658
- Етнічні групи
Релігійний склад населення[ред. | ред. код]
Релігійний склад населення Сирії на початку XXI ст. (оцінка)[26]:
- Мусульмани-сунніти — 74 %
- Мусульмани-шиїти, ісмаїліти, алавіти — 13 %
- Християни — 10 %
- Друзи — 3 %
Релігійний склад населення Сирії за переписом 1943 р.:
- Мусульмани-сунніти — 1 971 053 — 68,9 %
- Християни — 403 036 — 14,1 %
- Алавіти — 325 311 — 11,4 %
- Друзи — 87 184 — 3,0 %
- Юдеї — 29 770 — 1,0 %
- Ісмаїліти — 28 527 — 1,0 %
- Мусульмани-шиїти — 12 742 — 0,4 %
- Єзиди — 2 788 — 0,1 %
Адміністративний поділ[ред. | ред. код]
Сирія поділяється на 14 провінцій (араб. мухафаза, у мн. числі — мухафазат), глави яких призначаються міністром внутрішніх справ після затвердження кабінету міністрів. У кожній провінції вибирається місцевий парламент. Провінція Кунейтра окупована Ізраїлем з 1973 році й анексована ним у 1981-му, частина провінції (демілітаризована зона) перебуває під керуванням ООН.
На 2007 рік у Сирії налічувалося 84 великих міст і 6432 інших населених пунктів (маленьких міст і сіл).
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Незважаючи на те, що Сирія є порівняно невеликою країною, на її території знаходиться безліч унікальних пам'яток різних культур і епох, що дозволяють туристу зробити своєрідну подорож у часі.
Столиця Сирії Дамаск є одним із найдавніших міст світу, а його історична частина є унікальною пам'яткою містобудування з безліччю найважливіших культурно-історичних об'єктів. Головним із них є базиліка Св. Захарія, в якій зберігається рака Івана Хрестителя.
В античному місті Бусра збереглися міські вулиці і найбільший на Близькому Сході театр. Місто Апамея може похвалитися однією з найбільш протяжних головних вулиць з колонадою, а місто Канаваті — руїнами храму Геліоса. Взагалі у Сирії налічується величезна кількість пам'яток стародавньої історії і античного часу: руїни арамейської міста Айн Дара, руїни фінікійського міста Амрит, руїни античного міста Дура Еуропос, руїни античного Філіпопполіса, а також місто Марі (столиця стародавнього месопотамської держави) та місто Ебла (столиця держави-сучасника Аккада й Шумеру). Крім того, безліч історичних пам'ятників збереглося в найдавніших містах Халябі, Хама, Алеппо, Угарит і Харбака. А місто Пальміра і зовсім свого часу був головним суперником Риму на Сході. Зараз воно славиться на весь світ такими спорудами як комплекс храму Бела, храм Баалшаміна, Велика Колоннада, Долина гробниць тощо. Не меншу зацікавленість викликають і мертві візантійські міста, якими рясніє Сирія.
Також на території країни є досить велика кількість пам'яток історії християнства. У Дамаску головними з них вважаються Пряма вулиця, вежа Баб Кисан, підземна церква Св. Ананії і базиліка Св. Захарія. Крім цього, по всій країні розкидано безліч перших християнських монастирів: Св. Такла, Св. Сергія, Св. Симеона та ін. Серед інших християнських пам'яток варто відзначити собор Св. Сергія, базиліку Кальб Лозі, церква Каніса Умм Зуннар і "печеру першої крові "Макам Арбаін.
Серед пам'яток ісламського періоду найбільшу популярність здобули мечеть Омеядів і Палац Каср аль-Азем у Дамаску.
Охорона здоров'я[ред. | ред. код]
У 2014 році у співпраці з ВООЗ проведено аналіз медичних ресурсів за програмою HeRAMS у 14 провінціях Сирії. Його було повністю завершено за 2014 рік[27]. У липні — серпні 2015 року проведено повторний аналіз медичних ресурсів 9 провінцій Сирії. Незважаючи на військові дії в цій країні, було оцінено 254 заклади охорони здоров'я. У країні залишилось лише 45 % довоєнної кількості медичних працівників. У деяких регіонах виїхало 75 %. Нормальне водопостачання є лише у половини закладів охорони здоров'я. Більше 60 % закладів змінили розташування. З них 12,4 % розміщуються у школах[28].
Сирійсько-українські зв'язки[ред. | ред. код]
З часів Київської Русі існують зв'язки між православними церквами на територіях України та Сирії. Частина України та Сирія одночасно перебували у складі Османської імперії. У 1916 році представники українського та сирійського національних рухів зустрілися на Третій конференції народів в Лозанні, організованій Союзом народів[29]. У другій половині XX століття зв'язки між країнами були пов'язані у першу чергу з допомогою, яку СРСР надавав баасистській Сирії. Дипломатичні відносини між Україною і Сирією були встановлені 31 березня 1992 р. Звернення сирійських активістів до українців після початку російської агресії проти України висвітлювалися в українських ЗМІ.
2003 року Сирія була однією з багатьох країн, котрі вшанували пам'ять жертв Голодомору[30].
29 червня 2022 року в односторонньому порядку було розірвано дипломатичні стосунки між Україною та Сирією після визнання з боку останньої квазідержавних сепаратиських утворень ДНР та ЛНР того ж дня.[31]
Див. також[ред. | ред. код]
- Список міст Сирії
- Громадянська війна в Сирії
- Перелік річок Сирії
- Буферна зона Північної Сирії
- Турецька інтервенція на північному сході Сирії 2019
- Зброя масового ураження Сирії
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑
- Syrian Arab Republic. Federal Foreign Office. 13 January 2023. Архів оригіналу за 25 March 2023.
- Syria: Government. CIA World Factbook. Архів оригіналу за 3 February 2021.
- Syria Government. Архів оригіналу за 27 January 2023.
- Syrian Arab Republic: Constitution, 2012. refworld. 26 February 2021. Архів оригіналу за 5 March 2019.
- ↑
- Khamis, B. Gold, Vaughn, Sahar, Paul, Katherine (2013). 22. Propaganda in Egypt and Syria's "Cyberwars": Contexts, Actors, Tools, and Tactics. У Auerbach, Castronovo, Jonathan, Russ (ред.). The Oxford Handbook of Propaganda Studies. 198 Madison Avenue, New York, NY 10016: Oxford University Press. с. 422. ISBN 978-0-19-976441-9.
- Wieland, Carsten (2018). 6: De-neutralizing Aid: All Roads Lead to Damascus. Syria and the Neutrality Trap: The Dilemmas of Delivering Humanitarian Aid Through Violent Regimes. 50 Bedford Square, London, WC1B 3DP, UK: I. B. Tauris. с. 68. ISBN 978-0-7556-4138-3.
- Ahmed, Saladdin (2019). Totalitarian Space and the Destruction of Aura. State University of New York Press, Albany: Suny Press. с. 144, 149. ISBN 9781438472911.
- Hensman, Rohini (2018). 7: The Syrian Uprising. Indefensible: Democracy, Counterrevolution, and the Rhetoric of Anti-Imperialism. Chicago, Illinois: Haymarket Books. ISBN 978-1-60846-912-3.
- ↑ Проголошена вперше вересень 1936, потім — 1 січня 1944; признана 17 квітня 1946.
- ↑ 1173 км² окуповані Ізраїлем і анексовані в 1980році.
- ↑ Joseph, John (2008). Assyria and Syria: Synonyms? (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 липня 2013. Процитовано 2 липня 2013.
- ↑ First proposed by Theodor Nöldeke in 1881; cf. Harper, Douglas (November 2001). Syria. Online Etymology Dictionary. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 13 червня 2007.
- ↑ Pliny (77). Book 5 Section 66. Natural History. University of Chicago. ISBN 84-249-1901-7.
- ↑ Syria :: Roman provincial organization. Britannica Online Encyclopedia. Britannica.com. Процитовано 25 жовтня 2008.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=circular-redirect(довідка) - ↑ а б Report of the Commission Entrusted by the Council with the Study of the Frontier between Syria and Iraq. World Digital Library. 1932. Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 8 липня 2013.
- ↑ Qordoba — Translation of the Syrian Constitution Modifications
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 жовтня 2012. Процитовано 2 липня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Assad takes a page out of Russia's book in his war against rebels
- ↑ Журнал «Працюємо спільно Європейська політика сусідства 2006 рік» (рос.)
- ↑ Syria among worst for rights abuses: HRW report. Reuters. 24 січня 2011.
- ↑ Freedom in the World Report: Syria. Січень 2011. Архів із оригіналу за 23 грудня 2011.
- ↑ Iran warns west against military intervention in Syria. The Guardian. 27 сеопня 2013.
- ↑ Світовий банк — Country and Lending Groups
- ↑ Syria's Assad watches war chest dwindle — Deutsche Well (2 вересня, 2012)
- ↑ Syrian economy to shrink 20 percent in 2012: IIF [Архівовано 18 вересня 2013 у Wayback Machine.] — Reuters (10 грудня, 2012)
- ↑ а б CIA World Factbook — Syria. Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 6 вересня 2013.
- ↑ Worldbank — Syria Country Brief
- ↑ Syria Unemployment rate — Indexmundi
- ↑ CIA The World Factbook Export Partners of Syrian Arab Republic [Архівовано 2016-10-02 у Wayback Machine.]
- ↑ CIA The World Factbook Import Partners of Syrian Arab Republic [Архівовано 2016-08-06 у Wayback Machine.]
- ↑ United Nations. World Population Prospects, the 2012 Revision
- ↑ http://www.state.gov/j/drl/rls/irf/2006/71432.htm
- ↑ Syrian Arab Republic. HeRAMS. ВООЗ. Процитовано 31.12.2017.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|trans title=(довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Health Resources Availability Mapping System (HeRAMS) - Health Facilities Report - Turkey Hub. OCHA. Процитовано 31.12.2017.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|trans title=(довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ George Mamulia. 'The Central Power's Policy Toward the North Caucasus, 1914—1917 (Part Two)' Eurasia Daily Monitor Volume: 10 Issue: 10
- ↑ Визнання Голодомору актом геноциду в світі. Національний музей Голодомору-геноциду (укр.). 18 жовтня 2019. Процитовано 2 вересня 2023.
- ↑ Україна не матиме жодних відносин із Сирією після визнання нею ОРДЛО – Зеленський. Українська правда (укр.). Процитовано 29 червня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Примаченко Я. Л. Сирія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 567. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Зубченко С. Левантійський гамбіт / Сергій Зубченко. — К. : Юстініан, 2016. — 480 с. — ISBN 978-617-7039-27-2.
- Преса Сирії: монографія / К. Шейхо ; Фак. журналістики, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. — Л. : Вид-во ПАІС, 2008. — 192 с. — ISBN 978-966-7651-95-4.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сирія // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Фільм про Сирію
- Syria на сайті The World Factbook (англ.)
- Сирія, каталог посилань Open Directory Project
Вікісховище : Атлас Syria.
.svg){kind=small}
| ||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
