Соціоніка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нейтральність цієї статті під сумнівом. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним обговоренням та за можливості виправте недоліки. (травень 2013)

Соціо́ніка — концепція на перетині психології та соціології, запропонована у 1970-х роках литовською радянською вченою в галузі економіки та соціології (економічної соціології) Аушрою Ауґустінавічюте[1] на основі типології особистостей Карла Юнга. Ауґустінавічюте та її наступники виділяють 16 типів особистостей та постулюють певні особливості характеру та поведінки для кожного типу, а також закономірності відносин між цими типами.[2]

За визначенням самої Ауґустінавічюте соціоніка є наукою про «соціон, соціонну структуру суспільства, про різні типи інформаційного метаболізму і різні форми відносин між ними, про структуру і функціонування моделі інформаційного метаболізму».[3][4][5][6] Соціоніку називають наукою про «стійкі типи мислення та поведінки людини»[7] про «обмін інформацією між людиною і зовнішнім світом»[8] та «типи психоінформаційних систем (людина, колектив, етнос, держава) і взаємодію між ними»[9][10]. Багатьма дослідниками вважається псевдонаукою[11][12][13][14][15][16][17][18][19][20].

В англомовному науковому світі соціоніка (англ. socionics) — це поле міждисциплінарних досліджень між соціологією, інформатикою та штучним інтелектом. Метою таких досліджень є аналіз поведінки штучних соціальних систем.[21] Теорії інформаційного метаболізму А. Ауґустіновічюте це поле не стосується.

Історія

Соціоніка з'явилась як поєднання ідей К. Г. Юнга про психологічні типи з концепцією польського психіатра А. Кемпінського про інформаційний метаболізм. Одним з ключовим термінів соціоніки є поняття типу інформаційного метаболізму, або соціонічного типу («соціотипу») як структури психіки, яка визначає в людині певний набір рис характеру.

Історія теорії, що отримала згодом назву «соціоніка» почалась ще в другій половині 60-х років, коли Аушра Ауґустінавічюте (коротке написання прізвища — Ауґуста), декан факультету сім'ї та шлюбу Вільнюського педагогічного університету, зацікавилась питанням: «Чому хороші люди, навіть за наявності взаємного бажання, так часто не можуть порозумітись між собою». Спочатку вона спробувала пояснити це в межах переважної на тоді ідеології марксизму-ленінізму, однак майже одразу зрозуміла безперспективність цієї ідеї — стосунки між людьми формуються не лише на основі приналежності людей до певних класів (зовнішні чинники), а завдяки певній внутрішній схильності. Ознайомившись із низкою різноманітних типологій особистості, Аушра Ауґустінавічюте вирішила поєднати ідеї швейцарського психолога, основоположника аналітичної психології Карла Густава Юнга з ідеєю польського психіатра Антонія Кемпінського про інформаційний метаболізм (там йдеться що подібно до того, як тіло людини потребує їжі у вигляді продуктів у певних співвідношеннях, психіка людини також потребує «їжі» у вигляді різної інформації, а нестача інформації певного типу пригнічує психіку і навіть може призвести до хвороб психіки). Ці ідеї вона поєднала з концепціями кібернетики та моделювання психічних процесів, що інтенсивно розвивались у 60—ті роки.

У 1995 році Російська академія природничих наук визнала соціоніку як відкриття, і її творця, Аушру Ауґустінавічюте, було нагороджено дипломом та медаллю імені академіка П. Л. Капіци[22].

Офіційним часом «народження» соціоніки вважається 1980-й рік, коли була оприлюднена перша робота з цієї дисципліни («Mokslas ir technika», Vilnius, 1980, Nr. 4). До новоствореної науки вкрай агресивно поставилися радянські ідеологи, а також їх ідеологізовані поплічники у сфері психології. Засади соціоніки, в яких розглядались різні та сталі типи та форми поведінки, мислення особистості, як раніше — аналогічні ідеї генетики та кібернетики, суперечили самій сутності тоталітарної радянської ідеології, що розглядала людей одномірно, як гвинтиків, які можна довільно переставляти. Однак низка вчених, зокрема доктор психологічних наук, професор М. М. Обозов та інші, особливо педагоги, кібернетики й фахівці зі створення штучного інтелекту, з цікавістю поставилися до теорії соціоніки. Тому Аушра Ауґустінавічюте, на запрошення різних зацікавлених наукових організацій, час від часу читала лекції у різних містах колишнього СРСР, на яких були присутні психологи, педагоги, вчителі, кібернетики, програмісти, інженери та наукові співробітники, які побачили у соціоніці як науці великий потенціал для всебічного застосування в багатьох наукових та суспільних сферах. Саме тому майже одразу соціоніка «пішла в народ» — неформальні клуби і гуртки з її вивчення почали виникати у різних частинах колишнього Радянського Союзу (Вільнюс, Ленінград, Київ, Новосибірськ тощо). В 1984-85 рр. А. Ауґустінавічюте, за запрошенням керівництва найбільшого в СРСР Інституту Кібернетики імені В. М. Глушкова АН УРСР (Київ) прочитала низку лекцій. Звідси, за підтримки прогресивних педагогів та філософів, постала Київська школа соціоніки — доктори філософії О. В. Букалов, В. В. Гуленко, В. Д. Єрмак, О. Г. Шульман, А. О. Овчаров, О. Б. Карпенко, В. В. Мегедь, С. І. Чурюмов, І. Ю. Литвиненко, та інші). Школа стала на чолі соціонічної спільноти аж до початку 2000-х рр.[23]. Київ і донині (на початку XXI століття) залишається неформальною столицею соціоніки[24]. В більшості захищених 836 дисертацій та наукових статей, де використовуються теорія і методи досліджень соціоніки, цитуються, крім праць доктора філософії А. Ауґустінавічюте, наукові напрацювання докторів та кандидатів наук — О. В. Букалова, В. В. Гуленка, В. Д. Єрмака, О. Б. Карпенка, В. В. Мегедь, А. О. Овчарова, Ю. С. Симонова, С. І. Чурюмова, Г. В. Чикирисової, Г. О. Шульмана[25]. З 1986 року в Київському міському будинку учителя вже 27 років працює Міський науковий семінар з соціоніки, на якому було представлено та заслухано більше двох тисяч наукових доповідей. З 2001 р. у Будинку Вчених Національної академії наук України проходить щомісячний науково-освітній семінар з соціоніки (кер. доктор філософії О. В. Букалов)[26][27][28]. 1988 року в Полтаві відбулась перша Всесоюзна конференція з соціоніки під проводом Науково-технічного Товариства Радіоелектроніки та зв'язку ім. О. С. Попова. Конференції соціоніки проводяться регулярно з 1991 року — як міжнародні — у Києві, під егідою Міжнародного інституту соціоніки). У вересні 2014 року відбулась чергова, XXX Міжнародна конференція з соціоніки — «Психоінформаційні технології. Кадровий менеджмент та психологія особистості»[29].

Завдяки великій зацікавленості у соціоніці студентів, викладачів, наукових співробітників, Національна наукова бібліотека ім. В. І. Вернадського організувала тематичну виставку «Соціоніка: наука спілкування, розуміння та згоди»[30]. На сьогоднішній день соціоніці присвячено більше 3 тисяч наукових робіт, близько тисячі фахівців ведуть активну дослідницьку діяльність (наукометричні дані по соціоніці). Міжнародним інститутом соціоніки видається шість міжнародних спеціалізованих науково-практичних журналів — (рос.): «Соционика, ментология и психология личности», «Менеджмент и кадры: психология управления, соционика и социология», «Психология и соционика межличностных отношений», «Педагогика, психология и соционика образования» та інші[31], найстаріший з-поміж яких — «Соционика, ментология и психология личности», міжнародний міждисциплінарний реферований[32] науковий журнал, виходить друком з 1995-го року. До редколегії журналу входить низка академіків та докторів наук, зокрема Зязюн Іван Андрійович, директор Інституту педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України, академік Академії педагогічних наук України, Заслужений працівник вищої школи УРСР, доктор філософських наук, професор; Новіков Віктор Васильович, президент Міжнародної академії психологічних наук (Російська Федерація), доктор психологічних наук, професор; Обозов М. М., академік Міжнародної академії психологічних наук, доктор психологічних наук (Росія), професор; Донченко О. А., доктор соціологічних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України; Саєнко Ю. І., доктор економічних наук (економічна соціологія), зав. відділом соціальних експертиз Інституту соціології Національної Академії Наук України[33]. З 2006 року працює Міжнародна Наукова Вчена Рада з Соціоніки, в яку входить низка докторів наук різних країн[34].

Терміни та поняття

Соціо́н — одне з ключових понять, що позначає систему з усіх 16 соціотипів[35], часто мислиться як «кватерніон кватерніонів» (тобто система систем).

У роботах Аушри Ауґустінавічюте соціон розуміється як своєрідний мінімальний елемент соціального, «молекула» соціуму (у цьому значенні ідея соціону досить тісно пов'язана з ідеєю «біону» як одиниці біологічного), а тому соціон можна розуміти як певну модель ідеального соціуму.

Соціотип (соціонічний тип; тип інформаційного метаболізму (ТІМ), як спеціальний термін, назва) — поняття соціоніки, що позначає фіксований спосіб здійснення складного інформаційного процесу, зокрема — вроджену і незмінну впродовж життя структуру психіки, яка визначає спосіб взаємодії психіки з інформацією та світом. Варто розрізняти соціонічний тип та тип особистості — останній крім соціонічних характеристик містить у собі ще й низку набутих психологічних.

Основні положення соціоніки

1. Свідомість людини розглядається як інформаційна система, що поділяється на 8 підсистем віддзеркалення окремих аспектів світу, або функцій інформаційного метаболізму: інтуїцію, сенсорику, логіку і етику з урахуванням екстраверсії або інтроверсії.[36]

2. На відміну від схематизації класифікації якостей К. Г. Юнга, введено поняття про ієрархічне дискретне розташування функцій та їх диференціацію як у свідомості, так і в підсвідомому — від найбільш розвиненої й диференційованої до найменш розвиненої.

3. На кожному з рівнів (свідомому і підсвідомому) розміщені в порядку ступеня диференціації по дві пари функцій. В одній парі міститься раціональна функція — логіка або етика, та — ірраціональна — інтуїція чи сенсорика.

4. За характером сприйняття, переробки і видачі інформації розрізняються 16 типів, або соціотипів, залежно від комбінації 8 функцій.

5. Характер потреби, мотивація поведінки і сама поведінка людини (груп чи спільноти) спрямовується типом інформаційного метаболізму (ТІМом).

6. Кожен ТІМ характеризується особливостями сприйняття тих чи інших аспектів навколишнього світу, на які накладаються виховання і культурний контекст епохи.

7. Психоінформаційна взаємодія шістнадцяти ТІМів характеризуються 16 типами відносин: від повної сумісності - дуальності до конфліктних відносин.

8. Шістнадцять ТІМів утворюють соціон, що ділиться на 4 (стійкі за психологічними відносинами) четвірки ТІМів — квадри.

9. Крім симетричних стосунків (однакове ставлення одне до одного - їх дванадцять) існують і асиметричні (взаємини, що спрямовані в одному напрямку - соціального замовлення (де один з ТІМів виступає замовником, а інший підзамовним) та контролю (де один соціотип виступає контролером, а інший підконтрольним). Відносини в соціоні утворюють кільця соціального прогресу, на індивідуальному рівні - вплив на поведінку соціотипів - боротьба, стрес, умиротворення та інші. Чотири квадри пов'язані між собою двома кільцями соціального прогресу — еволюційним і коригувальним. У суспільстві квадри відіграють велику роль завдяки тому, що квадра об'єднана загальною концепцією світорозуміння і цінностей.

10. Квадра поділяється на дві діади, в кожну з яких входять ТІМи, що найкраще від природи доповнюють один одного - дуальні двійки.

В рамках соціоніки прописані моделі психіки кожного типу. Тому соціонічні методи інформаційного моделювання дозволяють створювати моделі опису поведінки для малих та великих груп, колективів, етносів і їх взаємодію. Моделювання на підставі категорій та теорії систем — дозволяє виокремити соціоніку з проміж гуманітарних наук[37]. Соціоніка співвідноситься з гуманітарними науками так само, як точними, природничими. Подібно математиці надає вираження чітким структурам і категорія психологічного. Перехід експериментальних гуманітарних досліджень до точного визначення понятійного апарату буде більш прикладним у разі застосування аналітичних даних соціоніки.[38][39] Про це свідчить різноманітність використання даних та методів соціоніки у більш ніж 830 дисертаціях з більшості гуманітарних, деяких природничих, а також з технічних наук[40][41]. Широка сфера прикладного застосування соціонічних методів для застосування у різноманітних наукових дисциплінах як інструменту аналізу.[42].

Соціоніка як академічна та навчальна дисципліна

На думку прихильників соціонічного підходу з допомогою соціоніки можна визначити ступінь сумісності людей у групі та між собою: від подружжя, родини — до робочого колективу, та надати потрібні рекомендації для їх покращення.[10]. Соціоніка, на відміну від інших типологій (Юнга, Кейрсі, Маєрс-Бріггс), дає змогу передбачити характер відносин і ступінь ділової та психологічної сумісності людей ще до того, як вони будуть об'єднані в один колектив. На відміну від соціометрії[43] що аналізує вже сформовані стосунки.

Російська Федерація

У програмі вищої професійної освіти РФ за спеціальністю «Соціологія», прийнятої Університетським Міжвузівським об'єднанням (УМО), до якого входить 116 університетів країни, і затвердженої та впровадженої Міністерством освіти і науки РФ входить одне заняття з соціальної психології, до якого серед інших психологічних типологій внесена і соціонічна.[44]

Професор ядерної фізики Борис Литвинов у своєму курсі основ інженерної діяльності на останніх двох лекціях розглядає соціонічну модель як спосіб створення робочих груп і колективів.[45]

Доктор психологічних наук В. Г. Крисько присвятив соціоніці статтю у «Словнику-довіднику з соціальної психології»[46].

Математична психологія (Інститут психології) використовує і розглядає соціонічні моделі психіки.[47] Соціонічні моделі та концепції розглядаються психологами, також, у контексті системної організації та детермінації психіки.[48]

На початку 2000-х рр. на юридичному факультеті Челябінського університету, Марина Губенко читала курс «Практика вирішення індивідуальних і колективних трудових спорів: Соціоніка», де автор пропонувала соціонічний метод для вирішення трудових спорів.[49]

Україна

У підручнику «Психологія управління» (доктор економічних наук, професора Є. І. Ходаківський зі співавторами), соціоніці присвячено цілий розділ.[7] Подібним чином, такий розділ відведено у "Політології" професора Кухти.

Деякі автори вважають, що соціонічне знання є одним з яскравих досягнень сучасної психології.[50]

Соціоніку викладають у державних університетах різних країн — України, Російської Федерації й інших країн СНД, у тому числі тих, що входять в о об'єднання Сітьового Університету СНД — 26 університетів (спеціалізація «Міжнародний менеджмент»)[51] а також в країнах Євросоюзу — Болгарії, Литві, Латвії, Румунії, Естонії, чи як окремий курс, або, з огляду на те, що методи соціоніки застосовуються у різних гуманітарних науках, у складі таких навчальних дисциплін, як: Соціологія[52][53][54][55], педагогіка[56], соціальна психологія[57], менеджмент[58], психологія управління[59], керування людськими ресурсами, конфліктологія[60][61][62], соціально-культурний сервіс та туризм[63][64], інформатика[65] та програмування, філософія[66][67], неврологія, журналістика[68][69], документознавство[70], реклама[71][72], бібліотекознавство, соціальна робота[73], лінгводидактика[74], та в інших, у тому числі в технічних дисциплінах[75].

В деяких університетах соціоніка одночасно викладається на різних кафедрах відповідно до потреб їх спеціалізації. Так, наприклад, у Вищій школі економіки (Москва) на факультеті прикладної політології вона входить в курс дисципліни «Основи світової і російської журналістики», а на факультеті бізнес-інформатики — в курс дисципліни «Ділові та міжкультурні комунікації»[76]. В Самарському державному аерокосмічному університеті ім. Академіка С. П. Корольова, соціоніка викладається на кафедрах соціології та філософії.[67][77] В Тюменському державному університеті програми підготовки за спеціальностями «Державне та муніципальне управління»[78], «Інформаційний менеджмент»[79] і «Туризм»[64]. Навчальні плани Омського державного педагогічного університету для бакалаврів за напрямом «Конфліктологія»[80] та магістрів за напрямом «Філософія»[81] пропонують соціоніку серед курсів за вибором. У Daugavpils University соціоніку викладають у магістратурі при підготовці психологів-вихователів[82] та на факультеті музики і мистецтв[83].

Університетами Російської Федерації[84][85][86][87][88], України[89][90], Болгарії[91], Румунії[92], видано кілька десятків підручників і монографій з соціоніки, або з суміжних наук де методам соціоніки присвячені окремі розділи.

Станом на 2015 рік, дослідження (у тому числі в академічних установах) та прикладні роботі у сфері соціоніки проводилися в Україні, Російській Федерації, Казахстані та інших країнах СНД, в країнах Європейського Союзу — Болгарії, Великій Британії, Латвії, Литві, Естонії, Австрії, Німеччині тощо, а також в США[93].

В 2015 році незалежні українські дослідники, інженер О. К. Ковальчук та філолог В. О. Дудкевич опублікували спільну теорію під назвою "Практична соціоніка"[94], де за допомогою логічних нововведень та схеми довели, що соціоніка не може бути частиною психології і може існувати тільки, як незалежна наука. В теорії налічується 5 закономірностей, які логічно доводять ці твердження. Таким чином, завдяки цим нововведенням з "Практичної соціоніки", сама соціоніка отримує повне право називатись наукою.

Наукові дослідження в межах соціонічної парадигми

Професори економіки Г. Фінк та Б. Майрхофер (Австрія) ставлять соціоніку А. Аугустінавічюте на перше місце серед вибраних ними чотирьох моделей профілювання особистості, які заслуговують на особливу увагу через їх важливість у дослідженні особистості (в тому числі кібернетичну теорію Маруями, "п'ятифакторну модель", типологію Маєрс-Бриггс), проте зауважують, що в науковій літературі з менеджменту моделі соціоніки не використовуються[95]

Інтерни-хірурги Дж. Хорвуд і А. Мо (Уельс) у роботі з формування колективів використали соціонічну модель нарівні з типологією Маєрс-Бриггс для аналізу особистісних взаємодій.[96]

Сфери застосування

Менеджмент, кадрове консультування (професійна орієнтація, сумісність у робочому колективі, стратегія підприємства на базі типів співробітників), підготовка авіаційних та космічних екіпажів, педагогіка (вивчення взаємодії поміж викладачем та студентом / учнем, проблеми засвоєння навчального матеріалу), сімейне консультування (шлюб та розлучення, проблеми віку), фундаментальні наукові дослідження (математичне моделювання, генетика, психофізіологія, морфологія — зовнішні параметри соціонічних типів), психологічні ігри та тренінги.

Соціонічні технології в менеджменті, підборі персоналу та створенні колективів

В останні 2010-ті роки соціонічний інструментарій все активніше використовується компаніями України, Російської Федерації, та інших країн. Це, наприклад, застосуання соціонічної моделі в системі оцінки персоналу на підприємствах компанії «Російський Алюміній»[97]. Для виявлення типів застосовують різний інструментарій, а головним чином спостереження і тестування, зокрема, відомі тестові методики[98].

Експериментальні дослідження колективів, показують, що за підсумками продукту їхньої спільної діяльності соціонічні колективи (тобто колективи, підібрані за сприятливими інтертипними відносинами) виявилися більш результативні при менших ресурсних затратах (час, психічні процеси). Таким чином, соціоніка дає на сьогоднішній день найбільш простий і оригінальний метод формування робочих, навчальних колективів та інших соціальних груп із заздалегідь запланованим завданням[99]. Проведені дослідження підтвердили потребу та доцільність формування колективів, особливо спеціальних, у тому числі пов'язаних з безпекою, за допомогою соціонічних технологій. Наприклад, експериментальне дослідження низки авіаційних диспетчерських служб, проведене в Санкт-Петербурзькому державному університеті (СПб ГУ ГА) показало, що обчислюваний на базі СМІО (Соціонічної моделі інтертипних взаємин) інтегральний показник якості взаємодії диспетчерів дуже корелює з даними соціометричного Колірного Тесту Стосунків[100].

Існує багато наукових монографій та підручників, де розглядаються принципи застосування практичних методів соціоніки для формування ефективних колективів. Автори таких робіт підкреслюють, що моделювання ситуацій в колективах на основі соціоніки можна вести двома основними шляхами: через формування малих груп на основі соціонічних структур (квадр, клубів, типів темпераменту) і через аналіз інтертипних стосунків членів групи. Основоположним чинником вибору підходу, буде являтися конкретна мета. Якщо ми хочемо проаналізувати ситуацію в колективі, робочу атмосферу, з можливим внесенням коректив, то найкраще провести аналіз інтертипних взаємин між членами колективу.[101][102][103][104] [105] [106] [107] [108] [109] [110]

Соціоніка в системі безпеки атомних електростанцій

Застосування принципів соціоніки у системі безпеки атомних електростанцій розглядається в спеціальному підручнику[111].

Педагогічна соціоніка

Як наслідок широкого застосування методів соціоніки у педагогіці склався новий науковий напрямок — Педагогічна соціоніка[112][113]. Найбільш активно соціоніка використовується в освітньому процесі, причому не тільки як інструмент вчителя для керування навчальним процесом[114], але і як основа для розвитку і вдосконалення системи освіти та підготовки кадрів. Педагог, який володіє соціонічними знаннями і технологіями, може свідомо налагоджувати взаємодії з оточенням і підвищити ефективність професійної діяльності[115]. Цілеспрямоване використання інтертипних взаємин, дозволяє інтенсифікувати дидактичний процес, посилити мотивацію учнів[116][117].

Соціоніка також застосовується для оцінки індивідуально-психологічних та особистих якостей людини задля прогнозування успішності його професійної діяльності[118]. Низка авторів, у тому числі із Запорізького національного університету, пропонує підхід, в якому саме соціоніка може стати теоретичною основою особистісно-орієнтованих освітніх технологій[119][120].

Загалом, методи соціоніки використано у більш ніж 260 докторських та кандидатських дисертаціях з питань педагогіки[121].

Соціоніка в пілотованій космонавтиці

У Центрі підготовки космонавтів імені Ю. А. Гагаріна в Зоряному містечку (Російська Федерація) під керівництвом старшого наукового співробітника Центру доктора мед.наук Р. Б. Богдашевського, методи соціоніки з 1992 року успішно використовуються для підготовки російських космонавтів і міжнародних космічних екіпажів до космічних польотів, оскільки питання міжособистісної сумісності та ефективності спільної роботи в екстремальних умовах і замкнутому просторі, є дуже важливими для успішності польоту.[122]. У Зоряному містечку проводяться науково-практичні семінари з використання методів соціоніки і типології особистості для підготовки космічних екіпажів. Питання створення космічних екіпажів, у тому числі за допомогою методів соціоніки, особливо для тривалих польотів, розглядалися на міжнародній конференції з космічних досліджень[123], на Космічному форумі 2011 р, та конференції «Пілотовані польоти в космос» (Conference «Piloted Flights into Space»), які проходили у Зоряному містечку і в Президії Російської Академії наук (Москва), у доповідях д.м.н., професора Р. Б. Богдашевського, доктора філософії А. В. Букалова та доктора філософії О. Б. Карпенка.[124] У системі підготовки космонавтів, для кожного космонавта знання соціонічного типу, як власного, так і членів екіпажу, їх провідних психічних функцій, аналіз специфіки інтертипних взаємодій і стосунків, що дозволяє дати прогноз психологічної сумісності в космічному екіпажі, є невід'ємною частиною системи тренувань, підготовки до космічного польоту, і відбивається, в тому числі, в письмових «Звітах про підсумки тренування», та інших документах.[125]

Авіаційна соціоніка

З огляду на важливість безпеки польотів, пасажирів, та членів екіпажів повітряних суден, методи соціоніки виявились практично необхідними для авіації. Виникла Авіаційна соціоніка, яка є складовою частиною в ході підготовки авіаційного персоналу. Наприклад, на підставі розпорядження Міністерства транспорту Російської Федерації Департаментом льотних стандартів в 2001 року було затверджено типову програму «Підготовка авіаційного персоналу в галузі людського чинника», що передбачає не тільки знання основ соціоніки льотчиками та іншими авіаційними фахівцями, але і прогнозування методами соціоніки взаємодій в авіаційних екіпажах, в тому числі такі теми: «Тема 5. „Авіаційна соціоніка і її місце у вирішенні проблеми людського фактора“: Витоки авіаційної соціоніки. Вчення К. Г. Юнга про типи особистості. А. Ауґустінавічюте і створення соціоніки. Сучасний стан соціонічної науки. Соціотипи та їх класифікація. Інтертипні взаємини. Соціонічні складові професійної характеристики. Тема 6. „Проблема формування льотних екіпажів та інших авіаційних колективів з високою ефективністю взаємодії“: Документи, які регламентують процес формування льотних екіпажів. Актуальність проблеми формування колективів з високою ефективністю взаємодії. Загальні принципи формування команди. Підходи до формування команд, прийняті в соціоніці: квадра і типологія „неквадральних“ команд. Формування команд в концепції цілеспрямованих систем. Тема 7. „Формування ефективних команд на базі соціонічних моделей“: Нечіткі множини: терміни та визначення. Соціонічна модель людини. Соціонічна модель члена екіпажу. Екіпаж як колективний оператор. Соціонічна характеристика екіпажу. Кількісна оцінка ефективності взаємодії. Умови досягнення синергізму. Прогностична Соціонічна характеристика екіпажу. Соціонічна модель інтертипних відносин. Соціонічна модель екіпажу та її розрахунок. Використання соціонічної моделі інтертипних відносин для формування ефективної команди. Тема 8. „Проблема оцінки взаємодії людини і техніки“: Оцінка взаємодії в системі „пілот — повітряне судно“. Критерії оцінки взаємодії. Соціонічні аспекти взаємодії пілота з повітряним судном. Запобігання помилок пілота конструктивними і технологічними заходами»[126]

А. В. Малішевський і О. В. Арінічева (Санкт-Петербурзький Державний Університет Цивільної Авіації) досліджували питання комплектування екіпажів літальних апаратів на базі соціонічного підходу з використанням соціонічної моделі інтертипних взаємин (СМІО). Було виявлено, що обчислюваний на підставі СМІО інтегральний показник якості взаємодії צ високо імовірно (p ≤ 0,01) відповідає даним кольорового тесту стосунків ( рос. ЦТО) Еткинда і перевищує за силою кореляцію даних колірного тесту з кожної з окремих складових. При цьому результати, отримані за прогностичним показником якості взаємодії צ, порівнювались за величиною з експертними оцінками, а також з соціонічними характеристиками екіпажів (СХЕ), які розраховуються за методикою, запропонованою С. Д. Лейченко. Було зроблено висновок, що соціонічний інтегральний показник якості взаємодії צ дає можливість здійснювати потрібну кадрову політику, і дозволяє створювати трудові колективи, в тому числі авіаційні екіпажі, які володіють високою здатністю взаємодії[127].

Проводяться численні дослідження у цій області, захищено низку дисертацій[128][129], видані фундаментальні монографії[130].

Для прикладу, задля поліпшення взаємодії авіаційного персоналу провідними фахівцями Санкт-Петербурзького університету ЦА, з використанням методів соціоніки було обстежено 2330 осіб, у тому числі: студенти СПб ГУГА, Російського ГПУ ім. А. І. Герцена і СПб ГУ культури і мистецтв; льотний склад авіакомпаній: «Сибір», «БАЛ», «Атлант-Союз», «Уральські авіалінії», «САТ», «Лукойлавіа», «Газпромавіа», «Томскавіа», «Мавіал», «Enimex» (Естонія), «Ейр Казахстан», «Азербайджан Хава Йоллари», «КазЕйр Уест», «Новоуренгойського ВАТ», «Авіашельф», «Рус Ейр», « Югана» тощо; диспетчери керування повітряним рухом (рос. УВС): Москви, Хабаровська, Ростова-на-Дону, Новокузнецька, Магадана, Норильська, Саратова, Омська, Кемерово, Нового Уренгоя, Сиктивкара, Нальчика, Усть-УТА, Колпашево, Печори, Евенкії, Якутії і Сахаліну викладачі ряду АУЦ і практично всіх льотних училищ Російської Федерації; представники Азербайджану, Росії, Казахстану, Узбекистану, України, Естонії. Ця база — підсумок майже 10 років дослідницької роботи. У власних дослідженнях автори посилаються на фундаментальні розробки Київської школи соціоніки, Міжнародного інституту соціоніки, на публікації в журналах (рос.): «Соционика, ментология и психология личности», «Менеджмент и кадры: психология управления, соционика и социология»[131].

В експериментальних дослідженнях Національного авіаційного університету та Державної льотної академії України показано, що використання соціометричного і соціонічного підходів до комплектування льотних екіпажів та диспетчерських змін, відіграють важливу роль під час роботи авіаційних фахівців. З позицій системного підходу було визначено соціонічні типи особистостей авіаційних фахівців та їх взаємодію під час виконання професійних завдань у складі малої групи на прикладі диспетчерської зміни. За наслідками досліджень, було отримано соціометричні і соціонічні показники авіаційних диспетчерів. Проведено кореляційне дослідження отриманих параметрів. Визначена інтенсивність зв'язку між рівнями взаємодії особистостей. Практична цінність досліджень полягає в розробці автоматизованого модуля для визначення індивідуальних соціонічних характеристик операторів та оцінки ефективності їх взаємодій в процесі керування повітряним рухом, зокрема, в особливих випадках польоту[132].

Соціологічна та політологічна соціоніка

Філософ та соціолог, к.ф.н. В. А. Кононов вважає, що соціоніка потрібна не лише соціології, а й науці в цілому як універсальний методологічний інструмент, як теорія антропного принципу. До того-ж накопичені соціонікою знання, потрібні в соціології особистості, розгляді малих груп та їх динаміки, аналізі соціальних спільнот, вивчення законів соціального розвитку з опертям на закон змінюваності квадр Букалова — Гуленко.[133]

Доктор соціологічних наук В. Н. Антошкін зазначає, що соціоніка як наука про типи інтелекту або типах інформаційного метаболізму (соціотип) виконує для ряду наук інтегруючу методологічну роль, оскільки, наприклад, в соціології добре розвинений апарат емпіричних досліджень, але треба перевести все багатство зібраного нею фактичного матеріалу в типологічну форму. У соціонічному аналізі вирізняють соціотипи, як типові зразки соціальної поведінки людей. Кожен соціотип має свою соціальну місію і виконує власну соціальну роль. Соціотип — це інтеграція проявів особистості на 4 рівнях — фізичному, психологічному, соціальному та інтелектуальному. Соціальний рівень як первинний, базовий — є носієм, субстратом для інтелектуального рівня. Соціальне визначає інтелектуальне, а інфомоделі локалізуються і проявляються в соціумі. Тому соціоніка органічно пов'язана з соціологією. При цьому методи соціоніки дозволяють стискати інформацію, що аналізується, в тисячі і мільйони разів без втрати основних параметрів завдання або проблеми[134] Це свого роду метамова, яка пропонується для освоєння діловим людям і менеджерам. Тому єдина фіксована класифікація типів інтелекту і типів соціальної поведінки, дозволить систематизувати великий матеріал соціальних і гуманітарних наук. Це приведе до оптимізації процесів дослідження, навчання та керування. Соціоніка вивчає інтегральні типи товариств, етносів та інших спільнот, що дозволяє її розглядати, як приклад плюралістичного підходу до типології суспільства. Основний соціонічний критерій — способи сприйняття, аналізу, обробки і передавання інформації в соціумі. Соціоаналіз виокремлює 16 основних інфомоделей (інтегральних соціотипів), а з підтипами — 32, 64, 128 і 256 моделей. Причому базою для утворення основних типів, виступає розчленовування інформаційного потоку на 8 семантичних аспектів, що сприймаються в соціумі відповідними вісьмома соціофункціями. Восьмиелементна таблиця — модель особистості або соціуму, має достатньо даних, щоб окреслити соціальний світ у стислому вигляді і прийняти правильне керівне рішення.[135],[136]

Оцінки й критика

Кандидат філософських наук Євген Волков[ru] називає соціоніку псевдонауковою міфічною методикою у психології.[137]

Доктор політичних наук Д. В. Ольшанський у власному нерецензованому посібнику «Основи політичної психології», згадує соціоніку як одну з оригінальних гіпотез щодо психологічної типології історичних постатей.[138]

На думку кандидата філософських наук Є. Плетухіної, головна відмінність соціоніки від основних установок психології в її твердженні, що вроджені особливості людини не можна змінювати. Слабким місцем соціоніки, вважає Плетухіна, є відсутність єдиного способу визначення типу особистості, проте, вона радить застосовувати методи соціоніки у вихованні дітей[139]

Соціологи Ю. Г. Волков і І. В. Мостова розглядають соціоніку у власному підручнику соціології, змальовуючи її як «нову систему знань».[140]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Букалов О. В., Кондратенко Л. О. Аугустинавичуте, Аушра // Велика українська енциклопедія. URL:[1]
  2. ↑ Blutner R., Hochnadel E. (2010). Two qubits for CG Jung's theory of personality (PDF). Cognitive Systems Research. 11 (3): 243—259. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 12 червня 2019.

    " Socionics was developed in the 1970s and 1980s mainly by the Lithuanian researcher Ausra Augustinaviciute. The name 'socionics' is derived from the word 'society, since Augustinaviciute believed that each personality type has a distinct purpose in society, which can be described and explained by socionics. The system of socionics is in several respects similar to the MBTI; however, whereas the latter is dominantly used in the USA and Western Europe, the former is mainly used in Russia and Eastern Europe. For more information, the reader is referred to the website of the International Institute of Socionics and to several scientific journals edited by this institution (see http://socionic.info/en/esocjur.html#top). Despite of several similarities there are also important differences. For instance, the MBTI is based on questionnaires with so-called forced-choice questions. Forcedchoice means that the individual has to choose only one of two possible answers to each question. Obviously, such tests are self-referential. That means they are based on judgments of persons about themselves. Socionics rejects the use of such questionnaires and is based on interviews and direct observation of certain aspects of human behavior instead. However, if personality tests are well constructed and their questions are answered properly, we expect results that often make sense. For that reason, we do not reject test questions principally, but we have to take into account their self-referential character. Another difference relates to the fact that socionics tries to understand Jung's intuitive system and to provide a deeper explanation for it, mainly in terms of informational metabolism (Kepinski & PZWL, 1972). Further, socionics is not so much a theory of personalities per se, but much more a theory of type relations providing an analysis of the relationships that arise as a consequence of the interaction of people with different personalities. "
  3. ↑ Аугустинавичюте А. Социон. (Основы соционики). — Рукопись, 1982—1983, 100 стр, //Соціоніка, ментологія та психологія особистості, № 4-5, 1996.http://socionics.socionic.info/ru/soc_96_4.html
  4. ↑ Horwood J., Maw A. Theatre Teams Assembled Using Personality Profiles Can Improve Predicted Teamworking Scores // Bulletin of The Royal College of Surgeons of England. - 2012. - Vol. 94. - No 3. - Pp. 1-6.

    «Socionics is a relatively new science developed and popularised by Ausra Augustinaviciute in the 1970s».
  5. ↑ Калмыков В.Н. Основы философии: Учебное пособие. Минск: Высшая школа, 2003. – 541 с. (2-е изд., исправленное и дополненное) ISBN 985-06-0725-4.

    «С 70-х годов XX века развивается соционика — наука о человеческих возможностях и взаимоотношениях людей»

    .
  6. ↑ Арутюнов В. Х., Мішин В. М., Свінціцький В. М. Методологія соціально-економічного пізнання: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2005. — 353 c. - ISBN 966-574-000-0

    «Соціоніка виникла в 1970-х і на початку 1980-х років. З моменту свого виникнення ця наукова дисципліна характеризується послідовним і цілісним дослідженням людської психіки та поведінки. Важко перерахувати всі сфери його застосування. Знання соціоніки можуть бути використані для гармонізації сімейних і подружніх стосунків, стабілізації стосунків у колективі, самоуправління, формування творчих груп і т. д. Іншими словами, закони соціоніки можна побачити у всіх сферах діяльності людини чи організації. колективів, від найменших – таких як сім’я – до суспільства в цілому. Ці закономірності часто спостерігаються в політиці, науці, культурі».
  7. ↑ а б Ходаківський Є. І., Богоявленська Ю. В., Грабар Т. П. Психологія управління. Підручник. 3-тє вид. перероб. та доп. /За редакцією Ходаківського Є. І. — К.: Центр учбової літератури, 2011. — 664 с.http://culonline.com.ua/Books/Psyhologiya_Upravl_Hodakivsky2011.pdf

    Розділ 15.1 «Основні поняття соціоніки», с.272, цитата: Соціоніка — це наука про стійкі типи мислення та поведінки людини, а також про людські риси характеру, закономірності відносин, що виникають у процесі взаємодії між окремими людьми і колективами в цілому. Її висновки і рекомендації будуються на основі аналізу закономірностей обміну інформацією

  8. ↑ MELECA, Olga. Socionica – tipologia psihosocială a personalității. In: Anale Ştiințifice ale IP USMF “Nicolae Testemiţanu”. Ed. a 10-a. Chișinău: CEP Medicina, 2009, Vol. 2: Probleme actuale de sănătate publică și management, pp. 354-358

    «Socionics is a science that explores the informational organization of the human conscience. Starting from the principal traits of the surrounding world and the way of perception of these traits, the eight fundamental functions of the mind are introduced. The mutual relationship between these functions (but also the general structure of perception) determines the configuration of the type of the informational metabolism (TIM). The author of this paper has chosen the objective of revealing the dependence between the domain of human activity and the TIM of the people engaged in this domain»

    https://repository.usmf.md/handle/20.500.12710/3614?mode=full
  9. ↑ Вихристюк М. О., Юхнов Б. Ю. Використання соціоніки для вдосконалення системи нематеріальної мотивації персоналу підприємств машинобудівної галузі // Машинобудування. — 2011. — № 7–8. — ISSN 2079—1747

    Цитата: Соціоніка — це наука, що вивчає процес обміну інформацією між людиною і зовнішнім світом, тобто яким чином люди сприймають, переробляють і видають інформацію. Також можна визначити соціоніку як науку про типи психоінформаційних систем (людина, колектив, етнос, держава) і взаємодії між ними

  10. ↑ а б Букалов А. В. Потенциал личности и загадки человеческих отношений. — М: ИГ «Черная белка», Международный институт соционики, 2009. — 592 с. — ISBN 978-5-91827-004-2
  11. ↑ Mineev, V. V. (2014). Введение в историю и философию науки [Introduction to the history and philosophy of science] (рос.). с. 84. ISBN 978-5-4458-7511-6. [The long list of pseudoscientific concepts today includes: theory of torsion fields, cold fusion projects, wave genetics, japhetic theory, the theory of "living matter", "new chronology", eugenics, dianetics, cryonics, socionics...]
  12. ↑ Помилка Lua у Модуль:Citation/CS1/Utilities у рядку 73: bad argument #1 to 'message.newRawMessage' (string expected, got nil).
  13. ↑ Помилка Lua у Модуль:Citation/CS1/Utilities у рядку 73: bad argument #1 to 'message.newRawMessage' (string expected, got nil).
  14. ↑ Помилка Lua у Модуль:Citation/CS1/Utilities у рядку 73: bad argument #1 to 'message.newRawMessage' (string expected, got nil).
  15. ↑ Salpagarova L. A. (2019). Самоопределение современной науки: проблема демаркации и ее социальный смысл [Self-determination of modern science: the problem of demarcation and its social meaning] (PDF). Манускрипт (рос.). 12 (8): 46—50. doi:10.30853/manuscript.2019.8.23. ISSN 2618-9690. [A special danger for culture is pseudoscience, which exists in the form of a wide variety of forms: from astrology to not so long ago appeared UFOlogy, "socionics", homeopathy, etc.]
  16. ↑ Podymov L. I. (2018). Псевдонаука. Разоблачение обмана и заблуждений [Pseudoscience. The Disclosure of Deception and Delusion] (рос.). с. 478. ISBN 978-5-17-100781-2. [There are also pure pseudosciences in the field of personal predictions that pretend to be serious theories. For example, socionics. Socionics is the concept of personality types and relationships between them. Based on Jung's teaching, socionics deduces the existence of 16 socionic types ... we will refer socionics to the category of pseudoscience, because, having a science-like form, it positions itself as an effective concept, in addition it earns money from its unconfirmed ideas.]
  17. ↑ Volkov E. N. (2008). Воздействие психолога: принципы выбора мировоззренческой позиции и профессионального поведения [Influence of a psychologist: principles of choosing a worldview position and professional behavior]. Практическая психология в междисциплинарном аспекте: проблемы и перспективы. Материалы Первой Международной научно-практической конференции, 15-16 октября 2008 г., Днепропетровск [Practical psychology in an interdisciplinary aspect: problems and prospects. Materials of the First International scientific and practical conference, October 15–16, 2008, Dnepropetrovsk] (рос.). [These concepts and discoveries of the human sciences, oddly enough, are still largely ignored by one part of the practicing psychological community, while another, even more numerous, is exploited exclusively in the form of pseudo-scientific or semi-occult mythological methods (such as NLP, "positive thinking", socionics, etc...)]
  18. ↑ E.Ivashechkina; G.Chedzhemov (2019). Соционика: наука или псевдонаука? Основы соционики (PDF). Тенденции развития науки и образования (рос.). 49 (3): 46—50. Архів оригіналу (PDF) за 17 січня 2021. Процитовано 29 липня 2020.
  19. ↑ V. Ignatjev (2013). Соционика -- псевдонаука в облике новейшей отрасли психологии. Вестник Рязанского государственного университета им. С. А. Есенина (рос.). 2 (39).
  20. ↑ T. Abashkina (2015). Формирование психологических терминов на основе прецедентной концептосферы (PDF) (рос.). № 9. с. 48—54.
  21. ↑ Klaus Fischer (14 грудня 2005). Socionics: Scalability of Complex Social Systems. Springer Science & Business Media. с. 1–. ISBN 978-3-540-30707-5.
  22. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 24 червня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  23. ↑ Ніканорова О. Соціоніка: батьківщина — Литва, столиця — Київ. // Урядовий кур'єр. — 9 червня 1998
  24. ↑ Донченко Е. А. Фрактальная психология. — К.: Знання, 2005. — 323 с. — ISBN 966-8148-74-6. Автор: Донченко Елена Андреевна, доктор социологических наук, зав.лаб. психологии масс и организаций Института социальной и политической психологии АПН Украины. Рецензенти: В. О. Татенко, д.психол. н., профессор, член-корр. АПН Украины; Ю. И. Яковенко, д.социол.н., профессор. Рекомендації: Рекомендовано Ученым советом Института социальной и политической психологии АПН Украины С. 123, цитата:

    Все 16 ТИМов в совокупности образуют «социон», целостность которого обусловливается взаимозависимостями между ТИМами. Теория информационного метаболизма выделяет 16 типов взаимозависимостей…, в изучение которых внесли существенный вклад такие исследователи, как А.Букалов, Г.Шульман, В.Гуленко, В.Ермак, О.Карпенко, С.Чурюмов и др.
  25. ↑ Вибрані диссертації, що вивчають і використовують методи соціоніки. Архів оригіналу за 29 червня 2015. Процитовано 5 жовтня 2012.
  26. ↑ «Вісник Національної академії наук України» № 10, 2011 р. [2] [Архівовано 2 квітня 2012 у Wayback Machine.]

    Науковий семінар «Соціоніка». Тема: «Прогнозування міжособових відносин щодо сумісності у сім'ї та у робочому колективі». Доповідає керівник семінару, директор Міжнародного ін-ту соціоніки, д.філософії О. В. Букалов.
  27. ↑ «Вісник Національної академії наук України» № 11, 2011 р.

    Науковий семінар «Соціоніка». «Етнопсихологія та етносоціоніка». Продовження теми. Доповідає керівник семінару, директор Міжнародного ін-ту соціоніки, д.філософії О. В. Букалов
  28. ↑ Київський Будинок вчених, Національна Академія наук України [3] [Архівовано 2 квітня 2012 у Wayback Machine.]
  29. ↑ XXX Міжнародна конференція з соціоніки [4] [Архівовано 2014-09-02 у Wayback Machine.], [5] [Архівовано 2 квітня 2012 у Wayback Machine.]
  30. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 14 червня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  31. ↑ Інформація про журнали, що видаються Міжнародним інститутом соціоніки
  32. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 грудня 2013. Процитовано 14 червня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  33. ↑ Інформація про журнал «Соционика, ментология и психология личности»: тематика, склад редколегії — http://socionics.socionic.info/index.html [Архівовано 2013-06-06 у Wayback Machine.]
  34. ↑ http://socionic.info/socss.html#top
  35. ↑ Донченко Е. А. Фрактальная психология. — К.: Знання, 2005. — 323 с. — ISBN 966-8148-74-6

    Автор: Донченко Елена Андреевна, доктор социологических наук, зав.лаб. психологии масс и организаций Института социальной и политической психологии АПН Украины Рецензенты: В. О. Татенко, д.психол. н., профессор, член-корр. АПН Украины; Ю. И. Яковенко, д.социол.н., профессор Рекомендации: Рекомендовано Ученым советом Института социальной и политической психологии АПН Украины

    С. 123, цитата:

    Все 16 ТИМов в совокупности образуют «социон», целостность которого обусловливается взаимозависимостями между ТИМами. Теория информационного метаболизма выделяет 16 типов взаимозависимостей…, в изучение которых внесли существенный вклад такие исследователи, как А.Букалов, Г.Шульман, В.Гуленко, В.Ермак, О.Карпенко, С.Чурюмов и др.
  36. ↑ Букалов А. В. Международный институт соционики Журнал «Соционика, ментология и психология личности», N 1, 1996. Соционика — новый подход к пониманию человека и общества. http://socionic.info/t/vved-buk.html#top [Архівовано 2013-12-25 у Wayback Machine.]
  37. ↑ Ермак В. Д. Классическая соционика. — М.: Черная Белка, 2009.
  38. ↑ Букалов А. В. Международный институт соционики Журнал «Соционика, ментология и психология личности», N 1, 1996. Соционика — новый подход к пониманию человека и общества.http://socionic.info/t/vved-buk.html#top
  39. ↑ Букалов А. В. Потенциал личности и загадки человеческих отношений. — Международный институт соционики, ИГ «Черная белка», М, 2009г. — 592 с. — ISBN 978-5-91827-004-2
  40. ↑ Дисертації, що використовують соціоніку: http://socionic.info/list/socbest.html [Архівовано 2015-06-29 у Wayback Machine.]
  41. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 20 червня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  42. ↑ Соціоніка в навчальному процесі: деякі університети, програми, навчальні плани [Архівовано 2012-11-03 у Wayback Machine.]
  43. ↑ Букалов А. В., Карпенко О. Б., Чикирисова Г. В. Эффективный менеджмент и кадровый консалтинг с использованием соционических технологийhttp://socionic.info/ru/t/effect.html#top
  44. ↑ Направление подготовки 040100 «[[Социология]]» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 листопада 2012. Процитовано 24 листопада 2012.
  45. ↑ Литвинов Б. В. Основы инженерной деятельности: Курс лекций. — Екатеринбург: УГТУ-УПИ, 2000. — 224 с. — ISBN 5-230-06549-6

    Лекция 23. Соционика. Различные психологические типы. Межличностные отношения между ними. Лекция 24. Межличностные отношения различных соционических типов

  46. ↑ (рос.)Крысько В. Словарь-справочник по социальной психологии. — СПб.: Питер, 2003. — 416 с. — с. 310. ISBN 5-314-00021-0

    Соционика — наука, черпающая методологию из социологии, информатики и психологии и ориентированная на совершенствование общества, в котором для каждого индивида, относящегося к определенному психологическому типу, находится место в социально полезной деятельности.

  47. ↑ Математическая психология: Школа В. Ю. Крылова. — Институт психологии РАН, 2010. — 503 с. — ISBN 978-5-9270-0115-5
  48. ↑ Системная организация и детерминация психики. / Под.ред. В. А. Барабанщикова. — М.: Институт психологии РАН, 2008. — 445 с. — ISBN 978-5-9270-0161-3
  49. ↑ Практика разрешения индивидуальных и коллективных трудовых споров: Соционика: Тексты лекций / Губенко М.И.. - Челябинск; Изд-во Челяб. гос. ун-та, 2003
  50. ↑ ПІЛІКЯН Каріне ГЕОРГИЕВНА elibrary.ru/item.asp?id=12833996 ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ: КОНСУЛЬТУВАННЯ З ЗАСТОСУВАННЯМ соціонічних ПІДХОДІВ // муніципальних утворень: ІННОВАЦІЇ ТА ЕКСПЕРИМЕНТ, Видавництво: Інновації та експеримент в освіті ISSN: 2306-8329

    Одним з яскравих досягнень сучасної психології є соціонічне знання. І хоча теоретичні коріння цього напрямку в психології лежать на початку минулого століття в типології К. Г. Юнга, наукові дослідження, що дали можливість їх широкого практичного застосування, проводилися в останні десятиліття. У чому суть соціонічного підходу? Психіка людини розглядається як інформаційна система, тобто як система, що сприймає, переробляє та видає інформацію. З величезної кількості факторів, що впливають на формування характеру людини, таких як здібності, інтелект, культурний рівень, виховання, соціальне середовище тощо, пріоритет віддається способу обробки інформації, або інформаційного метаболізму. Для його здійснення людина використовує певні канали зв'язку з навколишнім світом, інакше кажучи, людина взаємодіє зі світом за допомогою чотирьох психічних функцій: логіки, етики, сенсорики та інтуїції. Спосіб переробки інформації формує соціотип людини, лежить в основі тих чи інших його проявів

  51. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 4 жовтня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  52. ↑ Программа дисциплины «Социология конфликта»/ Автор (составитель) д-р филос. н., проф. В. В. Козловский. Санкт-Петербургский государственный университет. Москва, 2003. http://window.edu.ru/resource/253/22253/files/077.pdf
  53. ↑ Социология: Программа и планы семинарских занятий. Ч.2. / Отв. ред. д-р филос. наук, проф. Т.Н. Соснина. Самар. гос. аэрокосм. ун-т; Сост. Т.П. Ерошкина, Самара, 2000, 43 с. http://www.ssau.ru/resources/ump/sociology_prog/ [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  54. ↑ Примерная основная образовательная программа высшего профессионального образования. Направление подготовки 040100 «Социология» https://web.archive.org/web/20121124123438/http://fgosvpo.ru/uploadfiles/poops/1/4/20110710135625.pdf
  55. ↑ Программа учебной дисциплины «Социология труда» цикла специальных дисциплин (дисциплины специализации) ГОС ВПО второго поколения для подготовки специалистов по специальности 080104.65 «Экономика труда»/ Составитель: к. с.н., доцент Д. К. Шигапова. Казанский государственный финансово-экономический университет. Казань, 2009. http://www.pandia.ru/text/77/434/1420.php
  56. ↑ Программа государственного экзамена по педагогике и психологии воспитания. Направление 050700.68 «Педагогика и психология воспитания»/ Составители: В.В. Константинов, И.А. Медведева, М.В. Романова, Н.А. Ручкова, В.В. Сохранов. Пензенский государственный университет. Пенза, 2010. http://do.gendocs.ru/docs/index-353809.html?page=2 [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  57. ↑ Учебно-методический комплекс по специальности 020400 (030301.65) Психология для курсантов военно-психологического факультета/ Составитель: кандидат психологических наук Д.Г. Давыдов. Военный университет. Москва, 2008. http://rudocs.exdat.com/docs/index-203332.html?page=3 [Архівовано 2013-10-05 у Wayback Machine.]
  58. ↑ Краткая аннотация курса магистратуры по направлению «Менеджмент» специализация «Международный менеджмент»/Сетевой университет СНГ http://imp.rudn.ru/su_sng/summaries_of_courses_mejd_management.html [Архівовано 2013-10-05 у Wayback Machine.]
  59. ↑ Программа итоговой государственной аттестации. Направление: 080200 «Менеджмент». Профиль: Управление человеческими ресурсами/ Составители: Пучкова Е.Б., доцент; Булков А.А., доцент; Кишиков Р.В., доцент; Саблина Т.А., доцент. Московский государственный гуманитарный университет имени М. А. Шолохова. Москва, 2011. http://do.gendocs.ru/docs/index-172401.html [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  60. ↑ Рабочая программа дисциплины «Конфликтология»/ Составители: д.с.н., Давыденко В.А., ассистент Данилова Е.П. Тюменский государственный университет, 2008. http://www.umk.utmn.ru/?section=discipline&spy_id=463&d_id=6298&dh_id=8082 [Архівовано 2013-10-05 у Wayback Machine.]
  61. ↑ Конфликтология: рабочая программа учебной дисциплины/ Л. А. Герасимова. — Оренбург: ОГИМ, 2009. — 26 с. www.ogim.ru/docs/umkd/eu/eu konf rpud.pdf
  62. ↑ Учебный план подготовки магистра по направлению 034000.62 «Конфликтология». Омский государственный педагогический университет https://web.archive.org/web/20131111074510/http://www.omgpu.ru/programs/humanities/download/034000-konfliktologiya.doc
  63. ↑ Учебный курс по дисциплине «Реклама в туризме»/ Составитель: доцент кафедры Международного туризма и менеджмента - М.Л. Некрасова. Кубанский государственный университет. http://tourism-kubsu.ru/reklama-v-turizme.htm [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  64. ↑ а б Соционика: Учебно-методический комплекс. Рабочая программа для студентов специальности «Туризм», направление 100100.62 «Сервис»/Составитель: О. В. Третьякова. — Тюмень, 2011. — 14. http://www.umk.utmn.ru/?section=speciality&id=491 [Архівовано 2013-10-06 у Wayback Machine.]
  65. ↑ Базовый учебный план подготовки бакалавра по направлению 230700.62 «Прикладная информатика» для студентов набора 2011—2012 учебного года. Московский государственный университет экономики, статистики и информатики (МЭСИ). https://web.archive.org/web/20130126082947/http://www.astrahan.mesi.ru/upload/iblock/ef7/ef76298fbd7755ce55fa32d49e0dcdc8.pdf
  66. ↑ Учебный план подготовки магистра по направлению 030100.68 «Философия». Омский государственный педагогический университет https://web.archive.org/web/20131005014034/http://www.omgpu.ru/programs/humanities/download/030100-philosophy(m).doc
  67. ↑ а б Методические разработки по социально-философской антропологии и культурологии /Предназначены для изучающих философию студентов всех форм обучения и аспирантов. Могут быть использованы изучающими социологию, психологию, культурологию, а также изучающими философию самостоятельно, факультативно или на спецкурсах. Самар. гос. аэрокосм. ун-т.: Сост. Володин В. Н., Шакиров Р. К. Самара, 2001 http://www.ssau.ru/resources/ump/antrop/ [Архівовано 6 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  68. ↑ Методы соционики в журналистике: Программа учебной дисциплины для студентов специальности 030601 (021400) «Журналистика»/ Составитель: А. Л. Митрохина — М.: МФЮА, 2008. http://do.gendocs.ru/docs/index-359437.html [Архівовано 6 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  69. ↑ Психология журналистики. Программа учебной дисциплины факультета журналистики / Автор-составитель: доктор философских наук, профессор, заведующий кафедрой периодической печати Уральского государственного университета имени А. М. Горького Владимир Фёдорович Олешко. — Екатеринбург, 2001. — 20 с. https://archive.today/20131005174152/jur-ka.narod.ru/sessia/psihh.html
  70. ↑ Программа дисципилины «Соционика» ГСЭ. Ф.09 для специальности 350800 «Документоведение и документационное обеспечение управления»/ ГОУ ВПО «Башкирский государственный педагогический университет им. М.Акмуллы» http://rudocs.exdat.com/docs/index-69001.html [Архівовано 2013-10-06 у Wayback Machine.]
  71. ↑ Учебно-методический комплекс по курсу «Психология рекламной деятельности» для специальности 032401 «Реклама» /Автор: к.э.н., доцент В. А. Бобров. Пенза, 2011 http://dep_km.pnzgu.ru/files/dep_km.pnzgu.ru/umk_psih_reklamy.pdf
  72. ↑ Учебный курс по дисциплине «Реклама в туризме»/ Составитель: доцент кафедры Международного туризма и менеджмента — М. Л. Некрасова. Кубанский государственный университет. http://tourism-kubsu.ru/reklama-v-turizme.htm [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  73. ↑ Рабочая программа дисциплины (модуля) «Деловое общение. Социальная работа». Дальневосточный государственный гуманитарный университет. Хабаровск, 2011 http://ipu.khspu.ru/?wpfb_dl=112 [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  74. ↑ Основная образовательная программа (ООП ВПО) по направлению 032700.68 «Филология» (магистратура), магистерская программа «Инновационная лингводидактика». Кемеровский государственный университет. Кемерово,2012. http://www.kemsu.ru/education/special/docs/fgos/OOP_032700_68_filolog_(innov_didakt.pdf [Архівовано 18 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
  75. ↑ Соціоніка в навчальному процесі: деякі університети, програми, учбові плани [Архівовано 2012-11-03 у Wayback Machine.]
  76. ↑ Дисциплина «Деловые и межкультурные коммуникации» для направления 080500 «Бизнес-информатика»/Автор: доцент кафедры «Инновации и бизнес в сфере ИТ» факультета бизнес-информатики НИУ ВШЭ, Таратухина Ю. В. Федеральное государственное автономное образовательное учреждение высшего профессионального образования Национальный исследовательский университет «Высшая школа экономики». Москва, 2011 http://rushkolnik.ru/docs/index-4812097.html [Архівовано 2013-10-07 у Wayback Machine.]
  77. ↑ Социология: Программа и планы семинарских занятий. Ч.2. / Отв. ред. д-р филос. наук, проф. Т. Н. Соснина. Самар. гос. аэрокосм. ун-т; Сост. Т. П. Ерошкина, Самара, 2000, 43 с. http://www.ssau.ru/resources/ump/sociology_prog/ [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  78. ↑ Рабочая программа дисциплины «Конфликтология» для студентов специальности «Государственное и муниципальное управление» / Составители: д.с.н., Давыденко В. А., ассистент Данилова Е. П. Тюменский государственный университет, 2005. http://www.umk.utmn.ru/?section=discipline&spy_id=583&d_id=6257&dh_id=9161&specialize_id= [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  79. ↑ Рабочая программа дисциплины «Конфликтология» для студентов специальности «Информационный менеджмент» / Составители: д.с.н., Давыденко В. А., ассистент Данилова Е. П. Тюменский государственный университет, 2008 http://www.umk.utmn.ru/?section=discipline&spy_id=463&d_id=6298&dh_id=8082 [Архівовано 2013-10-05 у Wayback Machine.]
  80. ↑ Учебный план подготовки магистра по направлению 030100.68 «Философия». Омский государственный педагогический университет http://www.omgpu.ru/programs/humanities/ [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  81. ↑ Учебный план подготовки магистра по направлению 034000.62 «Конфликтология». Омский государственный педагогический университет https://web.archive.org/web/20131111074510/http://www.omgpu.ru/programs/humanities/download/034000-konfliktologiya.doc
  82. ↑ Professional master's study programme «Educational psychologist»/ Programme director — Dr.psych., doc. Valērijs Dombrovskis. Daugavpils university. Daugavpils, 2008 http://www.aiknc.lv/zinojumi/en/DuIzglPsihM08en.pdf [Архівовано 14 липня 2012 у Wayback Machine.]
  83. ↑ Professional higher education bachelor study programme «Computer Design». Code of the programme: 4221401/ Directors of the programme: Mg. paed., lect. Māris Čačka (The Department of Art); Dr. paed., assoc. prof. Pāvels Drozdovs (The Department of Information Science). Daugavpils University Faculty of Music and Art. Daugavpils, 2004. http://www.aiknc.lv/zinojumi/en/DuDatDiz04e.doc [Архівовано 13 липня 2012 у Wayback Machine.]
  84. ↑ Струкчинская Е. М., Струкчинский С. З., Разгоняева Е. В. Соционика. Учебное пособие Алт. гос. техн. ун-т, БТИ. — Бийск: Изд-во Алт. гос. техн. ун-та, 2011. — 183 с. ISBN 978-5-9257-0205-5 Рекомендовано Сибирским региональным учебно-методическим центром высшего профессионального образования для межвузовского использования в качестве учебного пособия для студентов специальности 080401 «Товароведение и экспертиза товаров»
  85. ↑ Антошкин В. Н., Адиев М. Я., Гайбадуллин В. Р. и др. Соционика и социоанализ: учеб. пособие. — Уфа: БашГУ, 2003. — 216 с. ISBN 5-7477-0906-2
  86. ↑ Гафаров А. А., Петрушин С. В. История и соционика. Метод социоанализа психологии ист. персонажей: Справ.-метод. пособие / Казан. гос. ун-т, Каф. полит. истории, Каф. психологии. — Казань.: КГУ, 1996.
  87. ↑ Орловская Л. М., Орловский И. О. «Основы соционики». Был успешно апробирован и является основным учебно-методическим пособием по курсу «Основы соционики» для студентов психологов и менеджеров Красноярского государственного педагогического университета
  88. ↑ Никандров В. В. Психология: учебник. — М.: Волтерс Клувер, 2009. — 1008 с. ISBN 978-5-466-00413-7 Рекомендовано к изданию в качестве учебника редакционно-издательским советом факультета психологии Санкт-Петербургского государственного университета
  89. ↑ Арутюнов В.Х., Мішин В.М., Свінціцький В.М. Методологія соціально-економічного пізнання. Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2005. — 353 c.
  90. ↑ Крижко В.В. Теорія та практика менеджменту в освіті. — К.: Освіта України, 2005.
  91. ↑ Александрова Н. Х., Бояджиева Н., Сапунджиева К., Коларова Ц. Д. Социониката в социалната сфера [Архівовано 2013-09-17 у Archive.is] — Софія: Унів.вид. Св. Климент Охридски, 2004. — 149 с. ISBN 954-07-1876-7
  92. ↑ László-Kuţiuk M. Ghid de autocunoasţere. Elemente de socionică. — Bucureşti, 2000. ISBN 973-97141-5-3.
  93. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 15 червня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  94. ↑ Ковальчук и Дудкевич, О. К. и В. А. (2020). Практичная соционика: справочник по выходу из соционического тупика (русский) . Київ, Україна: Ліра-К. с. 176. ISBN 978-617-7910-40-3.
  95. ↑ Fink G. and Mayrhofer W. Cross-cultural competence and management — setting the stage // European J. Cross-Cultural Competence and Management. — 2009. — Vol. 1. — No. 1.

    «Personality profiling encompasses numerous models that arise from personality trait theory. In the context of this article, four models deserve special attention due to their importance in personality research and/or their appropriateness for the topic: Socionics (founded in the 1970s by Ausra Augustinavichiute, e.g., Augustinavichiute, 1994, 1998); cybernetic mindscape theory (Maruyama, 1980; Boje, 2004); the five factor model (FFM), commonly called the ‘big five’ personality trait model (Costa and McCrae, 1992); the personality type theory of the Myers-Briggs type inventory (MBTI, see McKenna et al., 2002). These models are independent and unrelated...»]
  96. ↑ Horwood J., Maw A. Theatre Teams Assembled Using Personality Profiles Can Improve Predicted Teamworking Scores // Bulletin of The Royal College of Surgeons of England. — 2012. — Vol. 94. — No 3. — Pp. 1-6
  97. ↑ Иванов Ю. В. Деловая соционика. 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Журн. Управление персоналом, 2004. — 192 с. — ISBN 5-95630-011-6

    Рекомендации: Предназначено для студентов, изучающих курс организационного поведения персонала, преподавателей, а также специалистов в области управления персоналом. аннотация, цитата: Книга посвящена одному из новых и наиболее перспективных направлений организационной психологии — соционике. В книге разработана критериальная база для оценки индивидуально-психологических и личных качеств личности с целью прогноза успешности профессиональной деятельности, а также отражен двухлетний опыт использования соционической модели в системе оценки персонала на предприятиях компании «Русский Алюминий».

  98. ↑ Силин А. Н. Социальный менеджмент: Словарь-справочник: учебное пособие. — М.: Университетская книга, 2009. — 176 с. — ISBN 978-5-98704-431-6. Рецензенти: В. В. Маркин, д.социол.наук, проф.; А. П. Егоршин, д.экон.наук, проф.; О. М. Рой, д.социол.наук, проф. Рекомендації: Допущено УМО вузов России по образованию в области менеджмента в качестве учебного пособия по специальности «Менеджмент организаций»

    Соціоніка — наука про стійкі типи мислення і поведінки людини (соціотип), спільнот людей, закономірності відносин (інформаційного обміну) між представниками різних соціотипів. Нова наука виникла на стику психології, соціології, філософії в рамках соціального менеджменту. Її предтечею слід вважати швейцарського психолога Карла Густава Юнга (1875—1961 рр..), а безпосереднім творцем литовського дослідника Аушра Аугустінавічюте на початку 70-х рр.. 20 в. Соціоніка дозволяє виявити тип людини, прогнозувати його відносини з представниками інших типів (всього 16 соціотипів, що утворюються з різних поєднань екстравертів і інтраверт, раціоналістів і иррационалистов, логічного, етичного, сенсорного або інтуїтивного типів). Для виявлення типів застосовують різний інструментарій, а головним чином спостереження і тестування, зокрема, такі відомі тестові методики, як MBTI, Бунс, семантичний диференціал. В останні роки соціонічний інструментарій все більш активно використовується російськими компаніями для підбору персоналу.

  99. ↑ Григорова Ю. Б. Влияние типов личности на совместную деятельность // Современная высшая школа: инновационный аспект. — 2012. — № 1. — С.181-184. http://www.journal.rbiu.ru/upload/2012-1.pdf#page=181 [Архівовано 2018-07-18 у Wayback Machine.]

    Экспериментальные исследования коллективов, показывают, что по результатам продукта их совместной деятельности, соционические коллективы (т.е. коллективы, подобранные по благоприятным интертипным отношениям), оказались более результативны при меньших ресурсных затратах (время, психические процессы). Таким образом, соционика, являющаяся своеобразным синтезом различных психологических систем, теорий и типологий, дает на сегодняшний день наиболее простой и оригинальный метод формирования рабочих, учебных коллективов и иных социальных групп с заранее запланированной задачей
  100. ↑ А. В. Малишевский, И. А. Парфенов. Использование соционических моделей для управления и планирования в сфере воздушного транспорта // Научный вестник Московского государственного технического университета гражданской авиации, № 154, 2010. http://elibrary.ru/item.asp?id=15236207

    Экспериментальное исследование ряда авиационных диспетчерских служб, проведенное в Санкт-Петербургском государственном университете (СПб ГУ ГА) также показало, что вычисляемый на базе СМИО(Соционической модели интертипных отношений) интегральный показатель качества взаимодействия диспетчеров высоко достоверно коррелирует с данными социометрического Цветового Теста Отношений.

  101. ↑ Гуревич М. М., Каганов В. Ш., Кондратьев О. И., Лебедев В. М., Михелькевич В. Н., Морозов В. В., Нестеров В. Н., Радомский В. М. Инжиниринг малого бизнеса. — М.; Самара: Агроконсалт, 1998. — 348 с. — ISBN 5-89274-007-2

    Об авторах: Кондратьев Олег Игоревич — ст. специалист Дирекции по нефтепереработке НК «ЮКОС», канд. хим. наук. Автор более 40 научных трудов и публикаций. Им подготовлено к изданию методическое пособие «Социально-психологический менеджмент на основе соционики». Рекомендации: Издание подготовлено при содействии Модельного учебного центра Департамента ФГСЗН по Самарской области — Учебно-делового Центра «Морозовский проект»
  102. ↑ Крижко В. В. Теорія та практика менеджменту в освіті. — К.: Освіта України, 2005. — Рецензенты: Н. Л. Коломінський, доктор психологічних наук, професор; М. І. Приходько, доктор педагогічних наук, професор.

    Цитата: соціоніка — це наука, що розглядає людей як носіїв певних типів інформаційного метаболізму, що взаємодіють один з одним на основі об'єктивних соціальних законів.

  103. ↑ Кротова Н. В., Клеппер Е. В. Управление персоналом: Учебник. — М.: Финансы и статистика, 2006. — 317 с. — ISBN 5-279-02899-1 Рецензенты: Г. В. Горланов, д.экон.наук, проф.; А. К. Субботин, д.экон.наук, проф.

    С.118, цитата: Позднее было выделено 16 типов личности, и специальная наука «соционика» дала некоторые приемы работы с ними.

  104. ↑ Лукашевич Н. П. Теория и практика самоменеджмента. Учебное пособие. — К.: МАУП, 1999. — 360 с. — ISBN 966-7312-69-0 Рекомендации: Рекомендовано Министерством образования Украины

    Цитата: Идеи К. Юнга о психологических типах положили начало новой отрасли знаний о человеке — соционике. Соционика изучает инвариантные (устойчивые) типы мышления, поведения людей, коллективов, общностей различного уровня, интертипные отношения как между отдельными личностями, так и между коллективами, общностями людей, которые также могут быть описаны структурой того или иного социотипа. В своей основе соционика опирается на восьми-элементную модель личности, предложенную А. Аугустинавичюте. Эта модель является аналогом человеческой психики в информационном аспекте взаимодействия человека с окружающей природой и социальной средой.

  105. ↑ Авдеев В. П., Фетинина Е. П. Технология многовариантной профессиональной ориентации: Монография / СибГИУ. — Новокузнецк, 2001. — 115 с. — ISBN 5-7806-0070-8 Рецензенты: Зав.лаб.теории активных систем Института проблем управления РАН, академик РАЕН, д.т.н., профессор Бурков В. Н.; зав.кафедрой психологии и социальной работы Кемеровского гос.университета, д.психол.н., доцент Яницкий М. С. предисловие,

    цитата: Автори спиралися на праці в області соціоніки … В. В. Гуленко, А. В. Букалова, О.Крегера і Дж. М.Тьюсон. У цих та близьких до них розробках при типування інтелекту та профорієнтації запропонований переважно одноваріантного підхід до типування особистості в рамках моделей, що ґрунтуються на класичній типології Юнга з описами і прикладами, вопросниками та відповідними кожному типу групами професій.

  106. ↑ Ивасенко А. Г., Никонова Я. И., Цевелев В. В. Организационное поведение: 100 экзаменационных ответов: учебное пособие. — М.: Флинта, 2011 г. — 296 с. — ISBN 978-5-9765-1292- Рецензенты: Р. М. Гусейнов, д.экон.наук, заслуженный экономист РФ, профессор Новосибирского гос. архитектурно-строит. университета; К. Т. Джурабаев, д.экон. наук, заслуженный экономист РФ, проф. Новосибирского государственного технического университета

    С.105, цитата: Использование соционических подходов к мотивации позволяет упорядочить…
  107. ↑ Кнорринг В. И. Теория, практика и искусство управления. — 2001.

    Цитата: Соционика — «наука общения, понимания и согласия», как определяют ее создатели, продолжила мысль Юнга. Новизна соционики — «в отходе от специально-психологических понятий. Во внимание берутся, собственно, не одни только психические реакции (как было у Юнга), но и все многообразие связанной с ними деятельности человека»
  108. ↑ Генкин Б. М. Введение в метаэкономику и основания экономических наук
  109. ↑ Сисекин В.М. Психология управления: конспект. — Калининград: Изд-во БИЭФ, 1998. — 126 с.

    Об авторах: Сисекин Владимир Михайлович, кандидат психологических наук

    Рекомендации: НОУ ВПО «Балтийский институт экономики и финансов»

    Содержание, цитата: Психология человеческих взаимоотношений. Поведение человека в организации, группа как объект управления и основа организации, личность в группе, лидерство и руководство, соционика, коммуникации в организации
  110. ↑ Рыжиков Ю. И. Работа над диссертацией по техническим наукам. — СПб.: БХВ-Петербург, 2007. — 512 с. — ISBN 978-5-9775-0138-5 Рецензенты: Р. М. Юсупов, член.-корр. РАН, генерал-майор, директор Санкт-Петербургского института информатики и автоматизации Рекомендации: Для аспирантов, докторантов и соискателей ученых степеней, студентов технических вузов и преподавателей

    С.30, цитата: Для керівників наукових колективів вельми цікавий розділ [194] про інтертипні відносини. Як найперспективніші напрями соціоніки розглядаються дослідження і формування малих груп, а також застосування її до великим колективам, партіям і навіть етносам та державам.

  111. ↑ В. В. Бегун, С. В. Широков, С. В. Бегун, Е. Н. Письменный, В. В. Литвинов, И. В. Казачков Культура безопасности в ядерной энергетике. Учебник для студентов технических вузов Украины. Издание второе, дополненное. Утверждено Министерством образования и науки, молодежи и спорта Украины как учебник для студентов высших учебных заведений (письмо МОНМС от 12.09.2012 р. № 1/11-14401)

    Глава 4. Основные понятия соционики и социометрии. Поскольку понятие «культура» до последнего времени относилось к социальным, для адекватного понимания и последующего изучения в целях улучшения состояния сложных технических систем (культура безопасности) необходимо рассмотреть основные понятия соционики и социометрии.

    http://aesiitf.edukit.kiev.ua/Files/downloads/Safety_Culture_ru.pdf [Архівовано 2013-12-25 у Wayback Machine.]
  112. ↑ Суртаева Н. Н., Иванова О. Н. Педагогическая соционика и проблемы конфликтных взаимодействий. — СПб. ИОВ РАО, 2002. — 135 с. ISBN 5-258-00021-4
  113. ↑ Федорова В. К. Использование педагогической соционики в решении конфликтных взаимодействий субъектов образовательного процесса. Автореферат дисс. канд. пед. наук. — Омск, 1998.
  114. ↑ Гуленко В. В., Тыщенко В. П. Юнг в школе. Соционика — межвозрастной педагогике. — Новосибирск: изд-во Новосибирского университета, 1997. — 268 с. ISBN 5-89441-014-2
  115. ↑ Богданова І. М. Шляхи вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів // Наука і освіта. — 2011. — № 4. — Ч.1. — С. 34-36.
  116. ↑ Бобков В. В. Дифференцированный подход к обучению [Архівовано 2013-12-25 у Wayback Machine.]: психо-информационная точка зрения. Часть 1 // Электронный научный журнал «Исследовано в России». — 2006. — С. 371—400
  117. ↑ Рожков М. И. Слово редактора // Спирин Л. Ф., Румянцева Е. А., Румянцева Т. А. Соционика — учителям и родителям / По ред. доктора пед. наук, проф. М. И. Рожкова. — М., Международная педагогическая академия, 1999. — 192 с. — С. 3-5.
  118. ↑ Иванов Ю. В. Деловая соционика — М.: Бизнес-школа «Интел-Синтез», 2001. — 184 с. — (Библиотека журнала «Управление персоналом»)
  119. ↑ Кенева И. П., Марченко О. А., Минаев Ю. П. Проблема учета соционического типа будущего специалиста в процессе формирования его профессиональных качеств // Зб. наук. праць Кам'янець-Подільського держ. універ.: Серія педагогічна. — Кам'янець-Подільський, 2008. — Вип. 14. — С. 62-65.
  120. ↑ Кенева И. П., Марченко О. А., Минаев Ю. П. Соционика как учебная дисциплина в цикле гуманитарной и социально-экономической подготовки учителей физики. // Зб. наук. праць Кам'янець-Подільського держ. універ.: Серія педагогічна. — Кам'янець-Подільський, 2009. — Вип. 15. — С. 70-73
  121. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 червня 2015. Процитовано 5 жовтня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  122. ↑ Доктор мед.наук Р. Б. Богдашевський «Соціонічний аналіз російсько-американських екіпажів станції „МИР“» // XI конференція з космічної біології та авіакосмічної медицини, Москва, 1998.
  123. ↑ Bukalov A.V., Karpenko O.B., Chykyrysova G.V. Forecasting psychological, business and informational compatibility in space flights, in aviation and aerospace technologies // 9th Ukrainian Conference on Space Research, Yevpatoria, 2009. Abstracts. — Kyiv, 2009. — P.104.
  124. ↑ Http://conf2011.imbp.ru/ItogovayaProg.pdf [Архівовано 2014-04-20 у Wayback Machine.] http://socionic.info/socnews.html # top
  125. ↑ Сергей Жуков Стать космонавтом! — М. — 2011, стор.109, 341 та ін. Стр.341:

    "Зворотній зв'язок: Байконур-2010 Витяг із звіту про підсумки тренування: " Екіпаж 2. Командир екіпажу (КЕ) — М. А.., Бортінженер-1 (БІ-1) — Ж. С. А., Бортінженер-2 (БІ-2) — Г. С. В. Індивідуальні особливості членів екіпажу: КЕ є в групі формальним і неформальним лідером. Володіє екстравертированою установкою психіки. Провідні психічні функції — логіка і сенсорика. Характеризується активністю, високим ступенем адаптації до соціального середовища, емоційною зрілістю, наполегливістю в досягненні поставлених цілей … Когнітивний стиль інтелектуальної діяльності — формально-логічний, конкретний, системний, цілісний інтуїтивний. БІ-1 володіє екстравертированою установкою психіки. провідні психічні функції — логіка та інтуїція. Характеризується активною життєствердною позицією, відкритістю, товариськістю, прагненням до домінування, наполегливістю в досягненні поставлених цілей і подолання опору оточуючих … БІ-2 володіє екстравертированою установкою психіки, провідні психічні функції — сенсорика і логіка. Комунікабельний, урівноважений, володіє добре розвиненим інтелектом, здатний до співробітництва та компромісів. Особливості екіпажу. Особливістю екіпажу була недостатня інформованість один про одного. Досвіду міжособистісного спілкування і спільних тренувань не мають. БІ-2 — інструктор 32-го відділу. Екіпаж був сформований безпосередньо перед тренуваннями на виживання в пустелі. КЕ і БІ-1 мають досвід виживання в лесістоболотістій місцевості взимку і на морі. БІ-2 в тренуваннях на виживання в різних кліматично-географічних зонах як член екіпажу бере участь вперше. Досвіду виживання в даній климатогеографических зоні екіпаж не має. Результати вивчення індивідуальних особливостей членів екіпажу і соціонічний аналіз інтертіпних стосунків визначили сприятливий прогноз психологічної сумісності в екіпажі … Таким чином, взаємодія в екіпажі протягом всього тренування було хороше. Розподіл функцій між членами екіпажу було згідно статусно-рольовій структурі. Завантаженість функціональними обов'язками між членами екіпажу була рівномірною, темп роботи оптимальним. У всіх членів екіпажу зазначалося здорове почуття гумору, готовність прийти на допомогу. Екіпаж показав хорошу, злагоджену роботу. Випробування своїх воможность в умовах даного тренування, як зазначає БІ-2, показало, що економічний режим споживання води розташовував до можливості виживати ще добу. Послідовність прийняття рішення обговорювалася членами екіпажу спільно. Остаточне рішення приймав КЕ. Робота членів екіпажу з будівництва притулку, режиму водоспоживання та виконання циклограми тренування в цілому була злагодженою. Ефективна взаємодія екіпажу, вибраний енергозберігаючий режим праці та відпочинку, стратегія і тактика розподілу фізичних сил, резервів води і функцій в екіпажі в процесі виконання циклограми дозволили успішно впоратися з програмою тренування. В екіпажі відзначалися сприятлива психологічна атмосфера взаєморозуміння, ефективну взаємодію. Екіпаж працював злагоджено, як єдина команда. Внутрішньогрупові відносини можна охарактеризувати як сприятливі. Екіпаж повністю впорався з циклограмою тренування … Екіпаж за результатами проходження тренування отримав залік. Зауважень до екіпажу не було ". </ Blockquote>http://community.sk.ru/cfs-file.ashx/__key/telligent-evolution-components-attachments/01-2044-00-00-00-02-56-58/Zhukov_2D00_book.pdf [Архівовано 17 червня 2013 у Wayback Machine.]

  126. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 грудня 2013. Процитовано 14 червня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  127. ↑ А. В. Малишевський, О. В. Арінічева ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДІВ ТА ЗАСОБІВ УПРАВЛІННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ У СФЕРІ ПОВІТРЯНОГО ТРАНСПОРТУ НА БАЗІ соціонічний МОДЕЛЕЙ // НАУКОВИЙ ВІСНИК МОСКОВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІІ. Іздательство: Московський державний технічний університет цивільної авіації (Москва) ISSN: 2079-0619, http://elibrary.ru/item.asp?id=12878372 &
  128. ↑ http://www.dissercat.com/content/razrabotka-modeli-formirovaniya-ekipazhei-vozdushnykh-sudov-s-tselyu-povysheniya-bezopasnost
  129. ↑ http://www.dissercat.com/content/sotsionicheskie-podkhody-k-komplektovaniyu-kollektivov-aviatsionnykh-spetsialistov-na-vozdus
  130. ↑ Человеческий фактор в авиации: в 2-х кн. / С. Д. Лейченко, А. В. Малишевский, Н. Ф. Михайлик. — СПб., Кн.1. — 2005, Кн.2. — 2006. — 512 с.
  131. ↑ Малишевский А. В., Ариничева О. В., Парфенов И. А., Петрова М. В., Аракелян Д. А. Соционический подход к проблеме совершенствования профессионального психологического отбора авиационного персонала // Научный вестник Московского государственного технического университета гражданской авиации. — 2009. — № 149. — С. 83-90
  132. ↑ Харченко В. П., Шмелева Т. Ф., Сикирда Ю. В., Землянский А. В. Применение методов соционики для комплектования групп специалистов аэронавигационных систем // Вісник НАУ. — 2012. — № 1. — С. 14–21. — ISSN 1813—1166.
  133. ↑ В. А. Кононов "Соціологія в сучасному світі: наука, освіта, творчість. — 2009. — № 1. — С. 116—120 [6], В. А. Кононов: інформація про автора [7] [Архівовано 30 червня 2015 у Wayback Machine.]
  134. ↑ Букалов А. В. Соционика и психоинформатика: универсальный инструмент анализа, структурирования и организации человеческого знания //«Соционика, ментология и психология личности», N 3, 2002. [8]
  135. ↑ Антошкин В. Н. Типологічний аналіз і підвищення ефективності соціального управління // Типологічний аналіз і Сучасні дослідження соціальних проблем Випуск № 6/2012 [9]
  136. ↑ [10]
  137. ↑ Волков Е. Н. Воздействие психолога: принципы выбора мировоззренческой позиции и профессионального поведения // Практическая психология в междисциплинарном аспекте: проблемы и перспективы. Материалы Первой Международной научно-практической конференции, 15-16 октября 2008 г., Днепропетровск. — Днепропетровск: 2008.(рос.)
  138. ↑ Д. В. Ольшанский «Основы политичческой психологии». Екатеринбург: Деловая книга, 2001. — 496 с.ISBN 5-88687-098-9 [Архівовано 2015-06-30 у Wayback Machine.](рос.)
  139. ↑ Е. Г. Плетухина , Соционика как один из инструментов индивидуального подхода в воспитании. // PROBLEMS OF DEVELOPMENT OF A PERSONALITY, Materials of the II international scientific conference on November 15-16, 2014. — Prague: Vědecko vydavatelské centrum " Sociosféra-CZ ". — 204 p. — ISBN 978-80-87966-723 http://www.sociosphera.com/files/conference/2014/k-11_15_14.pdf (рос.)
  140. ↑ Волков Ю. Г., Мостовая И.В Социология: учебник для вузов Под ред. проф. В. И. Добренькова. — М.: Гардарика, 1998. — 244 с. http://www.bankreferatov.ru/referats/C325729F00717F7B43257B0B000AD346/Социология.doc.html [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.] «У цьому напрямку досліджень виникла нова система знань - соціоніка, та з'явилися більш строгі методи формалізації у вивченні поглядів і поведінки людей».

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Соціоніка&oldid=42187264