Христюк Павло Оникійович
| Христюк Павло Оникійович | ||
|---|---|---|
|
|
||
| Час на посаді: | ||
| лютий 1918 — березень 1918 | ||
| Попередник | Винниченко Володимир Кирилович | |
| Наступник | Ткаченко Михайло Степанович | |
|
|
||
| Народився | 1890 Кубань |
|
| Помер | 19 вересня 1941 Хабаровський край |
|
| Національність | українець | |
| Політична партія | УПСР | |
| Професія | український кооператор, політичний діяч і публіцист | |
Христюк Павло Оникійович (1890, Кубань — 19 вересня 1941 р., Хабаровський край РФ) — український кооператор, політичний діяч і публіцист.
Зміст |
[ред.] Біографічні відомості
Народився 1890 р. у станиці Єлисаветська на Кубані, в козацькій сім'ї. І там проживав до 1912 р.
Ось що у зв'язку з цим згадував він сам: «Я родом з Кубанщини, однак вся моя громадсько-політична робота минула в Україні (з 1912 по 1923 р. я жодного разу не побував на Кубані). А мої рідні жили на Кубані... я листувався з ними, і на Кубані мене знали». Навчаючись у Київському політехнічному інституті, П. Христюк активно включається в політичне життя. Так, у червні 1913 р. він серед інших ставить свій підпис у листі на ім'я члена Державної Думи, більшовика Г. Петровського у зв'язку з передбачуваним виступом останнього в Думі з українського питання. В цьому листі йшлося «про нагальну необхідність націоналізації освіти в інтересах культурного розвитку українського народу». Зазначений документ відбивав цілком обгрунтовану тривогу української інтелігенції, викликану постійною і цілеспрямованою русифікаторською політикою царського уряду. [politonomia.org.ua]
Навчався у Київському політехнічному інституті. Був співробітником газети «Рада». 1916—1917 — редактор кооперативного журналу «Комашня».
Співробітник есерівських (УПСР) газет «Боротьба» і «Трудова громада».
Провідний член ЦК УПСР та Селянської спілки, член Центральної і Малої Рад, генеральний писар в уряді В. Винниченка. Співавтор земельного закону від 31 січня 1918 р. Міністр внутрішніх справ (з кінця лютого 1918 р. — державний секретар) в уряді В. Голубовича.
1919 року міністром внутрішніх справ в уряді Ісаака Мазепи став його товариш. Після IV з'їзду УПСР належав до фракції «центральної течії». З 1919 року на еміграції у Відні, де був членом «закордонної делегації» УПСР та співредактором журналу «Борітеся — поборете!».
1924 — повернувся в Україну, працював у Товаристві робітників науки і техніки для сприяння соціалістичному будівництву (Харків, 1928—1931), співробітничав у журналі «Червоний Шлях».
Заарештований 2 березня 1931 р. за справою «Українського Національного Центру» і засуджений до ув'язнення. Помер в одному з концтаборів «Севвостлаґу» (Хабаровський край).
[ред.] Основні праці
Автор праць з історії революції в Україні. Автор книг «Замітки і матеріали до історії української революції 1917—1920», т. І-IV (1921—1922; є цінним джерелом до історії українських визвольних змагань), розвідок «1905 рік в Україні» (1925), «Нарис історії класової боротьби та соціалізму», «Україна доби селянської реформи в творах Г. Данилевського» (1930).
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
- Падун-Лук'янова Леся. Розширений іменний покажчик // Суровцова Надія. Спогади. К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1996
