1-а гвардійська армія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
1-а гвардійська армія СРСР
На службі 6 серпня 1942серпень 1945, 19461991
Країна Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg СРСР
Належність Південно-Східний фронт,
Сталінградський фронт,
Донський фронт,
Резерв Ставки ВГК,
Південно-Західний фронт,
3-й Український фронт,
1-й Український фронт,
4-й Український фронт,
Київський військовий округ
Вид ЗС сухопутні війська
Рід військ Red Army flag.svg Червона армія
Роль загальновійськова
Чисельність армія
Війни/битви Німецько-радянська війна
Сталінградська битва
Ворошиловградська операція (1943)
Проскурівсько-Чернівецька операція
Львівсько-Сандомирська операція
Східно-Карпатська операція
Західно-Карпатська операція
Моравсько-Остравська операція
Празька операція
Відзнаки у битвах Soviet Guards Order.png гвардійська
Командири
Визначні
командири
генерал-лейтенант Голіков П. І.,
генерал-майор Москаленко К. С.,
генерал-полковник Гречко А. А.
Загальновійськові армії СРСР
Приморська армія Communist star.svg
1 гв.А
2 гв.А

Пе́рша гварді́йська а́рмія (1 гв. А) — загальновійськова армія у складі Збройних сил СРСР під час Німецько-радянської війни та післявоєнний час.

Історія[ред.ред. код]

Перше формування[ред.ред. код]

1-а гвардійська армія першого формування створена 6 серпня 1942 року директивою Ставки ВГК від 5 серпня 1942 року на базі управління 2-ї резервної армії і п'яти гвардійських стрілецьких дивізій (37, 38, 39, 40 і 41-ї) з безпосереднім підпорядкуванням Ставці ВГК.

9 серпня армія була включена до складу Південно-Східного фронту, 18 серпня передано Сталінградському фронту, а 28 вересня перепідпорядкована Донському фронту. Брала участь в оборонній битві на північно-західних підступах до Сталінграду, завдала ряд контрударов по противнику, що прорвався до Волги, внесла великий внесок в оборону міста.

16 жовтня армія була виведена до резерву Ставки ВГК, її війська передано до складу 24-ї армії. 25 жовтня 1942 року припинила своє існування, її польове управління пішло на формування польового управління Південно-Західного фронту 2-го формування (директива Ставки ВГК від 22 жовтня 1942 року).

Командування[ред.ред. код]

Друге формування[ред.ред. код]

1-а гвардійська армія другого формування створена 5 листопада 1942 року (директива Ставки ВГК від 1 листопада 1942 року) в складі Південно-Західного фронту 2-го формування шляхом перетворення 63-ї армії. До складу армії увійшли 4-й та 6-й гвардійські стрілецькі, 1-й гвардійський механізований корпус, 1, 153 і 197-а стрілецькі дивізії.

Брала участь в Сталінградських стратегічних оборонній та наступальній операціях радянських військ. Вийшовши на берег річки Крива, прикривали правий фланг ударного угруповання фронту. Потім у взаємодії з 5-ю танковою армією створила зовнішній фронт оточення військ противника.

5 грудня 1942 року 1-а гвардійська армія перейменована на 3-ю гвардійську армію Південно-Західного фронту 2-го формування.

Командування[ред.ред. код]

  • Командувач: генерал-лейтенант Лелюшенко Д. Д. (листопад-грудень 1942 року);
  • Член Військової ради: бригадний комісар Колєсніченко І. С. (листопад-грудень 1942 року);
  • Начальник штабу: генерал-майор Крупенніков І. П. (листопад-грудень 1942 року).

Третє формування[ред.ред. код]

1-а гвардійська армія третього формування створена 8 грудня 1942 року (директива Ставки ВГК від 5 грудня 1942 року) з оперативної групи військ Південно-Західного фронту 2-го формування, а польове управління армії утворено з управління 4-ї резервної армії. До складу армії увійшли 4-й та 6-й гвардійські стрілецькі, 18-й танковий корпус та 153-я стрілецька дивізія.

Бойові дії почала в складі Південно-Західного фронту в ході контрнаступу радянських військ під Сталінградом. У січні-лютому 1943 року вела наступ у Донбасі, в липні брала участь в Ізюм-Барвінківській наступальній операції, а в серпні-вересні — в операції по звільненню Лівобережної України. У жовтні полеве управління 1-ї гвардійської армії, передавши свої війська 46-й армії, було передислоковане в район Конотопа, а потім на схід від Києва.

20 жовтня армія перепідпорядкована 3-му Українському фронту, 25 жовтня виведена в резерв Ставки ВГК, а 12 листопада включена до складу 1-го Українського фронту, де об'єднала 74, 94, 107-й стрілецькі корпуси. У листопаді-грудні війська 1-ї гвардійської армії брали участь в боротьбі з контрнаступом противника на київському напрямку, а з 24 грудня — у наступальній Житомирсько-Бердичівській операції. До кінця лютого 1944 року війська 1-ї гвардійської армії перегруповані в район на південний схід від Шепетівки. У березні-квітні вели наступ на напрямку головного удару фронту в Проскуровсько-Чернівецькій операції, після чого брали участь в оточенні й розгромі 1-ї танкової армії противника під Кам'янець-Подільським.

У липні-серпні 1944 року 1-а гвардійська армія брала участь у Львівсько-Сандомирській стратегічній операції, відвоювавши 27 липня Станіслав (нині Івано-Франківськ). 5 серпня включена до складу 4-го Українського фронту 2-го формування і у вересні — жовтні брала участь у Східно-Карпатській стратегічній операції, вийшла на територію Закарпатської України і перетнула кордон Чехословаччини. У ході Західно-Карпатської стратегічної операції 1945 року 1-а гвардійська армія з частиною сил 1-го чехословацького армійського корпусу прорвала оборону противника і, переслідуючи його, вийшла до Моравсько-Остравського промислового району Чехословаччини. Подолавши оборонні обводи, 30 квітня війська армії у взаємодії з 38-ю армією звільнили цей великий промисловий район. Армія з боями пройшла від східних кордонів Чехословаччини до Праги.

У серпні 1945 року 1-а гвардійська армія припинила своє існування.

Командувачі[ред.ред. код]

  • Командувачі армією:
  • Члени Військової ради:
    • генерал-майор Рибінський І. Д. (грудень 1942 року — серпень 1943 року);
    • генерал-майор Васильєв І. В. (серпень 1943 року — серпень 1944 року);
    • полковник Шевяков М. В. (серпень 1944 року);
    • генерал-майор Ісаєв К. П. (серпень 1944 — до кінця війни);
  • Начальники штабу:
    • генерал-майор Шлемін І. Т. (грудень 1942 року — січень 1943 року);
    • генерал-майор Панюхов В. В. (січень 1943 року — січень 1944 року);
    • генерал-майор Хетагуров Г. І. (січень 1944 — квітень 1944 року);
    • генерал-лейтенант Батюня А. Г. (квітень 1944 — до кінця війни).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Левченко В. С. Сражение в Карпатах (Наступление 1-й гвардейской армии. Сентябрь — ноябрь 1944 г.) // — Москва, 1960
  • Гречко А. А. Освобождение Киева. Краткий военно-исторический очерк. // — Москва, «Знание», 1973, 96 с.
  • Гречко А. А. Через Карпаты // — Москва, 2-е изд., 1972.
  • Каримов Р., Лерман А. Твои герои, Первогвардейская!: Воспоминания ветеранов бывшей 1-й гвардейской армии // — Чернигов: 1994. — 83 с.
  • Герои освобождения Прикарпатья. Составитель Венков Б. С. // — Ужгород, «Карпаты», 1970, 224 с.

Посилання[ред.ред. код]