115-й окремий трубопровідний батальйон (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
115 окремий трубопровідний батальйон
На службі з 1984 — 2013
Країна  СРСР
 Україна
Вид трубопровідні війська
Тип Спеціальні війська
Чисельність батальйон
Гарнізон/Штаб м. Сміла

115 окремий трубопровідний батальйон (115 ОТПБ, в/ч А0963) — підрозділ матеріально-технічого забезпечення Збройних сил України. Колишня назва — 1461 окремий трубопровідний батальйон.

Історія[ред. | ред. код]

З активізацією бойових дій «Обмеженого контингенту військ Радянської Армії в Афганістані» втрати автомобільних засобів заправки і транспортування пального стали складати від 30 до 40% загального середньорічного виходу техніки з ладу. При цьому більше 10% техніки виводилося з ладу від бойових втрат. До того ж значно збільшилося споживання пального, особливо гасу авіацією.

Протягом 1980–1984 років польовий магістральний трубопровід, прокладений по маршруту Термез — Хайратон — Пулі-Хумрі — Баграм, добре зарекомендував себе в ході військових дій. Втрати пального по трубопроводу від бойових пошкоджень становили всього 3-5%. Польовий магістральний трубопровід зберігав життя людей, насамперед водіїв.

У другій половині 1984 було прийнято рішення про прокладання нового трубопроводу в одну лінію діаметром 150 мм за маршрутом Кушка — Турагунді — Шинданд (там знаходився великий військовий аеродром).

Батальйон формувався у місті Сміла на базі центру забезпечення пальним.

Свого часу до командування трубопровідного батальйону, звернулося керівництво унікального та всесвітньо відомого Національного дендрологічного парку “Софіївка”, що в Умані, з проханням надати допомогу щодо перекачування води для заповнення каскаду озер. Після отримання відповідного дозволу та узгодження необхідних умов у стислі терміни було розгорнуто дві 6-кілометрові лінії, по яких до “Софіївки” постачалася вода. Експлуатація трубопроводу тривала близько чотирьох місяців. За цей час не було зафіксовано жодних перебоїв у його експлуатації.

Згідно переліку військового майна в батальйоні знаходились:[1]

  • радіостанція Р-142Н авто — 1 шт.;
  • радіостанція Р-107М — 5 шт.;
  • радіостанція Р-148М — 6 шт.;
  • кунг К-66 — 1 шт.
  • комутатор телефонний П-193А — 2 шт.;
  • комутатор телефонний П-193М — 2 шт.

Склад[ред. | ред. код]

За радянських часів до батальйону входило:

  • 1 трубопровідна рота
  • 2 трубопровідна рота
  • 3 трубопровідна рота

Чисельність роти була 40 чоловік.

Рота складалася з 3-х трубопровідних взводів.

Кожен взвод — з 2-х трубопровідних відділень.

Кожне відділення мало:

  • Командира відділення — моториста,
  • Старшого моториста-кулеметника,
  • Моторист,
  • Старшого монтажника-трубопровідника,
  • Монтажника-трубопровідника-зв'язківця,
  • Монтажника-трубопровідника-кухаря.

Командування[ред. | ред. код]

Командири

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/22в-2011-р/page3 Перелік військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено
  2. https://edr.dominus.kiev.ua/catalog/07758480 [Архівовано 19 липня 2018 у Wayback Machine.] ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА А0963

Посилання[ред. | ред. код]