13-а танкова дивізія (Третій Рейх)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
13-а танкова дивізія (Третій Рейх)
13. Panzer-Division
13th Panzer Division logo.svg
Емблема 13-ої танкової дивізії
На службі 11 жовтня 1940 — січень 1945
Країна Третій Рейх Третій Рейх
Збройні сили Balkenkreuz.svg Вермахт
Вид Heer - decal for helmet 1942.svg Heer
Роль танкові війська
Структура командування 1-а танкова армія
Чисельність танкова дивізія
Війни/битви Друга світова війна
Командири
Визначні
командири
генерал-лейтенант Гельмут фон дер Шевалері

13-та танкова дивізія (нім. 13. Panzer-Division) — танкова дивізія Вермахту в роки Другої світової війни, що була переформована з 13-ої моторизованої дивізії.

Танки Panzer III 13-ої танкової дивізії в Польщі. 1 червня 1941

Участь дивізії у бойових діях на території України[ред.ред. код]

13-та танкова дивізія Вермахту 1941 року під командуванням генерал-лейтенанта Вальтера Дюверта (нім. Walther Düvert) брала надзвичайно активну участь у бойових діях на території України, зокрема у цьому році двічі брала участь у штурмі Києва.

В першій декаді липня 1941 року повз уманський котел швидко просунулися в напрямку до Білої Церкви дві танкові дивізії Вермахту — 13-та та 14-та. Вони рухалися одна за одною, і 13 липня розвідка 13-ї дивізії підійшла до р. Ірпінь, але просунутися далі не змогла, оскільки заплава річки на той час становила суцільне болото. З півдня і заходу до Києва вели три шляхи: Житомирський, Одеський та Обухівський. Але німецька розвідка пробилася до р. Ірпінь досить оригінально — вздовж залізниці, і хоча там існували побудовані ще у 30-х роках оборонні споруди Київського укріпрайону вони не були оснащені важким озброєнням, а тільки кулеметами «Максим», тому заподіяти великої шкоди легким танкам розвідки не змогли.

Того ж дня інша танкова колона 13-ї дивізії через Кагарлик, Обухів та села Підгірці, Ходосівка, Лісники та Пирогів вийшли до околиці Києва — Корчуватого, де було захоплено радянський бронепотяг.

Просунутися далі по вулиці Великій Китаївській (зараз проспект Науки) підрозділи дивізії не змогли, оскільки ця вулиця була перекопана протитанковими ровами та мала інші протитанкові перешкоди і становила суцільну лінію оборони. Тому розвідка дивізії на легких танках, мотоциклах та бронетранспортерах пішла через селище Мишоловку, а далі через заболочену місцину та Голосіївський ліс у напрямку госпдвору сільськогосподарської академії. Там їх зустріли 5-а, 6-а та 212-а повітряно-десантні бригади, 147-а та 284-а стрілецькі дивізії, а також понад дві тисячі ополченців — ненавчених і неозброєних студентів та викладачів сільськогосподарської академії. Бої точилися майже три дні. Все ополчення загинуло.

В цей момент німецькі підрозділи отримали наказ про залишення позицій із тактичних міркувань тому, що в районі Богуслава вздовж р. Рось радянськими військами був завданий контрудар, по суті в тил і фланг танкової групи. Крім того, німці настільки відірвалися від власних баз постачання, що в них закінчилося пальне, набої та продовольство. Вони були вимушені повернутися на рубіж Білої Церкви де і знаходилися до початку другого штурму Києва у серпні 1941 року.

Командування[ред.ред. код]

Командири:[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Friedrich von Hake: Der Schicksalsweg der 13. Panzer-Division 1939–1945. Dörfler, Eggolsheim 2006, ISBN 3-89555-371-9
  • Stoves, Rolf. Die gepanzerten und motorisierten deutschen Großverbände 1935–1945: Divisionen und selbstständige Brigaden. Dörfler, 2003. ISBN 978-3-89555-102-4

Джерела[ред.ред. код]