2+2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
2+2
Telekanal 2+2.png
Країна Україна Україна
Місто реєстрації Київ
Девіз телекомпанії Право на лева[1]
Розповсюдження ефірне аналогове - понад 95 % території України, DVB-T2 кабельне, супутникове.
Формат зображення 4:3, SD 576i
Мультиплекс (DVB-T2) MX-3
Власник(и) ТОВ «Гравіс-Кіно»
Керівник(и) Олександр Ткаченко (генеральний директор)[2]
Олександр Асаулюк (генеральний продюсер)[1]
Заснована 1 липня 2006[3]
Інтернет http://www.2plus2.ua/

2+2 (раніше Кіно) — український телевізійний канал. Орієнтований на глядача віком 18-35 років. Ефір телеканалу становлять[3][4] серіали, художні фільми іноземного виробництва, розважальні шоу (включаючи західні реаліті-шоу, нічні ток-шоу/еротика), а також мультиплікаційні серіали та спортивні трансляції.

25.06.2012 - 2+2 купив "REAL ESTATE" та увійшов до МХ-3 у DVB-T2

Зміст

Історія телеканалу[ред.]

Канал розпочав мовлення під назвою «Кіно» 1 липня 2006 року на частоті колишнього «Гравіс-7» (183,25 МГц)[5][6]. Згідно з рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 29 липня 2010 року про переоформлення ліцензії на мовлення ТОВ «Гравіс-Кіно», на прохання компанії затвержено новий логотип телеканалу  — «2+2», з яким канал виходить в ефір, починаючи з 30 серпня 2010 року[7][4]. 5 вересня 2011 року канал оновив логотип, слоган і графічне оформлення[1].

Власники[ред.]

Телеканал належить телекомпанії ТОВ «Гравіс-Кіно» (колишня ТРК «Гравіс»)[2]. Станом на грудень 2010 року, власниками ТОВ «Гравіс-Кіно» є[8]:

  • ТОВ «Укрпромторг — 2003» — 1,16%
  • CME Ukraine Holding B. V., Нідерланди — 0,01%
  • Grintwood Investments Limited, Кіпр — 99,83%

Канал входить до медіа-холдингу «Студія 1+1» (відомого як Група компаній «1+1»), що належить Ігорю Коломойському[9][8].

Керівництво[ред.]

Сітка мовлення[ред.]

Перший логотип каналу «Кіно» (до 1 вересня 2009 року)


Другий логотип каналу «Кіно» (до 29 серпня 2010 року)


Третій та четвертий логотип каналу «2+2» (до 4 вересня 2011 року)

Телесеріали[ред.]

2006[ред.]

2008[ред.]

2009[ред.]

2010—2011[ред.]

Мультсеріали[ред.]

2008[ред.]

2009[ред.]

2010—2011[ред.]

Програми[ред.]

2010—2011[ред.]

  • Відеозонкерс[10]
  • Секс з Анфісою Чеховою[10]
  • Сигнал порятунку червоний[10]
  • Непереможний воїн[10]
  • Цикл документальних передач телеканала Discovery про науку, технології та історію[10]
  • Real Comedy[10]
  • Прожекторперісхілтон[10]

Спорт[ред.]

2010—2011[ред.]

Нагороди та відзнаки[ред.]

  • кращий фільмовий телеканал (журнал «MEDIASAT», 2009)[3]
  • кращий регіональний телеканал (видання «MEDIASAT», 2011)[3].

Див. також[ред.]

1+1 медіа

Виноски[ред.]

  1. а б в г ««2+2» оновив логотип, слоган і графічне оформлення (ФОТО)». «Телекритика» (www.telekritika.ua). ТОВ «Телекритика». 5 вересня 2011. Процитовано 13 вересня 2011. 
  2. а б в ««Гравіс-Кіно» оформила зміни в структурі власності. Гендиректором став Олександр Ткаченко». «Телекритика» (www.telekritika.ua). ТОВ «Телекритика». 23 лютого 2009. Процитовано 13 вересня 2011. 
  3. а б в г «О нас - 2+2». ТОВ «Гравіс-Кіно». 2010. Процитовано 13 вересня 2011. (рос.)
  4. а б «Телеканал "КІНО" змінює назву на "2+2"». TCH.ua. 30 серпня 2010. Процитовано 7 вересня 2010. 
  5. «В Україні з'явиться телеканал "Кіно"». Газета.ua. 01 липня 2006. Процитовано 30 серпня 2010. 
  6. «Першого липня в Україні стартує новий телеканал "Кіно"». «ОБОЗ.ua - Обозреватель». 01 липня 2006. Процитовано 30 серпня 2010. 
  7. «На екранах телевізорів з'явиться телеканал «2+2»». GLAVRED.INFO. 29 липня 2010. Процитовано 21 серпня 2010. 
  8. а б «Відбулися зміни у складі власників каналу «2+2»». «Телекритика» (www.telekritika.ua). ТОВ «Телекритика». 10 грудня 2010. Процитовано 13 вересня 2011. 
  9. «Олександр Ткаченко став гендиректором групи компаній «1+1», Сергій Дем’янчук – керівником телеканалів групи». «Телекритика» (www.telekritika.ua). ТОВ «Телекритика». 13 серпня 2008. Процитовано 13 вересня 2011. 
  10. а б в г д е ж и к л м н п р с «Чем порадует зрителей телеканал "2+2"?». www.tv.ua. 3 вересня 2010. Процитовано 7 вересня 2010. (рос.)

Посилання[ред.]