2Б16 «Нона-К»
| 2Б16 «Нона-К» | |
|---|---|
 2Б16 «Нона-К» у Музеї ВАТ «Мотовіліхінські заводи» | |
| Тип | Буксирована артилерійська система |
| Походження |
 СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | з 1986 - наші дні |
| Оператори |
СРСР Росія Україна |
| Війни | Перша чеченська війна,Друга чеченська війна, Війна на сході України |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Мотовіліхінські заводи |
| Розроблено | 1986 |
| Виробник | Мотовіліхінські заводи |
| Виготовлення | з 1986 по 1989 |
| Виготовлена кількість |
188 |
| Характеристики | |
| Вага | 1200 |
| Довжина | 4570 |
| Довжина ствола | 2900 |
| Ширина | 1790 |
| Висота | 1350 |
| Обслуга | 5 |
|
| |
| Калібр | 120 |
| Казенник | напівавтоматичний з клинковим затвором і пластичним обтюратором |
| Відбій | гідравлічне дулове гальмо та гідропневматичний противідкатний пристрій |
| Лафет | з розсувними станинами |
| Підвищення | -10..+80 |
| Траверс | -30..+30 |
| Темп вогню | 8..10 |
| Дульна швидкість | 109..307 |
| Дальність вогню | |
| Ефективна |
7100 (Мінометна міна) 8800 (Осколково-фугасний снаряд) |
| Максимальна | 12800 (Реактивний снаряд) |
| Приціл | 1П9 |
|
| |
2Б16 «Нона-К» у Вікісховищі | |
2Б16 «Нона-К» — радянська буксирована артилерійська система калібру 120 мм. 2Б16 містить в собі можливості гармати, гаубиці та міномета.
Артсистема була розроблена у спеціальному конструкторському бюро Заводу імені Леніна в м. Перм.
Історія створення[ред. | ред. код]
Гармата 2Б16 «Нона-К» була розроблена з урахуванням досвіду бойових дій сухопутних військ Радянської армії у Афганістані. У 1986 році гармата була прийнята на озброєння[1].
Опис конструкції[ред. | ред. код]
Гармата 2Б16 є буксированим варіантом гармати 2А51, встановленої на самохідну артилерійську установку 2С9 «Нона-С», та зберігає усі якості та особливості базової гармати. Призначена для артилерійських дивізіонів десантно-штурмових бригад[2].
Гармата[ред. | ред. код]
Завдяки використанню балістичної схеми «Гармата-постріл», 2Б16 містить в собі можливості гармати, гаубиці та міномета. Ствол має довжину у 24,2 калібри, на трубі міститься дулове гальмо, ефективність якого складає приблизно 30 %. Над стволом розміщено противідкатний пристрій, який складається з гідравлічного гальма відкату і гідропневматичного накатника. Труба кріпиться до казенника, в якому розміщений клинковий затвор[2].
Верхній станок[ред. | ред. код]
На верхньому станку розміщено гармату та механізми горизонтального і вертикального наведення. Для захисту бойового розрахунку від куль та осколків на верхньому станку встановлено броньований щиток[2].
Противідкатний пристрій[ред. | ред. код]
Противідкатний пристрій являє собою агрегат, котрий об'єднує гідравлічне гальмо відкату з клапанним регулюванням та з змінною довжиною відкату, гальмо накату з дросельним регулюванням, пневматичний накатник.
Нижній станок і лафет[ред. | ред. код]
Нижній станок розміщений у двухстанинному лафеті. На нижньому станку встановлений верхній станок з гарматою. Перевід гармати у бойове положення здійснюється автоматичним розсуванням станин. В похідне положення станини зводяться за допомогою лебідки[2].
Використовувані боєприпаси[ред. | ред. код]
Як і гармата 2А51, гармата 2Б16 здатна вести вогонь широкою нуменклатурою боєприпасів — всіма типами 120-мм мін, а також осколково-фугасними і кумулятивними снарядами з готовими насічками. По своїй бойовій потужності 120-мм снаряди наближені до 152-мм снарядів[2].
| Таблиця ТТХ пострілів, використовуваних гарматою 2Б16[3][4][5] | |||||||||
| Індекс | Тип боєприпасу | Масса снаряду, кг | Дальність, км | Площа ураження живої сили, м² | Площа ураження техніки, м² | Бронебійність, мм | |||
| 3ВО32 | касетний з КОС | 23,3 | 0,2..8,0 | 2800 | — | 100 | |||
| 3ВОФ54 | ОФС | 19,8 | 0,1..8,8 | 2200 | 2100 | — | |||
| 3ВОФ54-1 | ОФС | 19,8 | 0,1..8,8 | 4400..6600 | 2100 | — | |||
| 3ВОФ55 | ОФС АРС | 19,8 | 0,7..12,8 | 1800 | 1700 | — | |||
| 3ВОФ55-1 | ОФС АРС | 19,8 | 0,7..12,8 | 3600..5400 | 3400..5100 | — | |||
| 3ВБК14 | кумулятивний | 13,1 | 0,04..1,0 | — | — | 600 | |||
| 3ВОФ112 | ОФС | 25 | 9..12 | ||||||
| КМ-8 «Грань» | ОФМ | 27 | 1,5..9 | ||||||
| 3ВОФ79 | ОФМ | 16 | 7,1 | 1500 | 200 | — | |||
| 53-ВОФ-843Б | ОФМ | 16 | 0,45..5,7 | 1500 | 200 | — | |||
| 3ВОФ68 | ОФМ | 16,1 | 7,247 | 2250 | 1200 | — | |||
| 3ВОФ53 | ОФМ | 16,1 | 0,45..5,7 | 2250 | 1200 | — | |||
| 3ВОФ69 | ОФМ | 16,1 | 7,0 | 1700 | 700 | — | |||
| 3ВОФ57 | ОФМ | 16,1 | 0,45..5,6 | 1700 | 700 | — | |||
| 3В34 | запалювальна міна | 16,3 | 0,45..5,7 | — | — | — | |||
| 3ВС24 | Освітлювальна міна | 16,3 | 1,0..5,4 | — | — | — | |||
| 53-ВД-543 | Димова міна | 16,6 | 1,0..5,4 | — | — | — | |||
| 3ВД17 | Димо-куряща міна | 16,1 | 6,8 | — | — | — | |||
| 3ВД16 | Димо-куряща міна | 16,1 | 1,0..5,4 | — | — | — | |||
Оператори[ред. | ред. код]
Росія:
- Сухопутні війська Російської Федерації — 100 2Б16, станом на 2012 рік[6]
- Морська піхота Російської Федерації — 18 2Б16, станом на 2012 рік[7]
Україна — 2 2Б16, станом на 2021 рік[8].
Бойове застосування[ред. | ред. код]
Друга чеченська війна[ред. | ред. код]
- Друга чеченська війна — застосовувались у складі 414-го окремого батальйону.[9]
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
У серпні 2014 року щонайменше 1 екземпляр «Нони-К» використовувався загоном «Гіві» у боях за Іловайськ. У січні 2015 батальйон «Сомалі» мав вже щонайменше 3 екземпляри «Нони-К».[10]
Наприкінці березня 2022 року сили оборони України захопили російську артилерійську систему 2Б16 «Нона-К»[11]. Станом на кінець травня, згідно відкритих джерел, Силам Оборони України вдалось захопити сім таких установок[12].
В лютому 2023 року стало відомо, що українські військові застосовують американські 120-мм міни M1101 для стрільби з трофейних причіпних гаубиць 2Б16 «Нона-К» та самохідних мінометів 2С23 «Нона-СВК»[13].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ОРУЖИЕ РОССИИ, Каталог вооружения, военной и специальной техники. 2Б16 «НОНА-К», буксируемое орудие. Архів оригіналу за 12 травня 2012. Процитовано 4 вересня 2011.
- ↑ а б в г д 2Б16 «Нона-К». Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 4 вересня 2011.
- ↑ Десантура.ру. Броня «Крылатой пехоты»: Самоходное артиллерийское орудие «Нона-С». Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 4 вересня 2011.
- ↑ А. В. Карпенко, «Оружие России». Современные самоходные артиллерийские орудия, стр. 48
- ↑ КБП. Комплекс управляемого вооружения «ГРАНЬ» для минометов калибра 120 мм. Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 4 вересня 2011.
- ↑ Military Balance 2012, сторінка 193
- ↑ Military Balance 2012, сторінка 196
- ↑ The Military Balance 2021. — P. 209.
- ↑ С. Васильев. Северные «Боги» южной войны. Архів оригіналу за 19 червня 2012. Процитовано 18 лютого 2012.
- ↑ Батарея гармат «Нона-К» у сил «ДНР». Військова панорама. Архів оригіналу за 14 серпня 2017. Процитовано 14 серпня 2017.
- ↑ Українські сили захопили артилерійську систему «Нона-К» окупантів. Український мілітарний портал. 30 березня 2022. Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
- ↑ ЗСУ тестують доволі рідкісну гаубицю, завдяки трофеям Україна більш ніж втричі збільшила їх кількість у військах. Defense Express. 27 травня 2022.
- ↑ Трофейні “Нони” України отримали американські міни. Мілітарний. 19 лютого 2023.
Література[ред. | ред. код]
- «Оружие России». Современные самоходные артиллерийские орудия, А.Карпенко. Санкт-Петербург. «Бастион» 2009 рік.
- Не последняя спица в колеснице. 120-мм орудия «Нона-С», «Нона-К» и «Нона-СВК». Широкорад А. Под ред. Л. С. Садырова. ООО «Студия „Зёбра“» 2011 рік.
Посилання[ред. | ред. код]
- ОРУЖИЕ РОССИИ, Каталог вооружения, военной и специальной техники. 2Б16 «НОНА-К», буксируемое орудие. Архів оригіналу за 12 травня 2012. Процитовано 4 вересня 2011.
- 2Б16 «Нона-К». Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 4 вересня 2011.
- Десантура.ру. Броня «Крылатой пехоты»: Самоходное артиллерийское орудие «Нона-С». Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 4 вересня 2011.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||