2-а Червонопрапорна армія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Друга Червонопрапорна армія
На службі липень 1938грудень 1945
Країна Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg СРСР
Належність Далекосхідний фронт
2-й Далекосхідний фронт
Забайкальсько-Амурський військовий округ
Збройні сили Red Army flag.svg Червона армія
Вид сухопутні війська
Роль загальновійськова
Чисельність армія
Війни/битви Радянсько-японська війна
Сунгарійська операція
Відзнаки у битвах Order of Red Banner.png Червонопрапорна
Командири
Визначні
командири
генерал-лейтенант танкових військ Терехин М.Ф.
Загальновійськові армії СРСР
1 ЧА Communist star.svg
2-а Червонопрапорна армія
3 А

Дру́га Червонопра́порна а́рмія (2 ЧА) — загальновійськова армія у складі Збройних сил СРСР з липня 1938 по грудень 1945.

Історія[ред.ред. код]

Перше формування[ред.ред. код]

Сформована в липні 1938 у складі Червонопрапорного Далекосхідного фронту як 2-а армія. У вересні 1938 після розформування Червонопрапорного Далекосхідного фронту перетворена на 2-у окрему Червонопрапорну армію з безпосередним підпорядкуванням наркомові оборони. У липні 1940 в зв'язку з відновленням Далекосхідного фронту увійшла до його складу як 2-а Червонопрапорна армія. До серпня 1945 виконувала завдання по обороні далекосхідних кордонів СРСР, вела велику роботу з підготовки резервів для Діючої армії.

До 9 серпня 1945 до складу армії входили 3-я, 12-а, 396-а стрілецькі дивізії і низка частин.

Під час радянсько-японської війни у складі 2-го Далекосхідного фронту брала участь в Сунгарійській операції 1945.

10 серпня 1945 передові загони армії у взаємодії із Зєє-Бурейською бригадою річкових кораблів форсували річки Амур і Уссурі в районах Благовещенська, Константіновки і Поярково і захопили плацдарми.

11 серпня головні сили армії перейшли в наступ на двох напрямах: на Ціцікар і на Бейаньчжень (Бейань) і до кінця дня опанували містами Сахалян (Хейхе), Суньхе. Розвиваючи наступ, армія протягом 15-18 серпня оволоділа Суньуським УР та містом Суньу, де полонила 20-тисячний японський гарнізон. 19 серпня війська армії вступили в Лунчжень, 20 серпня — в Бейаньчжень, 21 серпня досягли Ціцікар, 22 серпня оволоділи Мергень (Нуньцзянь).

1 жовтня 1945 армія включена до складу Забайкальсько-Амурського військового округу.

У грудні 1945 розформована.

Командування[ред.ред. код]

Члени військової ради:

Начальники штабів:

  • генерал-майор Коритников П. К. (липень 1940 — серпень 1941);
  • генерал-майор Анісимов Н. П. (серпень 1941 — серпень 1942);
  • полковник, з лютого 1943 генерал-майор Вавілов М. А. (листопад 1942 — вересень 1943);
  • генерал-майор Можаєв С. Ф. (вересень 1943 — до кінця радянсько-японської війни).

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Внотченко Л. Н., «Победа на Дальнем Востоке»,2-е изд., Москва, 1971.