21 cm Mörser 16

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
21 cm Mörser 16
Langer 21 cm morser hameenlinna 4.jpg
21 cm Mörser 16 в Музеї артилерії Фінляндії, Гямеенлінна
Тип: Мортира
Походження: Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Історія служби
Термін використання 1916—кін.1960-х
Використання у Німецька імперія Німецька імперія
Швеція Швеція
Третій Рейх Третій Рейх
Фінляндія Фінляндія
Війни Перша світова війна
Друга світова війна
Історія виробництва:
Конструктор Інформація відсутня
Розроблено «Friedrich Krupp AG»
Виробник «Friedrich Krupp AG»
Виготовлено 1916—1918
Кількість Інформація відсутня
Вартість Інформація відсутня
Характеристики
Маса 9220 кг[Вн. 1]
Калібр 211 мм (8,3)
Лафет Колісний, рухомий
Кут підвищення +6°/+70°
Кут повороту ±4°
Бойова скорострільність ≈ один за дві хвилини
Максимальна дальність 11 100 м

21 cm Mörser 16 (також «Lange Morser» — «Довга мортира») — німецька, часів Першої світової війни, важка мортира калібру 211 мм. Розроблена на підприємстві «Friedrich Krupp AG» та вироблялася на власному заводі у місті Ессен із 1916. Головна бойова задача — знищення добре укріплених позицій, в першу чергу фортифікаційних споруд. Брала участь у бойових діях під час двох світових війн.

Технічні характеристики та особливості конструкції[ред.ред. код]

Ствол складався з труби та кожуху. Замикання каналу ствола здійснювалося горизонтальним клиновим затвором[1]. Система мала гідравлічні гальма відкату та гідропневматичний накатник.

Лафет рухомий, колісний. Колеса зроблені зі сталі, з внутрішнього боку змонтовано диск для пересування по направляючим. Оснащувалися, обрамленими для жорсткості металевою рамкою, широкими дубовими пластинами для зменшення тиску на ґрунт.

Із 1916, на початку бойового застосування, 21 cm Mörser 16 транспортувалася в розібраному стані (лафет, та ствол на окремому візку) двома частинами кінською тягою, а після модернізацій за допомогою тягачів або автомобілів. Допускалося перевезення мортири у бойовому (нерозібраному) стані на невеликі відстані. Для візки зазвичай використовували кінну тягу, проте в 1917 з'явилася можливість застосовувати і механічну тягу — був розроблений та запроваджений у виробництво артилерійський тягач «Krupp-Daimler» з бензиновим двигуном потужністю 100 к.с. При власній масі 8000 кг цей тягач міг буксирувати візки загальною масою 10 000 кг з максимальною швидкістю 36 км/год[2]. Для транспортування мортиру розділяли на дві частини — ствольний візок та лафетний візок. При переведенні мортири в похідне положення ствол відтягували назад та кріпили на станині. Хоботова частина станини встановлювалася на передок зі сталевими колесами, які, в свою чергу, з'єднувалися з зчіпним пристроєм тягача. Оскільки такий тягач міг буксирувати мортиру в зібраному вигляді, фірма «Friedrich Krupp AG» розробила її варіант, спеціально призначений для візки механічною тягою з великою швидкістю. При цьому зберігалася можливість транспортування мортири у вигляді двох візків з використанням кінної тяги[1].

Обслуга[Вн. 2] складалася з 14-15 вояків. Для захисту від ураження відламками та кулями мортиру обладнано великим з'йомним щитом.

Тактико-технічні характеристики[ред.ред. код]

Калібр — 211 мм (8,3)
• Початкова швидкість снаряду:

390 м/с, при вазі снаряда 120 кг
393 м/с, при вазі снаряда 113 кг[4]

• Максимальна дальність пострілу:
10 200 м, при вазі снаряда 120 кг
11 100 м, при вазі снаряда 113 кг[4]
• Прицільна дальність пострілу — км Інформація відсутня
• Висота лінії вогню — 1600 мм
Скорострільність — близько одного пострілу за дві хвилини[1]
• Дульна енергія (швидкість) — Дж Інформація відсутня

Попередня модель — важка мортира
21 cm Mörser 10, з довжиною ствола у 12 клб

• Кут підвищення (ВН) — +6°/+70°
• Кут повороту (ГН) — ±4°
• Довжина ствола — 3063 мм (14,5 клб)
• Довжина труби (каналу ствола) — 2675 мм
• Довжина нарізної частини — 2296 мм
• Кількість нарізів — 64[1]
• Глибина нарізу — 1,5 мм
• Ширина нарізу — 3,5 мм
• Ширина поля — 6,85 мм

• Вага ствола с затвором — 2778—2800 кг
• Довжина камори — 317 мм
Об'єм камори — 11,6 л[4]
• Вага у бойовому положенні — 9220 кг[5]
• Вага у похідному положенні — 8900 кг[5]

• Швидкість візки (пересування) по шосе:
у похідному положенні (в розібраному стані) — 7—8 км/г, після модернізації 20 км/г
у бойовому положенні — 4—5 км/г

Боєприпаси[ред.ред. код]

Виробником боєприпасів було підприємство «Patronenfabrik Karlsruhe» (Карлсруе)[6].

Боєкомплект — дев'ять зарядів. Змінний заряд складався з пакета № 1 та восьми різновагових пучків. Заряджання роздільно-гільзове. Гільза латунна або сталева латунізована. Довжина гільзи 232,5 мм (9,15″), діаметр фланцю 236,2 мм (9,30″)[4], вага — 5,50 кг[6]. Після модернізації 1934—1935, на додаток до фугасного снаряду у боєкомплект мортири ввели також бетонобійний снаряд[Вн. 3] масою 121,4 кг.

Номенклатура боєприпасів

Джерело: «Бог війни Третього Рейху» / Широкорад О. Б. — М.: АСТ, 2003. ISBN 5-17-015302-3, стор. 358—359

Тип снаряду Німецьке позначення Вага снаряду, кг Довжина снаряду, мм Вага вибухової речовини, мм Детонатор
Відламково-фугасна граната зразка 18 21 cm Gr.18 113 972 17,35 1
Відламково-фугасна сталева лита
граната зразка 18
21 cm Gr.18 Stg 113 875 15,34
Фугасна граната зразка 17 21 cm Gr.17 120 803 13,3 2
Фугасна модернізована граната зразка 17 21 cm Gr.17 umg 120 806 13,1 2
Бетонобійний снаряд зразка 18 21 cm Gr.18 Be 121,4 928 12,0 2

1. Головний; миттєвої та інерційної дії, або механічної подвійної інерційної та ударної дії
2. Донний, інерційної дії

Історія створення та виробництва[ред.ред. код]

Під час Першої світової війни німці розпочали роботи по розробці модернізованої версії мортири 21 cm Mörser 10, з якою вони розпочали компанію. Головним завданням було збільшення дальності стрільби та потужності вибуху снаряду. У 1916 з'явилася нова артилерійська система, що отримала назву «21 cm Mörser 16», яку ще називали — «подовжена» (за рахунок збільшення довжини ствола з 12,0 до 14,5 калібрів)[7]. Окрім збільшення довжини ствола, на мортиру було встановлено щит, та інші удосконалення. У 1917 мортиру модернізували — пристосували для буксирування тягачем або автомобілями. У 1934—1935 проведена чергова модернізація — з мортири знято щит, візка в розібраному стані замінена на візку в нерозібраному. Також було встановлено ресори на ходову частину, вдосконалено причіпні пристрої та колеса нового зразка з литими гумовими ободами, що збільшило швидкість візки — з 7—8 до 20 км/г[4].

Для заміни 21 cm Mörser 16 фірма Круппа створила нову мортиру — 21 cm Mörser 18, що була прийнята на озброєння у 1936.

Бойове застосування[ред.ред. код]

Пересування мортири в бойовому положенні. Ам, Франція, березень 1918

Перша світова війна[ред.ред. код]

21 cm Mörser 16 брала участь у військових діях, як на Західному, так і на Східному фронтах Першої світової війни.

Після війни у німецької армії було близько 70 артилерійських батарей обладнаних 21 cm Mörser 16. За умовами Версальського договору, Німеччині було дозволено залишити дві 21 cm Mörser 16, тому остання у 1918—1919 продає дванадцять цих мортир Швеції (простояли на озброєнні у шведський армії по 1950)[7].

Друга світова війна[ред.ред. код]

Станом на 1 вересня 1939 у Вермахті було 27 одиниць 21 cm Mörser 16 з 8300 пострілами[5].

Використання у фінський армії[ред.ред. код]

Під час Зимової війни Фінляндія купила чотири 21 cm Mörser 16 з 800-ми пострілами, що були свого часу продані Німеччиною Швеції, але застосувати, через відсутність тягачів, не встигла. Підготовка обслуги здійснювалася шведськими інструкторами у місті Вааса. У квітні 1940 шведський персонал повернувся додому і мортири були законсервовані. В червні 1941 три з чотирьох артсистем було направлено до резерву фінського командування.

Вперше три мортири, переважно по точковим цілям, були застосовані фінською армією проти РСЧА під час Війни Продовження підтримуючи 19 фінську дивізію. У серпні 1941 вони були відправлені до Карельського перешийку, де підтримують 10-ту дивізію вогнем по радянським дзотам[Вн. 4]. Протягом бойових дій мортири використовувалися і в інших місцях, зокрема, наприкінці війни, прикриваючи відступ військ та евакуацію цивільних осіб. Останній постріл було здійснено під час боїв в Йломантсі у липні — серпні 1944. Фінські солдати вважали мортиру дуже ефективною, але надважкою в обслуговуванні та транспортуванні. Всього під час бойових дій було здійснено 1409 пострілів. Після війни артсистеми знову було законсервовано для можливого військового використання, та остаточно їх зняли з озброєння в кінці 1960-х[7].

Див. також[ред.ред. код]

Велика Берта

Посилання[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. У бойовому положенні.
  2. Обслуга[3] — команда, що застосовує в бойових умовах та обслуговує артилерійську зброю. Також використовується і термін — «Прислуга».
  3. Бетонобійний снаряд — боєприпас, призначений для руйнування залізобетонних довготривалих фортифікаційних споруд.
  4. Дзот, рос. абревіатура — деревоземляна вогнева точка. Зазвичай споруджувався, як укріплена зрубом, або дошками, не повністю заглиблена землянка, що перекривається склепінням з колод. Зверху дзот покривається ґрунтовою засипкою та маскується під навколишню місцевість. На даху обладнується повітропровід для відведення порохових газів і вентиляції. З боку, зверненого до супротивника, влаштовується амбразура для ведення вогню.
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Військовий меморіал, Австралія
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Під час Першої світової війни

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • «Бог війни Третього Рейху» / Широкорад О. Б. — М.: АСТ, 2003. ISBN 5-17-015302-3

Примітки[ред.ред. код]