24-а механізована бригада (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
24-а Залізна стрілецька дивізія
24-а окрема механізована бригада
24mb2.JPG
Нарукавний шеврон бригади
На службі 26 липня 1918
Країна Україна Україна
Належність 13-й армійський корпус
Вид ЗС Sv emblem.jpg Сухопутні війська, Сухопутні війська України
Рід військ Ukr mechanized.jpg Механізовані війська України
Чисельність дивізія, бригада
Розташування гарнізону в/ч А0998, м. Яворів, вул. І. Хрестителя 1, індекс – 81001
Девіз Залізна воля, залізний дух і крок залізний
Ювілеї 2008 — 90 років
Війни/битви Громадянська війна в Росії 19181920,

Радянсько-фінська війна
Друга світова війна

Командири
Визначні
командири
Начдив Гай (Гайк Бжішкян) Гая Дмитрович
Начдив В. Г. Павловський
Начдив Е. Ф. Вілумсон
Начдив М. В. Муретов
Комбриг П. Є. Вєщєв
Генерал-майор К. М. Галицький
Генерал-майор Т. К. Бацанов
Генерал-майор Ф. О. Прохоров Полковник В.Ю Труновський

24-а окре́ма Залі́зна механізо́вана брига́да — ВЧ А-0998 м. Яворів (Львівська область) механізована бригада в складі 13-го армійського корпусу Збройних сил України2003). Веде свою історію від 24-ої окремої Залізної механізованої дивізії, яка існувала в складі Збройних сил СРСР з 1918 по 1991, та в Збройних силах України з 1992 по 2003 роки.

Дивізія була сформована 26 липня 1918 року за наказом Реввоєнради 1-ї армії Східного фронту.

Девіз дивізії:

ЗАЛІЗНА ВОЛЯ, ЗАЛІЗНИЙ ДУХ І КРОК ЗАЛІЗНИЙ

Бойовий шлях[ред.ред. код]

Перше формування[ред.ред. код]

Першим командиром дивізії був Гая Дмитрович Гай (Бжишкян), який об'єднав бойові загони самарських та симбірських робітників у Сенгілєєвсько-Ставропольське угруповання. Саме на базі цього угруповання було сформовано Першу Симбірську стрілецьку дивізію Східного фронту.

У листопаді 1918-го, коли була введена єдина нумерація з'єднань, вона стала 24-ю Симбірською стрілецькою. На той час дивізії було присвоєно почесне найменування «Залізна» і вона першою серед з'єднань Червоної Армії була нагороджена найвищою на той час нагородою Республіки — Почесним Революційним Червоним Прапором.

Дивізія воювала в Заволжі, на Уралі, Оренбурзьких степах, Туркестані — таким її бойовий шлях на сході. Згодом 24-та Залізна Червонопрапорна була передислокована на Західний, а потім — на Південно-Західний фронт. У складі ударної групи 12-ї армії дивізія під командуванням начдива В. Павловського воювала проти польської армії, з боями дійшла майже до Львова…

Після закінчення Громадянської війни 24-та Залізна охороняла західні кордони України. Штаб дислокувався у Вінниці, полки — у Літині, Жмеринці та інших подільських містах. У 1933 році з нагоди 15-х роковин Червоної Армії дивізію було нагороджено орденом Червоного Прапора. Тричі Червонопрапорною вона стала після війни з Фінляндією у 19391940 роках, в ході якої дивізія відзначилася при прориві лінії Маннергейма на Карельському перешийку. Командир дивізії П. Вєщєв (посмертно), молодші командири І. Дребот, С. Сьомин, І. Комаров, розвідники Н. Берендєєв, І. Ульянов були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Пізніше брала участь в окупації з подальшою анексією Естонії.

На 22 червня 1941 року дислокувалася в Молодечно (Білорусія). З початком Німецько-радянської війни отримала наказ висуватися в район Ліди, де 25 червня 1941 року вступила в бій з однією із трьох колон 3-ї танкової групи генерал-полковника Гота, яка націлилася на Мінськ. Перші бої дивізії були доволі успішними, вона зупинила ворога і відкинула його танки за річку Клева. Рубіж утримувала до 29 червня 1941 року, але через те, що на сусідніх ділянках фронту німецькі війська прорвалися далеко на схід, дивізія опинилася в глибокому оточенні. З тяжкими боями, подолавши 500 км, 14 липня прорвала вороже кільце і в районі Мозиря вийшла з оточення з порівняно невеликими втратами.

В серпні-вересні 1941 року, дивізія у складі 67-го стрілецького корпусу брала участь у Київській оборонній операції, вела тяжкі бої в межиріччі Дніпра і Десни, відходила в напрямку Чернігова, оборонялася на річці Сейм на північ від Бахмача, потім була змушена відходити на Прилуки, Пирятин, Лубни.

У середині вересня дивізія вдруге потрапила в оточення, була розчленована на кілька ізольованих груп і знищена.

Наказом наркома оборони від 27 грудня 1941 року 1-е формування 24-ї стрілецької Самаро-Ульянівської Залізної дивізії було вилучено зі складу Червоної Армії як такої, що загинула у боях.

Друге формування[ред.ред. код]

На початку грудня 1941 року згідно з планом Генштабу в Архангельському військовому окрузі, у Вологодській області була сформована нова 412-а стрілецька дивізія, яка отримала 1 січня 1942 року найменування 24-ї стрілецької дивізії (2-го формування), а полкам — номери частин колишньої Залізної.

В діючій армії знаходилася з 8 березня 1942 по 10 лютого 1943, з 20 березня 1943 по 8 листопада 1943, з 30 листопада 1943 по 11 травня 1945 року.

Брала участь у розгромі ворога під Москвою; Сталінградській битві, (обороняла місто й ліквідовувала угруповання фельдмаршала Паулюса, при цьому: знищила 3300 й полонила 5575 ворожих солдатів та офіцерів, захопила 53 танки, 5 літаків, майже 5000 вантажівок та багато іншої бойової техніки); Донбаській наступальній операції, звільненні Лівобережної України, в Житомирсько-Бердичівській, Проскурівсько-Чернівецькій, Львівсько-Сандомирській, Східно-Карпатській, Західно-Карпатській, Моравсько-Остравській і Празькій наступальних операціях.

Бойовий шлях закінчила 9 червня 1945 звільненням міста Летовіце за 100 кілометрів від Праги.

У Параді Перемоги брав участь зведений взвод дивізії на чолі з капітаном Клюєвим під Прапором частини.

Ukraine (1991-2014) location map.svg
Red pog.svg
24 омехбр
Львів

Історія із втратою Прапора частини[ред.ред. код]

З першого оточення дивізія вийшла без бойового Прапора. Політрук Олександр Барбашов, який виносив дивізійну святиню з оточення — загинув поблизу села Анютіно Черіковского району Могильовської області. Місцевий житель Дмитро Тяпін при похованні тіла офіцера виявив прапор і при визволені села в 1943 році передав його військовим. Після його реставрації, дивізії другого формування було вручено Прапор дивізії першого формування і передані по спадкоємності всі нагороди і почесні найменування.

Після війни[ред.ред. код]

10 липня 1945 дивізія була розформована, її номер передали 294-ій стрілецькій дивізії, яка стала 24-ою стрілецькою дивізією (3-го формування).

У післявоєнний період місцем дислокації дивізії був Прикарпатський військовий округ (у районі Львова). Штаб дивізії і основна частина розташовувалися в місті Яворів.

Після розпаду Радянського Союзу дивізія увійшла до складу Збройних сил України. 18 лютого 1992 року військовослужбовці дивізії склали присягу на вірність Українському народові. 19 травня 2001 указом Президента України № 268/2001, дивізії було присвоєне почесне найменування «Імені князя Данила Галицького».[1]

Рішенням уряду України у 2003 році переформована в 24-у окрему механізовану бригаду.

Повне найменування до переформування: 24-а мотострілецька Самаро-Ульяновська, Бердичівська, ордена Жовтневої Революції, тричі Червонопрапорна, орденів Суворова і Богдана Хмельницького Залізна дивізія.

За весь час існування дивізії орденами та медалями було нагороджено 23 тисячі 730 осіб. З її лав вийшли 6 генералів армії, 2 командарми другого рангу, 11 генерал-полковників, 20 генерал-лейтенантів, 69 генерал-майорів. 17 воїнів дивізії удостоєно звання Героя Радянського Союзу[2].

2003–2014[ред.ред. код]

У рамках оптимізації ЗСУ, рішенням Уряду України 1 вересня 2003 з'єднання було переформатовано в 24-у Залізну ім. князя Данила Галицького окрему механізовану бригаду (24-а ОМБр) (24-а окрема механізована Самаро-Ульянівська, Бердичівська, ордена Жовтневої Революції, Тричі Червонопрапорна, орденів Суворова і Богдана Хмельницького Залізна бригада iмені князя Данила Галицького) 13-го армійського корпусу (Оперативне командування «Захід») Сухопутний військ Збройних Сил України. У 2004 році 24-а ОМБр була визнана кращою бригадою в оперативному командуванні «Захід», а в 2005 році Міністр оборони України Анатолій Гриценко назвав бригаду кращим підрозділом Сухопутних військ Збройних Сил України[3][4].

Бригада брала участь у миротворчих місіях, в командно-штабних навчаннях «Артерія 2007», «Взаємодія 2010», а також у міжнародних навчаннях «Щит миру» в рамках спільної програми України і НАТО — «Партнерство заради миру»[5].

Місце дислокації — м. Яворів, Львівська область, в/ч А0998.

З 2014[ред.ред. код]

Під час гібридної війни на сході України в 2014 році на базі 24-ї ОМБр були утворені кілька «важких» батальйонних тактичних груп, які були задіяні в районі Слов'янська, Красного Лиману і Краматорська. В ході боїв особовий склад бригади зазнав втрат. 19 червня 2014 в боях під смт. Ямпіль та с. Закітне, Донецька область, загинули сім військовослужбовців бригади[6].

Розстріл біля Зеленопілля[ред.ред. код]

Докладніше у статті Атака біля Зеленопілля
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Розстріл 24-ї ОМБр
та 79-ї ОАБр
під Зеленопіллям
Searchtool.svg Фото 1
Searchtool.svg Фото 2

Вночі 11 липня 2014, батальйонно-тактична група 24-ї ОМБр та 79-ї ОАБр, в ході висунення на кордон з Ростовською областю (РФ) для посилення Південного армійського угруповання, яке перебувало в цьому районі, потрапила під обстріл з реактивної установки БМ-21 «Град» російських терористів біля Зеленопілля в 17 км на південний схід від міста Ровеньки, Свердловський район, Луганська область. Зі слів офіцера, присутнього на місці бою, втрати склали 50 загиблих і 100 поранених військовослужбовців[7]. Ці дані розповсюдило українське новинне агентство «УНІАН»[8]. За даними терориста Ігоря Стрєлкова, відомого своїми вкиданнями недостовірної інформації, і відомостями «родичів» загиблих, які в подальшому виявились нічим не підтвердженими, в результаті обстрілу під Зеленопіллям було знищено більше 200 українських військових.[9][10] Після обстрілу батальйонно-тактична група 24-ї ОМБр продовжила вести бій в оточенні[11][12][13]

Повні назви дивізії[ред.ред. код]

  • __.__.1918 — 24-та Симбірська стрілецька дивізія;
  • __.__.1922 — 24-та Самаро-Симбірська Залізна стрілецька дивізія;
  • __.__.1924 — 24-та Самаро-Ульяновська Залізна стрілецька дивізія;
  • 22.06.1941 — 24-та стрілецька Самаро-Ульяновська тричі Червонопрапорна Залізна дивізія;
  • 01.01.1942 — 24-та стрілецька дивізія (2-е формування);
  • 06.01.1944 — 24-та стрілецька дивізія Бердичівська;
  • 20.02.1944 — 24-та стрілецька Самаро-Ульяновська Бердичівська тричі Червонопрапорна Залізна дивізія;
  • __.05.1945 — 24-та стрілецька Самаро-Ульяновська Бердичівська тричі Червонопрапорна орденів Суворова і Богдана Хмельницького Залізна дивізія;
  • До 1.09.2003 — 24-та мотострілецька Самаро-Ульяновська, Бердичівська, ордена Жовтневої Революції, тричі Червонопрапорна, орденів Суворова і Богдана Хмельницького Залізна дивізія;
  • 1.09.2003 — 24-та окрема механізована бригада.

Підпорядкування і місце бойових дій[ред.ред. код]

1-е формування

2-е формування

Склад дивізії[ред.ред. код]

Перше формування[ред.ред. код]

  • 7-й стрілецький полк Прикарпатський;
  • 168-й стрілецький полк Прикарпатський;
  • 274-й стрілецький полк;
  • 160-й артилерійський полк Прикарпатський;
  • 246-й гаубичний артилерійський полк;
  • 370-й окремий зенітний дивізіон;
  • 313-й мінометний дивізіон;
  • 24ombr - rr.png 8-а розвідувальна рота;
  • 52-й окремий винищувально-протитанковий дивізіон;
  • 73-й окремий саперний батальйон;
  • 56-й окремий батальйон зв'язку;
  • 66-й медико-санітарний батальйон;
  • 72-а окрема рота хімічний захисту;
  • 59-й автотранспортний батальйон;
  • 82-а польова хлібопекарня;
  • 20-а рота регулювання;
  • 179-я дивізіонна авторемонтна майстерня;
  • 1652-а польова поштова станція.

Друге формування[ред.ред. код]

  • 7-й стрілецький полк;
  • 168-й стрілецький полк;
  • 274-й стрілецький прикарпатський ордена Суворова полк;
  • 160-й артилерійський полк;
  • 370-й окремий зенітний дивізіон;
  • 97-й мінометний дивізіон (до 22.10.1942);
  • 24ombr - rr.png 8-а розвідувальна рота;
  • 52-й окремий винищувально-протитанковий дивізіон;
  • 73-й (131-й) окремий саперний батальйон;
  • 56-й (45-й) окремий батальйон зв'язку (1466-а окрема рота зв'язку);
  • 66-й (61-й) медико-санітарний батальйон;
  • 498-а окрема рота хімічний захисту;
  • 802-я (35-а) автотранспортна рота;
  • 415-а польова хлібопекарня;
  • 20-а рота регулювання;
  • 876-й дивізійний ветеринарний лазарет;
  • 1652-а польова поштова станція;
  • 1060-а польова каса Держбанку.

Формування в ЗС України[ред.ред. код]

2000 рік

  • 181tp.jpg 181-й окремий бронетанковий полк;
  • 7mp.JPG 7-й механізований полк;
  • 274mp.jpg 274-й механізований полк;
  • 310mp.jpg 310-й механізований полк;
  • 56bz.jpg 56-й батальйон зв'язку;
  • 29orb.JPG 29-й окремий розвідувальний батальйон;
  • 30rhb.jpg 30-й батальйон хімічного захисту;
  • 306oisb.JPG 306-й інженерний батальйон;
  • 849sap.jpg 849-й артилерійський полк;
  • 396obtz.JPG 396-й батальйон технічного забезпечення.

Командири[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

  • 28.09.1918 — нагороджена Почесним Революційним Червоним Прапором;
  • 13.12.1920 — отримала почесне найменування «Самарська»;
  • 25.10.1921 — отримала почесне найменування «Залізна»;
  • __.__.1922 — Перейменовано на 24-у Самаро-Симбірськую Залізну стрілецьку дивізію;
  • __.__.1924 — Перейменовано на 24-у Самаро-Ульянівської Залізну стрілецьку дивізію;
  • __.__.1928 — Нагороджена Почесним Революційним Червоним Прапором;
  • 01.02.1933 — нагороджена Орденом Червоного Прапора Order of Red Banner ribbon bar.png
  • 11.04.1940 — нагороджена Орденом Червоного Прапора Order of Red Banner ribbon bar.png
  • 06.01.1944 — присвоєно почесне найменування «Бердичівська»;
  • 20.02.1944 — дивізії передані по спадкоємності всі нагороди і почесні найменування дивізії 1-го формування;
  • 08.04.1944 — нагороджена Орденом Суворова 2 ступеня Order suvorov2 rib.png
  • 18.04.1944 — нагороджена Орденом Богдана Хмельницького 2 ступеня Order bogdan khmelnitsky2 rib.png
  • __.__.____ — нагороджена Орденом Жовтневої Революції Order october revolution rib.png
  • 19.05.2001 — присвоєне почесне найменування «Імені князя Данила Галицького».

Знамениті військовики дивізії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Про присвоєння почесного найменування "Імені князя Данила Галицького| від 19.04.2001 № 268/2001
  2. 01.09.2006 24-й окремій механізованій бригаді — виповнюється 88 років
  3. У лучшего подразделения украинской армии — день рождения, 2 сентября 2015.
  4. «Железной» дивизии (24-й омбр) — 88 лет
  5. Янукович наблюдает за учениями, которые начались на Яворовском полигоне, 1 октября 2014.
  6. Стали известны имена погибших военных под Ямполем: Погибшие бойцы АТО служили в 24-й отдельной механизированной бригаде, 20 июня, 2014.
  7. Южная группировка киевских войск попала в окружение на границе с Россией, Ruposters.ru, 11 июля 2014.
  8. Под Зеленопольем продолжается бой, военным нужна срочная помощь, УНИАН, 11 июля 2014.
  9. Большие потери оккупационных войск: около 200 убитых и раненых украинских военных под Зеленопольем подтверждены. amic.ru.
  10. Более 200 украинских военных уничтожено в ходе удара по 79-й аэромобильной бригаде. moskprf.ru.
  11. Под Зеленопольем продолжает вести бой 24-я мотострелковая бригада, Inforesist.org, 11 июля 2014.
  12. Офицер из разгромленной 79-й десантной бригады «На пацанах горели бронежилеты!», 11 июля 2014.
  13. Бой под Зеленопольем: пацаны звонят родным, прощаются и надеются на подкрепление, 11 июля 2014.
  14. Яворівський гарнізон очолив полковник Олександр Павлюк
  15. Українська «Залізна бригада» до бойових дій готова, 11 июля 2014.
  16. Гай Гая Дмитрович — біографія

Література[ред.ред. код]