24 години Дайтони

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Логотип 24-години Дайтони
Daytona International Speedway
Daytona International Speedway, вигляд з висоти пташиного польоту.

Rolex 24 at Daytona, раніше відома як 24 години Дайтони — 24-годинна гонка на витривалість, що проводиться щорічно на Daytona International Speedway в Дайтона-Біч, штат Флорида. Вона проходить на 3,56-мильній (5728 м) комбінованій дорожній трасі, що включає ділянки три-овалу NASCAR і дорожню ділянку в Інфілд. Зі свого заснування вона проводиться в останній вікенд січня або перший вікенд лютого, як частина Тижня Швидкості і є першою з головних автомобільних гонок сезону в США.

Гонка за роки свого існування змінила кілька імен. З 1991 року Rolex Watch Co стала титульним спонсором гонки, змінивши Sunbank (нині SunTrust), який у свою чергу змінив Pepsi в 1984. Переможці у всіх класах отримують сталеві годинник Rolex Daytona.

У 2006 гонка пройшла на тиждень раніше в січні, щоб уникнути перетину з Суперболом, який, у свою чергу, перемістився кілька років тому на тиждень вперед. Таким чином, дві події обмінялися датами.

Початок[ред.ред. код]

У 1962 році, через кілька років після спорудження треку, була проведена 3-годинна гонка спортивних автомобілів, Daytona Continental, яка була частиною чемпіонату світу серед спортивних автомобілів. Першу гонку виграв Ден Герні на Лотус 19 з 2,7 л двигуном Coventry Climax. Також у гонках брали участь багато Porsche 718, але ці 1600-кубові машини були занадто слабкі для відносно коротких і швидких гонок.

У 1964 році гонка була розширена до 2000 км (1220 миль), що було подвійною дистанцією класичних 1000 км гонок на Нюрбургринзі, Спа і Монці. Дистанція становила приблизно половину того, що проходили в 24 годинах Ле Мана і приблизно відповідала дистанції 12 годин Себрінге, що проходять там же у Флориді, кількома тижнями пізніше. Починаючи з 1966 року, гонка в Дайтоні стала проводитися протягом 24 годин, як у Ле Мані.

Історія 24-х годин[ред.ред. код]

Porsche 962 команди Holbert Racing. 1989 рік.
Nissan 300ZX команди Clayton Cunningham Racing.

Так як і в 24 годинах Спа (які проводиться з 1924 року) і 24 годинах Нюрбургринга1970 року) мета заходу — визначити команду гонщиків, які зможуть проїхати далі за всіх за певний проміжок часу, на відміну від більшості гонок, де потрібно проїхати задану дистанцію за мінімальний час.

На відміну від Ле-мана, гонка в Дайтоні проводиться на повністю закритій трасі в межах овалу, без використання міських вулиць. Використовується велика частина крутого бенкінгу, який переривається в шикані на задній прямій і швидкою секцією Інфілд, що включає дві шпильки. Також на відміну від Ле-мана, гонка проводиться взимку, коли ночі довгі. Освітлення встановлено по периметру траси, для забезпечення можливості перегонів у нічний час, хоча Інфілд освітлений все ще не так добре, як сам овал. Проте загальне освітлення дає близько 20%, що схоже з освітленням Ле-мана, де яскраво освітлений лише піт-лейн, а інша частина має освітлення схоже з вуличним.

У минулому, автомобіль повинен був перетнути лінію фінішу після закінчення 24 годин, щоб бути класифікованим, що призводило до цікавих ситуацій, коли пошкоджений автомобіль годинами чекав у боксах або на узбіччі неподалік від фінішу, потім запускав двигун і поповзом перетинав лінію фінішу в останній раз просто щоб фінішувати по закінченню 24-х годин і отримати класифікацію, що краще дискваліфікації з формулюванням DNF (Did Not Finish — Не фінішував). У ході першої гонки 1962 Daytona Continental (тоді ще 3 годинної), Лотус Герні лідирував за пройденою дистанцією, коли вийшов з ладу його двигун і він припаркувався на вершині бенкінгу перед фінішною лінією. Коли закінчилися три години, Герні скотився в низ ще кілька метрів щоб перетнути фінішну лінію, не тільки зафіксувавши позицію, але і фактично виграв гонку. Це призвело до міжнародного правила, яке вимагає, щоб автомобіль фінішував своїм ходом для того, щоб бути класифікованим. За іронією долі, Герні врозріз з новим правилом, на 12 годинах Сабрінге в 1966 році, коли вийшов з ладу двигун в його Ford GT за дві хвилини до закінчення гонки. Герні, на його розчарування, намагалися проштовхнути свою машини через лінію фінішу, що призвело до його дискваліфікації[1].

Після програшу Форда в 1966 році і в Дайтоні і на Ле-мані, прототипи Феррарі серії П прийшли до фінішу парадним строєм в три машини в 1967. Дорожній автомобіль Ferrari 365 GTB/4 отримав неофіційну назву Ferrari Daytona на честь цієї перемоги [2]. У 1968 році Порше повторили їхню потрійну перемогу. Після того як Герард Міттер зазнав аварії через розрив шини на овалі, його напарник Роль Штоммелен приєднався до екіпажу Віка Елфорда і Йохена Ніірпаша. Коли автомобіль Джо Зіфферта та Ханса Херманна, довго лідируючи, опустився на друге місце через технічні проблеми, обидва пілоти приєдналася до нових лідерів. Таким чином, Порше привела на вищий щабель подіуму 5 з 8 своїх гонщиків, та ще двоє, Джо Шлессер і Джо Бузетта були на третьому місці, і лише Міттер вибув.

У 1972 році внаслідок енергетичної кризи гонка була скорочена до 6 годин, а у 1974 році скасовано повністю.

У 1982 році, після постійного знаходження у складі Чемпіонату світу серед спортивних автомобілів, гонка вийшла із серії, яка прагнучи знизити витрати вирішила проводитись тільки в Європі і на більш коротких перегонах. Сама гонка стала частиною МАСА ГТ (Чемпіонат автомобілів класу ГТ організований Міжнародною Автомобільною Спортивною Асоціацією).

У 70-х команди збільшили свої екіпажі до 3 пілотів. В даний час, нерідко виступають і 4 і 5 гонщиків. Переможці 1997 привели на подіум відразу 7 гонщиків.

Grand-Am & Прототипи Дайтони[ред.ред. код]

Після проблем з МАСА (Міжнародна Автомобільна Спортивна Асоціація) в 90-х, гонка в Дайтоні увійшла до складу серії Grand-Am, суперника Американської Серії Ле-Ман (ALMS), яка, як свідчить її ім'я, використовує той же регламент, що і Серія Ле-Ман, а також 24 години Ле-Мана, хоча 24 години Ле-Мана не входить в календар ALMS. А серія Grand-Am, навпаки має тісні зв'язки з NASCAR і акцентується на контролі витрат і щільності змагань.

У 2002 році був введений новий регламент, покликаний зробити гонки більш дешевими. Відповідно до нього в прототипах гонки в Дайтоні повинні використовуватись менш дорогі матеріали і технології, простіша аеродинаміка з метою зменшення витрат на розробку і доведення автомобіля.

Шасі виробляються спеціалізованими фірмами, на кшталт Riley, Doran, Fabcar і Crawford, за замовленнями команд, а двигуни відомі під іменами великих автомобільних компаній, як Pontiac, Lexus, Ford, BMW та Porsche. На відміну від інших серій машини іменуються за формулою Двигун-Шасі (наприклад «Lexus-Riley»), оскільки виробники шасі маловідомі і не виробляють дорожніх машин, подібно іншим виробникам гоночних шасі.

ГТ у Дайтоні[ред.ред. код]

Клас Гран-турізмо в Дайтоні ближче до дорожніх машин, ніж де-небудь ще, наближаючись до класу GT3. Приміром використовується більша стандартна кубкова версія 996, замість гоночних версій RS/RSR. З недавніх учасників Дайтони зустрічаються також BMW M3 і M6, Porsche 911, Chevrolet Camaro і Corvette, Mazda RX-8 і Pontiac GTO.R.

З метою зменшення витрат, регламент ГТ тепер дозволяє використовувати навісні панелі, схожі з серійними (нова Mazda, приміром, або Infiniti G35). Ці правила чимось нагадують старі специфікації GTO, але з великими обмеженнями. Допущення каркасно-панельної конструкції автомобілів дозволяє зменшити витрати — особливо після аварій, коли команди можуть відновити автомобіль до наступної гонки меншою ціною, або модифікувати його, замість того, щоб списати весь автомобіль після аварії або в кінці року.

Гонка 2006 року[ред.ред. код]

Порше команди Brumos Racing під ромером 59.
Riley-Lexus команди Target Chip Ganassi під ромером 02.

У гонці 2006 команди, що мають традиційні зв'язки з Порше (як Brumos Racing, яка з 70-х традиційно нумерує свої Порше номерами 58 і 59), зробили спробу «завоювання» Дайтони. Заводські гонщики Порше були розподілені між командами, які комплектуються двигунами Порше, і німець Лукас Лур взяв поул на Crawford-Porsche №23 від команди Alex Job Racing. У гонці автомобіль, ведений також Майком Роккенфеллером і Патріком Лонгом, деякий час лідирував, але втратив лідерство під час ремонту рульового управління і фінішував лише 3-м попереду Fabcar-Porsche №58 команди Red Bull Brumos з ще одним заводським гонщиком Порше Сашею Маасеном. Пара автомобілів Riley-Lexus прийшла 1-м і 2-м, а зоряний склад Target Chip Ganassi у складі Скотта Діксона, Дена Уелдона і Кейсі Мірза здобув перемогу.

В класі ГТ, як зазвичай, було безліч Порше, а їх найшвидшим гонщиком був Вольф Хенцлер. Досвідчена команда The Racer's Group виставила Pontiac GTO.R який не лише взяв поул у ГТ, але також лідирував на ранній стадії гонки, б'ючись з новітніми 997, і фінішував 10-им (другим в класі). Перемогла ж №36 від TPC Racing Porsche, керована Ренді Побстом, Майклом Левітасом, Яном Басом і Спенсером Пампеллі, чия машина пройшла на 3 кола більше і прийшла 9-ою в загальному заліку. Другим найкращим «не-Порше» став ще один GTO.R від TRG, що прийшов 26-им у загальному заліку і 13-им у класі [3].

Статистика[ред.ред. код]

Найбільш часто перемагали в Дайтоні Порше (22 перемоги), спорткари базувалися на моделях 911, 935 та 996. Також Порше перемогли рекордних 11 послідовних перегонів у 1977-1987 роки, а також 18 з 23 перегонів, 1968-1991.

Статистика перемог серед автомобілів:

  • Porsche — 22 перемоги: 1968, '70, '71, '73, '75, '77-87, '89, '91, '95, 2003, '09, '10
  • Ferrari — 5 перемог: 1963, '64, '67, '72, '98
  • Ford — 4 перемоги: 1965, '66, '97, '99
  • Lexus — 3 перемоги: 2006, '07, '08
  • Chevrolet — 2 перемоги: 1969, 2001
  • Jaguar — 2 перемоги: 1988, '90
  • Nissan — 2 перемоги: 1992, '94
  • Pontiac — 2 перемоги: 2004, '05
  • Lotus — 1 перемога: 1962
  • BMW — 1 перемога: 1975
  • Toyota — 1 перемога: 1993
  • Oldsmobile — 1 перемога: 1996
  • Dodge — 1 перемога: 2000
  • Dallara-Judd — 1 перемога: 2002

Статистика перемог серед водіїв:

Переможці[ред.ред. код]

Рік Дата Пілоти Команда Автомобіль Відстань Зауваження
3-годинна гонка
1962 11 лютого США Ден Герні США Frank Arciero Lotus 19B-Coventry Climax 96 502.791 км Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
1963 17 лютого Мексика Педро Родрігес США North American Racing Team Ferrari 250 GTO 18 494.551 км Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
Гонка на 2000 км
1964 16 лютого Мексика Педро Родрігес
США Філ Хілл
США North American Racing Team Ferrari 250 GTO 30 - Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
1965 28 лютого Велика Британія Кен Мілес
США Ллойд Рубі
США Shelby-American Inc. Ford GT40 Mk.II 73 - Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
24-годинна гонка
1966 5 лютого
6 лютого
Велика Британія Кен Мілес
США Ллойд Рубі
США Shelby-American Inc. Ford GT40 Mk. II 98 4157.222 км Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
1967 4 лютого
5 лютого
Італія Лоренцо Бандіні
Нова Зеландія Кріс Амон
Італія SpA Ferrari SEFAC Ferrari 330 P4 23 4083.646 км Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
1968 3 лютого
4 лютого
Велика Британія Вік Елфорд
Німеччина Йохен Нірпах
Німеччина Ральф Штоммелен
Швейцарія Жо Сіфферт
Німеччина Ханс Херрманн
Німеччина Porsche System Engineering Porsche 907LH 54 4126.567 км Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
1969 1 лютого
2 лютого
США Марк Донохью
США Чак Парсонс
США Roger Penske Sunoco Racing Lola T70 Mk.3B-Chevrolet 6 3838.382 км Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
1970 31 січня
1 лютого
Мексика Педро Родрігес
Фінляндія Лео Кіннунен
Великобританія Брайан Редман
США J.W. Engineering Porsche 917K 2 4439.279 км Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
1971 30 січня
31 січня
Мексика Педро Родрігес
Велика Британія Джекі Олівер
США J.W. Engineering Porsche 917K 2 4218.542 км Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
6-годинна гонка
1972 5 лютого
6 лютого
США Маріо Андретті
Бельгія Джекі Ікс
Італія SpA Ferrari SEFAC Ferrari 312PB 2 1189.531 км Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
24-годинна гонка
1973 3 лютого
4 лютого
США Пітер Грегг
США Херлі Хейвуд
США Brumos Porsche Porsche Carrera RSR 59 4108.172 км Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
1974 Перегони не проводились у зв'язку з нафтовою кризою
1975 1 лютого
2 лютого
США Пітер Грегг
США Херлі Хейвуд
США Brumos Porsche Porsche Carrera RSR 59 4194.015 км Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
МАСА ГТ
1976 31 січня
1 лютого
США Пітер Грегг
Велика Британія Брайан Редман
Велика Британія Джон Фіцпатрік
США BMW of North America BMW 3.0 CSL 59 3368.035 км МАСА ГТ (Чемпіонат автомобілів класу ГТ організований Міжнародною Автомобільною Спортивною Асоціацією)
1977 5 лютого
6 лютого
США Херлі Хейвуд
США Джон Грейвс
США Дейв Хелмік
США Ecurie Escargot Porsche Carrera RSR 43 4208.499 км [Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
МАСА ГТ
1978 4 лютого
5 лютого
США Пітер Грегг
Німеччина Ральф Штоммелен
Нідерланди Тоні Хеземанс
США Brumos Porsche Porsche 935/77 99 4202.319 км Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
МАСА ГТ
1979 3 лютого
4 лютого
США Херлі Хейвуд
США Тед Фієлд
США Денні Онгейс
США Interscope Racing Porsche 935/79 0 4227.039 км Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
МАСА ГТ
1980 2 лютого
3 лютого
Німеччина Ральф Штоммелен
Німеччина Волкерт Мерл
Німеччина Рейнгольд Хоест
Німеччина L&M Joest Racing Porsche 935J 2 4418.615 км Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
МАСА ГТ
1981 31 січня
1 лютого
США Боббі Рахал
Велика Британія Брайан Редман
США Боб Гарретсон
США Garretson Racing/Style Auto Porsche 935 K3 9 4375.355 км Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
МАСА ГТ
1982 30 січня
31 січня
США Джон Паул ст.
США Джон Паул мол.
Німеччина Ральф Штоммелен
США JLP Racing Porsche 935 JLP-3 18 4443.334 км МАСА ГТ
1983 5 лютого
6 лютого
США А.Д.Фойт
США Престон Хенн
Франція Боб Воллек
Франція Клод Баллот-Лена
США Henn's Swap Shop Racing Porsche 935L 6 3819.167 км МАСА ГТ
1984 4 лютого
5 лютого
ПАР Сарел ван дер Мерві
ПАР Тоні Мартін
ПАР Грем Даксбері
ПАР Kreepy Krauly Racing March 83G-Porsche 00 3986.023 км МАСА ГТ
1985 2 лютого
3 лютого
США А.Д.Фойт
Франція Боб Воллек
США Аль Унсер ст.
Бельгія Тьєррі Бутсен
США Henn's Swap Shop Racing Porsche 962 8 4027.673 км МАСА ГТ
1986 1 лютого
2 лютого
США Аль-Холберт
Велика Британія Дерек Белл
США Аль Унсер мол.
США Löwenbräu Holbert Racing Porsche 962 14 4079.236 км МАСА ГТ
1987 31 січня
1 лютого
США Аль-Холберт
Велика Британія Дерек Белл
США Чіп Робінсон
США Аль Унсер мол.
США Löwenbräu Holbert Racing Porsche 962 14 4314.136 км МАСА ГТ
1988 30 січня
31 січня
Бразилія Рауль Боесел
Велика Британія Мартін Брандл
Данія Джон Нільсен
Нідерланди Ян Ламмерс
Велика Британія Castrol Jaguar Racing Jaguar XJR-9 60 4170.905 rv МАСА ГТ
1989 4 лютого
5 лютого
США Джон Андретті
Велика Британія Дерек Белл
Франція Боб Воллек
США Miller/BFGoodrich Busby Racing Porsche 962 67 3557.873 км МАСА ГТ
1990 3 лютого
4 лютого
США Деві Джонс
Нідерланди Ян Ламмерс
Велика Британія Енді Уоллес
Велика Британія Castrol Jaguar Racing Jaguar XJR-12D 61 4359.970 км МАСА ГТ
1991 2 лютого
3 лютого
США Херлі Хейвуд
Німеччина Луї Крагес
Німеччина Франк Єлінські
Франція Анрі Пескароло
Франція Боб Воллек
Німеччина Joest Racing Porsche 962C 7 4119.341 км МАСА ГТ
1992 1 лютого
2 лютого
Японія Масахіро Хашемі
Японія Казуйоші Хосіно
Японія Тосіо Сузукі
Японія Nissan Motorsports Intl. Nissan R91CP 23 4365.700 км МАСА ГТ
1993 30 січня
31 січня
США П.Д.Джонс
США Марк Дісмор
США Рокі Моран
США All American Racers Toyota Eagle MkIII-Toyota 99 3999.027 км МАСА ГТ
1994 5 лютого
6 лютого
США Паул Гентілоззі
США Скотт Пруетт
США Бутч Лейтзінгер
Нова Зеландія Стів Міллен
США Cunningham Racing Nissan 300ZX 76 4050.090 км МАСА ГТ
1995 4 лютого
5 лютого
Німеччина Юрген Лессіг
Франція Крістоф Бушу
Італія Джованні Лаваджі
Німеччина Марко Вернер
Німеччина Kremer Racing Kremer K8 Spyder-Porsche 10 3953.192 км МАСА ГТ
1996 3 лютого
4 лютого
ПАР Уейн Тейлор
США Скотт Шарп
США Джим Пейс
США Doyle Racing Riley & Scott Mk III-Oldsmobile 4 3993.298 км МАСА ГТ
1997 1 лютого
2 лютого
США Роб Дайсон
Велика Британія Джеймс Уівер
США Бутч Лейтзінгер
Велика Британія Енді Уоллес
США Джон Пол мол.
США Елліот Форбс-Робінсон
США Джон Шнайдер
США Dyson Racing Riley & Scott Mk III-Ford 16 3953.192 км МАСА ГТ
1998 31 січня
1 лютого
Італія Мауро Бальді
Нідерланди Ар'є Луєндик
Італія Жанп'єро Моретті
Бельгія Дідьє Тейс
США Doran-Moretti Racing Ferrari 333 SP 30 4073.507 км Чемпіонат Сполучених штатів серед спортивних автомобілів
1999 30 січня
31 січня
США [Елліот Форбс-Робінсон
США Бутч Лейтзінгер
Велика Британія Енді Уоллес
США Dyson Racing Team Inc. Riley & Scott Mk III-Ford 20 4056.319 км Чемпіонат Сполучених штатів серед спортивних автомобілів
2000 5 лютого
6 лютого
Монако Олівер Беретта
Франція Домінік Дюпюї
Австрія Карл Вендлінгер
Франція Viper Team Oreca Dodge Viper GTS-R 91 4142.258 км Ролекс спорткар серії
2001 3 лютого
4 лютого
Канада Рон Фелловс
США Кріс Кнейфел
Франція Франк Фреон
США Джонні О'Коннелл
США Corvette Racing Chevrolet Corvette C5-R 2 3758.398 км Ролекс спорткар серії
2002 2 лютого
3 лютого
Бельгія Дідьє Тейс
Швейцарія Фреді Лінгард
Італія Макс Папіс
Італія Мауро Бальді
США Doran Lista Racing Dallara SP1-Judd 27 4102.153 км Ролекс спорткар серії
2003 1 лютого
2 лютого
США Кевін Буклер
США Майкл Шром
Німеччина Тімо Бернхард
Німеччина Йорг Бергмістер
США The Racer's Group Porsche 911 GT3-RS 66 3981.839 км Ролекс спорткар серії
2004 31 січня
1 лютого
Бразилія Крістіан Фіттіпальді
США Террі Борчеллер
США Форест Барбер
Велика Британія Енді Пілгрім
США Bell Motorsports Doran JE4-Pontiac 54 3013.98 км Ролекс спорткар серії
2005 5 лютого
6 лютого
Італія Макс Анджелеллі
ПАР Уейн Тейлор
Франція Еммануель Коллар
США SunTrust Racing Riley MkXI-Pontiac 10 4068.300 км Ролекс спорткар серії
2006 28 січня
29 січня
Нова Зеландія Скотт Діксон
Велика Британія Ден Уелдон
США Кейсі Мірс
США Target Ganassi Racing Riley MkXI-Lexus 02 4205.82 км Ролекс спорткар серії
2007 27 січня
28 січня
Колумбія Хуан-Пабло Монтойя
Мексика Сальвадор Дуран
США Скотт Пруетт
США Telmex Ganassi Racing Riley MkXI-Lexus 01 3826.972 км Ролекс спорткар серії
2008 26 січня
27 січня
Колумбія Хуан-Пабло Монтойя
Велика Британія Даріо Франкітті
США Скотт Пруетт
Мексика Мемо Рохас
США Telmex Ganassi Racing Riley MkXI-Lexus 01 3981.839 km Ролекс спорткар серії
2009 24 січня
25 січня
США Девід Донохью
Іспанія Антоніо Гарсія
США Дарел Лав
США Бадді Райс
США Brumos Racing Riley MkXI-Porsche 58 4211.009 км Ролекс спорткар серії
2010 30 січня
31 січня
Португалія Жоао Барбоса
США Террі Борчеллер
Велика Британія Райан Далзьел
Німеччина Майк Роккенфеллер
США Action Express Racing Riley MkXI-Porsche 9 4326.15 км Ролекс спорткар серії

♣ — У зв'язку з погодними умовами (сильний дощ, туман) гонки, деякий час, проводились під червоними прапорами, але не зупинялись.

♦ — Встановлено новий рекорд дальності.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]