38-см гаубиця М.16 (Австро-Угорщина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Важка 38-см гаубиця М16


38er Haubitze.jpg
Гаубиця М16 на Італійському фронті
Тип: Облогова гармата
Походження: Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорська імперія
Історія служби
Термін використання 1915-1919
Використання у Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорська імперія
Війни Перша світова війна
.
Історія виробництва:
Виробник "Шкода"
Виготовлено 1916-1918
Кількість 10
Характеристики
Маса бойова:81700 кг

похідна: цівка 38 т, лафет 33 т, спорядження 36,6 т, 37,6 т

Довжина L/15 калібр (6,48 м)
Тип боєприпасу роздільне заряджання, граната М16 для фортифікацій 740 кг, М17 шрапнелл 600 кг
Калібр 380 мм
Кут підвищення від +40° до +75°
Кут повороту 360°
Бойова скорострільність 1 постріл на 5 хвилин
Дульна швидкість 459 м/с (набій 740 кг), 520 м/с (набій 600 кг)
Максимальна дальність 15 км

38-см гаубиця М.16 була важкою гаубицею Збройних сил Австро-Угорщини періоду 1-ї світової війни.

Роботи над гаубицею розпочала у квітні 1915 компанія Škoda Holding, оскільки 305-мм гаубиця виявилась заслабою при обстрілі ворожих фортифікацій. Нова гаубиця повинна була мати характеристики близькі до 42-см гаубиці оборони побережжя, польову модифікацію якої могли перевозити лише по залізниці. Тому нова гаубиця мала бути більш мобільною, як 305 мм гаубиця, з дальністю пострілу 15 км час монтажу гаубиці становив 6-8 годин, а час бетонування основи 2-15 днів.

Розробкою зайнявся головний інженер компанії Річард Дірмозер (Richard Dirmoser). Для транспортування гаубицю планували розбирати на чотири частини, масою 38 т, 33 т, 37,6 т, 36,6 т. Контракт на будівництво транспортерів для частин гаубиці отримав Фердинанд Порше. Бензиновий генератор виробляв електроенергію для електродвигунів у кожному з коліс. Лафет гаубиці монтували на бетонній чи металевій платформі. Вона мала поршневий затвор, гідравлічно-поршневий противідкатний пристрій. При роздільному заряджанні використовували два види артилерійських снарядів, 5 видів порохових зарядів.

У січні 1916 випробували два прототипи гаубиці, а вже у травні гаубиці з модернізованими лафетами і назвами «Gudrun», «Barbara» взяли участь у наступі на Італійському фронті у битві при Асиаго. Вони відзначились при обстрілі ворожих підрозділів біля форту Лузерн. Гаубиця «Barbara» обстрілювала італійські форти Punta Corbin, Casa Ratti, гаубиця «Gudrun» форти Valmorbia, Coni Zugna і Col Santo. Внаслідок цього було замовлено ще 14 гаубиць, з яких до кінця війни виготовили 10 екземплярів. У 12 битві при ріці Ізонцо брала участь батарея № 4 38-см гаубиць. У червні 1918 біля Monte Erio дві батареї гаубиць підняли на висоту 1600 м над р. м.

Транспортування 380-мм набоїв

Джерело[ред.ред. код]

  • Erwin Anton Grestenberger: K.u.k. Befestigungsanlagen in Tirol und Kärnten 1860–1918. Verlag Österreich u. a., Wien 2000, ISBN 3-7046-1558-7. (нім.)
  • Christian Ortner: Die österreichisch-ungarische Artillerie von 1867 bis 1918. Technik, Organisation und Kampfverfahren. Verlag Militaria, Wien 2007, ISBN 978-3-902526-12-0. (нім.)
  • Christian Ortner: Die 38 cm Haubitze M.16 des Heeresgeschichtlichen Museums, in: Viribus Unitis. Jahresbericht 2007 des Heeresgeschichtlichen Museums, Wien 2008, ISBN 978-3-902551-06-1, S. 65-76. (нім.)