51-а механізована бригада (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
51-а окрема гвардійська Перекопсько-Харківська Празько-Волинська

ордена Леніна двічі ордена Червоного прапора ордена Суворова і Кутузова механізована бригада

Бригада.jpg
Нарукавний шеврон бригади
На службі з 2002
Країна Україна Україна
Належність 13 армійський корпус
Вид ЗС Сухопутні війська України
Рід військ механізовані війська України
Чисельність бригада
Розташування гарнізону A2331, Володимир-Волинський, Волинська область, Україна
Відзнаки у битвах Soviet Guards Order.png гвардійська
Leninorder.jpg ордена Леніна
Order of Red Banner.png Order of Red Banner.png двічі Червонопрапорна
Order of Suvorov 1st class.jpg ордена Суворова
OrderOfKutuzov1st.jpg ордена Кутузова
Перекопсько-Харківська Празько-Волинська
Командири
Поточне
командування
підполковник Залужний Валерій

51-а окре́ма гвардійська Перекопсько-Харківська Празько-Волинська ордена Леніна двічі ордена Червоного прапора ордена Суворова і Кутузова механізована бригада Сухопутних військ Збройних Сил України  — є складовою частиною механізованих військ України й за організаційно-штатною структурою входить до складу 13-го армійського корпусу СВ ЗС України.

Коротка історична довідка[ред.ред. код]

51-а механізована дивізія була сформована із 51-ої гвардійської стрілецької дивізії, яка в свою чергу утворилась із 76-ої стрілецької дивізії на середині Другої світової війни. 23 листопада 1942 року 76-у стрілецьку дивізію було перейменовано у 51-у стрілецьку дивізію і було надано за бої за Сталінград високий статус гвардійської.

Потім вона була перейменована у 51-у гвардійську мотострілецьку дивізію, якою пробула до 1992 року.

На початку незалежності України вона була реорганізована у 51-у механізовану дивізію.

З 2002 року дивізію скоротили до бригади і на сьогоднішній час це — 51-а окрема гвардійська Перекопсько-Харківська Празько-Волинська ордена Леніна двічі Червонопрапорна ордена Суворова і Кутузова механізована бригада.

Сталінград, Курськ, Прибалтика: 1943—1945[ред.ред. код]

У листопаді 1942 року перейменована дивізія була відправлена назад в Сталінград, де вона допомагала оточити і загнати в пастки німецькі 6-у і 4-у танкових армії під час операції «Уран». За участь у Сталінградській битві, дивізія була нагороджена орденом Леніна. Літом 1943 року вона була добавлена танками і іншими броньованими транспортними засобами і була відправлена ближче до України, де взяла участь у битві на Курській дузі.

З Курська дивізія була відправлена на північ, щоб відтіснити німецькі групи армій «Центр» і «Північ». Під командуванням генерала Івана Баграмяна, командуючого 1-им Прибалтійським фронтом були звільнені дивізією білоруські міста Вітебськ і Полоцьк. Продовжуючи наступ на захід, 51-а гвардійська взяла участь у просуванні групи армій «Північ» з колишніх радянських республік Латвія і Литва.

Один з артилеристів дивізії Арамаїс Саркисян був убитий в бою до Білорусі на 25 червня, 1944 і був удостоєний звання Героя Радянського Союзу, найвищого звання в Радянському Союзі. У Латвійській республіці на півострові Курляндія був останній бастіон групи армій «Курляндія». Незважаючи на неодноразові спроби визволити регіон, німецька армія чинила опір і успішно відбивалася від атак Червоної Армії. У травні 1945 року, 51-а дивізія була відправлена до Курляндії, де їй вдалося ізолювати сили, що залишилися на півострові. На 8 травня 1945 решта гарнізону здалася. 51-а дивізія пройшла близько 4000 кілометрів по території колишнього СРСР і звільнила більше 600 міст від окупаційних сил. Двадцять один чоловік у частині були удостоєні найвищої нагороди — звання Героя Радянського Союзу.

Повоєнний період.[ред.ред. код]

51-а гвардійська окрема мотострілецька дивізія була створена після Другої світової війни з 51-ої гвардійської стрілецької дивізії, але розформована в кінці 1950-х роках в Прибалтійському військовому окрузі Натомість, наприкінці 1947 року 15-а стрілецька дивізія була передислокована з Австрії у міста Володимир-Волинський та Любомль. У повоєнні роки воїни з'єднання розміновували Волинську землю, допомагали цивільному населенню відбудовувати післявоєнне господарство, збирати врожай, залучалися до будівництва поливних систем на Кубані й у Криму.

У вересні 1965 року Наказом Міністра оборони Радянського Союзу в пам'ять про 51-у стрілецьку дивізію, яка стійко прийняла перші удари Німецько-радянської війни, 15-й стрілецькій дивізії передано номер «51» і почесне найменування «Перекопська». А 19 січня 1992 року особовий склад дивізії прийняв присягу на вірність українському народові.

У вересні 1999 року в рамках заходів, присвячених 800-літтю Волинсько-Галицького князівства та з нагоди 60-річчя з дня створення дивізія одержала з рук Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Леоніда Кучми Бойовий Прапор та почесне найменування «Волинська».

У ході реалізації Державної програми розбудови і реформування Збройних Сил України у 2002 році 51-у дивізію було реформовано в 51-у окрему механізовану бригаду з залишенням їй усіх нагород та почесних найменувань. На озброєнні: танки Т-64, БТР-60, БТР-70, БТР-80,БМП-1, БМП-2;

АТО на Донбасі[ред.ред. код]

Вночі з 21 на 22 травня 2014 року, ближче до 6-ої години ранку між Великоанадолем (Ольгінка) і Володимирівкою поблизу міста Волноваха Донецької області стались бойові зіткнення бойовиків ДНР з українськими військовими 51-ої механізованої бригади[1]. За словами очевидців, бойовики приїхали на інкасаторських авто «Приватбанку», стріляли з гранатометів і ПЗРК, кулеметів. Солдатів було чоловік 30, 3 БТР або БМП. Під час обстрілу один із зарядів влучив у бойову машину, яка перебувала на блокпосту, що спричинило вибух боєкомплекту. Внаслідок бою 8 військових загинуло, 18 поранено. Всього до місцевої лікарні було доправлено з вогнепальними пораненнями 31 людину.[2][3][4]

Згодом стали імена декого із загиблих: Дмитро Йовзик, Володимир Зароднюк, Павло Попов, Михайло Грицюк, Олександр Артемук та командир третього батальйону майор Полінкевич[5][6].

Загалом в антитерористичній операції взяли участь понад дві тисячі вояків цієї бригади. Серед них є як контрактники, так і мобілізовані та строковики.

Того ж дня ще один український військовослужбовець загинув та двоє дістали поранення внаслідок обстрілу терористами колони військової техніки, яка здійснювала передислокацію і активних дій не вела, поблизу міста Рубіжне Луганської області.[7]

2 серпня 2014 року у Запоріжжі суд відпустив під особисті зобов'язання всіх військовослужбовців 51-ої окремої механізованої бригади, яких підозрюють у дезертирстві (змушено відступили під обстрілом на територію РФ)[8].

Склад 51-ої окремої механізованої дивізії[ред.ред. код]

Zsu 51 gv md-16.jpg

  • 50tb.jpg 50 окремий танковий батальйон
  • 44mr.jpg 44 механізований полк
  • 47mr.jpg 47 механізований полк
  • 170tr.jpg 170 танковий полк
  • 11eng.jpg 11 інженерний батальйон
  • 21rb.jpg 21 Окремий розвідувальний батальйон
  • 43sap.jpg 43 Артилерійський полк
  • 59zr.jpg 59 зенітно-ракетний полк
  • 25bz.jpg 25 окремий батальйон зв'язку
  • 309bt.jpg 309 окремий батальйон технічного забезпечення
  • 24p.jpg 24 Польовий навчальний полігон
  • Sleeve patch for the 84 Repair batalion of the 51st Mechanized Brigade.jpg 84 Окремий ремонтно-відновлювальний батальйон

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]