598

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роки
594 · 595 · 596 · 597598599 · 600 · 601 · 602
Десятиліття
570-ті · 580-ті590-ті600-ті · 610-ті
Століття
5 століття6 століття7 століття
598 в інших календарях
Григоріанський 598
DXCVIII
Римський
Ab urbe condita
1351
Вірменський 47
ԹՎ ԽԷ
Китайський 3294 – 3295
丁巳戊午
Ефіопський 590 – 591
Єврейський 4358 – 4359
Індійські
- Вікрам Самват 653 – 654
- Шака самват 520 – 521
- Калі Юґа 3699 – 3700

Перський

24 BP – 23 BP

Рунічний

848

Французький

-1194 – -1193

Ісламський

25 BH – 24 BH

Раннє Середньовіччя. Триває чума Юстиніана. У Східній Римській імперії продовжується правління Маврикія. Лангобарди частково окупували Італію і утворили в ній Лангобардське королівство. Франкське королівство розділене між спадкоємцями Хлотара I. Іберію займає Вестготське королівство. В Англії розпочався період гептархії. Авари та слов'яни утвердилися на Балканах.

Китай об'єднаний під правлінням династії Суй. Індія роздроблена. В Японії триває період Ямато. У Персії править династія Сассанідів. Степову зону Азії та Східної Європи контролює Тюркський каганат, розділений на Східний та Західний.

На території лісостепової України в VI столітті виділяють пеньківську й празьку археологічні культури. VI століття стало початком швидкого розселення слов'ян. У Північному Причорномор'ї співіснують різні кочові племена, зокрема кутригури, утигури, сармати, булгари, алани, авари, тюрки.

Події[ред.ред. код]

  • Авари уклали мирну угоду з Візантією, за якою встановлювався кордон вздовж Дунаю, а Візантія зобов'язувалася виплачувати данину.
  • Візантія уклала мирний договір із лангобардами в Італії, визнавши їхнє королівство. Посередником виступав Папа Григорій I, який сподівався навернути лангобардів до католицизму.
  • Великі феодали Австразії підняли бунт проти Брунгільди, й вона втекла в Бургундію.
  • Епідемія чуми охопила Марсель і весь Прованс[1].

Народились[ред.ред. код]

Докладніше: Народилися 598 року

Померли[ред.ред. код]

Докладніше: Померли 598 року

Виноски[ред.ред. код]

  1. Henri Pirenne, Mahomet et Charlemagne, Paris, Presses Universitaires de France, 1937