61 Лебідь
 Лебедя 61 на фоні сузір'я Лебедя. |
|
| Дані спостереження Епоха J2000 |
|
|---|---|
| Сузір’я | Лебідь |
| 61 Лебедя A | |
| Пряме піднесення | |
| Схилення | |
| Видима зоряна величина (V) | 5.21 |
| 61 Лебедя B | |
| Пряме піднесення | |
| Схилення | |
| Видима зоряна величина (V) | 6.03
|
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | -64.3[1]/-63.5[2] км/c |
| Власний рух (μ) | Пр.сх.: 4156.93[1]/ 4109.17[2] мас/р Схил.: 3259.39[1]/ 3144.17[2] мас/р |
| Паралакс (π) | 287.18 ± 1.51 мас |
| Відстань | 11.36 ± 0.06 св. р. (3.48 ± 0.02 пк) |
| Абсолютна зоряна величина (MV) |
7.48/8.33 |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | K5V/K7V |
| Показник кольору (B-V) | +1.155/+1.242 |
| Показник кольору (U-B) | +1.139/+1.320 |
| Тип змінної | A: змінна зірка типу BY Дракона B: ймовірно змінна зірка типу UV Кита |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для 61_Cyg |
61 Ле́бедя — подвійна зоря в сузір'ї Лебедя. Обидві компоненти є жовто-гарячими карликами головної послідовності спектрального класу K, A-компонента є зорею класу K5V, а B має клас K7V. Період обертання становить приблизно 678±34 років.
Історія спостережень [ред.]
1804 року іт. астроном Джузеппе П'яцці на основі своїх десятирічних спостережень виявив значний власний рух зірки, і охрестив її «Літаюча зоря»[3]. Але його результати залишились непоміченими. Лише після публікації нім. Фрідріха Вільгельма Бесселя 1812 року ці дані стали загальновідомими[4].
1830 року росіянин німецького походження Фрідріх Георг Вільгельм фон Струве визначив, що об'єкт є бінарною системою, щоправда протягом деякого часу залишалася невизначеність, чи це фізично подвійна зоря чи лише оптично подвійна зоря.
Ця зоря була першим об'єктом за межами Сонячної системи, до якого вдалося виміряти відстань. Фрідріх Вільгельм Бессель скористався геліометром, для щомісячних спостережень за 61 Лебедя впродовж року. Цю зорю він вибрав через значну зміну її розташування на фоні інших зір. 1838 року він повідомив, що обчислив її паралакс, який дорівнює 0,31″ (за сучасними даними — 0,287″), відповідно, обчислена відстань становила 103 трлн. км або 10,8 св.р. [5] (за сучасними даними — 11,4 св.р.)
1942 року було виявлено незначні, але систематичні аномалії в русі обох компонент, і наступного року висловленно припущення, що існує об'єкт, який обертається навколо компоненти А, масою у 8 Юпітерів[5]. На сьогоднішній день не має однозначних даних щодо третьої компоненти системи.
Культура [ред.]
61 Лебедя фігурує в низці фантастичних творів.
| рік твору | назва | автор | коментар |
|---|---|---|---|
| 1951 | Заснування | Айзек Азімов | згадується як зірка, навколо якої обертається планета — ймовірна пра-колиска людей. |
| 1951 | Знову і знову | Кліффорд Саймак | Зоряна система, яка з невідомих причин закрита для людства, де існують «симбіотичні абстракції». |
Посилання [ред.]
- ↑ а б в «SIMBAD Query Result: V* V1803 Cyg -- Variable of BY Dra type». SIMBAD. Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Процитовано 2010-05-06. (61 Cygni A)
- ↑ а б в «SIMBAD Query Result: NSV 13546 -- Flare Star». SIMBAD. Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Процитовано 2010-05-06. (61 Cygni B)
- ↑ Hirshfeld, Alan (2001). Parallax: The Race to Measure the Cosmos. Macmillan. ISBN 0716737116.
- ↑ Fodera-Serio G. Giuseppe Piazzi and the Discovery of the Proper Motion of 61-Cygni // Journal of the History of Astronomy. — Т. 21. — (1990) (3) С. 275. Переглянуто: 2007-07-14.
- ↑ а б Asimov, Isaac (1972). The Intelligent Man's Guide to Science. Basic Books Inc. ISBN 0-465-00472-5. Проігноровано невідомий параметр
|lang=(можливо,|language=?) (довідка)
