Підводні човни проєкту 629А, 629Р, 605, 601, 619
| Проєкт 629, 629Б, 629А, 629Р, 605, 601, 619 | ||
|---|---|---|
| ||
 | ||
| Під прапором |  СРСР
| |
| Спуск на воду | 1959—1962 рр (24 човни) | |
| Виведений зі складу флоту | з 1989 р | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | Дизельний підводний човен з ракетами балістичними | |
| Розробник проєкту | ЦКБ-16 | |
| Головний конструктор | Ісанін М.М.[ru] | |
| Класифікація НАТО | «Golf-I» … «Golf-V» | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 14 вузлів (27 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 12 вузлів (23 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | м | |
| Гранична глибина занурення | 300 м | |
| Автономність плавання | 70 діб | |
| Екіпаж | 89 осіб (з них 10 офіцерів) | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 99,8 м | |
| Ширина корпусу найб. | 8,2 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 8 м | |
| Водотоннажність надводна | 2300 т | |
| Озброєння | ||
| Торпедно- мінне озброєння |
Носові: 4 ТА калібру 533-мм (торпед), Носові: 2 ТА калібру 533-мм, без запасних торпед. | |
| Ракетне озброєння | Комплекс Д-2, 3 ракети Р-13 | |
Підводні човни проєкту 629А, 629Р, 605, 601, 619 — серія радянських дизельних підводних човнів з балістичними ракетами. Побудовано і передано флоту 24 човни цього проєкту, один був переданий КНР.
Історія[ред. | ред. код]
Технічне завдання на будівництво підводного човна для запуску ракет балістичних ЦКБ-16 отримало у травні 1954 року. У ньому пропонувалося взяти за основу опрацьований проєкт 641 але вже на стадії ескізного проєктування конструктори прийшли до висновку, що завдання на базі вказаного проєкту виконати не зможуть, тому технічне завдання переглянуто в січні 1956 року, де вже була згода на будівництво нового човна для запуску балістичних ракет. Причому, так як ракетний комплекс Д-2 для нового човна ще проєктувався, то була прийнята пропозиція М. М. Ісаніна проєктувати для вже існуючого комплексу Д-1 але з конструктивним резервом для подальшого переоснащення.
Головні кораблі проєкту, Б-92 і Б-93 були закладені у [Сєвєродвинськ[Сєвєродвінську]] і у Комсомольську-на-Амурі вже в 1957 році, а в кінці 1958 вже вийшли на випробування і одночасно розпочалося їх серійне виробництво, на Півночі було побудовано 16 човнів, а на Далекому Сході — 8, де один (під заводським номером — 208) був переданий КНР.
Енергетичне обладнання[ред. | ред. код]
Дизель-електрична, трохвальна. 3 дизеля типу 37Д по 2000 к.с, гребний електродвигун ПГ-102 потужністю 2700 к.с. і 2 електродвигуна ПГ-101 по 1350 к.с., 4 групи акумуляторних батарей 48СМ по 112 елементів.
Модифікації[ред. | ред. код]
Човни цього проєкту модернізувалися для оснащення різними новими типами ракет і були полігоном для відпрацьовування усіх типів БРПЧ, котрі стояли на озброєнні в 1960—2000 роках.
Проєкт 629Б[ред. | ред. код]
Шістнадцятий човен проєкту К-142, був побудований для випробовування твердопаливного ракетного комплексу Д-6 і рідиннопаливного комплексу Д-4 з ракетою Р-21. Було зроблено 27 пусків ракети Р-21 і вона була прийнята на озброєння разом з комплексом Д-4.
Проєкт 629А[ред. | ред. код]
У жовтні 1962 року було прийнято рішення модернізувати човни по проєкту 629А, котрий передбачав встановлення ракетного комплексу Д-4 з ракетами Р-21. Проєкт був прийнятий з умовою мінімізації об'єму робіт по модернізації. Найбільш був змінений 4 відсік і простір між корпусами. Було встановлено нові ракетні шахти і додаткові баластні цистерни для уникнення спливання човна після стрільби.
Проєкт 629Р[ред. | ред. код]
В 1971—1972 роках три човни проєкту К-83, К-107 і К-61, були переобладнані по проєкту підводного човна ретранслятора 629Р, призначених забезпечувати стійкий зв'язок командування флоту з надводними і підводними кораблями в усіх точках Світового океану. Проєкт передбачав демонтаж ракетного комплексу, кормових торпедних апаратів і навігаційного комплексу «Плутон-629» для розміщення антен, радіообладнання і навігаційного комплексу «Міст-У». Переоснащені човни отримали назву БС-83, БС-107, БС-61. Усі три човни повернулися на флот з новим оснащенням до 1978 року.
Проєкт 605[ред. | ред. код]
Проєкт 605 був розроблений у 1968—1969 роках. Переобладнували за 605 проєктом тільки човен К-102. Човен був оснащений ракетним комплексом Д-5 з ракетами Р-27 і Р27К (4К-18, SS-NX-13), призначений для ураження цілей на березі і авіаносців. Головний конструктор проєкту В. В. Борисов. Спочатку хотіли встановити 6 шахт але, аби не розміщувати двох комплектів апаратури управління, обмежилися 4 ракетами, Переобладнання закінчилося до вересня 1973 року, випробовування проводилися з 11 вересня 1973 року до 15 серпня 1975 року. В подальшому ракетним комплексом Д-5 озброювали підводні човни проєкту 667А «Навага».
Проєкт 601[ред. | ред. код]
Човен К-118 був модернізований для випробування ракетного комплексу Д-9 з 6 ракетами типу РСМ-40 Р-29. Проєкт передбачав суттєве перероблення човна, заміни більшості легкого корпусу і більшості відсіків міцного корпусу. Випробування нового ракетного комплексу розпочалися у 1976 році, по завершені котрих комплекс Д-9 був прийнятий на озброєння. Ним озброювали човни проєкту 667Б Мурена. Планується що модифікація цього комплексу Д-9РМУ2 буде перебувати на озброєнні до 2020 року.
Проєкт 619[ред. | ред. код]
Човен К-153 був переобладнаний для випробування ракетного комплексу Д-19 і отримав нову назву БС-153. Переобладнання проводилося на Сєвмаші, човен був оснащений 90-тонною трохступеневою ракетою РСМ-52 (Р-39). Випробування проводилися на Чорному морі у 1979 році, було виконано сім пусків ракети, внаслідок чого комплекс Д-19 був прийнятий на озброєння і ним були оснащені найбільші у світі човни, проєкту 941 Акула
В подальшому планувалося використовувати човен для випробовування ракетного комплексу Д-19УТТХ (Р-39УТТХ «Барк»).
Проєкт 031G (для КНР)[ред. | ред. код]
Інциденти[ред. | ред. код]
- 8 березня 1968 року[1] в північній частині Тихого океану, в 760 милях від острова Охау (в точці з координатами 40°06′ пн. ш. 179°57′ зх. д. / 40.100° пн. ш. 179.950° зх. д.) затонув човен К-129, у місці з глибиною близько 5600 м. Загинув весь екіпаж в складі 96 чоловік[2]. 12 серпня 1974 року під час таємної операції ЦРУ «проєкт Азоран», з допомогою спеціально сконструйованого обладнання була частково піднята носова частина підводного човна[3]
До сьогодні не встановлена причина аварії, існують чотири основні версії:
1.затоплення човна через шахту РДП при заряджені батарей через несправність клапана і як наслідок провал в позаграничну глибину (офіційна версія ВМФ СРСР);
2.вибух водню при заряджені батарей, через несправність системи вентиляції, що спричинило руйнування міцного корпусу;
3.зіткнення з американським підводним човном;
4.зіткнення з надводним кораблем[4].
Представники[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
- Підводний човен
- Підводні човни атомні за типами і країнами
- Дизельні підводні човни (за типами і країнами)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ через декілька місяців після цього відбулася катастрофа американського атомного підводного човна «Скорпіон»
- ↑ Книга пам'яті К-129. Архів оригіналу за 5 жовтень 2007. Процитовано 15 жовтень 2012.
- ↑ Declassified CIA article on Project AZORIAN released on 01/04/2010(англ.)
- ↑ Раздел «Тайна гибели К-129»
Посилання[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Широкорад А. Б. Советские подводные лодки послевоенной постройки. Москва 1997, ISBN 5-85139-019-0
- CHANT, Chris. Válečné lodě současnosti. Praha: Deus, 2006. ISBN 80-86215-81-4. S. 256.
- PEJČOCH, Ivo; NOVÁK, Zdeněk; HÁJEK, Tomáš. Válečné lodě 7 — Druhá část zemí Evropy po roce 1945. Praha: Ares, 1998. ISBN 80-86158-08-X. S. 353.
| |||||||||||||||||||||||