629А, 629Р, 605, 601, 619, (тип підводних човнів СРСР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Проект 629, 629Б, 629А, 629Р, 605, 601, 619
300px
Image Submarine Golf II class.jpg
Під прапором Flag of the Soviet Union.svg СРСР СРСР
Спуск на воду 1959-1962 рр (24 човни)
Виведений зі складу флоту з 1989 р
Основні характеристики
Тип корабля Дизельний підводний човен з ракетами балістичними
Розробник проекту ЦКБ-16 рос.
Головний конструктор Ісанін М.М. рос.
Класифікація НАТО «Golf-I» … «Golf-V»
Швидкість (надводна) 14 вузлів (27 км/год)
Швидкість (підводна) 12 вузлів (23 км/год)
Робоча глибина занурення м
Гранична глибина занурення 300 м
Автономність плавания 70 діб
Екіпаж 89 осіб (з них 10 офіцерів)
Розміри
Водотоннажність надводна 2300 т
Водотоннажність підводна 2820 т
Довжина найбільша (по КВЛ) 99,8 м
Ширина корпусу найб. 8,2 м
Середня осадка (по КВЛ) 8 м
Силова установка
3 дизеля 37Д потужністю по 2000 к. с.
Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння
Носові: 4 ТА калібру 533-мм ( торпед), Носові: 2 ТА калібру 533-мм, без запасних торпед.
Ракетне озброєння Комплекс Д-2, 3 ракети Р-13

Проект 629 — серія дизельних підводних човнів з ракетами балістичними СРСР. Побудовано і передано флоту 24 човни цього проекту, один був переданий КНР.

Історія[ред.ред. код]

Технічне завдання на будівництво підводного човна для запуску ракет балістичних ЦКБ-16 отримало у травні 1954 року. У ньому пропонувалося взяти за основу опрацьований проект 641 але вже на стадії ескізного проектування конструктори прийшли до висновку, що завдання на базі вказаного проекту виконати не зможуть, тому технічне завдання переглянуто в січні 1956 року, де вже була згода на будівництво нового човна для запуску балістичних ракет. Причому, так як ракетний комплекс Д-2 для нового човна ще проектувався, то була прийнята пропозиція М.М. Ісаніна проектувати для вже існуючого комплексуД-1 але з конструктивним резервом для подальшого переоснащення.

Головні кораблі проекту, Б-92 і Б-93 були закладені у [Сєвєродвинськ[Сєвєродвінську]] і у Комсомольську-на-Амурі вже в 1957 році, а в кінці 1958 вже вийшли на випробування і одночасно розпочалося їх серійне будівництво, на Півночі було побудовано 16 човнів, а на Далекому Сході — 8, де один (під заводським номером - 208) був переданий КНР.

Конструкція[ред.ред. код]

Корпус[ред.ред. код]

Енергетичне обладнання[ред.ред. код]

Дизель-електрична, трохвальна. 3 дизеля типу 37Д по 2000 к.с, гребний електродвигун ПГ-102 потужністю 2700 к.с. і 2 електродвигуна ПГ-101 по 1350 к.с., 4 групи акумуляторних батарей 48СМ по 112 елементів.

Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання[ред.ред. код]

Озброєння[ред.ред. код]

Модифікації[ред.ред. код]

Човни цього проекту модернізувалися для оснащення різними новими типами ракет і були полігоном для відпацьовування усіх типів БРПЧ, котрі стояли на озброєнні в 1960-2000 роках.

Проект 629Б[ред.ред. код]

Схема проекту 629Б

Шістнадцятий човен проектуК-142, був побудований для випробовування твердопаливного ракетного комплексу Д-6 і рідиннопаливного комплексу Д-4 з ракетою Р-21. Було зроблено 27 пусків ракети Р-21 і вона була прийнята на озброєння разом з комплексом Д-4.

Проект 629А[ред.ред. код]

Схема проекту 629А

У жовтні 1962 року було прийнято рішення модернізувати човни по проекту 629А, котрий передбачав встановлення ракетного комплексу Д-4 з ракетами Р-21. Проект був прийнятий з умовою мінімізації об'єму робіт по модернізації. Найбільш був змінений 4 відсік і простір між корпусами. Було встановлено нові ракетні шахти і додаткові баластні цистерни для уникнення спливання човна після стрільби.

Проект 629Р[ред.ред. код]

Схема проекту 629Р

В 1971-1972 роках три човни проекту, К-83, К-107 і К-61, були переобладнані по проекту підводного човна ретранслятора 629Р, призначених забезпечувати стійкий зв'язок командування флоту з надводними і підводними кораблями в усіх точках Світового океану. Проект передбачав демонтаж ракетного комплексу, кормових торпедних апаратів і навігаційного комплексу «Плутон-629» для розміщення антен, радіообладнаня і навігаційного комплексу «Міст-У». Переоснащені човни отримали назву БС-83, БС-107, БС-61. Усі три човни повернулися на флот з новим оснащенням до 1978 року.

Проект 605[ред.ред. код]

Схема проекта 605

Проект 605 був розроблений у 1968-1969 роках. Переобладнували за 605 проектом тільки човен К-102. Човен був оснащений ракетним комплексом Д-5 з ракетами Р-27 і Р27К (4К-18, SS-NX-13), призначених для ураження цілей на березі і авіаносців. Головний конструктор проекту В.В. Борисов. Спочатку хотіли встановити 6 шахт але, аби не розміщувати двох комплектів апаратури управління, обмежилися 4 ракетами, Переобладнання закінчилося до вересня 1973 року, випробовування проводилися з 11 вересня 1973 року до 15 серпня 1975 року. В подальшому ракетним комплексом Д-5 озброювали підводні човни проекту 667А Навага.

Проект 601[ред.ред. код]

Схема проекту 601

Човен К-118 був модернізований для випробування ракетного комплексу Д-9 з 6 ракетами типу РСМ-40 Р-29. Проект передбачав суттєве перероблення човна, заміни більшості легкого корпусу і більшості відсіків міцного корпусу. Випробування нового ракетного комплексу розпочалися у 1976 році, по завершені котрих комплекс Д-9 був прийнятий на озброєння. Ним озброювали човни проекту 667Б Мурена. Планується що модифікація цого комплексу Д-9РМУ2 буде перебувати на озброєнні до 2020 року.

Проект 619[ред.ред. код]

Схема проекта 619

Човен К-153 був переобладнаний для випробування ракетного комплексу Д-19 і отримав нову назву БС-153. Переобладнання проводилося на Сєвмаші, човен був оснащений 90-то тонною трохступеневою ракетою РСМ-52 Р-39. Випробування проводилися на Чорному морі у 1979 році, було виконано сім пусків ракети, внаслідок чого комплекс Д-19 був прийнятий на озброєння і ним були оснащені найбільші у світі човни, проекту 941 Акула

В подальшому планувалося використовувати човен для випробовування ракетного комплексу Д-19УТТХ (Р-39УТТХ «Барк»).

Проект 031G (для КНР)[ред.ред. код]

Схема проекту 031G

Експлуатація[ред.ред. код]

Інциденти[ред.ред. код]

  • 8 березня 1968 року[1] в північній частині Тихого океану, в 760 милях від острова Охау (в точці з координатами 40°06′ пн. ш. 179°57′ зх. д. / 40.100° пн. ш. 179.950° зх. д. / 40.100; -179.950) затонув човен К-129, у місці з глибиною біля 5600 м. Загинув весь екіпаж в складі 96 чоловік[2]. 12 серпня 1974 року під час таємної операції [ЦРУ]] «Проект Азоран», з допомогою спеціально сконструйованого обладнання була частково піднята носова частина підводного човна[3]

До сьогодні не встановлена причина аварії, існують чотири основні версії:

1.затоплення човна через шахту РДП при заряджені батарей через несправнясть клапана і як наслідок провал в позаграничну глибину (офіційна версія ВМФ СРСР);

2.вибух водню при заряджені батарей, через неспраність системи вентиляції, що спричинило руйнування міцного корпусу;

3.зіткнення з американським підводним човном;

4.зіткнення з надводним кораблем[4].

Бойове використання[ред.ред. код]

Сучасний статус і перспективи[ред.ред. код]

Оцінка проекту[ред.ред. код]

Представники[ред.ред. код]

Назва Місце будівництва (заводський номер) Закладений Спущений на воду Прийнятий флотом (Флот) Виведений з флоту
Б-92
.
Сєверодвінськ (801)
14 жовтня 1957
16 вересня 1958
29 грудня 1959 (ПФ)
Б-40
.
Сєверодвінськ (802)
16 грудня 1957
16 вересня 1958
30 грудня 1959 (ПФ)
Б-41
.
Сєверодвінськ (803)
17 лютого 1958
16 червня 1959
25 листопада 1959 (ПФ)
Б-42
рос.
Сєверодвінськ (804)
26 квітня 1958
23 липня 1959
29 листопада 1959 (ПФ)
Б-121
рос.
Сєверодвінськ (805)
28 травня 1958
19 вересня 1959
25 грудня 1959 (ПФ)
Б-125
рос.
Сєверодвінськ (806)
12 листопада 1958
23 квітня 1960
17 серпня 1960 (ПФ)
24 червня 1991
Б-45
.
Сєверодвінськ (807)
20 листопада 1958
4 червня 1960
15 вересня 1960 (ПФ)
Б-29
.
Сєверодвінськ (808)
29 травня 1959
27 серпня 1960
26 листопада 1960 (ПФ)
Б-156
.
Сєверодвінськ (809)
10 липня 1959
17 вересня 1960
30 листопада 1960 (ПФ)
Б-149
.
Сєверодвінськ (810)
22 жовтня 1959
29 вересня 1960
10 грудня 1960 (ПФ)
Б-95
.
Сєверодвінськ (811)
18 березня 1960
9 травня 1961
31 серпня 1961 (ПФ)
14 березня 1989
Б-48
.
Сєверодвінськ (812)
9 серпня 1960
27 травня 1961
23 вересня 1961 (ПФ)
К-93
.
Сєверодвінськ (813)
10 жовтня 1960
18 липня 1961
16 листопада 1961 (ПФ)
К-110
.
Сєверодвінськ (814)
1 грудня 1960
25 серпня 1961
28 листопада 1961 (ПФ)
К-153
.
Сєверодвінськ (815)
7 грудня 1960
27 вересня 1961
15 грудня 1961 (ПФ)
К-142
.
Сєверодвінськ (816)
20 січня 1961
17 вересня 1962
29 грудня 1962 (ПФ)
Б-93
.
Комсомольськ-на-Амурі (131)
5 жовтня 1957
16 серпня 1958
31 грудня 1959 (ТОФ)
К-129
рос.
Комсомольськ-на-Амурі (132)
15 березня 1958
6 травня 1959
31 грудня 1959 (ТОФ)
загинув 8 травня 1968
Б-109
.
Комсомольськ-на-Амурі (133)
19 липня 1958
10 вересня 1959
12 жовтня 1960 (ТОФ)
Б-113
.
Комсомольськ-на-Амурі (134)
29 листопада 1958
12 травня 1960
12 грудня 1961 (ТОФ)
Б-46
.
Комсомольськ-на-Амурі (135)
11 квітня 1959
7 травня 1961
16 грудня 1961 ()
Б-51
.
Комсомольськ-на-Амурі (136)
31 жовтня 1959
20 серпня 1961
16 грудня 1961 (ТОФ)
К-163
.
Комсомольськ-на-Амурі (137)
26 листопада 1960
7 липня 1962
19 грудня 1962 (ТОФ)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. через декілька месяців посля цього відбулася катастрофа американського атомного подводного човна «Скорпіон»
  2. Книга памяти К-129
  3. Declassified CIA article on Project AZORIAN released on 01/04/2010(англ.)
  4. Раздел «Тайна гибели К-129»

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Широкорад А.Б. Советские подводные лодки послевоенной постройки. Москва 1997, ISBN 5-85139-019-0
  • CHANT, Chris. Válečné lodě současnosti. Praha : Deus, 2006. ISBN 80-86215-81-4. S. 256.
  • PEJČOCH, Ivo; NOVÁK, Zdeněk; HÁJEK, Tomáš. Válečné lodě 7 – Druhá část zemí Evropy po roce 1945. Praha : Ares, 1998. ISBN 80-86158-08-X. S. 353.

[ред.ред. код]

Типи дизельних підводних човнів з ракетами балістичними
СРСР СРСР 629
Франція Франція Жімнот