651 (тип підводних човнів СРСР)

Проект 651 (651К, 651Е)
300px
Під прапором	СРСР
Спуск на воду	1963-1968 рр (16 човнів)
Виведений зі складу флоту	1988–1994 рр
Основні характеристики
Тип корабля	Дизельний підводний човен з ракетами крилатими (проект 651Е — аеробний)
Розробник проекту	ЦКБ-18 рос.
Класифікація НАТО	Juliett
Швидкість (надводна)	16-19 вузлів (30-36 км/год)
Швидкість (підводна)	14 вузлів (27 км/год)
Робоча глибина занурення	240 м
Гранична глибина занурення	300 м
Автономність плавания	90 діб
Екіпаж	96 осіб
Розміри
Водотонажність надводна	3200 т
Водотонажність підводна	4307 т
Довжина найбільша (по КВЛ)	85,9 м
Ширина корпусу найб.	9,7 м
Середня осадка (по КВЛ)	8 м
Силова установка
2 дизеля 1Д-43 по 4000 к.с.
Озброєння
Торпедно- мінне озброєння	Носові: 6 ТА калібру 533-мм (16 торпед), кормові 4 ТА калібру 406-мм (12 торпед)
Ракетне озброєння	4 крилаті ракети П-5, П-6 або П-500 4К-80 «Базальт»

Проект 651  — серія дизельних підводних СРСР. Побудовано і передано флоту 16 човнів цього проекту, планувалося побудувати 32 човни. Розроблений для оснащення крилатими ракетами. Проект вирізнявся покращеними умовами проживання для екіпажу.

Конструкція

Двокорпусна.

Корпус

Міцний корпус поділений на 8 відсіків:

1.Носовий торпедний; 2.Житловий, акумуляторний; 3.Ракетний, акумуляторний; 4.Головний пост; 5.Житловий, акумуляторний; 6.Дизель-генераторний; 7.Електромоторний; 8.Кормовий торпедний.

На перших човнах легкий корпус виконувався з маломагнітної сталі, але після кількох років експлуатації в металі цього корпусу виявили тріщини, тому в подальших кораблях повернулися до звичайної сталі. З восьмого човна легкий корпус почав покриватися звукоізолюючим шаром гуми товщиною 50 мм.

Енергетичне обладнання

Дизель-електрична, двовальна. 2 головних дизеля 1Д-43 по 4000 к.с., 2 головних електромотори ПГ-141 по 6000 к.с. Допоміжний дизель-генератор 1ДЛ42 1720 к.с., 2 електродвигуна економічного ходу ПГ-140 по 150 к.с., акумуляторні батареї САБ «30/3» або 48СМ.

Озброєння

Основним озброєнням були 4 крилаті ракети П-5 (SS-N-3 Shaddock) для стрільби по нерухомим береговим цілям, або П-6 (SS-N-3 Shaddock) для стрільби по кораблях. В основному на човнах встановлювалися ракети П-6, бо човни призначалися для боротьби з авіанесучими групами ймовірного ворога. Ракети знаходилися в контейнерах поза міцним корпусом, дві спереду рубки і дві позаду. Переозброєння човнів з одного типу ракет на інший відбувалося за дві доби. Старт ракет відбувався тільки з надводного положення. Аби уникнути задимлення забирачів повітря задніх ракет їх запускали першими. Ракети обох типів могли бути оснащеними ядерною головною частиною. Управління ракет виконувалося з допомогою наведення з літаків-коректувальників, а пізніше в модифікації 651К була встановлена на човнах система для отримання наведення ракет з супутників.

Торпедне озброєння могло використовуватися на глибинах до 100 м. Запас торпед калібру 533-мм зберігався в першому і другому відсіку на стелажах, завантаження виконувалося через додатковий люк, розташований між першим і другим відсіком. Торпеди цього калібру могли бути оснащені ядерною головною частиною.

Кормові ТА калібру 406-мм використовувалися для підводної самооборони від атакуючих човнів ворога. Ці торпеди можна було запускати з глибини до 250 м.

Модифікація по проекту 651К

Через проблеми з самостійним наведенням ракет і через малу надійність наведення з літаків було встановлено на човні К-81 супутникова антена і комплекс апаратури «Касатка-Б» для отримання цілевказань з розвідувальних супутників.

Модифікація по проекту 651Е

Човен проекту 651 в морі

В кінці 70-их роках човни було переведено з срібно-цинкових акумуляторних батарей на стандартні свинцеві, через що можливості човнів значно погіршилися. Цю проблему спробували вирішити встановленням на дизельні човни допоміжного атомного реактора. В якості експериментального був вибраний човен К-68 цього проектую Модернізація отримала шифр 651Е. Розробку проводило ЦКБ «Лазурит», головний конструктор Кваша М.Й. Додаткова атомна енергетична установка була виконана в циліндричному корпусі і і встановлювалася поза міцним корпусом в хвостовій частині човна. Модернізація завершилася у 1985 році. Випробовування пройшли успішно, встановлення додаткової ядерної установки дозволило суттєво збільшити час підводного ходу, з відносно низькою швидкістю. Але в серію ці ядерні мініреактори так і не пішли, мабуть через Пєрєстройку.

Човен К-68 в 1990 році був перейменований на БС-68, а в 1992 переданий в резерв, в 2004 чи в 2005 був переданий на утилізацію, на завод «Нерпа» в Мурманській області.

Сучасний статус і перспективи

К-24 в музеї ФРН

Кормові ракетні контейнери в бойовому положені

14 з 16 човнів пішли на металолом, дві були продані за кордон. К-24 продана у ФРН у 1994 році, використовується як музей з позначенням U-461 на корпусі. К-77 продана у Фінляндію, де зробили з неї ресторан, потім була перепродана у США, де з 1997 використовувалася як туристичний атракціон в м. Санкт-Петербург у штаті Флоріда. У 2000 знімалася у фільмі «К-19». З 2000 по 2007 рік була експонатом музею авіаносця «Саратога» у м. Провіденс. На рубці було написано U-484. Затонула під час шторму 17 квітня 2007 року. Піднята через 15 місяців, але на ремонт грошей не знайшли і човен був відправлений на металобрухт у травні 2010 року.

Представники

Назва	Місце побудови (заводський №)	Закладений	Спущений на воду	Прийнятий флотом (Флот)	Виведений з флоту
K-156 .	Ленінград (552)	16 листопада 1960	31 липня 1962	10 грудня 1963 (ПФ)	1988
K-85 .	Ленінград (553)	25 жовтня 1961	31 січня 1964	30 грудня 1964 (ПФ)	1988
K-63 .	Горький (513)	25 квітня 1962	26 липня 1963	31 грудня 1964 (ТОФ)	1991
K-70 .	Горький (514)	25 березня 1962	6 лютого 1964	31 грудня 1964 (ТОФ)	1991
K-24 .	Горький (511)	15 жовтня 1961	15 липня 1962	31 жовтня 1965 (ПФ)	1994
K-68 .	Горький (512)	25 січня 1962	30 квітня 1963	28 грудня 1965 (ПФ)	1992
K-77 .	Горький (515)	31 січня 1963	11 березня 1965	31 жовтня 1965 (ПФ, БФ)	1994
K-81 .	Горький (522)	20 листопада 1963	7 серпня 1964	14 грудня 1965 (ПФ, БФ)	1991
K-58 .	Горький (521)	15 червня 1963	грудень 1966	23 вересня 1966 (ЧФ)	1992
K-73 рос.	Горький (521)	11 серпня 1964	31 травня 1966	15 грудня 1966 (ТОФ)	1991
K-67 .	Горький (524)	31 січня 1965	29 жовтня 1966	30 вересня 1967 (ПФ)	1994
K-78 рос.	Горький (525)	25 липня 1965	30 березня 1967	11 сіяня 1967 (ПФ, БФ)	1994
K-203 .	Горький (531)	25 грудня 1965	30 червня 1967	2 грудня 1967 (ПФ, БФ)	1994
K-304 .	Горький (532)	6 серпня 1966	24 січня 1967	21 вересня 1968 (ПФ)	1994
K-318 .	Горький (533)	29 березня 1966	29 березня 1968	29 вересня 1968 (ЧФ)	1994
K-120 .	Горький (534)	25 березня 1967	11 липня 1968	26 грудня 1968 (ТОФ)	1991

ТОФ — Тихоокеанський флот, ПФ — Північний флот, БФ — Балтійський флот, ЧФ — Чорноморський флот.

Див. також

• Підводні човни атомні за типами і країнами
• Дизельні підводні човни (за типами і країнами)

Примітки

• deepstorm.ru // Проект 651 (NATO — «Julliett»).
• http://www.u-461.de/

Типи аеробних підводних човнів
Велика Британія	Експлорер
СРСР	617 | 651Е
ФРН	212 | 214 | 216
Швеція	Вестерєтланд | Готланд | Сёдерманланд
Франція	Сага
Японія	Харусіо | Сорю |
Третій Рейх	X-B | XXVI

[[ru: Подводные лодки проекта 651