651 (тип підводних човнів СРСР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Проект 651 (651К, 651Е)
300px
DN-ST-86-11105-Juliett class submarine-11 Aug 1986.JPEG
Під прапором СРСР СРСР
Спуск на воду 1963-1968 рр (16 човнів)
Виведений зі складу флоту 1988–1994 рр
Основні характеристики
Тип корабля Дизельний підводний човен з ракетами крилатими (проект 651Е — аеробний)
Розробник проекту ЦКБ-18 рос.
Класифікація НАТО Juliett
Швидкість (надводна) 16-19 вузлів (30-36 км/год)
Швидкість (підводна) 14 вузлів (27 км/год)
Робоча глибина занурення 240 м
Гранична глибина занурення 300 м
Автономність плавания 90 діб
Екіпаж 96 осіб
Розміри
Водотоннажність надводна 3200 т
Водотоннажність підводна 4307 т
Довжина найбільша (по КВЛ) 85,9 м
Ширина корпусу найб. 9,7 м
Середня осадка (по КВЛ) 8 м
Силова установка
2 дизеля 1Д-43 по 4000 к.с.
Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння
Носові: 6 ТА калібру 533-мм (16 торпед), кормові 4 ТА калібру 406-мм (12 торпед)
Ракетне озброєння 4 крилаті ракети П-5, П-6 або П-500 4К-80 «Базальт»

Проект 651  — серія дизельних підводних СРСР. Побудовано і передано флоту 16 човнів цього проекту, планувалося побудувати 32 човни. Розроблений для оснащення крилатими ракетами. Проект вирізнявся покращеними умовами проживання для екіпажу.

Історія[ред.ред. код]

Конструкція[ред.ред. код]

Двокорпусна.

Корпус[ред.ред. код]

Міцний корпус поділений на 8 відсіків:

1.Носовий торпедний; 2.Житловий, акумуляторний; 3.Ракетний, акумуляторний; 4.Головний пост; 5.Житловий, акумуляторний; 6.Дизель-генераторний; 7.Електромоторний; 8.Кормовий торпедний.

На перших човнах легкий корпус виконувався з маломагнітної сталі, але після кількох років експлуатації в металі цього корпусу виявили тріщини, тому в подальших кораблях повернулися до звичайної сталі. З восьмого човна легкий корпус почав покриватися звукоізолюючим шаром гуми товщиною 50 мм.

Енергетичне обладнання[ред.ред. код]

Дизель-електрична, двовальна. 2 головних дизеля 1Д-43 по 4000 к.с., 2 головних електромотори ПГ-141 по 6000 к.с. Допоміжний дизель-генератор 1ДЛ42 1720 к.с., 2 електродвигуна економічного ходу ПГ-140 по 150 к.с., акумуляторні батареї САБ «30/3» або 48СМ.

Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання[ред.ред. код]

Озброєння[ред.ред. код]

Основним озброєнням були 4 крилаті ракети П-5 (SS-N-3 Shaddock) для стрільби по нерухомим береговим цілям, або П-6 (SS-N-3 Shaddock) для стрільби по кораблях. В основному на човнах встановлювалися ракети П-6, бо човни призначалися для боротьби з авіанесучими групами ймовірного ворога. Ракети знаходилися в контейнерах поза міцним корпусом, дві спереду рубки і дві позаду. Переозброєння човнів з одного типу ракет на інший відбувалося за дві доби. Старт ракет відбувався тільки з надводного положення. Аби уникнути задимлення забирачів повітря задніх ракет їх запускали першими. Ракети обох типів могли бути оснащеними ядерною головною частиною. Управління ракет виконувалося з допомогою наведення з літаків-коректувальників, а пізніше в модифікації 651К була встановлена на човнах система для отримання наведення ракет з супутників.

Торпедне озброєння могло використовуватися на глибинах до 100 м. Запас торпед калібру 533-мм зберігався в першому і другому відсіку на стелажах, завантаження виконувалося через додатковий люк, розташований між першим і другим відсіком. Торпеди цього калібру могли бути оснащені ядерною головною частиною.

Кормові ТА калібру 406-мм використовувалися для підводної самооборони від атакуючих човнів ворога. Ці торпеди можна було запускати з глибини до 250 м.

Модифікація по проекту 651К[ред.ред. код]

Через проблеми з самостійним наведенням ракет і через малу надійність наведення з літаків було встановлено на човні К-81 супутникова антена і комплекс апаратури «Касатка-Б» для отримання цілевказань з розвідувальних супутників.

Модифікація по проекту 651Е[ред.ред. код]

Човен проекту 651 в морі

В кінці 70-их роках човни було переведено з срібно-цинкових акумуляторних батарей на стандартні свинцеві, через що можливості човнів значно погіршилися. Цю проблему спробували вирішити встановленням на дизельні човни допоміжного атомного реактора. В якості експериментального був вибраний човен К-68 цього проектую Модернізація отримала шифр 651Е. Розробку проводило ЦКБ «Лазурит», головний конструктор Кваша М.Й. Додаткова атомна енергетична установка була виконана в циліндричному корпусі і і встановлювалася поза міцним корпусом в хвостовій частині човна. Модернізація завершилася у 1985 році. Випробовування пройшли успішно, встановлення додаткової ядерної установки дозволило суттєво збільшити час підводного ходу, з відносно низькою швидкістю. Але в серію ці ядерні мініреактори так і не пішли, мабуть через Пєрєстройку.


Човен К-68 в 1990 році був перейменований на БС-68, а в 1992 переданий в резерв, в 2004 чи в 2005 був переданий на утилізацію, на завод «Нерпа» в Мурманській області.

Експлуатація[ред.ред. код]

Ремонти і модернізації[ред.ред. код]

Інциденти[ред.ред. код]

Бойове використання[ред.ред. код]

Сучасний статус і перспективи[ред.ред. код]

К-24 в музеї ФРН
Кормові ракетні контейнери в бойовому положені

14 з 16 човнів пішли на металолом, дві були продані за кордон. К-24 продана у ФРН у 1994 році, використовується як музей з позначенням U-461 на корпусі. К-77 продана у Фінляндію, де зробили з неї ресторан, потім була перепродана у США, де з 1997 використовувалася як туристичний атракціон в м. Санкт-Петербург у штаті Флоріда. У 2000 знімалася у фільмі «К-19». З 2000 по 2007 рік була експонатом музею авіаносця «Саратога» у м. Провіденс. На рубці було написано U-484. Затонула під час шторму 17 квітня 2007 року. Піднята через 15 місяців, але на ремонт грошей не знайшли і човен був відправлений на металобрухт у травні 2010 року.


Оцінка проекту[ред.ред. код]

Представники[ред.ред. код]

Назва Місце побудови (заводський №) Закладений Спущений на воду Прийнятий флотом (Флот) Виведений з флоту
K-156
.
Ленінград (552)
16 листопада 1960
31 липня 1962
10 грудня 1963 (ПФ)
1988
K-85
.
Ленінград (553)
25 жовтня 1961
31 січня 1964
30 грудня 1964 (ПФ)
1988
K-63
.
Горький (513)
25 квітня 1962
26 липня 1963
31 грудня 1964 (ТОФ)
1991
K-70
.
Горький (514)
25 березня 1962
6 лютого 1964
31 грудня 1964 (ТОФ)
1991
K-24
.
Горький (511)
15 жовтня 1961
15 липня 1962
31 жовтня 1965 (ПФ)
1994
K-68
.
Горький (512)
25 січня 1962
30 квітня 1963
28 грудня 1965 (ПФ)
1992
K-77
.
Горький (515)
31 січня 1963
11 березня 1965
31 жовтня 1965 (ПФ, БФ)
1994
K-81
.
Горький (522)
20 листопада 1963
7 серпня 1964
14 грудня 1965 (ПФ, БФ)
1991
K-58
.
Горький (521)
15 червня 1963
грудень 1966
23 вересня 1966 (ЧФ)
1992
K-73
рос.
Горький (521)
11 серпня 1964
31 травня 1966
15 грудня 1966 (ТОФ)
1991
K-67
.
Горький (524)
31 січня 1965
29 жовтня 1966
30 вересня 1967 (ПФ)
1994
K-78
рос.
Горький (525)
25 липня 1965
30 березня 1967
11 сіяня 1967 (ПФ, БФ)
1994
K-203
.
Горький (531)
25 грудня 1965
30 червня 1967
2 грудня 1967 (ПФ, БФ)
1994
K-304
.
Горький (532)
6 серпня 1966
24 січня 1967
21 вересня 1968 (ПФ)
1994
K-318
.
Горький (533)
29 березня 1966
29 березня 1968
29 вересня 1968 (ЧФ)
1994
K-120
.
Горький (534)
25 березня 1967
11 липня 1968
26 грудня 1968 (ТОФ)
1991

ТОФ — Тихоокеанський флот, ПФ — Північний флот, БФ — Балтійський флот, ЧФ — Чорноморський флот.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

[ред.ред. код]

Типи аеробних підводних човнів
Велика Британія Велика Британія Експлорер
СРСР СРСР 617 | 651Е
ФРН ФРН 212 | 214 | 216
Швеція Швеція Вестерєтланд | Готланд | Сёдерманланд
Франція Франція Сага
Японія Японія Харусіо | Сорю |
Третій Рейх Третій Рейх X-B | XXVI

[[ru: Подводные лодки проекта 651