705, 705К Ліра (тип атомних підводних човнів СРСР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Проект 705, 705К Ліра
Alfa class SSN.svg
Alfa class submarine 2.jpg
Під прапором СРСР СРСР
Спуск на воду 1971-1981 рр ( човнів)
Виведений зі складу флоту 1974-1996 рр
Основні характеристики
Тип корабля Підводний човен атомний торпедний
Розробник проекту СКБ-143
Головний конструктор Русанов М.Г., Ромін В.В.
Класифікація НАТО Alfa
Швидкість (надводна) 14 вузлів (27 км/год)
Швидкість (підводна) 41 вузлів (80 км/год)
Робоча глибина занурення 320 м
Гранична глибина занурення 450 м
Автономність плавания 50 діб
Екіпаж 32 осіб
Розміри
Водотоннажність надводна 2280 т
Водотоннажність підводна 3180 т
Довжина найбільша (по КВЛ) 81,4 м
Ширина корпусу найб. 10 м (по легкому корпусу), 13,5 м (по стабілізаторах)
Середня осадка (по КВЛ) 7,6 м
Силова установка
1 рідинно-металічний реактор потужністю 155 МВт, 1 паротурбіни загальною потужністю 40000 к. с.
Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння
Носов: 6 ТА калібру 533-мм (20 торпед)

Проект 705, 705К Ліра — серія атомних підводних човнів (ПЧАТ). Побудовано і передано флоту 7 човнів цього проекту. Вирізнялася великою швидкістю і хорошою маневреністю. Призначалися для боротьби з підводними човнами.

Історія[ред.ред. код]

Конструкція[ред.ред. код]

Корпус[ред.ред. код]

Корпус титановий.

Енергетичне обладнання[ред.ред. код]

Був встановлений єдиний у світі серійний реактор з рідинно-металічним теплоносієм. Ці човни поступалися по швидкості тільки єдиному човну К-222 проекту Анчар, котрий досягав швидкості 44,7 вузлів (85 км/год). Для набирання максимальної швидкості човну потрібна була тільки 1 хв, для повного розвороту тільки 42 сек. Швидкість їй дозволяла навіть втікати від багатьох протичовнових торпед.

Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання[ред.ред. код]

На човнах була встановлена найсучасніша на ті часи бойова інформаційно-управлінська система “Акорд”, котра давала можливість зосереджувати усе управління човном на центральному посту, забезпечувала вирішення завдань застосування озброєння, збору і обробітку тактичної інформації, бойового маневрування, відображення зовнішньої ситуації, управління кораблем, автоматичного й дистанційного управління технічними засобами і рухом.

Topol MRK.50 (Snoop Tray) surface search radar

Sozh navigation system radar

MG-21 Rosa underwater communications

Molniya satellite communications

Vint & Tissa radio communications antennas

Accord combat control system

Leningrad-705 fire control system

Ocean active/passive sonar

MG-24 luch mine detection sonar

Yenisei sonar intercept receiver

Bukhta ESM/ECM Chrome-KM IFF

Озброєння[ред.ред. код]

Експлуатація[ред.ред. код]

Ремонти і модернізації[ред.ред. код]

Інциденти[ред.ред. код]

За більш як 20 років служби в боротьбі за живучість човнів не загинула жодна людина і жоден човен не був втраченим. За час експлуатації на двох човнах відбулися серйозні аварії на реакторах, через затвердіння теплоносія першого контура.

Бойове використання[ред.ред. код]

Сучасний статус і перспективи[ред.ред. код]

Усі човни проекту виведені з експлуатації.

Оцінка проекту[ред.ред. код]

Виявилося, що на високих показниках швидкості і маневреності усі переваги човнів проекту і закінчувалися. Надійність механізмів виявилася нижче усякої критики. Механізми постійно виходили з ладу, а їх ремонт був дуже ускладненим, як браком запчастин, так і важкістю доступу до агреатів і приладів. Мала чисельність екіпажу, одна з переваг проекту, призвела до того, що обслуговувати човен в морі такою малою кількістю людей виявилося неможливим. До того і комплексна автоматизація проекту взагалі не передбачала управління системами при аварійних ситуаціях.

Унікальність реакторів призвела до того, що технічне обслуговування човни могли отримати тільки у трьох базах флоту. До того рідинно-металічний теплоносій потребував постійного підтримування температури (аби не затверднути), а надійне підтримування температури з допомогою берегових засобів не вдавалося, тому це завдання вирішувалося за рахунок самого реактора, що призводило до надмірного виробітку самого реактора.

Особовий склад ставився до своїх ненадійних кораблів негативно, тим більше що умови перебування на “Лірах” також бажали кращого.

В результаті флот отримав серію дуже дорогі в експлуатації і дуже ненадійні човни, чиї переваги легко заперечувалися багатьма недоліками. Тому в море ці човни виходили дуже рідко в море і їх активна експлуатація виявилася дуже нетривалою.


Представники[ред.ред. код]

Назва Заводський номер Закладений Спущений на воду Прийнятий флотом Виведений з Флоту
К-64
.
Судомех № 196, Ленінград
2 червня 1968
22 квітня 1969
31 грудня 1971
19 серпня 1974
К-316
.
Судомех № 196, Ленінград
26 квітня 1969
25 липня 1974
30 вересня 1978
19 квітня 1990
к-373
.
Судомех № 196, Ленінград
26 червня 1972
19 квітня 1978
29 грудня 1979
19 квітня 1990
К-463
.
Судомех № 196, Ленінград
26 червня 1975
30 березня 1981
30 грудня 1981
19 квітня 1990
К123
.
Сєвмаш, Сєвєродвінськ
22 грудня 1967
4 квітня 1976
12 грудня 1977
31 липня 1996
К-432
.
Сєвмаш, Сєвєродвінськ
12 листопада 1967
3 листопада 1977
31 грудня 1978
19 квітня 1990
К-493
.
Сєвмаш, Сєвєродвінськ
21 січня 1972
21 вересня 1980
30 вересня 1981
1990

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • В.П. Кузин, В.И. Никольский «Военно-Морской Флот СССР 1945-1991» ИМО Санкт-Петербург 1996
  • Справочная информация из С.С. Бережной «Атомные подводные лодки ВМФ СССР и России» МИА №7 2001.
  • В.Е. Ильин, А.И. Колесников «Подводные лодки России: Иллюстрированный справочник» ООО «Издательство Астрель», ООО «Издательство АСТ» 2002.
  • «История отечественного судостроения» т.5 Санкт-Петербург Судостроение 1996
  • Подводные лодки России Том 4, часть 1. ЦКБ МТ «Рубин» СПб. 1996.
  • Справочная информация из С.С. Бережной «Атомные подводные лодки ВМФ СССР и России» МИА №7 2001.
  • Ю.В. Апальков: Подводные лодки советского флота 1945–1991, том I. 2009, ISBN 978-5-903080-55-7 .
  • Н.В. Усенко, П.Г. Котов, В.Г. Реданский, В.К. Куличков: Как создавался атомный подводный флот Советского Союза. С-Пб 2004, ISBN 5-89173-274-2