75-та гвардійська стрілецька дивізія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


75-та гвардійська стрілецька Бахмацька двічі Червонопрапорна ордена Суворова 2-го ступеня дивізія
На службі березень 1943 — травень 1946
Країна СРСР
Належність Піхота
Чисельність 14 483 бійців і командирів[1]
Війни/битви Німецько-радянська війна
Битва на Курській дузі
Чернігівсько-Прип'ятська операція
Битва за Дніпро
Битва за Київ (1943)
Калинковицько-Мозирська операція
Операція «Багратіон»
Ризька операція
Варшавсько-Познанська операція
Вісло-Одерська операція
Східно-Померанська операція
Битва за Берлін
Відзнаки у битвах Гвардійська Бахмацька
Ордена Червоного Прапора Ордена Червоного Прапора Ордена Суворова 2-го ступеня
Командири
Визначні
командири
Горишній Василь Акимович 1943 - 1946

75-та гвардійська стрілецька Бахмацька двічі Червонопрапорна ордена Суворова 2-го ступеня дивізія — військове з'єднання СРСР часів Німецько-радянської війни.

Сформована на основі 95-ої стрілецької дивізії (2-го формування), якій Наказом НКО № 104 від 1 березня 1943 року[2] за оборону Сталінграду було присвоене найменування гвардійської і нова нумерація, але збережено попередній номер польової пошти (п/п 24537)[3]. Нова нумерація частинам дивізії присвоєна 4 квітня 1943 р.[4].

Воювала на фронтах: Центральный (1943), Воронезський (1943), Перший Український фронт (1943–1944), Перший Білоруський фронт (1944–1945), Третій Прибалтійський фронт (1944). Входила до складу військ 16-ї, 13-ї, 70-ї, 60-ї, 65-ї та 61-ї Армій.

Брала участь у битві на Курській дузі (Орловська наступальна операція), у звільненні України (Чернігівсько-Прип'ятська операція, Битва за Дніпро, Битва за Київ (1943) - Києвська наступальна операція, Києвськая оборонна операція), звільненні Білорусі (Калинковицько-Мозирська операція, операція «Багратіон» - Бобруйська операція), Прибалтики (Ризька операція), у звільненні Польщі (Варшавсько-Познанська операція) і розгромі німців на території Німеччини (Вісло-Одерська операція, Східно-Померанська операція, Битва за Берлін - Берлінська наступальна операція).

Склад дивізії на квітень 1943 року[ред.ред. код]

Бійці дивізії приймають гвардійську клятву. З прапором генерал-майор Горишній В. А., поруч — полковник Власенко І. А. 1943 рік.
  • 212-й гвардійський стрілецький полк (попередник — 90-й СП 95-ї СД);[5][6]
  • 231-й гвардійський стрілецький полк (попередник — 161-й СП 95-ї СД);
  • 241-й гвардійський стрілецький полк (попередник — 241-й СП 95-ї СД);
  • 159-й гвардійський артилерійський полк (попередник — 57-й АП 95-ї СД);
  • 84-й гвардійський окремий винищувально-протитанковий дивізіон (попередник — 97-й ОИПТД 95-ї СД);
  • 155-й кулеметний батальйон (до 15.03.1943);
  • 73-я гвардійська розвідрота (попередня — 13-а рр 95-ї СД);
  • 87-й гвардійський саперний батальйон (попередник — 48-й сапб 95-ї СД);
  • 106-й гвардійський окремий батальйон з'вязку (попередник — 119-а орз 95-ї СД);
  • 585-й (80) медико-санітарний батальйон (попередник — 103-й мсб 95-ї СД);
  • 77-а гвардійська окрема рота хімічного захисту (попередня — 30-а рхз 95-ї СД);
  • 726-а (79) автотранспортна рота (попередня — 283-а атр 95-ї СД);
  • 660-а (74) польова хлібопекарня (попередня — 174-а пхп 95-ї СД);
  • 678-й (78) дивізіонний ветеринарний лазарет (попередник — 7-й двл 95-ї СД);
  • 1593-я (25703) польова поштова станція (попередня — 1766 (2054)-а ппс 95-ї СД);
  • 652-а (44705) польова каса Держбанку (попередня — 1723 (652)-а пкг 95-ї СД).

Бойовий шлях[ред.ред. код]

Дивізія сформована на основі 95-ї стрілецької дивізії (2-го формування), яка після закінчення Сталінградської битви була виведена на поповнення та переформування, і 17 лютого 1943 року прибула в район Курська. Наказом НКО № 104 від 1 березня 1943 року[7] за оборону Сталінграду дивізії присвоено найменування гвардійської — вона стає 75-ою гвардійською стрілецькою дивізією і входить до складу 17-го гвардійського стрілецького корпуса 13-ої Армії Центрального фронта.

Дивізія бере активну участь у битві на Курській дузі, тримаючи оборону в районі Понирі-Ольховатка. Незважаючи на великі втрати, відбиває масовані атаки танків, підтриманих авіацією і артилерією супротивника. В ході Орловської операції дивізія переходить в наступ і, долаючи спротив німців, 25 липня виходить на рубіж Глазуновка-Нижнє Тагіно[8].

За бойові дії на Курській дузі, зразкове виконання бойових завдань і проявлені при цьому мужність і героїзм Указом Президії Верховноі Ради СРСР від 21 серпня 1943 року дивізія нагороджена орденом Червоного Прапора[9]. П'ятьом воїнам присвоене звання Герой Радянського Союзу[10] (усім — посмертно), 173 нагороджені орденами і медалями.

1 серпня 1943 року дивізія у складі 17-го гвардійського стрілецького корпусу увійшла в оперативне підпорядкування 70-ої Армії Центрального фронту. З 4-го по 11-е серпня дивізія веде наступальні боі в районі Крушиніно. 12 серпня дивізія вийшла із бою і, після 120-ти кілометрового маршу, 16 серпня зконцентрувалася на південному заході від Марково-Петровське. У складі 30-го стрілецького корпусу 60-ої Армії 26 серпня, з початком Чернігівсько-Прип'ятської операції, дивізія переходить в наступ і 27 серпня вступає на террени України, звільнивши станцію і селище Хутір-Михайлівський. 2 вересня був звільнений райцентр Ямпіль, 7 вересня місто Батурин, а 9 вересня, після жорстоких боїв, місто Бахмач. За звільнення міста Бахмач дивізії присвоєне найменування «Бахмацька»[11].

21 вересня дивізія виходить до ріки Десна і сходу, першою в 60-їй Армії, форсує її. "21.09.43 р. 231-й гв. СП під бомбардуванням супротивника, використовуючи підручні засоби переправи під прикриттям 212-го и 241-го гв. СП форсував ріку Десна і, вийшовши на її західний берег, закріпився, чим забезпечив переправу всіх частин дивізії»[12].

Стрімко просуваючись, 22 вересня 1943 року дивізія виходить на лівий берег ріки Дніпро в районі села Тарасовичі. Вночі з 22-ого на 23-тє вересня форсує Дніпро і на 6.00 захоплює в районі сіл Глібівка та Ясногородка перший у полосі наступу 60-ої Армії плацдарм на правому березі Дніпра. Закріпившися на рубежі східніше Глібівки, веде наступ на село Ясногородка[13]. Бої на плацдармі були жорстокі, село Ясногородка кілька разів переходило із рук в руки. Дивізія утримала та розширила плацдарм, чим забезпечила наступ на місто Київ.

За успішне форсування Дніпра північніше Києва, захоплення плацдарму на західному березі ріки Дніпро і проявлені при цьому відвагу та геройство Указом Президії ВР СРСР від 17.10.1943 року 57 воїнів дивізії удостоєні звання Героя Радянського Союзу[14], 829 бійців та командирів нагороджені орденами і медалями[15]. За свідоцтвом ветеранів, при врученні нагород в строю дивізії було 17 Героїв.

В Київській наступальній операції дивізія 3 листопада 1943 року прориває оборону німців під селом Толокунь, а 4 листопада звільнює райцентр Київської області Димер. Після запеклих боїв 9 листопада звільнює райцентр і станцію Бородянка, 10 листопада форсує ріку Тетерів и 11 жовтня звільнює село Велика Рача (Радомишльський район Житомирської області). 11 листопада було звільнено місто Радомишль.

З початком контрнаступу супротивника дивізія переходить до оборони. 2 грудня 1943 року, внаслідок великих втрат, дивізію виводять із бою для доукомплектування під Річицу (Гомельська обл., Білорусь). 2 січня 1944 року дивізія у складі 65-ої Армії займає позиції в районі села Давидовичі (Гомельська обл., Білорусь).

8 січня починається Калинковицько-Мозирська операція зі звільнення Білорусі. Дивізія прориває оборону противника і веде бої за місто Калинковичі, яке було звільнено 14 січня. За дії в Калинковицько-Мозирській операції дивізія нагороджена орденом Суворова 2-го ступеня.

Протягом лютого-червня 1944 року триває «велике протистояння» — затяжні позиційні бої у важких умовах болот білоруського полісся. Використовуючи малорухомість лінії фронту, війска поповнюються особовим складом і технікою, проводиться навчання і підготовка до наступу — операції «Багратіон». З початком Бобруйскої операції 23 червня у складі 65-ої Армії 1-го Білоруського фронту дивізія проводить інтенсивну розвідку боєм позицій противника, який створив на висотах в районі Паричей (Гомельськая обл.) сильно укріплений пункт оборони. 24 червня, обходячи укріплення противника і долаючи болота, які німці вважали непрохідними, дивізія починає наступ, 26 червня визволяє райцентр Паричі і виходить на ріку Березина. 29 червня було звільнено місто Бобруйськ, а після знищення оточеної в районі Бобруйська групировки противника, 8 липня дивізія звільнює місто Барановичі.

За участь у розгромі противника в районі Бобруйська і звільнення міста Барановичі дивізія нагороджена другим орденом Червоного Прапора.

22 липня 1944 року 75-я гвардійська стрілецька дивізія перетнула державний кордон СРСР і вступила на територію Польщі.

У вересні 1944 року за рішенням Ставки Верховного Головнокомандування для проведення Ризької операції 61-а Армія, до складу якої входила 75-а гвардійська дивізія, передається із 1-го Білоруського фронту до 3-го Прибалтійського фронту. Отримавши поповнення, 6 жовтня дивізія вступила в бій за місто і станцію Сігулда і 7 жовтня захопила її. 11 жовтня була форсована ріка Маза-Югла, а 13 жовтня у взаємодії з іншими частинами 3-го Прибалтійського фронту дивізія звільнила правобережну частину міста Риги.

212-му гвардійському стрілецькому полку і 159-му гвардійському артилерійському полку було присвоєно найменування «Ризьких», 241-й гвардійський стрілецький полк нагороджений орденом Червоного Прапора, а 231-й гвардійський стрілецький полк — орденом Суворова 3-го ступеня.

27 грудня 1944 року дивізія передислоковується до Польщі, в район міста Мінськ-Мазовецький, а в нічь на 9 січня 1945 року переправляється на західний берег ріки Вісла, де змінює на плацдармі частини 74-ої гвардійської стрілецької дивізії та 1-ої Армії Війська Польского. 14 січня з початком Варшавсько-Познанської операції дивізія розпочала наступ із Магнушевського плацдарму на ріці Вісла. Оволодівши 15 січня населеним пунктом Острува і містом Варка, дивізія обійшла Варшаву із заходу, відрізавши частини противника, які обороняли місто. 16 січня дивізія звільнила місто Гродзиськ. 17 січня була звільнена Варшава. Продовжуючи активні бойові дії, дивізія 18 січня форсувала ріку Бзура і звільнила місто Сохачев, а 19 січня місто Лодзь. За мужність і героїзм, проявлені в боях на Віслі, троє воїнів дивізії були удостоєні звання Героя Раядянського Союзу, сотні нагороджені орденами і медалями.

26 грудня 1945 року дивізія вступила на територію Німеччини в районі міста Шнейдемюль (зараз місто Піла, Польща). Зав'язалися запеклі бої. З метою виключення можливості контрудару німців з боку Східної Померанії у фланг радянських війск, 1 лютого за наказом командуючого 61-ою Армією генерал-полковника Бєлова П.А. дивізія отримала нову полосу наступу — на північ. Протягом Східно-Померанської операції дивізія у складі 9-го стрілецького корпусу веде важкі бої на південь від міста Штаргард (зараз Бург-Штаргард). Долаючи супротив противника, дивізія зайняла місто Каліс, 20 лютого після переходу з рук в руки було взято місто Залентин, а 4 березня місто Штаргард і відкрито шлях до Альтдаму, передмістя Штетину (зараз місто Щецин, Польща), останньому великому опорному пункту німців на правому березі ріки Одер. Бои за Альтдам були важкими, знадобився тиждень аби 20 березня у взаємодії з іншими частинами 61-ої Армії, дивізія захопила місто Альтдам.

В кінці березня і на початку квітня 1945 року 75-а гвардійськая стрілецька дивізія дислокувалася на правому березі ріки Одер на правому фланзі 1-го Білоруського фронту. В наступній Берлінській наступальній операції ії цілями були Еберсвальде, Нейрупін (що на 30…40 км на північний захід від Берліна) і вихід на ріку Ельба. 16 квітня передовий отряд дивізії форсував Одер і захопив плацдарм на лівому березі. 17 квітня був взятий населений пункт Ной-Глітцен.

За героїзм і мужність, проявлені при форсуванні ріки Одер і розширенні плацдарму на її західному березі, вісім воїнів дивізії були удостоєні звання Героя Ралянського Союзу, 1317 нагороджені орденами і медалями.

30 квітня, во взаимодії з 12-ою гвардійською стрілецькою дивізією, було взято Нейрупін, після чого почалося переслідування розгромлених частин противника. 3 травня 1945 року 75-та гвардійська стрілецька Бахмацька двічи Червонопрапорна Ордена Суворова 2-го ступеня дивізія вийшла до ріки Ельба південніше міста Вітенберге (земля Бранденбург, на північ від Берліна) і завершила бойові дії. На протилежний берег ріки Ельба вийшли війська 102-ої дивізії 9-ої Армії США.

За час бойових дій 73 воїна дивізії були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, біля 14 тисяч нагороджені орденами і медалями[16]. За числом Героїв Ралянського Союзу 75-а гвардійська дивізія займає третє місце серед стрілецьких дивізій Радянської Армії (у 167-ій Сумсько-Києвській двічи Червонопрапорній стрілецькій дивізії 108 Героїв, у 25-ій гвардійській Синельниковсько-Будапештській ордена Суворова 2-го ступеня і ордена Богдана Хмельницького 2-го ступеня стрілецькій дивізії 77 Героїв).

За відмінні бойові дії протягом 1943-45 років 75-ій гвардійській стрілецькій дивізії Наказами Верховного Головнокомандуючого було оголошено 19 подяк. Бойове знамено і двадцять воїнів дивізії брали участь в параді Перемоги.

Нагороди і найменування[ред.ред. код]

Підрозділи дивізії, удостоєні нагород і найменувань[ред.ред. код]

  • 212-й гвардійський Ризький Червонопрапорний ордена Суворова III ступеня стрілецький полк
  • 231-й гвардійський Червонопрапорний ордена Суворова III ступеня стрілецький полк
  • 241-й гвардійський Червонопрапорний стрілецький полк
  • 159-й гвардійський Ризький Червонопрапорний артилерійський полк
  • 84-й гвардійський ордена Леніна окремий винищувально-протитанковий дивізіон
  • 96-й гвардійський ордена Червоної Зірки окремий саперний батальйон

Бійці 75-ї гвардійської дивізії — Герої Радянського Союзу[ред.ред. код]

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 7 серпня 1943 року[17] — за зразкове виконання бойових завдань і проявлені при цьому мужність і героїзм в битві на Курскій дузі:

  • Волков, Петро Павлович (посмертно)
  • Петров, Алексій Іванович (посмертно)
  • Фомін, Михайло Сергійович (посмертно)
  • Чеботарьов, Дмитро Федорович (посмертно)
  • Чепрасов, Михайло Максимович (посмертно)

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року[18] — за успішне форсування ріки Дніпро північніше Києва, прочне закреплення плацдарму на західному березі ріки Днепро и проявлені при цьому отвагу і геройство:

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1945 року[19] — за зразкове виконання бойових завдань і проявлені при цьому мужність і героїзм в Варшавсько-Познанській операції:

  • Жилкін Дмитро Васильович
  • Зенков Микола Омелянович (посмертно)
  • Лєбєдєв Василь Петрович

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року[20] — за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні ріки Одер, захопленні та утриманні плацдарму:

  • Васькин Фрол Васильоич
  • Громов Пантелей Гаврилович (посмертно)
  • Механошин Кирило Петрович
  • Мітряєв Володимир Олександрович
  • Москвін Віктор Аркадійович
  • Сергєєв Юрій Дмитрович
  • Сироткін Юрій Іванович
  • Юла Яків Степанович

Примітки[ред.ред. код]

  1. За штатним розкладом 04/400-416 від 05.04.41
  2. Общий перечень приказов Народного комиссара обороны СССР за 1943 г., не имеющих грифа секретности
  3. http://www.soldat.ru/pp_v_ch.html Справочник войсковых частей — полевых почт
  4. 75-я гвардейская стрелковая дивизия
  5. 75-я Бахмачская дважды Краснознамённая гвардейская стрелковая дивизия
  6. 75 ГВАРДЕЙСКАЯ СТРЕЛКОВАЯ ДИВИЗИЯ
  7. Общий перечень приказов Народного комиссара обороны СССР за 1943 г., не имеющих грифа секретности
  8. http://orel-region.ru/victory/memory/6_03.html Перечень воинских частей, принимавших участие в боях за населённые пункты Орловской области
  9. http://www.podvignaroda.mil.ru/ - Фонд 33. - Оп.682525, д.35, запись 12088100
  10. http://www.podvignaroda.mil.ru/ - Фонд 33. - Оп.682525, д.35, запись 12088148
  11. Приказ Верховного Главнокомандующего от 9 сентября 1943
  12. http://www.podvignaroda.mil.ru/ - Фонд 33. - Оп.793756 , д. 29, запись 150020358, стр. 190
  13. http://www.podvignaroda.mil.ru/ - Фонд 33. - Оп.793756 , д. 6, запись 150003390, стр. 439
  14. http://www.podvignaroda.mil.ru/ - Фонд 33. - Оп.682525, д.48, запись 12057300
  15. Советская военная энциклопедия. — М.: Воениздат, 1976. — Том 1
  16. 75-я гвардейская Бахмачская стрелковая дивизия
  17. http://www.podvignaroda.mil.ru/ - Фонд 33 опись 682525 ед. хран. 35 запись 12088170 стр.3
  18. http://www.podvignaroda.mil.ru/ - Фонд 33 опись 682525 ед. хран. 48 запись 12057303 стр.1
  19. http://www.podvignaroda.mil.ru/ - Фонд 33 опись 686046 ед. хран. 32 запись 46678089 стр.1
  20. http://www.podvignaroda.mil.ru/ - Фонд 33 опись 686046 ед. хран. 170 запись 46485226 стр.1

Література[ред.ред. код]

  • Бахмачская стрелковая дивизия // Советская военная энциклопедия / под ред. А. А. Гречко. — М.: Воениздат, 1976. — Т. 1. — 637 с. — (в 8-ми т). — 105 000 экз(рос.)
  • Чуйков В. И. Сражение века. — М.: Советская Россия, 1975(рос.)
  • Симонов К. М. Разные дни войны. — М.: Молодая гвардия, 1975(рос.)
  • Крылов Н. И. Сталинградский рубеж. — М.: Воениздат, 1979(рос.)
  • Жуков Г. К. Воспоминания и размышления. — М.: Изд-во АПН, 1969(рос.)
  • О войне и товарищах. Сборник воспоминаний. — Красноград: АО «КМП», 1996(рос.)
  • Земля героев. — Кемерово: Кемеровское книжное изд., 1978(рос.)
  • Исторический формуляр 75-й гвардейской стрелковой дивизии. — Архив музея завода «Красный Октябрь», Волгоград(рос.)
  • Краткая биография Горишнего В. А. — Архив музея завода «Красный Октябрь», Волгоград(рос.)

Посилання[ред.ред. код]


Шаблон:«Бахмацькі» з'єднання і частини