76-мм зенітна гармата зразка 1914/15 років

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
76-мм зенітна гармата зразка 1914/15 років


Зенитное орудие на колчаковском поезде 1919.jpg
76-мм зенітна гармата зразка 1914/15 років на бронепотязі
Тип: Зенітна гармата
Походження: Flag of Russia.svg Російська Імперія
Історія служби
Термін використання 1915-1945
Використання у Flag of Russia.svg Російська Імперія

Flag of Ukraine.svg УНР, Українська держава

Flag RSFSR var03.svg РРФСР

Flag of the Soviet Union.svg СРСР
та інші.

Війни Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Українсько-радянська війна
Друга світова війна
та інші.
Історія виробництва:
Конструктор Франц Францевич Лендер
Розроблено 1913
Виробник Путиловський завод та інші підприємства
Виготовлено 1915-1934
Характеристики
Маса бойова: 1,280 кг

похідна: 1,280 кг

Довжина 30 калібрів
Тип боєприпасу шрапнель або граната 6,5 кг
Калібр 76,2 мм
Кут підвищення від -5° до 75°
Кут повороту 360°
Бойова скорострільність 12-20 пострілів на хвилину
Дульна швидкість 588 м/с
Максимальна дальність 8,3 км

76-мм зенітна гармата зразка 1914/15 років (3" зенітна гармата Лендера) — перша зенітна гармата калібру 76,2-мм Російської Імперії, призначена для ведення вогню по повітряним цілям.

Історія створення[ред.ред. код]

Ідея створення спеціальних зенітних гармат[ред.ред. код]

Вперше у Російській Імперії вогонь у повітряні цілі (прив'язані повітряні кулі та аеростати) здійснено в кінці XIX сторіччя, зокрема 13 липня 1890 року (Усть-Іжорський полігон), 1891 року (Червоне Село). 1908 та 1909 років у Сестрорецку та Лузі відбулись вдалі стрільби у повітряні цілі 76-мм польовими гарматами зразків 1902 та 1900 років. З'ясувалося, що для ефективної боротьби з авіацією супротивника потрібна спеціальна зенітна гармата.

Ще 1901 року військовий інженер М. Ф. Розенберг розробив проект першої 57-мм зенітної гармати, але ідею створення спеціальної протиаеропланної гармати відхилили. Багато авторитетних військових спеціалістів вважали, що зенітна артилерія не потрібна. Зокрема, на лекціях Академії генерального штабу стверджувалося:

« Не можна перш за все погодитись, що для боротьби з повітряними цілями необхідні спеціальні гармати з великим вертикальним обстрілом і великою рухомістю. Навіть при скромному куті підвищення, прийнятому для 3-дм. гармати зр. 1902 р. (16°) і граничній дальності шрапнелі (5 верст) ціль, що рухається на висоті 1 версти буде знаходитись у зоні ураження 2,5 версти. А чи можна вважати, що не тільки сучасні але і повітряні цілі найближчого майбутнього з надійними результатами спостереження за противником рухатимуться вище 1 версти?»[1]  »

Мобілізаційний розклад 1910 року також не передбачав оснащення армії засобами для боротьби з повітряними цілями.

1908 року ідею створення зенітної гармати підтримали викладачі Офіцерської артилерійської школи та Михайлівської артилерійської академії. Офіцери школи М. В. Добровольський, Є. К. Смисловський, П. Н. Нікітін розробили тактико-техічні вимоги, автором ідеї був В. В. Тарковський, він же запропонував встановлювати гармату на автомобільне шасі. 1913 року проект схвалено Головним Артилерійським Управлінням, а 1914 року його передали на безпосередню розробку на Путиловський завод іншому конструктору — Францу Францовичу Лендеру (можливо, у військовому відомстві вважали, що Тарковський має недостатньо спеціальної освіти; попри це він узяв діяльну участь у розробці). ДО колективу розробників також увійшли відомий артилерист П. А. Глазков, парцівники Питуловського заводу Ф. М. Гарковський, А. Я. Навядовський, В. І. Бірюков.

Конструкція гармати та випробування[ред.ред. код]

76-мм зенітна гармата зразка 1914/1915 років була першою зенітною гарматою з клиновим затвором з інерційною напіватоматикою. 1915 року гармату модернізували, кут підвищення збільшився з 65° до 75°.

У автомобільних батареях як шасі використовувались американські вантажівки Вайт та російські Русо-Балт-Т. В кінці 1914 року було виготовлено чотири дослідних зразки гармати, встновлених на вантажних автомобілях. У лютому 1915 року вони успішно пройшли випробування на Петроградському полігоні.

Бойове застосування[ред.ред. код]

Перше замовлення склало усього 12 гармат, загалом до кінця 1917 року було виготовлено 76 гарамат (хоча мінімальна потреба армії у зенітній артилерії оцінювалася управлінням інспектора артилерії Ставки у 146 батарей з 584 гарматами).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]