76-мм зенітна гармата зразка 1914/15 років

76-мм зенітна гармата зразка 1914/15 років
76-мм зенітна гармата зразка 1914/15 років;
	; 76-мм зенітна гармата зразка 1914/15 років на бронепотязі
Тип	Зенітна гармата
Походження	Російська імперія
Історія використання
На озброєнні	1915-1945
Оператори	Російська імперія; УНР, Українська держава; РРФСР; СРСР; та інші.
Війни	Перша світова війна; Громадянська війна в Росії; Українсько-радянська війна; Друга світова війна ; та інші.
Історія виробництва
Розробник	Франц Францевич Лендер
Розроблено	1913
Виробник	Путиловський завод та інші підприємства
Виготовлення	1915-1934
Характеристики
Вага	бойова: 1,280 кг; похідна: 1,280 кг
Довжина	30 калібрів
Снаряд	шрапнель або граната 6,5 кг
Калібр	76,2 мм
Підвищення	від -5° до 75°
Траверс	360°
Темп вогню	12-20 пострілів на хвилину
Дульна швидкість	588 м/с
	Дальність вогню
Максимальна	8,3 км
	76-мм зенітна гармата зразка 1914/15 років у Вікісховищі

76-мм зенітна гармата зразка 1914/15 років (3" зенітна гармата Лендера) — перша зенітна гармата калібру 76,2-мм Російської імперії, призначена для ведення вогню по повітряним цілям.

Історія створення[ред. | ред. код]

Ідея створення спеціальних зенітних гармат[ред. | ред. код]

Вперше у Російській імперії вогонь у повітряні цілі (прив'язані повітряні кулі та аеростати) здійснено в кінці XIX сторіччя, зокрема 13 липня 1890 року (Усть-Іжорський полігон), 1891 року (Червоне Село). 1908 та 1909 років у Сестрорецку та Лузі відбулись вдалі стрільби у повітряні цілі 76-мм польовими гарматами зразків 1902 та 1900 років. З'ясувалося, що для ефективної боротьби з авіацією супротивника потрібна спеціальна зенітна гармата.

Ще 1901 року військовий інженер М. Ф. Розенберг розробив проект першої 57-мм зенітної гармати, але ідею створення спеціальної проти-аеропланної гармати відхилили. Багато авторитетних військових спеціалістів вважали, що зенітна артилерія не потрібна. Зокрема, на лекціях Академії генерального штабу стверджувалося:

Не можна перш за все погодитись, що для боротьби з повітряними цілями необхідні спеціальні гармати з великим вертикальним обстрілом і великою рухомістю. Навіть при скромному куті підвищення, прийнятому для 3-дм. гармати зр. 1902 р. (16°) і граничній дальності шрапнелі (5 верст) ціль, що рухається на висоті 1 версти буде знаходитись у зоні ураження 2,5 версти. А чи можна вважати, що не тільки сучасні але і повітряні цілі найближчого майбутнього з надійними результатами спостереження за противником рухатимуться вище 1 версти?»^[1]

Мобілізаційний розклад 1910 року також не передбачав оснащення армії засобами для боротьби з повітряними цілями.

1908 року ідею створення зенітної гармати підтримали викладачі Офіцерської артилерійської школи та Михайлівської артилерійської академії. Офіцери школи М. В. Добровольський, Є. К. Смисловський, П. Н. Нікітін розробили тактико-технічні вимоги, автором ідеї був В. В. Тарновський (1880 р.н., із знаменитого українського роду Тарновських), він же запропонував встановлювати гармату на автомобільне шасі. 1913 року проект схвалено Головним Артилерійським Управлінням, а 1914 року його передали на безпосередню розробку на Путиловський завод іншому конструктору — Францу Францовичу Лендеру (можливо, у військовому відомстві вважали, що Тарковський має недостатньо спеціальної освіти; попри це він узяв діяльну участь у розробці). До колективу розробників також увійшли відомий артилерист П. А. Глазков, працівники Путиловського заводу Ф. М. Гарковський, А. Я. Навядовський, В. І. Бірюков.

Конструкція гармати та випробування[ред. | ред. код]

76-мм зенітна гармата зразка 1914/1915 років була першою зенітною гарматою з клиновим затвором з інерційною напіватоматикою. 1915 року гармату модернізували, кут підвищення збільшився з 65° до 75°.

У автомобільних батареях як шасі використовувались американські вантажівки Вайт та російські Русо-Балт-Т. В кінці 1914 року було виготовлено чотири дослідних зразки гармати, встановлених на вантажних автомобілях. У лютому 1915 року вони успішно пройшли випробування на Петроградському полігоні.

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Перше замовлення склало усього 12 гармат, загалом до кінця 1917 року було виготовлено 76 гармат (хоча мінімальна потреба армії у зенітній артилерії оцінювалася управлінням інспектора артилерії Ставки у 146 батарей з 584 гарматами).