90377 Седна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
90377 Седна
Зображення Седни, отримане за допомогою наземного телескопа: Седна виглядає ледь помітною цяткою
Зображення Седни, отримане при відкритті (планету позначено стрілкою)
Відкриття[1]
Відкривач Майкл Браун, Чедвік Трухільо та Девід Рабіновіц
Місце відкриття Паломар
Дата відкриття 14 листопада 2003
Позначення
Позначення 90377 Sedna
Названа на честь Седна
Тимчасові назви 2003 VB12
Категорія малої планети Транснептуновий об'єкт
Епоха 14 березня 2012 (2456000.5 JD)
Велика піввісь 541 ± 2 а. о.
Перигелій 76,31 а. о.
Афелій 1000 а. о.
Ексцентриситет 0,859
Орбітальний період 12 600 ± 65 р
Середня орбітальна швидкість 1,0332 км/с
Середня аномалія 358,19°
Нахил орбіти 11,928°
Довгота висхідного вузла 144,38°
Аргумент перицентру 310,92°
Фізичні характеристики
Розміри 995 ± 80 км
<1600 км
Маса 1,8–4,3 x 1021 кг[3]
Середня густина 2,0 г/см³ (припущення)[3]
Прискорення вільного падіння
на поверхні
0,33–0,50 м/с²
Друга космічна швидкість 0,62–0,95 км/с
Період обертання 10,273 год[4]
Сонячна доба 0,42 д (10 год)[5]
Альбедо 0,16–0,30
Температура ~12 K
Спектральний тип (червоний) B-V=1,24; V-R=0,78[6]
Видима зоряна величина 21,1
20,5 (Перигелій)
Стандартна зоряна величина 1,5849
Планетоїд Седна. Художнє зображення NASA. Правильно відображені її велика віддаленість від Сонця та червоний колір поверхні. Вище і праворуч від Седни намальовано її гіпотетичний супутник.

90377 Седна (лат. 90377 Sedna) — транснептуновий об'єкт 2003 VB12, що отримав назву на честь ескімоської богині морських тварин Седни.

Відкрито 14 листопада 2003 року американськими астрономами Брауном, Трухільо і Рабіновіцом.

Характеристики орбіти[ред.ред. код]

За даними на березень 2004 року, Седна перебувала на відстані 89,5 а. о. від Сонця, тобто вдвічі далі, ніж Плутон. Велика піввісь орбіти Седни (a) становить близько 541 а. о., а сама орбіта дуже витягнута, її ексцентриситет e = 0,86. Відстань від Сонця у перигелії становить 76,1 а. о. (Седна пройде його 2076 року), в афелії — близько 1000 а. о. Оберт навколо Сонця Седна робить приблизно за 12,5 тис. років.

Седна. Художнє зображення NASA. Вище і праворуч — гіпотетичний супутник Седни.

Фізичні характеристики[ред.ред. код]

Седна

Спостереження обсерваторії в Чилі вказують, що Седна є одним з найчервоніших об'єктів у Сонячній системі, майже такою ж червоною як і Марс. Її альбедо більше 0,2.

Діаметр оцінюють у межах від 995 до 1600 км, що становить приблизно три чверті розміру Плутона. Такі розміри не дозволяють однозначно віддати Седні першість за розміром серед об'єктів поясу Койпера. Її найближчим конкурентом за розміром є 90482 Орк (2004 DW). Чи буде Седна називатися планетою, має вирішити Міжнародний астрономічний союз. Швидше за все, Седна та Орк належатимуть до тіл проміжних між планетами та астероїдами.

На художній ілюстрації Седни, поданій NASA журналістам (малюнок на початку статті) зображено гіпотетичний супутник Седни. Однак у квітні 2004 року було встановлено, що Седна не має супутника.

Класифікація[ред.ред. код]

Першовідкривачі Седни стверджують, що вона є першим об'єктом хмари Оорта, що спостерігається, оскільки її афелій істотно далі, ніж у відомих об'єктів поясу Койпера.

Інші дослідники включають її до поясу Койпера і вважають, що його зовнішня межа ширше, ніж припускалося. Існує гіпотеза, що орбіта Седни була відхилена прохожденням зірки.

Відкриття Седни пожвавило дискусію про те, які об'єкти Сонячної системи можна вважати планетами. Відомий фантаст і популяризатор науки Айзек Азімов запропонував термін «мезопланети» для об'єктів менших за Меркурій, але більших за Цереру.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Discovery Circumstances: Numbered Minor Planets (90001)–(95000)». Ia. о.: Minor Planet Center. Архів оригіналу за 2012-07-04. Процитовано 2008-07-23. 
  2. «База даних малих космічних тіл JPL: 90377 Седна» (англ.). Процитовано 2012-05-10. 
  3. а б Масу підраховано наближено: взято середню оцінку розміру та припущено густину Плутона 2,0 г/см³
  4. Похибка періоду обертання може становити до 30%
  5. «Case of Sedna's Missing Moon Solved». Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics. 2005-04-05. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2005-04-07. 
  6. Stephen C. Tegler (2006-01-26). «Kuiper Belt Object Magnitudes та Surface Colors». Northern Arizona University. Архів оригіналу за 2012-07-04. Процитовано 2006-11-05. 

Посилання[ред.ред. код]