90 Антіопа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
90 Антіопа
Відкриття
Відкривач Роберт Лютер
Місце відкриття Дюссельдорф
Дата відкриття 1 жовтня 1866
Позначення
Позначення 90 Antiope
Тимчасові назви 1952 BK2
Категорія малої планети Астероїд головного поясу
Епоха 4 листопада 2013 (2 456 600,5 JD)
Велика піввісь 3,159602878334 а. о.
Перигелій 2,649335700671 а. о.
Афелій 3,669870055996 а. о.
Ексцентриситет 0,161497250544
Орбітальний період 2051,385011705 д
Середня орбітальна швидкість 0,175491191534 °/д
Середня аномалія 153,2805010755°
Нахил орбіти 2,209410128778°
Довгота висхідного вузла 70,13273070265°
Аргумент перицентру 244,2223369186°
Фізичні характеристики
Розміри 120,07 км
Маса 8,28 · 1017
Середня густина 0,6
Період обертання 16,509 год
Альбедо 0,0603
Спектральний тип C (Толен)
C (SMASS)
Стандартна зоряна величина 8,27

90 Антіопа — астероїд головного поясу, відкритий 1 жовтня 1866 року німецьким астрономом Робертом Лютером в Дюссельдорфі, Німеччина. Астероїд названий на честь персонажа давньогрецької міфології. Однак достеменно невідомо, чиє ім'я присвоєно астероїду, оскільки воно має подвійне значення в міфології древніх греків. Астероїд міг одержати назву на честь Антіопи з Беотії (за різними джерелами - дочки Ніктея або Асопа), або на честь амазонки, дочки Ареса. [2]

Подвійний астероїд[ред.ред. код]

Відкриття другого компонента[ред.ред. код]

До 2000 року Антіопа вважалася одним астероїдом, діаметром близько 120 км. [3] 10 серпня 2000 року групою астрономів, що працюють в обсерваторії Кек на Гавайських островах, з використанням адаптивної оптики був виявлений другий компонент, який отримав позначення S/2000 (90) 1. [4]


Астероїди з супутниками відкривали і раніше, однак у попередніх випадках розміри супутника були значно менше основного компонента. Діаметр супутника Антіопи виявився співрозмірним з діаметром астероїда, тому Антіопа вважається першим [2][3] відкритим подвійним астероїдом.

Цікаво, що ще в 1997 році аналіз кривої блиску Антіопи показав класичну затемненно-бінарну форму, яку слід очікувати від двох компонентів однакового розміру, що спостерігаються з ребра орбіти, хоча автори роботи і не надали таке тлумачення. [5]

Орбітальні характеристики системи[ред.ред. код]

Компоненти системи обертаються навколо загального центру мас на відстані 171 ± 1 км. [6] Аналіз кривої блиску, проведене у 2001 році, показує, що обертальні періоди обох тіл збігаються з періодом обертання, що є характерним для синхронного обертання. [7] Площина обертання системи нахилена на 63,7 ° по відношенню до площини екліптики Сонячної системи.[6]

Орбіта Антіопи знаходиться у зовнішній ділянці Головного поясу астероїдів. Період обертання навколо Сонця становить 5,61 юліанських років.

Фізичні характеристики системи[ред.ред. код]

Астероїд відноситься до сімейства Феміди. Як і більшість астероїдів цього сімейства, Антіопа (і, ймовірно, її компаньйон) має темну, вуглецеву поверхню, і класифікується як астероїд класу C. Низька щільність системи вказує на значну пористість (більше 30%). Це дозволяє припустити, що Антіопа сформувалася з уламків більш ранніх астероїдів або інших небесних тіл. Інша гіпотеза припускає, що обидва компоненти системи є уламками одного батьківського тіла, зруйнованого внаслідок зіткнення зі стороннім небесним тілом на дуже високій швидкості. [3]

Компоненти системи мають подібні розміри: середній діаметр Антіопи становить 87,8 км, її супутника - 83,8 км. [6] Дослідження особливостей кривої блиску астероїда, проведені російськими вченими Пулковської обсерваторії та Інститутом сонячно-земної фізики в Іркутську, відзначають сильну залежність блиску від фазового кута, що може говорити про дуже сплюснену форму компонентів. [8]

Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,186.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «База даних малих космічних тіл JPL: 90 Антіопа» (англ.). Процитовано 2013.12.26.  Останнє спостереження 2013.12.06.
  2. а б Lutz D. Schmadel. (2003). Dictionary of minor planet names. Springer. ISBN 978-3-540-00238-3. (англ.)
  3. а б в «Asteroids Do Have Satellites». Asteroids III. 2002. с. 289–312.  (англ.)
  4. «IAUC 7503: 2000dp; Sats OF MINOR PLANETS». Процитовано 2009-09-21.  (англ.)
  5. Hansen, A. T.; Arentoft, T.; Lang, K. The Rotational Period of 90 Antiope // The Minor Planet Bulletin, 24 (1997) С. 17. (англ.)
  6. а б в «Asteroids with Satellites by Wm. Robert Johnston». Архів оригіналу за 2012-03-19. Процитовано 2009-09-21.  (англ.)
  7. «IAUC 7757: (90); 1987A». Процитовано 2009-09-21.  (англ.)
  8. И. А. Верещагина, Д. Л. Горшанов, А. В. Девяткин, П. Г. Папушев Некоторые особенности кривых блеска астероидов (39) Летиция, (87) Сильвия, (90) Антиопа и 2006 VV2 // Астрономический вестник, 43 (2009) С. 305-314.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]