96 Егла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
96 Егла
Відкриття
Відкривач Жером Коджі
Місце відкриття Марсель
Дата відкриття 17 лютого 1868
Позначення
Позначення 96 Aegle
Названа на честь Егла
Тимчасові позначення  
Категорія малої планети Астероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь 3,052613550686 а. о.
Перигелій 2,628769038034 а. о.
Афелій 3,476458063337 а. о.
Ексцентриситет 0,138846436214
Орбітальний період 1948,077222524 д
Середня орбітальна швидкість 0,184797602393 °/д
Середня аномалія 131,3701896376°
Нахил орбіти 15,96816212213°
Довгота висхідного вузла 321,6318997483°
Аргумент перицентру 208,6548727104°
Фізичні характеристики
Розміри 170,02 км
Маса 5,1× 1018 кг
Прискорення вільного падіння на поверхні 0,0475 м/с²
Друга космічна швидкість 0,0898 км/с
Період обертання 13,82 год
Альбедо 0,0523
Температура ~159 K
Спектральний тип T (Толен)
T (SMASS)
Стандартна зоряна величина 7,67
CMNS: 96 Егла у Вікісховищі

96 Еглаастероїд головного поясу, відкритий 17 лютого 1868 року французьким астрономом Жеромом Коджі в Марсельській обсерваторії, Франція. Астероїд названий на честь Егли, німфи у давньогрецькій міфології[2].

Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,164.

Егла — великий астероїд, який обертається зі значним нахилом відносно площини екліптики Сонячної системи. Діаметр астероїда був визначений після обробки даних, отриманих за допомогою інфрачервоної космічної лабораторії IRAS, з похибкою близько 3 км[3]. Період обертання уточнили за даними зміни кривої блиску, отриманих в обсерваторії Сантана, Каліфорнія[4].

Астероїд належить до спектрального класу T.

Егла не перетинає орбіту Землі й обертається навколо Сонця за 5,35 юліанського року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. База даних малих космічних тіл JPL: 96 Егла (англ.) . Процитовано 2014.05.07. Останнє спостереження 2013.10.20.
  2. Lutz D. Schmadel. (2003). Dictionary of minor planet names. Springer. ISBN 978-3-540-00238-3. (англ.)
  3. Edward F. Tedesco (2002). The supplemental IRAS minor planet survey (PDF). The Astronomical Journal. 123: 1056—1085.
  4. Stephens, Robert D. (2005). Rotational periods of 96 Aegle, 386 Siegena, 390 Alma, 544 Jetta, 2771 Polzunov, and (5917) 1991 NG. The Minor Planet Bulletin. 32: 2—3.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]