97-ма гвардійська мотострілецька дивізія (СРСР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
97-ма гвардійська мотострілецька дивізія
На службі 1941 — 1992
Країни СРСР СРСР
Україна Україна
Вид Радянська армія
Чисельність дивізія
Війни/битви Німецько-радянська війна
Нагороди Радянська гвардія Орден Червоного Прапора Орден Суворова II ступеня Орден Богдана Хмельницького II ступеня
Почесні найменування Полтавська
Медіафайли на Вікісховищі

97-ма гвардійська мотострілецька Полтавська Червонопрапорна орденів Суворова і Богдана Хмельницького бригада — військове з'єднання мотострілецьких військ Червоної, а згодом Радянської армії, що існувало у 1941—1992 роках.

У 1992 році дивізія була переформована як 97-ма гвардійська механізована дивізія Збройних сил України.

Історія з'єднання[ред. | ред. код]

Дивізія сформована в серпні — вересні 1941 року в місті Ставрополі як 343-тя стрілецька дивізія (I формування)[1].

Воювала у складі військ Південного, Південно-Західного, Воронезького, і 1-го Українського фронтів. У складі 56-ї, 6-ї, 9-ї, 21-ї і 24-ї армій брала участь у Ростовській оборонній і наступальній операціях, Харківській битві 1942 року, Сталінградській битві. У жовтні 1942 року була включена в склад 66-ї (з квітня 1943 року 5-та гвардійська) армії і в її складі брала участь в битві на Курській дузі, звільненні Лівобережної України, у Кіровоградській, Умансько-Ботошанській, Львівсько-Сандомирській, Сандомирсько-Сілезькій, Нижньо-сілезькій, Верхньо-сілезькій, Берлінській і Празькій наступальних операціях[1].

4 травня 1943 року 343-тя стрілецька дивізія була перейменована у 97-му гвардійську стрілецьку дивізію. З'єднання відзначилося в боях за визволення Полтави. В ознаменування звільнення Полтави наказом Верховного головнокомандувача від 23 вересня 1943 року № 22 97-ма гвардійська стрілецька дивізія удостоєна почесного найменування «Полтавська»[2].

За бойові заслуги дивізія була нагороджена орденом Червоного Прапора, орденами Суворова 2-го ступеня і Богдана Хмельницького 2-го ступеня. Близько 8,5 тисяч її воїнів нагороджені орденами і медалями, дванадцятьом присвоєно звання Героя Радянського Союзу[1].

97-ма гвардійська Полтавська стрілецька дивізія закінчила Велику Вітчизняну війну з'єднанням 32-го гвардійського стрілецького корпусу 5-ї гвардійської армії. У післявоєнний період дивізія залишалася стрілецьким з'єднанням, а наприкінці 1957 року була переформована в мотострілецьку, зберігши у своєму складі полки військового періоду своєї історії[3].

На початок 1991 року 97-ма гвардійська мсд зі штабом у Славуті входила до складу 13-ї загальновійськової Червонопрапорної армії Прикарпатського військового округу. Дивізія мала дуже скорочений танковий парк (танки Т-72), з трьох мотострілецьких полків один був полком на БТР (скороченого складу), а два — бронетехніки для мотострільців не мали. Артилерія дивізії (як дивізійна, так і полкова) була представлена не тільки мінометами і РСЗВ, але мала і 84 САУ[3].

У 1992 році дивізія увійшла до складу Збройних сил України як 97-ма гвардійська механізована дивізія.

Бойовий склад[ред. | ред. код]

Станом на 1943—1945 рр

Командири дивізії з 1941 по 1945 рр[ред. | ред. код]

343-тя стрілецька дивізія
97-ма гвардійська стрілецька дивізія
  • гвардії генерал-майор Усенко Матвій Олексійович (04.05.1943 — 12.05.1943, загинув 12.05.1943),
  • гвардії полковник Кашляєв Василь Якович (13.05.1943 — 30.05.1943),
  • гвардії полковник Анциферов Іван Іванович (01.06.1943 — 19.04.1944, з 25.09.1943 генерал-майор),
  • гвардії підполковник Лашков Михайло Іванович (20.04.1944 — 22.05.1944),
  • гвардії генерал-майор Анциферов Іван Іванович (23.05.1944 — 08.10.1944),
  • гвардії полковник Голуб Єфрем Михайлович (09.10.1944 — 28.12.1944),
  • гвардії полковник Гаран Антон Прокопович (29.12.1944 — 11.05.1945).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Военный энциклопедический словарь. — под. ред. Н. В. Огаркова. — Москва : Военное издательство, 1983. — С. 573. — ISBN ББК 68я2 В63. (рос.)
  2. ↑ Приказ Верховного Главнокомандующего от 23 сентября 1943 года № 22. Приказы Верховного Главнокомандующего в период Великой Отечественной войны Советского Союза: Сборник. — М.: Воениздат, 1975. С. 46-47. Електронна версія на сайті Бібліотеки Михайла Грачова [Архівовано 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ а б 97-я гвардейская мотострелковая Полтавская Краснознаменная орденов Суворова и Богдана Хмельницкого дивизия (Славута) на неофіційному сайті 13-ї армії [Архівовано 12 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Самчук И. А. Гвардейская Полтавская. — М. : Воениздат, 1965. — 300 с. (рос.)
  • Чуйков В. И. Сражение века. — М. : Советская Россия, 1975. — 317 с. (рос.)
  • Жадов А. С. Четыре года войны. — М. : Воениздат, 1978. — 334 с. (рос.)
З'єднання і частини, які удостоєні почесного найменування «Полтавські»
Стрілецькі дивізії
Авіаційні дивізії
Повітряно-десантні дивізії
Бригади, полки, батальйони
42 легка артилерійська бригада • 57 танковий полк • 301 винищувальний протитанковий артполк • 431 інженерний батальйон
Почесні найменування присвоєні наказом ВГК № 22 від 23 вересня 1943 року за бойові заслуги при визволенні Полтави
Повітрянодесантні
Артилерійські
Авіаційні
Мотострілецькі
Ракетні
(балістичні ракети)
Танкові
Інші
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=97-ма_гвардійська_мотострілецька_дивізія_(СРСР)&oldid=35333514