9 рота (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
9 рота
9 рота
Жанр воєнний фільм
драма
Режисер Федір Бондарчук
Продюсер Олена Яцура
Сергій Мелькумов
Олександр Роднянський
Сценарист Юрій Коротков
У головних
ролях
Артур Смольянінов
Олексій Чадов
Костянтин Крюков
Федір Бондарчук
Оператор Максим Осадчий
Композитор Дато Евгенідзе
Іван Бурляєв
Кінокомпанія ПК «Слово»
«Art Pictures Group»
Телеканал «1+1»
Телеканал СТС
Украинская медійна група
Matila Rohr Productions
Тривалість  126 хв
Мова  російська
Країна  Росія — Україна — Фінляндія
Рік  2005
Дата виходу  29 вересня
IMDb ID 0417397
Кошторис  9,5 млн. $
Касові збори  25 555 809 $

«9 Рота» — художній фільм 2005 року . У міжнародному прокаті фільм називався «The 9th Company».

Сюжет[ред.ред. код]

У 1988 році новобранці на прізвиська Чугун, Лютий, Воробей, Джоконда, Стас, Ряба та Піночет призвані до рядів Збройних сил СРСР. У навчальній частині їх командиром стає старший прапорщик Дигало, доля якого скалічена війною. Після кількох місяців "учбовки" усі призовники (крім Ряби та Піночета) потрапляють у горнило афганської кампанії — 9 роту 345-го окремого гвардійського парашутно-десантного полку, де вже служать Афанасій, Хохол та Курбаші. Група Повітряно-десантних військ отримує завдання зайняти висоту і тримати її до проходження колони, яка йде по ланцюгу віддалених гарнізонів для доставки продовольства та боєприпасів у провінцію Хост. У цей час радянське керівництво вирішує вивести війська з Афганістану і відкликає колону назад. Але у метушні виведення величезних сил командування забуло про 9 роту, залишаючи їх наодинці з численним ворогом. Майже повністю склад роти гине у бою.

Врозріз з історичною достовірністю, в ході бою в живих залишається тільки Олег Лютаєв «Лютий», хоча його психологічний стан був серйозно підірваний. З його слів пізнається, що після Афганістану навчальну частину на афганському кордоні переводять під Тулу, де через рік Дигало помирає від інсульту під час нічного марш-кидка, а повія учбовки Білосніжка (кожен призов проводив з нею ніч перед відправкою) залишається з матір'ю та іншими російськими сім'ями в залишеному військовому містечку, що перебуває при учбовці, де й зникає. І незважаючи на політичний провал Афганської кампанії, 9-а рота виграла свою війну.

У ролях[ред.ред. код]

Реліз[ред.ред. код]

Дати релізу:

Знімальна група[ред.ред. код]

Премії та глядацьке визнання[ред.ред. код]

Кінофільм був відзначений на наступних конкурсах і фестивалях:

Глядацькі рейтинги:

  • КиноПоиск.ru: 6,710 з 10-ти, 14279 голосів.
  • RUSKINO.RU: 2,998 з 6-ти, 11967 голосів.
  • IMDb: 7,3 з 10-ти, 5603 голоси.

Технічні дані[ред.ред. код]

  • Виробництво:
  • Художній фільм, кольоровий.
  • Обмеження за віком: до 12 років.
  • Прокатне посвідчення № 111086105 від 16.09.2005.
  • Перший показ у кінотеатрі: 29, вересня 2005 р.
  • Збори:
    • Перше місце за зборами в Росії в 2005 р. з $ 25555809
  • Перший показ по центральному ТБ: 9 травня 2006 р.
  • Видання на DVD: 1 DVD, звук DTS, Dolby Digital 5.1, PAL, 5-а зона, російські субтитри, видавець: «Вокс Відео» 2005 року; Додатково: Фільм про фільм, «9 рота: 20 років потому», Фотогалерея
  • Видання на VHS: 1 VHS, звук 2.0, PAL, видавець: «Студія Союз»

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Епізод бою десантників з душманами, показаний у фільмі, повністю відрізняється від того, що сталося насправді: час року (у реальності — це зима, січень, а не спекотне літо), місцевість (в реальності — це гори, а не пустеля), сам бій відбувався не вдень, а вночі, втрати (загинуло 6 бійців із 39, а не 1, який залишився в живих, як у фільмі), хід бою, його результати, характер всієї бойової операції були змінені до невпізнання[3].
  • Дія фільму відбувається у 1989 році, хоча реальний бій відбувався у 1988 році[4], коли до остаточного виведення військ залишався ще рік.
  • Для сцени походу Джоконди за сірниками знімальній групі знадобилася ослиця, яка не боялася б камери. Збившись з ніг, автори звернулися до Ялтинського зоопарку, де їм негайно порекомендували досвідчену актрису, дебют якої відбувся... у 1966 році, у фільмі «Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика» Леоніда Гайдая. «Беріть, не пошкодуєте!» — сказав дресирувальник і не обдурив: літня ослиця чудово впоралася з роллю[5].
  • У фільмі використано популярне кліше часів Афганської війни. Капітан-розвідник заявляє солдатам: «Ніхто і ніколи ще не зміг завоювати Афганістан». Тим часом історія Афганістану говорить про зворотне. До XVIII століття незалежної держави на території сучасного Афганістану не існувало. Утворене у 1709 р., Гільзейське князівство у 1737 р. було розгромлено військами Надир-шаха. Надалі Афганістан був багато разів окупований англо-індійськими військами. У 1839 р. англо-індійські війська (12 тисяч солдатів) взяли Кандагар, а потім і Кабул. Війна була легко виграна і на тамтешньому престолі запанував емір Шуджа-шах (ставленик англійців). Після серії повстань Великобританія здійснила у 1878 р. нове вторгнення до Афганістану. У 1879 р. емір Якуб-хан підписав договір, згідно з яким Афганістан переходив під протекторат Великобританії, афганський уряд втрачав право на ведення будь-якої зовнішньої політики не інакше, як за посередництва уряду Британії.
  • Фільм частково спародіював комедію «Найкращий фільм».
  • Кіноекспедиція тривала 150 календарних днів. Знімальних днів (Москва та Крим) — 111. Зйомки фільму проходили з 25 травня по 12 жовтня 2004 року.
  • В основу сценарію Юрія Короткова лягли реальні події. 9 рота 345-го окремого гвардійського парашутно-десантного полку була чи не легендарним підрозділом Радянської Армії в Афганістані. Багато хто називав її «штрафною ротою», оскільки потрапляли туди в основному пропащі хулігани та «важкі підлітки». Але саме з «Дев'ятки» вийшло найбільше число Героїв Радянського Союзу.
  • Зйомки фільму проходили в Криму (Україна), Москві, Узбекистані (в місцях колишнього розташування реальних афганських «учбовок») та у Фінляндії.
  • На місцях підтримку знімальній групі подавали Президенти України, Узбекистану, міністри оборони цих країн, а також губернатор Підмосков'я генерал Громов, який був командувачем Південної групи військ СРСР у момент виведення Радянського контингенту з Афганістану.
  • Бюджет картини склав 9 млн. доларів. Найдорожча сцена — вибух літака. Вона готувалася і знімалася 17 днів і коштувала 450 тис. доларів.
  • У зйомках було задіяно 18 об'єктів у Криму, Узбекистані та Москві. Географія кримських об'єктів: Ангарський перевал, Перевальне (Чатир-Даг), Ескі-Кермен, Саки, Новофедорівка, Бекетове, скелі Роу, Кучук-Янишар, Південне, Біюк-Янишар, Старий Крим, Агармиш, Балаклава (кар'єр), Мис Чауда. Географія зйомок в Узбекистані: Чарвак, Бричмулла, Великий Чимган, Чирчикський аеродром, Чаткал.
  • Загальна кількість часу, проведеного продюсером Оленою Яцурою у перельотах — 480 годин. За час зйомок в Україні група проїхала близько 10 тисяч кілометрів кримськими дорогами.
  • Загальна кількість осіб, яка брала участь у зйомках: група — 150 осіб, масовка — 2000 чоловік. Всього за знімальний період членами знімальної групи було випито 25 тис. літрів чаю та кави та з'їдено 13,5 тис. кг сніданків та обідів. «Моджахеди» були одягнені у натуральний афганський одяг, який закуповували в Афганістані. Всього було закуплено 300 костюмів. Для зйомок у Криму прийшло 4 вагони з реквізитом.
  • Одного разу асистент з реквізиту знайшов у Сімферополі цуценя. Собаку назвали Міною, вона стала улюбленицею знімальної групи і навіть зіграла одну з ролей. Тепер Міна виросла, живе у Москві і вже затверджена на наступну роль — у фільмі Алли Сурикової.
  • Всього у кримських зйомках брали участь близько 1,5 тис. військовослужбовців Військово-Морських Сил, Військ Берегової Охорони, Сухопутних військ, Армійської авіації Сухопутних військ, Військово-Повітряних Сил України.
  • Для зйомок художникам довелося перефарбовувати яскраво-зелену українську техніку в «пустельні» кольори і колір хакі, а навчальні містечка — із жовто-блакитних — у захисні. Для цього група скупила практично всю акрилову фарбу у Сімферополі. Всього було витрачено понад 1 тис. кг фарби — адже потім техніці і будинкам потрібно було надати первозданний вигляд. Було створено близько 50 великих та маленьких «радянських» плакатів.
  • Одного разу в Бекетово знімали сцени з гелікоптерами. Гелікоптери повинні були залітати з боку Фороса. Там, у резиденції президента Кучми, саме проходила тристороння зустріч на вищому рівні. Охорона президента Кучми і Назарбаєва помітила вертушки з червоними зірками на бортах, які дуже низько летіли над місцем зустрічі глав держав. Очевидці кажуть, що якби в той момент президент Росії не поїхав з Фороса, то його охорона була б спритнішою, і невідомо, чим би все закінчилося для «9 роти». А так — Федора Бондарчука на наступний день викликали «на килим», і з ним розмовляли суворі чоловіки у цивільному.
  • Найскладніша сцена фільму — вибух афганського кишлаку. Кишлак будувала бригада з ялтинської студії. Будівництво тривало 4 місяці. Справжній кишлак був створений класичним східним методом — з глини — і займав територію у 2 гектари. Поки справа не дійшла до зйомок, у «афганське містечко» здійснювали паломництво туристи — адже об'єкт знаходився зовсім поруч з Коктебелем. У день, коли був призначений вибух, і все було готово (9 тонн вибухівки, 7 кілометрів проводів), небо вкрилося хмарами, і зйомку довелося перенести. «Заряджений» кишлак залишили ночувати під посиленою охороною. Назавтра спеціальна людина була виставлена у наряд за гору і повинна була розповідати про погоду — коли між хмар з'явився великий шматок чистого неба, стався вибух, і любовно створений кишлак злетів у повітря.
  • Одного разу в Старокримському кар'єрі, де будувався об'єкт «кишлак», з-під землі показався хвіст мінометної міни. Про це дізнався заступник командира Окремої бригади морської піхоти ВМФ України Михайло Васильович Лавриків. Об'єкт взяли під охорону, спробували викликати саперів, але сапери були на виїзді. Тоді Лавриків прив'язав до хвоста мотузку, сховався за горбок і рвонув. Виявилося, що це тільки хвіст, а сама міна, яка пролежала там з часів Великої Вітчизняної війни, згнила.
  • Сцена головного бою знімалася в містечку Кучук-Янишар. Для будівництва укріпрайону «Остання позиція» було привезено 12 КРАЗів облицювального каменю і 30 КРАЗів буту із Старокримського кар'єра. Для піротехнічних закладок використовували торф і цемент — щоб було багато пилу. Тритонні брили привозили з того ж кар'єра і встановлювали кранами.
  • Коли знімали сцену «Обстріл позиції», сталася пожежа. Загорілися дерев'яні перекриття землянки і маскувальна сітка. Вогонь поширювався так стрімко, що довелося викликати пожежників. Вони примчали й кажуть: «Вже весь Крим знає, що на «9 роті» — пожежа!»
  • Усього було знято близько 70 тис. метрів плівки. Оператор-постановник фільму Максим Осадчий разом з кольороустановницею Божедаркою Масленниковою провели понад 500 годин, роблячи корекцію кольору і домагаючись саме таких відтінків, які були задумані при зйомках. В результаті, афганські сцени вийшли більш серійними, рудими, а учбовка — холоднішою, зеленуватою.
  • Звукорежисер Кирило Василенко спеціально їздив в Україну за шумами. Додатково було записано близько 20 годин шумів — стрілецька зброя, літаки, гелікоптери, танки, звуки казарми, БТРи, міномети, великокаліберна зброя, град. Над монтажем звуку працювали кілька бригад монтажерів. У Москві три людини працювали над атмосферними шумами та діалогами. У Пітері розставляли усі шумові спецефекти (постріли, вибухи тощо). А у Австралії спеціальна людина займалася рикошетом. Загальну координацію та збір усього матеріалу здійснювали в Лондоні. Передача звуків та зображень між країнами та континентами здійснювалася через Інтернет.
  • «9 рота» — єдиний за останні десятиліття і другий за всю історію кіно російський фільм, робота над звуком для якого проходила на британській студії «Pinewood Shepperton Studios». Першим був «Ватерлоо» Сергія Бондарчука (1970). Серед картин, що створювалися за безпосередньої участі «Pinewood» — усі фільми бондіани, фільм Рідлі Скотта «Падіння Чорного яструба», остання картина Тіма Бертона «Чарлі та шоколадна фабрика» та багато інших.
  • Роль прапорщика Погребняка («Хохла») могли зіграти Микола Фоменко та Володимир Машков, але в підсумку ні той, ні інший не змогли взяти участі у зйомках. У підсумку Федору Бондарчуку довелося приміряти форму «прапора» на себе.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Рецензії
Інтерв'ю Федора Бондарчука