ALMA

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Велика міліметрова антена Атакама
Розташування: Обсерваторія Ллано де Чайнантор
пустеля Атакама, Чилі
Координати: 23°01′09″ пд. ш. 67°45′11″ зх. д. / 23.0192833° пд. ш. 67.7531778° зх. д. / -23.0192833; -67.7531778
Висота: 5058,7 м
Стиль телескопа: близько 50 однакових 12 м телескопів-рефлекторів сполучено між собою оптоволоконними кабелями
Сайт: Офіційна вебсторінка ALMA
Офіційна вебсторінка NRAO ALMA
Офіційна вебсторінка ESO ALMA
Офіційна вебсторінка NAOJ ALMA

Велика міліметрова антена Атакама (англ. Atacama Large Millimeter/sub-millimeter Array) (ALMA) це масив радіотелескопів розміщених у пустелі Атакама, що розташований у північній частині Чилі. Оскільки значна висота місцевості й сухий клімат мають вирішальне значення для астрономічних спостережень на міліметрових довжинах хвиль (за рахунок поглинання у цьому діапазоні молекулами води, що міститься в земній атмосфері), то цей масив споруджується на плато Чайнантор, на висоті близько 5000 метрів над рівнем моря. ALMA складається з 66 радіотелескопів діаметром 12 і 7 метрів, для спостережень у міліметровому й субміліметровому діапазонах довжин хвиль. Очікується, що ALMA забезпечить надходження нових даних для вивчення процесу зореутворення в ранньому Всесвіті, надасть детальні зображення ділянок навколо близьких зір, де відбувається утворення екзопланет.


ALMA по суті є міжнародним партнерством між Сполученими Штатами Америки, Канади, Європи, Східної Азії та республіки Чилі вартістю більше одного млрд. доларів[1]. Телескоп ALMA почав свої наукові спостереження в другій половині 2011 року, а перші зображення було опубліковано 3 жовтня 2011 року. Повністю ввійшов до ладу в березні 2013 року.


Загальний огляд проекту[ред.ред. код]

Перші дві антени ALMA з'єднано між собою в інтерферометр.
Три перші антени ALMA утворюють інтерферометр.

За початковим задумом телескоп ALMA складатиметься з 66 високоточних антен, що працюватимуть на довжинах хвиль від 0,3 до 9,6 мм. Він матиме набагато вищу чутливість і роздільну здатність, ніж існуючі субміліметрові телескопи, такі як телескоп імені Джеймса Клерка Максвелла з однією тарілкою, чи існуючі мережі інтерферометрів, такі як Субміліметровий Масив або Інститут радіоміліметрової астрономії (IRAM) на Плато де Бур.

Антени можуть пересуватися по пустельному плато на відстані від 150 м до 16 км, що надає телескопу ALMA великий діапазон «збільшення» (роздільної здатності). Ця методика є аналогічною за своєю концепцією тієї, яка застосовується на телескопі Very Large Array (VLA) в Нью-Мексико, США. Завдяки великій кількості радіотелескопів, що утворюють цей масив, досягається висока чутливість.

Телескоп ALMA будується коштом партнерів з Європи, Північної Америки та Східної Азії. Американські й європейські партнери зобов'язалися виготовили по двадцять п'ять 12-метрових антен, які утворюють основний масив. Партнери зі Східної Азії фінансують створення 16 антен (чотирьох - 12-метрового діаметру й дванадцятьох 7-метрових антен), що утворять компактну міліметрову антену Атакама (ACA), яка також буде частиною розширеної системи антен телескопу ALMA.

За допомогою ACA (з антенами меншого діаметру, ніж основний масив ALMA) на заданій частоті можна буде спостерігати великі ділянки неба. Пересування антен ближче одна до одної дозволить реєструвати зображення джерел з більшим кутовим розміром. АСА працюватиме разом з основним масивом й застосовуватиметься для розширення поля зору радіотелескопу ALMA.

Історія[ред.ред. код]

На 4 березня 2011р., вже встановлено 10 антен на плато Чайнантор.
Тестування прототипних антен для проекту ALMA.
Місяць високо над Серро Чайнантор в момент заходу Сонця.

ALMA походить своїм концептуальним корінням від трьох попередніх астрономічних проектів: масиву міліметрових антен (MMA) в Сполучених Штатах, південного великого масиву антен (LSA) Європи, а також великого масиву міліметрових антен (LMA) Японії.

Перші кроки зі створення ALMA почалися 1997 року, коли Національна радіоастрономічна обсерваторія США (NRAO) та Європейська південна обсерваторія (ESO) погодили план спільного проекту щодо об'єднання MMA та LSA. Об'єднаний масив міліметрових антен повинен був мати чутливість не гіршу, ніж LSA й покриття в частотному діапазоні, яке властиве MMA. ESO та NRAO працювали разом над технічною й науковою документацією, а також менеджментом щоб окреслити можливості й організувати спільний проект між цими двома обсерваторіями за участю Канади та Іспанії (остання пізніше стала членом ESO).

Фінансування[ред.ред. код]

Телескоп ALMA є одним з найбільших і найдорожчих астрономічних наземних проектів, що перебувають на стадії свого будівництва (на 2012 рік поточна ціна проекту становила біля $1,3 мільярда доларів США)[1].

Партнери:


Наукові результати[ред.ред. код]

Перші результати з ALMA[ред.ред. код]

Перші наукові результати міліметрового та субміліметрового радіотелескопу ALMA відображають в деталях структуру газо-пилового кільця навколо зорі Фомальгаут[2]. Нові дослідження свідчать, що газо-пилове кільце, яке розташоване на відстані близько 135 а.о. від зорі, не має правильної форми. Натомість воно має досить малу товщину (у порівнянні з його поздовжніми розмірами) - , усього 13 - 19 а.о.-, і досить чіткі краї. Така структура кільця може бути обумовлена наявністю кількох екзопланет, що рухаються по орбіті навколо зорі Фомальгаут і за рахунок гравітаційної взаємодії з газо-пиловою матерією кільця формують його чіткі (наче «обрізані») краї. За допомогою нових даних з радіотелескопу ALMA астрономи сподіваються зареєструвати нові екзопланети в системі Фомальгаут.


План реалізації проекту[ред.ред. код]

План робіт
Дата Заходи
1995 ESO/NRAO/NAOJ дослідження місцевості в Чилі для майбутнього розташування телескопу.
травень 1998 Початок першої стадії (дизайн та розвиток інфраструктури).
червень 1999 Підписання меморандуму між Європою та США щодо спільного розуміння концепцій дизайну та розвитку телескопу.
лютий 2003 Кінцева угода про 50% фінансування проекту з боку ESO та 50% фінансування з боку США та Канади.
квітень 2003 Тестування першого прототипу антени для ALMA на полігоні біля Сокорро, Нью-Мексико.
листопад 2003 Церемонія відкриття будівництва ALMA.
вересень 2004 Підготовка угоди між Європою, Північною Америкою та Японією щодо наданням Японією антен для розширення ALMA.
жовтень 2004 Відкриття об'єднаного офісу телескопу ALMA в Сантьяго, Чилі.
вересень 2005 Тайвань за посередництва Японії приєднується до проекту ALMA.
липень 2006 Угода між ESO, США, Канадою та Японією про розширення телескопу ALMA.
квітень 2007 Прибуття перших антен для проекту ALMA в Чилі.
лютий 2008 Прибуття в Чилі двох транспортних засобів для антен.
липень 2008 Перше пересування антени на транспортному засобі.
грудень 2008 Тестування роботи першої антени, розробленої для ALMA.
травень 2009 Проведено першу інтерферометрію на полігоні з антенами, розробленими для проекту ALMA.
вересень 2009 Перші антени для ALMA прибули на плато Чайнантор.
листопад 2009 Початок роботи трьох антен у режимі інтерферометра на плато.
2010 Відкриття конкурсу для попередніх наукових проектів.
друга половина 2011 Початок попередніх наукових досліджень за допомогою ALMA.
кінець 2012 Офіційне відкриття телескопу ALMA.

Див. також[ред.ред. код]

Погляд на місцевість ALMA з APEX.
Місцевість, де розташована ALMA.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Ромеро, Сімон (07 квітня 2012). На краю Землі шукаючи ключі від Всесвіту. New York Times. Процитовано 08 квітня 2012. 
  2. New ALMA Images Stoke Exoplanet Flame

Зовнішні посилання[ред.ред. код]