AMR 35

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Auto-Mitralleuse de Reconnaissance AMR 35ZT
AMR 35ZT з 13,2-мм кулеметами на параді
AMR 35ZT з 13,2-мм кулеметами на параді
Тип Легкий танк
Auto-Mitralleuse de Reconnaissance AMR 35ZT
Схема: моторне відділення праворуч, управління та бойове ліворуч
Історія використання
На озброєнні 19361945
Оператори Франція Франція Третій Рейх Третій Рейх
Історія виробництва
Виготовлення 19361939
Виготовлена
кількість
200
Характеристики
Вага 6,6
Довжина 3850
Ширина 1630
Висота 1880
Обслуга 2

Броня Сталева катна
Лоб: 13
Борт: 10
Корма: 10
Дах: 6
Днище: 6
Башта: лоб: 13, борт: 13, корма: 13, дах: 6
Другорядне
озброєння
1 × 7,5-мм «Рейбель» m1931 або
1 × 13,2-мм «Гочкіс»
Двигун Карбюраторний 4-циліндровий Renault, рядний
80
Питома потужність 12,1
Підвіска маятникова, на горизонтальних гумових ресорах
Дорожній просвіт 320
Паливо Бензин
Швидкість шосе: 55
Прохідність підйом: 40°
стінка: 0,61
рів: 1,5
брід: 0,6

AMR 35 у Вікісховищі

Кулеметна розвідувальна машина, модель 1935 (фр. Auto-mitrailleuse de reconnaissance), AMR 35, відомий також як ZT — французький легкий танк 1930-х років. Був покращеною версією більш раннього AMR 33 і також призначався для використання в ролі розвідувального танка кавалерійських з'єднань. Розроблений фірмою «Рено», серійно вироблявся з 1935 року до капітуляції Франції в 1940 році. Всього було випущено 213 AMR 35 в декількох варіантах. Вони використовувалися французькими військами у Другій світовій війні, у тому числі в боях літа 1940 року, а після капітуляції Франції велика частина цих танків була захоплена німецькими військами та використовувалася згодом вже ними (як гусенична база для 8-см міномета).

Опис конструкції[ред. | ред. код]

Корпус і башта танка збиралися на кутовому каркасі з сталевих броньових листів за допомогою заклепкових з'єднань. Бронелисти мали раціональні кути нахилу. Башта танка разом з відділенням управління та бойовим відділенням була зміщена щодо поздовжньої осі до лівого борту, а двигун Renault — до правого. Кулемет монтувався у башті в спеціальній кульовій установці. Екіпаж танка становив дві людини. Один з них виконував функцію водія та розміщувався в корпусі машини попереду ліворуч, майже перед самою баштою. Інший член екіпажу виконував функцію командира та перебував у башті, ведучи в разі потреби вогонь зі штатного озброєння — кулемета Reibel калібру 7,5 мм з боєзапасом 2500 патронів або великокаліберного 13,2-мм кулемета Hotchkiss з боєкомплектом в 750 патронів на версіях пізнього випуску.

Модифікації[ред. | ред. код]

  • AMR 35 ZT 1 — перша серійна модифікація з озброєнням з 7,5-мм кулемета Reibel або 13,2-мм кулемета Hotchkiss, встановленого у башті Avis No.1 або No.2 відповідно. Випущено 167 одиниць (87 та 80), при цьому 57 танків із баштою Avis No.1 оснащувалися радіостанцією ER 29 над правим крилом.
  • AMR 35 ADF 1 — командирський варіант попередньої модифікації, оснащений радіостанціями ER 29 (штирьова, над правим крилом) та ER 26 (рамкова, на рубці), замість башти встановлена збільшена двомісна нерухома рубка з кулеметом FM 24/29. Випущено 13 одиниць.
  • AMR 35 ZT 2 — модифікація з 25-мм напівавтоматичною гарматою SA 35, встановленою у збільшеній та переробленій башті APX 5 зі спареним 7,5-мм кулеметом Reibel. Боєкомплект складав 50 пострілів. Випущено 10 одиниць.
  • AMR 35 ZT 3 — модифікація з 25-мм напівавтоматичною гарматою SA 35 та спареним кулеметом Reibel, встановленою в корпусі праворуч від водія, замість башти – командирська башточка. Боєкомплект складав 80 пострілів. Випущено 10 одиниць.
  • AMR 35 ZT 4 — колоніальна модифікація з переробленою системою охолодження та додатковими повітрозабірниками на бортах корпусу. Початковий контракт передбачав 55 танків, з них 12 з гарматними баштами FT, 6 з кулеметними баштами FT і 37 з баштами Avis No.1, всі з радіостанціями, проте на момент вторгнення Німеччини було закінчено лише 3 готові танки з баштами Avis No.1 і 37 корпусів, пізніше як мінімум ще кілька корпусів були оснащені баштами Avis No.1 німецькими силами, а один був перероблений до мінометної САУ.
  • Renault YS — штабна машина зв'язку, що використовує двигун і ходову AMR 35, але має спеціальну чотиримісну рубку замість башти та озброєння, а двигун перенесено вперед. Було випущено 10 екземплярів у трьох конфігураціях радіообладнання: Type C (4 штуки для кавалерії, радіостанції ER 26 та ER 29, одна штирьова антена на даху), Type E (4 штуки, по дві для піхоти та ВПС, радіостанції ER 26 та R 15 , одна коротка штирьова антена на даху з трьома виходами в корпус) і Type G (2 штуки для бронетанкових сил, радіостанції ER 51 і R 15, одна штирьова антена як у Type C на даху і одна рамкова антена вздовж лівого борту).

Служба та бойове застосування[ред. | ред. код]

Організаційна структура[ред. | ред. код]

На початок Другої світової війни у вересні 1939 р. французькі збройні сили налічували 139 AMR 35 трьох модифікацій: 129 AMR 35 ZT 1 і 10 AMR 35 ZT 2/AMR 35 ZT 3. Вони входили до складу наступних підрозділів:

  • 1-й моторизований драгунський полк Regiment Dragons Portes (RDP) 1-ї механізованої дивізії кавалерії Division Légère Mecanique (DLM) — 69 машин.
  • 4-й RDP 2-й DLM — 69 машин.
  • 7-а танкова група розвідки Groupe de Reconnaissance de Division d'Infanterie (GRDI) 1-ї механізованої піхотної дивізії кавалерії[1] Division d 'Infanterie Mecanique (DIM) — 4 машини.
  • 6-а танкова розвідувальна група GRDI 3-й DIM — 4 танки AMR 35 модифікацій ZT 2/ZT 3.

Трофейні машини[ред. | ред. код]

У німецькій армії танки AMR 35 (Renault ZT) використовувалися під позначенням Panzerspähwagen ZT I 702 (f), як правило, для тилових та утилітарних завдань, оскільки як повноцінні танки вони практично не несли користі. Як мінімум один AMR 35 ZT 4 був переобладнаний в самохідний міномет s.Gr.W. 34, при цьому міномет встановлений замість вежі у відкритій зверху та ззаду рубці з листів сталі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У Франції передвоєнного періоду піхота та кавалерія представляли собою два окремих роди військ сухопутних сил, і кожний з них мав свої окремі бронетанкові підрозділи з різнотиповою бойовою технікою та несхожими організаційно-штатними структурами з'єднань усередині сухопутних сил. Тому словосполучення «Піхотна дивізія кавалерії» не повинно дивувати.

Література[ред. | ред. код]

  • М. Коломієць, І. Мощанский. Бронетанкова техніка Франції та Італії 1939 — 1945. — Москва : Моделіст-Конструктор, 1998. — 32 с. — (Бронеколлекция № 4 (19)/1998)
  • Leland Ness. Jane's World War II Tanks and Fighting Vehicles — The Complete Guide. — London : HarperCollins Publishers, 2002. — 237 p. — (Jane's Information Group) — ISBN 0-00711-228-9.