ATX
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ATX (англ. Advanced Technology Extended) — форм-фактор переважної більшості сучасних персональних комп'ютерів-десктопів. Найпоширеніші варіанти — стандарти ATX 1.3 та ATX 2.0.
Був створений Intel в 1995 році і прийшов на зміну форм-фактору AT, що використався довгий час (реальне витіснення колишнього стандарту відбулося в кінці 1999 — початку 2001 рр.). Інші сучасні стандарти (microATX, flexATX, mini-ITX) зазвичай зберігають основні риси ATX, змінюючи лише розміри плати і кількість слотів розширення.
У 2003 році Intel анонсував новий стандарт BTX, направлений на підвищення ефективності охолоджування системного блоку, розраховуючи, що він швидко замінить ATX, зважаючи на збільшення розсіювання процесорами теплову енергії. Пізніше Intel відмовився від його підтримки, у тому числі і тому, що в даний час є видимою стійка тенденція зниження розсіювання електронними компонентами тепла. За станом на 2007 рік, форм-фактор ATX ближчим часом замінювати не планується.
Серед не згаданих форм-факторів, також є: XT, eATX, Mini-LPX, Nano-ITX, MicroBTX, PicoBTX і WTX.
ATX визначає наступні характеристики:
- геометричні розміри материнських плат
- загальні вимоги з розташування рознімів і отворів на корпусі
- розташування блоку живлення в корпусі
- геометричні розміри блоку живлення
- електричні характеристики блоку живлення
- форму і розташування низки рознімів (переважно живлення)
Зміст |
[ред.] Базові відмінності від AT
- Живленням процесора управляє материнська плата, для забезпечення роботи керуючого блоку і деяких периферійних пристроїв навіть у вимкненому стані на плату подається напруга 5 вольт. (Для забезпечення електричної розв'язки багато блоків живлення ATX мають розриваючий вимикач на корпусі).
- Змінився рознім живлення: попередній стандарт (AT) використовував два схожих один на одного розніму живлення, які могли бути помилково переплутані (хоча є правило — чотири чорні дроти (загальні) повинні знаходитися поруч), в стандарті ATX рознім має однозначне включення.
- Змінилася задня панель, в стандарті AT на задній панелі був тільки рознім клавіатури і отвори для слотів розширення (або «заглушок» з рознімами, що підключаються до материнської плати за допомогою гнучких шлейфів); у стандарті ATX на задній панелі є фіксованого розміру прямокутний отвір. Усередині цього отвору виробник материнської плати може розташовувати розніми у будь-якому порядку, у комплекті з материнською платою йде «заглушка» (англ. IO plate) з прорізами під розніми конкретної материнської плати (це дозволяє використовувати один і той же корпус для материнських плат з абсолютно різними наборами рознімів).
- Стандартизовано підключення клавіатури і миші, для клавіатури у стандарту AT використовувався вельми великий 5-контактний рознім DIN, для миші стандартний рознім не передбачався; у стандарті ATX використовуються два розніми PS/2.
[ред.] IO Plate
«Заглушка» (англ. IO Plate, скорочення від англ. Input Output Plate) для задньої частини корпусу дозволила виробникам вільно інтегрувати на материнську плату довільні пристрої, не погоджуючи розташування рознімів з виробниками корпусів. Єдиною вимогою до заглушки є зовнішні геометричні розміри:
- ширина: 158,75 ± 2 мм (6,250 ± 0,008 дюйма)
- висота: 44,45 ± 2 мм (1,75 ± 0,008 дюйма)
- товщина в межах від 0,94 до 1,32 мм (від 0,037 до 0,052 дюйма)
- скруглення панелі не більше 0,99 мм (0,039 дюйма)
На 2007 рік практично всі материнські плати мали:
- Два PS/2 розніми для клавіатури і миші
- Розніми інтегрованої звукової плати (від 3 до 6)
- Від 2 до 8 USB рознімів
На деяких системних платах присутні:
- Паралельний порт
- Один або два послідовні порти
- Порт джойстика
Низка материнських плат також містять
-
- Інтегрований відеоадаптер (в цьому випадку відеовихід знаходиться на місці одного з послідовних портів)
- S-Video вихід інтегрованого відео
- DVI вихід інтегрованого відео
- Рознім однієї або двох інтегрованих мережевих карт
- Один або два IEEE-1394 розніми
- S/PDIF рознім
- Рознім для антени інтегрованої карти Wi-Fi.
[ред.] Розніми живлення
Протягом розвитку стандарту (з 1995 по 2004) стандарт на розніми живлення змінювались, при цьому зберігалась сумісність з попередніми варіантами стандарту.
[ред.] 20-штирковий рознім
Використовувався до появи Pentium 4.
- 5V VSB — 5 В напругу в режимі soft off
- PW OK — живлення (5 В і 3,3 В) в порядку
- PS ON — при замиканні на землю (Gnd) блок живлення включається, при розмиканні вимикається.
- Gnd — «земля»
[ред.] Додатковий 4-штирковий рознім
З появою процесорів Pentium 4 та Athlon 64 споживана потужність істотно зросла, і існуючі дроти на 5/3,3 В перестали справлятися. Для забезпечення живленням процесора було ухвалено рішення забезпечити окрему (відносно високовольтну: 12 В) лінію. Зазвичай цей рознім знаходиться поруч з процесором.
[ред.] 24-штирковий рознім
Використовується в схемах живлення процесорів Pentium 4 та Athlon 64 з шиною PCI Express.
Зауваження:
- від 20-штирковий розніму 24-штирковий рознім відрізняється лише 4 новими контактами (на схемі — зліва), так що в більшості випадків він виявляється сумісний із старими пристроями.
- розташування клямки за стандартом помінялося, так що для забезпечення сумісності зі старими пристроями її часто роблять досить довгою, щоб перекривати потрібне розташування в обох стандартах. Крім того, у багатьох блоків живлення додаткові 4 штирка «відстібаються» від основної колодки, що дозволяє підключати їх в материнські плати з 20-штирковий рознімом.
- Зазвичай, у випадку, якщо немає великого навантаження, більшість материнських плат, розрахованих на 24-контактний рознім, можуть працювати і з 20-контактним рознімом.
[ред.] Посилання
[ред.] Література
- Скотт Мюллер Модернизация и ремонт ПК = Upgrading and Repairing PCs. — 17 изд. — М.: «Вильямс», 2007. — С. 252-258. — ISBN 0-7897-3404-4
