Abies procera

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ялиця величава
Abies procera1.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Голонасінні (Pinophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Родина: Соснові (Pinaceae)
Рід: Ялиця (Abies)
Вид: A. procera
Біноміальна назва
Abies procera
(Rehder 1940)
Abies procera range map 4.png
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Abies procera
EOL: 1033079
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 42296
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 97175
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Abies procera

Abies procera (Ялиця величава, англ. noble fir) — вид ялиць родини соснових. Етимологія: лат. procerus — «довгий; високий».

Поширення, екологія[ред.ред. код]

Країни поширення: США (Каліфорнія, Орегон, Вашингтон). Цей вид росте від передгір'їв гір в західному Вашингтоні до високих гірських схилів у штаті Орегон, між 60 м і 2700 м над рівнем моря. Вид найпоширеніший в горах Каскадних гір, на різних достатньо вологих гірських ґрунтах. Уникає дуже сухих і заболочених ґрунтів. Значення рН не повинно бути високим, в ідеалі — 5,5. Клімат прохолодно-помірний, з коротким літом і сніжною зимою, річна кількість опадів від 1750 мм до 2600 мм, більшість з яких, це сніг. Може бути пов'язаний з кількома іншими хвойними, наприклад, Tsuga heterophylla, Picea sitchensis і Thuja plicata недалеко від узбережжя, Pseudotsuga menziesii, Abies grandis, Pinus в більшій частині ареалу, та Abies lasiocarpa, Abies amabilis, Tsuga mertensiana, Picea engelmannii, Larix occidentalis на височинах. Основні чагарники: Rhododendron, Vaccinium, Ribes. A. procera може бути панівним видом, але рідко зустрічається в чистих популяціях.

Опис[ред.ред. код]

Дерева до 80 м у висоту і 220 см діаметра на рівні грудей. Крона шпилевида. Кора сірувато-бура, з віком стає товстою і глибоко борозенчастою (борозни і гребені приблино однакової ширини) і червонувато-коричневою (особливо червонуватою, якщо пластини відшаровувалися). Гілки розходяться від стовбура під прямим кутом, жорсткі. Бруньки приховані листям, бурі, яйцевидні, невеликі, не смолисті, вершини округлі. Листки розміром 1 - 3 (3,5) см × 1,5-2 мм, гнучкі, запах гострий, верхня поверхня блакитно-зелена, вершина від округлої до зубчастої. Пилкові шишки при запиленні фіолетові, червоні або червонувато-коричневі. Насіннєві шишки довгасто-циліндричні, розміром 10-15 × 5-6.5 см, зелені, червоні, чи фіолетові, вкриті зеленими приквітками, після дозрівання коричневі (приквітки світлі і луски темні), сидячі, вершина округла. Насіння розміром 12 × 6 мм, тіло червонувато-коричневе; крила трохи довші тіла, від світло-коричневого до солом'яного кольору. 2n = 24. Вага зерна становить близько 30 грамів, а проростання становить від 30 до 70%.

Використання[ред.ред. код]

Досягає великих розмірів і має надзвичайно прямий стовбур при сприятливих умовах. Майже чисті природні деревостої можуть дати великі обсяги деревини на гектар. Деревина має більш високу якість, ніж у інших ялин в Північній Америці в зв'язку з більшою міцністю і завдяки розмірам. Без запаху, біла деревина чудово підходить для виготовлення коробок. Молоді дерева є привабливими з їх густими, загнутими вгору листками. В озелененні та садівництві цей вид є одним з найбільш популярних і широко використовуваних і відомі кілька сортів.

Загрози та охорона[ред.ред. код]

Історично вирубка цеї цінної ялиці, безсумнівно, зробила негативний вплив на область поширення, де деревостої були згодом замінені іншими деревами або іншими формами землекористування. Кількісна цю втрату більше 150 років або трьох поколінь дуже складно. Спад зараз практично припинилися. Кількісно ці втрати за більше 150 років дуже великі. Спад чисельності зараз практично припинився. Цей вид зустрічається у ряді охоронних територій у всьому ареалі, в тому числі кількох національних парках, де будь-які рубки заборонені.

Посилання[ред.ред. код]


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.