Бражник мертва голова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Acherontia atropos)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бражник мертва голова
Acherontia atropos
Acherontia atropos
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Лускокрилі (Lepidoptera)
Родина: Бражникові (Sphingidae)
Підродина: Sphinginae
Рід: Acherontia
Laspeyres, 1809
Вид: Бражник мертва голова
Acherontia atropos
(Linnaeus, 1758)

Посилання
Вікісховище: Acherontia atropos
EOL: 868188
ITIS: 1156449
NCBI: 657993

Бра́жник ме́ртва голова́ (Acherontia atropos) — комаха родини бражників. Один з 3 видів тропічного роду; єдиний вид роду у фауні України.

Опис[ред. | ред. код]

Перша та друга пара крил відрізняються забарвленням та малюнком на грудях. Малюнок схожий на людський череп, вусики не більші від половини довжини переднього краю переднього крила.

Поширення[ред. | ред. код]

Вся територія України. Ареал виду охоплює також Південну Європу, південно-східні райони Східноєвропейської рівнини, Кавказ, Малу й Західну Азію i Південно-західний Туркменістан, Північну Африку.

Місця перебування:на полях і містах, у лісосмугах і на схилах ярів, що поросли повієм звичайним.

Чисельність та причини її зміни[ред. | ред. код]

До 40-х рр. 20 століття майже на всій території України був досить звичайним видом (в кінці 19 століття зафіксовано масове його розмноження на Півдні Київщини). У деякі роки нерідкісний вид, але загалом зустрічаються лише поодинокі особини. У кінці XIX ст. було зафіксоване його масове розмноження на пд. Київщини (околиці Фастова). Останні 5–10 років у сприятливі роки нерідкісний у Криму.

Причини зміни чисельності. Хімічна обробка пасльонових культур (особливо картоплі), викорчовування чагарників і розорювання місць перебування. Зміни чисельності виду значною мірою пов'язані також з погодними умовами.

Особливості біології[ред. | ред. код]

Протягом року розвиваються 2 генерації. Літ імаго у травні — липні й вересні — жовтні. Метелики живляться соком дерев, іноді бджолиним медом. Активний у сутінках і вночі; може мігрувати, долаючи значні відстані. Самиця відкладає по одному від 30 до 200 яєць на пасльонові (картопля, дурман, беладона тощо). Гусениці іноді живляться на інших рослинах (жасмин, бруслина, малина, бузок, повій). Лялечки зимують у ґрунті на глибині 15 — 20 см; чутливі до холоду, взимку часто гинуть.

Охорона[ред. | ред. код]

Занесено до Червоної книги України (2006), статус — рідкісний. Охороняється у заповідниках України як компонент біоценозу. Розмноження у неволі не проводилось.

У культурі[ред. | ред. код]

  • Згадується в оповіданні «Сфінкс» Едгара По. Метелик повзав по павутині на вікні, а герою увижалося якесь чудовисько на схилі пагорба.

Джерела інформації[ред. | ред. код]