Alfa Romeo 75

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Alfa Romeo 75
Alfa Romeo 75
Виробник Alfa Romeo
Батьківська компанія Fiat Group (з 1986)
Також називається Alfa Romeo Milano
Роки виробництва 1985-1992
Місце виробництва Арезе, Мілан, Італія
Попередник(и) Alfa Romeo Alfetta
Alfa Romeo Giulietta
Наступник(и) Alfa Romeo 155
Клас Клас D
Стиль кузова 4-дверний седан
Компонування FR
Двигун(и) Бензинові:
1.6 L Р4
1.8 L Р4
1.8 L Р4 турбо
2.0 L Р4
2.5 V6
3.0 V6
Дизельні:
2.0 L Р4 турбо
2.4 L Р4 турбо
Коробка передач 5-швидкісна ручна[1]
3-швидкісна автоматична[1]
Колісна база 2510 мм
Довжина 4331 мм
Ширина 1631 мм
Висота 1349 мм
Вага 1100-1300 кг
Споріднені Alfa Romeo GTV6
Alfa Romeo SZ
Подібні Audi 80 (B3)
BMW 3 Series (E30)
Lancia Prisma
Mercedes-Benz 190
Saab 900
Дизайнер Ерманно Крессоні
Alfa Romeo 75 на Нюрбургринзі.
Alfa Romeo 75, вигляд ззаду.

Alfa Romeo 75, у Північній Америці відома як Milano, була компактним спортивним седаном, що вироблявся італійською фірмою Alfa Romeo між 1985 та 1992 роками. 75 була відносно успішною — протягом 3-х років було вироблено 170,000 машин[2] и до 1992 року зробили ще близько 187,300.[3]

Загальні відомості[ред.ред. код]

75 була продемонстрована у травні 1985[2] для заміни Alfetta та Giulietta Nuova (з якими у неї дуже багато спільних компонент), і була названа з нагоди 75-річчя фірми. Дизайн кузова, створений головою Alfa Romeo Centro Stile Ерманно Крессоні, був виконаний у вигляді ударного клину, що звужується до фронтальної частини з фарами у формі паралелепіпеду і відповідної радіаторної решітки (подібне рішення було застосоване на Alfa 33 905-ї серії, дизайн якої також зробив Крессоні).

У 1986 на виставці у Турині був показаний прототип універсалу 75, привабливий попередник 156 Sportwagon. Однак випуск цієї версії було скасовано, коли Фіат отримала контроль над Альфою. Автомобіль був зроблений італійским кузовним майстром Райтоном Фіссоре і використовував 75 Турбо як основу, за що й називався 75 Turbo Wagon.[4]В 1987 році на автомобільному шоу в Женеві показали дві версії універсалів, одним з яких був Turbo Wagon, а інший був маркований як Sportwagon.[5]

Технічні особливості[ред.ред. код]

У 75 було застосовано декілька дуже незвичних технічних рішень, найзначнішим з яких був факт практично ідеального балансу між передньою та задньою віссю.[6]Це було досягнуто за допомогою використання схеми Транзаксель — встановлення звичайної 5-швидкісної КПП позаду і поєднання її із заднім диференціалом (задній привід). Спереду в підвісці була застосована торсіонна балка, ззаду — складний трикутник Де Діон; ця конструкція оптимізувала керованість автомобіля; більш того, задні тормозні диски були встановлені посеред задньої осі — біля групи КПП-диференціал. Колінчастий вал двигуна був приєднаний безпосередньо до двосекційного карданного валу, який ішов вздовж усього автомобіля від двигуна до коробки передач і обертався зі швидкістю двигуна. Секції валу були з'єднані еластичними муфтами для запобігання вібраціям та пошкодженню двигуна або КПП. 2-літровий Твін Спарк та 3-літровий V6 додатково оснащувалися самоблокованим диференціалом.[7]

На 75 встановлювали дуже сучасний діагностичний комп'ютер, який називався Alfa Romeo Control та був здатний слідкувати за системами двигуна та попереджати водіїв про потенційні проблеми.

Turbo Evoluzione[ред.ред. код]

Було збудовано усього лише 500 екземплярів версії Turbo Evoluzione навесні 1987, щоб задовольнити нормативи групи А.[8]Машина зазнала великої кількості змін порівняно зі звичаною турбо версією. Двигун був розміром у 1762 см3 (звичайний — 1779 см3) та заявлена потужність була аналогічною до звичайної версії, але двигун був здібніший до покращення своїх властивостей.[9]

Двигуни[ред.ред. код]

Від запуску можна було придбати 75 з одним із чотирьох двигунів — 4-циліндрових 1.6, 1.8, та 2.0-літрових бензинових карбюратнорних двигунів або 2.0-літрового турбодизеля з інтеркулером виробництва VM Motori,[10] та 2.5-літрового інжекторного V6. У 1986 представили 75 Turbo, який мав інжекторний 1779 см3 двигун Twin Cam з використанням турбокомпресор Garrett T3, інтеркулер та масляний радіатор.[11]

У 1987 році додався 3.0-літровий V6 та 2.0-літровий Twin Cam був реконструйований для використання двох запальних свічок на кожному з циліндрів; цей двигун був перейменований на Twin Spark. З паливним інжектором та регульованими фазами газорозподілення цей двигун був здатен видавати 148 к.с.[11] У Північній Америці, де машина була відома як Milano, продавалися тількі версії з двигунами V6, від 1987 до 1989 року.

У 1988 році знов пройшло оновлення двигунів, був доданий більший дизельний двигун та карбюраторний 1.8-літровий двигун був замінений на інжекторну версію (також 1.8). Наприкінці 1989 такої ж зміни зазнав 1.6-літровий двигун, та у 1990 турбована та трилітрова версії отримали більше потужності та оновлену підвіску.[11]

  • Запуск, травень 1985
    • 1,6 (1570 cc) карбюраторний, 110 к.с. @ 5800 об/хв та 146 Н·м @ 4000 об/хв
    • 1,8 (1779 cc) карбюраторний, 120 к.с. @ 5300 об/хв та 170 Н·м @ 4000 об/хв
    • 2,0 (1962 cc) карбюраторний, 128 к.с. @ 5400 об/хв та 183 Н·м @ 4000 об/хв
    • 2.0 (1995 cc) турбодизель, 95 к.с. @ 4300 об/хв (тільки ринки з правостороннім рухом)
    • 2,5 (2492 cc) інжекторний V6, 156 к.с. @ 5600 об/хв та 206 Н·м @ 3200 об/хв
  • 1986
    • 1,8 (1779 cc) інжекторний турбо, 155 к.с. @ 5800 об/хв та 226 Н·м @ 3200 об/хв
  • 1987
    • 2,0 (1962 cc) Твін Спарк, 148 к.с. @ 5800 об/хв та 186 Н·м @ 4000 об/хв (вдосконалення існуючого 2.0 двигуна)
    • 3,0 (2959 cc) V6, 188 к.с. @ 5800 об/хв та 250 Н·м @ 3000 об/хв ('Milano' тільки на ринку США)
  • 1988
    • 1.6 з каталізатором, 105 к.с. @ 6000 об/хв
    • 1,8 інжекторний, 122 к.с. @ 5500 об/хв об/хв та 157 Н·м @ 4000 об/хв (заміна існуючого 1.8)
    • 2,4 (2393 cc) турбодизель, 112 к.с. @ 4200 об/хв та 235 Н·м @ 2400 об/хв
    • 3,0 V6 AMERICA з каталізатором, 188 к.с. @ 5800 об/хв та 250 Н·м @ 3000 об/хв (тільки Європейский ринок)
  • 1990
    • 1,6 інжекторний, 107 к.с. @ 6000 об/хв та 137 Н·м @ 4000 об/хв
    • 1.8 Turbo Quadrifoglio Verde, 165 к.с. @ 5800 об/хв
    • 2.0 TS з каталізатором, 148 к.с. @ 5800 об/хв (заміна існучого Твін Спарку)
    • 3,0 V6 Potenziata 192 к.с. @ 5800 об/хв та 250 Н·м @ 3000 об/хв (заміна існуючого 3.0)

Автоспорт[ред.ред. код]

Альфа Ромео та її гоночна команда Alfa Corse змагалася на 75 Turbo групи А у World Touring Car Championship у сезоні 1987 року; серед водіїв команди були присутні такі гонщики, як Нікола Ларіні, Габриелє Тарквіні, Сандро Нанніні, Жак Лаффіт та Маріо Андретті.[12]

Джанфранко Бранкателлі виграв Italia Superturismo Championship у 1988 на Альфі 75 Turbo і Джорджіо Франчіа посів друге місце у ITC 1991 року.[13]Дев'ята Giro d'Italia 1988 року була виграна командою Мікі Б'язіон, Тіціано Сів'єро та Рікардо Патрезе на 75 Turbo Evoluzione IMSA.[14]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б «Alfa Romeo 75». carsfromitaly.net. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2007-08-07.  (англ.)
  2. а б «The 75». alfaromeo.com. Процитовано 2007-08-04.  (англ.)
  3. «Alfa Romeo 75». motorbase.com. Архів оригіналу за 2012-02-14. Процитовано 2007-08-04.  (англ.)
  4. «Production Specials». alfa75.info. Процитовано 2007-06-25.  (англ.)
  5. «Giardinetta, Promiscua e Sportwagon». alfisti.ru. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2007-06-25.  (рос.)
  6. «1985 Alfa Romeo 75». conceptcarz.com. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2007-08-07.  (англ.)
  7. «Alfa Romeo 75». alfaworkshop.co.uk. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2007-08-07.  (англ.)
  8. «Alfa Romeo 75 Turbo Evoluzione». alfisti.net. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2007-06-25.  (англ.)
  9. «Alfa 75 Evoluzione». alfaromeo75.it. Процитовано 2007-08-07.  (італ.)
  10. «Automotive/Past Vehicles/Alfa Romeo». vmmotori.it. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2007-08-07.  (англ.)
  11. а б в «News 17.10.2005». italiaspeed.com. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2007-08-07.  (англ.)
  12. «T H E R A C I N G». homdrum.net. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2007-08-07.  (англ.)
  13. «Alfa75 ITC Competition History». www.alfa75.info. Процитовано 2007-08-07.  (англ.)
  14. «1988 Giro d'italia». wwwriccardopatresecom.blogspot.com. Процитовано 2007-08-07.  (англ.)

Зовнішні посилання[ред.ред. код]

<- Попередні                      Alfa Romeo Automobiles S.p.A., графік авто опісля 1980-го
Клас 1980-ті 1990-ті 2000-ні 2010-ті
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0 1 2 3
Суперміні MiTo
Малий сімейний автомобіль Arna
Alfasud 33 145/146 147 Giulietta
Невеликий бізнес-автомобіль Alfetta 75 155 156 159
Nuova Giulietta
Бізнес-автомобіль Alfa 6 90 164 166
Купе Sprint GT
Alfetta GT/GTV та GTV6 GTV (916) Brera
Кабріолет Spider (916) Spider (939)
Спортивний автомобіль SZ RZ 8C 4C
Родстер Spider 8C Spider
Гоночний автомобіль 179/182/183T/184T/185T